Тема: СВІТОВІ ШКОЛИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Мета: ознайомитися зі світовими школами менеджменту План

1. Історичний розвиток передумов сучасного менеджменту.

2. Комп’ютеризація управлінських процесів.

3. Концепції менеджменту США і Японії.

4. Розвиток управлінської науки в Україні.

5. Класики педагогічного менеджменту.

Підготувати реферати на одну з зазначених тем .

 

Тема

СТРУКТУРА ОСВІТНЬОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ ТА ЇЇ ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

План

1. Характеристика освітніх рівнів

2. Центральні органи державної виконавчої влади управління освітою

3. Ознаки системи управління освітою

Поняття: система, педагогічна система, освітні рівні, органи управління, освітньо-кваліфікаційні рівні.

Законом про освіту визначено, що освітня система складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та органів самоврядування в освіті. У рівнево-видовому аспекті освітня система включає дошкільну, загальну середню, позашкільну, професійно-технічну, вищу, післядипломну освіту, дистанційну самоосвіту.

В Україні встановлені такі освітні рівні:

• дошкільна освіта;

• початкова загальна освіта;

• базова загальна середня освіта;

• повна загальна середня освіта,

• позашкільна освіта;

• професійно-технічна освіта;

• базова вища освіта;

• магістратура, (післядипломна освіта).

Крім того, встановлено освітньо-кваліфікаційні рівні, які характеризують освітньо-професійну ступеневість освіти:

• кваліфікований робітник;

• молодший спеціаліст;

• бакалавр;

• спеціаліст; магістр.

Дошкільна освіта здійснюється в сім'ї, дошкільних освітніх закладах у взаємодії із сім'єю і має на меті забезпечення фізичного та психічного здоров'я дітей, їх всебічний розвиток, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь і навичок, необхідних для подальшого навчання. Дошкільними закладами освіти є дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки, компенсуючи дошкільні заклади ( для дітей з фізичними і психічними вадами), дитячі садки інтернатного типу, дитячі будинки та ін. Прийом дітей у дошкільні освітні заклади проводиться за бажанням батьків.

Загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, а також фізичне вдосконалення, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння знань про природу, людину, суспільство і виробництво. Держава гарантує молоді право на отримання повної загальної середньої освіти і оплачує її здобуття. Повна загальна середня освіта є обов'язковою згідно Конституції України.

Основними видами середніх закладів освіти є середня загальноосвітня школа трьох ступенів: перший: початкова школа, що забезпечує початкову загальну освіту, другий - основна школа, що надає базову загальну середню освіту, третій - старша школа, яка надає повну загальну середню освіту. Навчання в середній школі починається із шести-семирічного віку. Для розвитку обдарувань, здібностей і талантів дітей створюються профільні класи, спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми. Особливо обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочення. Для здобуття загальної середньої освіти можуть організовуватися класи з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, забезпечуються умови для закінчення школи екстерном.

Для громадян, котрі потребують соціальної допомоги і реабілітації, створюються такі заклади:

• загальноосвітні школи-інтернати (для дітей, що не мають необхідних умов для освіти в сім'ї);

• загальноосвітні школи-інтернати, дитячі будинки (для дітей-сиріт та дітей без батьківського піклування);

• загальноосвітні санаторні школи-інтернати, дошкільні заклади, дитячі будинки ( для дітей, які потребують тривалого лікування);

• спеціалізовані загальноосвітні школи-інтернати, школи, дитячі будинки, дошкільні заклади ( для дітей з фізичними і психічними вадами);

• загальноосвітні школи і професійно-технічні училища соціальної реабілітації ( для дітей та підлітків, які потребують особливих умов виховання).

Позашкільна освіта спрямовується на розвиток здібностей, талантів дітей, учнів, студентів, задоволення їхніх інтересів, запитів та потреб у професійному визначенні. Позашкільна освіта здійснюється освітніми закладами, сім'єю, трудовими колективами, громадськими організаціями, товариствами, фондами і грунтується на принципі добровільності.

