Вікові зміни нервової системи та їх кровопостачання

Для новонародженш тварин у коркових нейронів характерне ви-соке ядерно-цитоплазматичне відношення, яке поступово зменшу-ється за рахунок росту нейронів і збільшення об'єму цитоплазми. Збільшується кількість синаптичних контактів.

У дорослш зменшується кількість нейронів у корі на одиницю об'єму. Це відбувається за рахунок зростання нейроглії та нервових волокон, що призводить до збільшення кори й механічного «розсу-вання» нейронів, а також часткової їх загибелі.

У старих особин зміни в нервовій системі пов'язані із склеротич-ними змінами судин мозку, потовщенням м'якої та павутинної оболо-нок, у яких можуть відкладатися солі вапна. Зменшення кількості не-йронів на одиницю площі залежить від значної загибелі клітин. Вони зменшуються у розмірах, настає атрофія синапсів. У нейронах різних відділів нервової системи нагромаджуються зерна ліпофусцину

В спинному мозку капілярна сітка сірої речовини густіша ніж біла. Вени спинного мозку не супроводжують артерії. Дрібні вени, що проходять від периферії мозку та від вентральної серединної бороз-ни, утворюють сплетення у м'якій оболонці. Особливо густа сітка мі-кроциркулярного русла на дорсальній поверхні спинного мозку, звід-ки кров відтікає у вени, що супроводжують вентральні та дорсальні корінці.

Базилярні артерії розгалужуються у м'яку оболонку головного мозку, а звідти — в мозкову речовину. Капілярна сітка сірої речо-вини головного мозку густіша білої. Капіляри мозку мають суціль-ну ендотеліальну вистилку та добре розвинену базальну мембрану. Тут відбувається вибірковий обмін речовин між нервовою ткани-ною та кров'ю, в якому бере участь так званий гематоенцефалічний бар'єр.

Вибірковість обміну речовин між тканиною та кров'ю забезпечу-ється не лише морфологічними особливостями капілярів (суцільна ендотеліальна вистилка з добре розвиненими десмосомами, щільна базальна мембрана), а й тим, що відростки гліоцитів і, насамперед, астроцитів, утворюють на поверхні капілярів шар, який відмежо-вує нейрони від безпосереднього контакту із судинною стінкою (рис. 92).

Розділ 4

Спеціальна гістологія

Рис. 92. Схема будови гематоенцефалічного бар'єру.

1-ендотелій гемокапіляра; 2-базальна мембрана; 3-тіло астроцита; 4-плас-тинчасті закінчення відростків астроцитів; 5-нейрон; 6-відростки нейронів; 7-олігодендрогліоцит.

4.2 Органи чуття

Для адаптації живого до умов навколишнього середовища потрібно мати спеціальні рецепторні апарати, здатні сприймати різні екологічні подразнення. До центральної нервової системи від спеціалізованих до сприйняття різних подразнень рецепторних утворень надходить ін-формація про зовнішні подразники і стан внутрішніх органів.

Залежно від розміщення їх, розрізняють інтеро- і екстерорецеп-тори. До інтерорецепторів відносять: вісцеро-, пропріо-, вестибуло-; екстерорецептори — зорові, слухові, нюхові, смакові та сприймання до-тику.

Рецептор — це лише частина єдиної системи, яку І.П.Павлов на-звав аналізатором. Кожний аналізатор складаеться із трьох відділів: периферійного (сприймаючого), середнього (провідного) і центрального (відповідний відділ кори півкуль великого мозку), куди направляється ін-формація і де вона декодується з наступним використанням при фор-муванні багаточисленних відповідних реакцій організму.

15*

В.П. Новак, Ю.П. Бичков, М.Ю. Пилипенко Цитологія, гістологія, ембріологія

Органи чуття — це периферійні частини аналізаторів, які містять спеціальні рецепторні елементи, в яких сигнали навколишнього світу перетворюються в нервовий імпульс.

Відповідно до особливостей розвитку та будови в периферійному відділі аналізатора сприймаючими елементами можуть бути клітини двох видів: первинночутливі (нейросенсорні) та вторинночутливі (сен-сороепітеліальні). Первинночутливі клітини перетворюють сигнали зовнішнього середовища за допомогою видозміненого дендрита, а по аксону нервовий імпульс передається на наступні нервові клітини ана-лізатора. До органів, які мають первинночутливі клітини, належать органи зору та нюху.

Рецепторними елементами в органах слуху, смаку та рівноваги є сенсороепітеліальні (вторинночутливі) клітини. 3 участю особливого антенного подразнення, яке виникає у цих клітинах, передається на кінцеві ділянки дендритів чутливих нервових клітин, розміщених в спеціальних гангліях, а звідти — на інші нейрони проміжного відділу аналізатора.

Певна частина інтерорецепторів є полівалентними. Це значить, що від одного чутливого волокна відходить багато розгалужень, які мо-жуть закінчуватися на різних структурах, наприклад, у шкірі та крово-носній судині, шкірі й кишечнику, судині і м'язах.

Нижче ми розглянемо лише ті периферійні відділи аналізаторів, які морфологічно оформлені як органи, а всі інші будуть описані у тих органах, в яких вони розміщуються.