Тема: СВІТОВІ ШКОЛИ МЕНЕДЖМЕНТУ
Мета: ознайомитися зі світовими школами менеджменту План
1. Історичний розвиток передумов сучасного менеджменту.
2. Комп’ютеризація управлінських процесів.
3. Концепції менеджменту США і Японії.
4. Розвиток управлінської науки в Україні.
5. Класики педагогічного менеджменту.
Підготувати реферати на одну з зазначених тем .
Тема
СТРУКТУРА ОСВІТНЬОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ ТА ЇЇ ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
План
1. Характеристика освітніх рівнів
2. Центральні органи державної виконавчої влади управління освітою
3. Ознаки системи управління освітою
Поняття: | система, педагогічна система, освітні рівні, органи управління, освітньо-кваліфікаційні рівні. |
Законом про освіту визначено, що освітня система складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та органів самоврядування в освіті. У рівнево-видовому аспекті освітня система включає дошкільну, загальну середню, позашкільну, професійно-технічну, вищу, післядипломну освіту, дистанційну самоосвіту.
В Україні встановлені такі освітні рівні:
• дошкільна освіта;
• початкова загальна освіта;
• базова загальна середня освіта;
• повна загальна середня освіта,
• позашкільна освіта;
• професійно-технічна освіта;
• базова вища освіта;
• магістратура, (післядипломна освіта).
Крім того, встановлено освітньо-кваліфікаційні рівні, які характеризують освітньо-професійну ступеневість освіти:
• кваліфікований робітник;
• молодший спеціаліст;
• бакалавр;
• спеціаліст; магістр.
Дошкільна освіта здійснюється в сім'ї, дошкільних освітніх закладах у взаємодії із сім'єю і має на меті забезпечення фізичного та психічного здоров'я дітей, їх всебічний розвиток, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь і навичок, необхідних для подальшого навчання. Дошкільними закладами освіти є дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки, компенсуючи дошкільні заклади ( для дітей з фізичними і психічними вадами), дитячі садки інтернатного типу, дитячі будинки та ін. Прийом дітей у дошкільні освітні заклади проводиться за бажанням батьків.
Загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, а також фізичне вдосконалення, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння знань про природу, людину, суспільство і виробництво. Держава гарантує молоді право на отримання повної загальної середньої освіти і оплачує її здобуття. Повна загальна середня освіта є обов'язковою згідно Конституції України.
Основними видами середніх закладів освіти є середня загальноосвітня школа трьох ступенів: перший: початкова школа, що забезпечує початкову загальну освіту, другий - основна школа, що надає базову загальну середню освіту, третій - старша школа, яка надає повну загальну середню освіту. Навчання в середній школі починається із шести-семирічного віку. Для розвитку обдарувань, здібностей і талантів дітей створюються профільні класи, спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми. Особливо обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочення. Для здобуття загальної середньої освіти можуть організовуватися класи з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, забезпечуються умови для закінчення школи екстерном.
Для громадян, котрі потребують соціальної допомоги і реабілітації, створюються такі заклади:
• загальноосвітні школи-інтернати (для дітей, що не мають необхідних умов для освіти в сім'ї);
• загальноосвітні школи-інтернати, дитячі будинки (для дітей-сиріт та дітей без батьківського піклування);
• загальноосвітні санаторні школи-інтернати, дошкільні заклади, дитячі будинки ( для дітей, які потребують тривалого лікування);
• спеціалізовані загальноосвітні школи-інтернати, школи, дитячі будинки, дошкільні заклади ( для дітей з фізичними і психічними вадами);
• загальноосвітні школи і професійно-технічні училища соціальної реабілітації ( для дітей та підлітків, які потребують особливих умов виховання).
Позашкільна освіта спрямовується на розвиток здібностей, талантів дітей, учнів, студентів, задоволення їхніх інтересів, запитів та потреб у професійному визначенні. Позашкільна освіта здійснюється освітніми закладами, сім'єю, трудовими колективами, громадськими організаціями, товариствами, фондами і грунтується на принципі добровільності.
До позашкільних закладів освіти належать палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.
Професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також перепідготовку, підвищення професійної кваліфікації. Професійно-технічна освіта здійснюється на базі повної або базової загальної середньої освіти. У другому випадку надається можливість здобувати повну загальну середню освіту. Громадяни, котрі потребують соціальної допомоги і реабілітації, а також громадяни, які навчаються окремим професіям, що визначені урядом, можуть отримувати професію, не маючи базової загальної середньої освіти.
Професійно-технічними закладами освіти є професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат та інші заклади, що надають робітничу професію. Ці освітні заклади можуть мати денні і вечірні відділення. Учні державних професійно-технічних закладів освіти із числа дітей-сиріт, дітей без батьківського піклування та дітей, котрі потребують особливих умов виховання, перебувають на повному державному утриманні, інші учні зазначених освітніх закладів забезпечуються безкоштовним харчуванням і стипендією.
Вища освіта забезпечує фундаментальну, наукову, професійну та практичну підготовку здобуття громадянами відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів, перепідготовку та підвищення кваліфікації. Вища освіта здійснюється на базі повної загальної середньої освіти. У випадку підготовки молодших спеціалістів, до вищих учбових закладів допускається прийом осіб з базовою загальною середньою освітою. Підготовка фахівців у вищих закладах освіти може проводитися за очною та заочною формами навчання або на основі їх комбінації, з окремих спеціальностей - екстерном.