До позашкільних закладів освіти належать палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

Професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також перепідготовку, підвищення професійної кваліфікації. Професійно-технічна освіта здійснюється на базі повної або базової загальної середньої освіти. У другому випадку надається можливість здобувати повну загальну середню освіту. Громадяни, котрі потребують соціальної допомоги і реабілітації, а також громадяни, які навчаються окремим професіям, що визначені урядом, можуть отримувати професію, не маючи базової загальної середньої освіти.

Професійно-технічними закладами освіти є професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат та інші заклади, що надають робітничу професію. Ці освітні заклади можуть мати денні і вечірні відділення. Учні державних професійно-технічних закладів освіти із числа дітей-сиріт, дітей без батьківського піклування та дітей, котрі потребують особливих умов виховання, перебувають на повному державному утриманні, інші учні зазначених освітніх закладів забезпечуються безкоштовним харчуванням і стипендією.

Вища освіта забезпечує фундаментальну, наукову, професійну та практичну підготовку здобуття громадянами відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів, перепідготовку та підвищення кваліфікації. Вища освіта здійснюється на базі повної загальної середньої освіти. У випадку підготовки молодших спеціалістів, до вищих учбових закладів допускається прийом осіб з базовою загальною середньою освітою. Підготовка фахівців у вищих закладах освіти може проводитися за очною та заочною формами навчання або на основі їх комбінації, з окремих спеціальностей - екстерном.

Вищими закладами освіти є училище, технікум, коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та ін. Для них встановлено чотири рівні акредитації:

• І - технікум, училище та інші прирівняні до них освітні заклади;

• II - коледж, інші прирівняні до нього освітні заклади;

• III і IV рівні(залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет. Вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за наступними кваліфікаційними рівнями:

• молодший спеціаліст - технікум, училище та інші вищі освітні заклади 1 рівня акредитації;

• бакалавр - коледжі та інші вищі заклади освіти II рівня акредитації;

• спеціаліст, магістр - вищі освітні заклади III і IV рівня акредитації.

При цьому, вищі заклади освіти певної акредитації можуть здійснювати підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями, які реалізують заклади освіти нижчого акредитаційного рівня. Основними напрямками діяльності вищого закладу освіти є:

- підготовка фахівців;

- підготовка та атестація науково-педагогічних кадрів;

- науково-дослідна робота;

- спеціалізація, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів;

- культурно-освітня, методична, видавнича, фінансово-господарська, виробничо-комерційна діяльність;

- здійснення зовнішніх зв'язків.

Вищому закладу освіти, відповідно до його рівня акредитації, може надаватись автономія, що передбачає такі права:

- визначення змісту освіти;

- складання планів прийому студентів, аспірантів, докторантів з урахуванням державного контракту (замовлення) та укладених угод;

- встановлення і присвоєння вчених звань вищого закладу освіти IV рівня акредитації;

- інші повноваження, що делегують закладу державні органи управління освітою.

Навпаки, вищий заклад освіти може делегувати окремі свої повноваження державним органам управління освітою.

Післядипломна освіта ( спеціалізація, стажування, клінічна ординатура, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів) забезпечує одержання нової кваліфікації, нової спеціальності та професії на основі раніше здобутої в закладі освіти і досвіду практичної роботи, поглиблення професійних знань, умінь за спеціалізацією , професією.

До закладів післядипломної освіти належать:

- академії, інститути ( центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, удосконалення , навчально-курсові комбінати;

- підрозділи вищих закладів освіти ( філіали, факультети, відділення);

- професійно-технічні заклади освіти;

- відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах.

Ці заклади можуть працювати за денною, заочною формами навчання, мати філіали і вести науково-дослідницьку роботу.

Центральні органи державної виконавчої влади управління освітою.

Згідно закону в Україні для управління освітою створюється система державних органів управління і органів громадського самоврядування, які діють у межах повноважень, визначених законодавством.

До центральних органів державної влади, що здійснюють керівництво у сфері освіти, належать:

Міністерство освіти і науки, міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади освіти, Вища атестаційна комісія (ВАК).

Міносвіти України:

- бере участь у визначенні державної політики в галузі освіти;

- реалізує державну освітню політику, здійснює контроль за її втіленням та дотриманням актів законодавства про освіту;

- розробляє програми розвитку та державні стандарти освіти;

- визначає нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення освітніх закладів;

- здійснює керівництво державними закладами освіти, контроль за дотриманням державних освітніх стандартів, державне інспектування;

- проводить акредитацію вищих та професійно-технічних закладів освіти, видає їм ліцензії, сертифікати;

- формує і розміщує державне замовлення на підготовку спеціалістів з вищою освітою;

- розробляє умови прийому до закладів освіти;

- забезпечує випуск навчальної літератури;

- розробляє проекти положень про освітні заклади, що затверджуються урядом;

- організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань.

Акти Міносвіти, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для інших органів управління освітою, освітніх закладів.

Міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади освіти, разом з Міносвіти беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, у проведенні державного інспектування та акредитації освітніх закладів, контролюють дотримання умов щодо якості освіти, організовують впровадження в освітню практику досягнень науки та передового досвіду, розподіляють по підприємствах та установах підготовлених фахівців. Акти цих міністерств та відомств, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, освітніх закладів відповідного профілю.

Інші повноваження Міносвіти, міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти, визначаються положеннями про них. Так, положенням про Міносвіти, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлено, що для погодженого вирішення питань компетенції міністерства, обговорення найважливіших напрямків діяльності і розвитку освіти створюється колегія в складі Міністра (голова колегії), його заступників, керівних працівників міністерства, інших центральних органів державної виконавчої влади та представників відповідних громадських об'єднань. Члени колегії затверджуються урядом, її рішення проводяться в життя наказами міністра. При міністерстві функціонують також Державна інспекція закладів освіти, науково-методична рада для організації та проведення атестації науково-педагогічних кадрів, що відповідає за присвоєнням учених звань доцента і професора. Під головуванням міністра створюється Атестаційна колегія, яка формується з числа членів колегій міністерств, що мають освітні заклади, та науково-педагогічних працівників вищих закладів освіти. Персональний склад Атестаційної колегії і положення про неї затверджуються Міносвіти.

Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти. У межах її компетенції є:

- встановлення не нижче визначених Міносвіти нормативів обсягів бюджетного фінансування освітніх закладів комунальної власності, фінансування їх утримання;

- забезпечення розвитку мережі закладів освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування;

- здійснення соціального захисту працівників освіти, дітей, учнів, студентів, створення умов для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

- вирішення в установленому порядку питань, пов'язаних з опікою та піклуванням про неповнолітніх, котрі залишилися без батьків, дітей-сиріт, захист їхніх прав, надання матеріальної та іншої допомоги;

- створення належних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їхніх здібностей, задоволення інтересів;

- забезпечення в сільській місцевості регулярного безкоштовного підвезення до місця навчання і додому дітей дошкільного віку, учнів та педагогічних працівників;

- організація професійного консультування молоді та продуктивної праці учнів;

- визначення потреб, обсягів і розробка пропозицій щодо державного замовлення для підготовки робітничих кадрів регіону.

Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування створюють відповідні органи управління освітою.

Управління освіти в межах своїх повноважень здійснює керівництво освітньою сферою на території регіону.

Управління очолює начальник , який призначається на посаду і звільняється з посади головою обласної /міської/ державної адміністрації за погодженням з міністром освіти.

Органи управління освітніх закладів

Організаційно-правова основа діяльності і органи управління освітнього закладу визначаються типовим положенням про заклад, а конкретні форми управління - його Статутом. Положення про заклади освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України, їх Статутом - Міносвіти стосовно закладів, що засновані на загальнодержавній формі власності та перебувають у віданні міністерств і відомств, яким підпорядковані освітні заклади, за погодженням з Міносвіти.

В закладі освіти створюється дорадчий колегіальний орган - педагогічна рада, функції та порядок роботи якої визначаються положенням і Статутом закладу. До складу педагогічної ради входять усі педагогічні працівники освіти, вчителі школи, батьки. Головою педагогічної ради є керівник закладу, секретар обирається з числа педагогічних працівників.

Вищим органам громадського самоврядування є загальні збори.

Громадське самоврядування в освіті

Органи державного управління освітою взаємодіють з органами громадського самоврядування в освіті. Згідно закону, останні вносять пропозиції щодо формування державної політики в галузі освіти, вирішують у межах своїх уповноважень питання навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності освіти.

Органами громадського самоврядування в освіті є:

- загальні збори,

-районна, міська, обласна конференція педагогічних працівників, з'їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим, наглядові ради, опікунські ради.

- Всеукраїнський з'їзд працівників освіти.

Органи громадського самоврядування в освіті можуть об'єднувати учасників навчально-виховного процесу, спеціалістів певного професійного спрямування.

Повноваження органів громадського самоврядування в освіті визначено в межах чинного законодавства Міносвіти за участю представників профспілок, всеукраїнських педагогічних (освітянських) об'єднань. Асоціація вищих закладів освіти України передбачає їх право на:

- самостійне планування роботи, вирішення питань навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної, фінансово-господарської діяльності;

- участь у формуванні планів прийому учнів, студентів, слухачів з урахуванням державного замовлення та угод з підприємствами, установами, організаціями, громадянами;

- визначення змісту компоненту освіти, що надається закладом освіти понад визначений державою обсяг;

- прийняття на роботу педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників, а також фахівців з інших держав, у тому числі за контрактами;

- самостійне використання усіх видів асигнувань, затвердження структури і штатного розпису у межах встановленого фонду заробітної плати;

- здійснення громадського контролю за організацією харчування, охорони здоров'я, охорони праці в закладах освіти.

У вищих освітніх закладах функціонує студентське самоврядування з метою забезпечення виконання студентами своїх обов'язків та захисту їхніх прав. Воно сприяє формуванню в молоді навичок організаторів, керівників. Найвищим органом студентського самоврядування є загальні збори /конференція/ студентів, на яких: затверджується положення про студентське самоврядування, обирається виконавчий орган останнього, визначаються структура і термін повноважень, заслуховується звіт цього органу. Виконавчий орган студентського самоврядування структурного підрозділу закладу обирається на загальних зборах (конференції) студентів відповідного підрозділу.

Система управління освітою в кожній з держав світу має свої національні, історичні та інші особливості . Але всі системи освіти мають і спільні риси. Умовно за спільними ознаками їх можна поділити на чотири великі групи:

1. Централізовано – державна система управління освітою. До цієї групи відносяться такі системи, де всі заклади освіти належать державі. Центральний державний орган управління ( як правило це Міністерство освіти або комітет освіти ) керує всіма закладами освіти, тобто питання закриття чи відкриття закладу освіти, призначення керівника, зміна структури закладу освіти – всі ці питання вирішуються централізовано. Така система управління була в Радянському Союзі, а тепер вона існує в Китаї.

2. Державно – централізована система управління – це така система управління, в якій існують різні форми власності закладів освіти: державні, колективні, приватні .

Певні повноваження по управлінню закладами освіти передані державним органам на місцях ( обласним, районним, міським ). Але глобальні питання управління, зокрема такі, як перехід на дванадцятибальну систему оцінювання, введення нових освітньо-кваліфікаційних рівнів та інше – вирішуються Міністерством освіти, або іншим централізованим органом управління.

3. Державно - громадська – при цій системі управління повноваження громадських організацій закріплені у відповідних законах про освітню діяльність. Певна частина управлінських рішень затверджується наглядовими радами, опікунськими або іншими громадськими організаціями.

4. Громадсько – державна система управління освітою. Вона діє у високорозвинених державах, наприклад, США, Франція, Німеччина, Великобританія. Ця система передбачає повну самостійність і автономність закладів освіти, наприклад, навіть дипломи університети видають не державного зразка, а власні – це найбільш демократична система управління освітою.

Питання для самоперевірки:

1. Які в Україні встановлені освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні

2. Чи створені в Україні освітні заклади для громадян, котрі потребують соціальної допомоги і реабілітації

3. Які існують рівні акредитації

4. До центральних органів державної влади, що здійснюють керівництво у сфері освіти, належать








Дата добавления: 2014-12-02; просмотров: 1376;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.026 сек.