Вищими закладами освіти є училище, технікум, коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та ін. Для них встановлено чотири рівні акредитації:
• І - технікум, училище та інші прирівняні до них освітні заклади;
• II - коледж, інші прирівняні до нього освітні заклади;
• III і IV рівні(залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет. Вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за наступними кваліфікаційними рівнями:
• молодший спеціаліст - технікум, училище та інші вищі освітні заклади 1 рівня акредитації;
• бакалавр - коледжі та інші вищі заклади освіти II рівня акредитації;
• спеціаліст, магістр - вищі освітні заклади III і IV рівня акредитації.
При цьому, вищі заклади освіти певної акредитації можуть здійснювати підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями, які реалізують заклади освіти нижчого акредитаційного рівня. Основними напрямками діяльності вищого закладу освіти є:
- підготовка фахівців;
- підготовка та атестація науково-педагогічних кадрів;
- науково-дослідна робота;
- спеціалізація, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів;
- культурно-освітня, методична, видавнича, фінансово-господарська, виробничо-комерційна діяльність;
- здійснення зовнішніх зв'язків.
Вищому закладу освіти, відповідно до його рівня акредитації, може надаватись автономія, що передбачає такі права:
- визначення змісту освіти;
- складання планів прийому студентів, аспірантів, докторантів з урахуванням державного контракту (замовлення) та укладених угод;
- встановлення і присвоєння вчених звань вищого закладу освіти IV рівня акредитації;
- інші повноваження, що делегують закладу державні органи управління освітою.
Навпаки, вищий заклад освіти може делегувати окремі свої повноваження державним органам управління освітою.
Післядипломна освіта ( спеціалізація, стажування, клінічна ординатура, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів) забезпечує одержання нової кваліфікації, нової спеціальності та професії на основі раніше здобутої в закладі освіти і досвіду практичної роботи, поглиблення професійних знань, умінь за спеціалізацією , професією.
До закладів післядипломної освіти належать:
- академії, інститути ( центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, удосконалення , навчально-курсові комбінати;
- підрозділи вищих закладів освіти ( філіали, факультети, відділення);
- професійно-технічні заклади освіти;
- відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах.
Ці заклади можуть працювати за денною, заочною формами навчання, мати філіали і вести науково-дослідницьку роботу.
Центральні органи державної виконавчої влади управління освітою.
Згідно закону в Україні для управління освітою створюється система державних органів управління і органів громадського самоврядування, які діють у межах повноважень, визначених законодавством.
До центральних органів державної влади, що здійснюють керівництво у сфері освіти, належать:
Міністерство освіти і науки, міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади освіти, Вища атестаційна комісія (ВАК).
Міносвіти України:
- бере участь у визначенні державної політики в галузі освіти;
- реалізує державну освітню політику, здійснює контроль за її втіленням та дотриманням актів законодавства про освіту;
- розробляє програми розвитку та державні стандарти освіти;
- визначає нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення освітніх закладів;
- здійснює керівництво державними закладами освіти, контроль за дотриманням державних освітніх стандартів, державне інспектування;
- проводить акредитацію вищих та професійно-технічних закладів освіти, видає їм ліцензії, сертифікати;
- формує і розміщує державне замовлення на підготовку спеціалістів з вищою освітою;
- розробляє умови прийому до закладів освіти;
- забезпечує випуск навчальної літератури;
- розробляє проекти положень про освітні заклади, що затверджуються урядом;
- організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань.
Акти Міносвіти, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для інших органів управління освітою, освітніх закладів.
Міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади освіти, разом з Міносвіти беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, у проведенні державного інспектування та акредитації освітніх закладів, контролюють дотримання умов щодо якості освіти, організовують впровадження в освітню практику досягнень науки та передового досвіду, розподіляють по підприємствах та установах підготовлених фахівців. Акти цих міністерств та відомств, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, освітніх закладів відповідного профілю.
Інші повноваження Міносвіти, міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти, визначаються положеннями про них. Так, положенням про Міносвіти, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлено, що для погодженого вирішення питань компетенції міністерства, обговорення найважливіших напрямків діяльності і розвитку освіти створюється колегія в складі Міністра (голова колегії), його заступників, керівних працівників міністерства, інших центральних органів державної виконавчої влади та представників відповідних громадських об'єднань. Члени колегії затверджуються урядом, її рішення проводяться в життя наказами міністра. При міністерстві функціонують також Державна інспекція закладів освіти, науково-методична рада для організації та проведення атестації науково-педагогічних кадрів, що відповідає за присвоєнням учених звань доцента і професора. Під головуванням міністра створюється Атестаційна колегія, яка формується з числа членів колегій міністерств, що мають освітні заклади, та науково-педагогічних працівників вищих закладів освіти. Персональний склад Атестаційної колегії і положення про неї затверджуються Міносвіти.
Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти. У межах її компетенції є:
- встановлення не нижче визначених Міносвіти нормативів обсягів бюджетного фінансування освітніх закладів комунальної власності, фінансування їх утримання;
- забезпечення розвитку мережі закладів освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування;
- здійснення соціального захисту працівників освіти, дітей, учнів, студентів, створення умов для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення;
- вирішення в установленому порядку питань, пов'язаних з опікою та піклуванням про неповнолітніх, котрі залишилися без батьків, дітей-сиріт, захист їхніх прав, надання матеріальної та іншої допомоги;
- створення належних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їхніх здібностей, задоволення інтересів;
- забезпечення в сільській місцевості регулярного безкоштовного підвезення до місця навчання і додому дітей дошкільного віку, учнів та педагогічних працівників;
- організація професійного консультування молоді та продуктивної праці учнів;
- визначення потреб, обсягів і розробка пропозицій щодо державного замовлення для підготовки робітничих кадрів регіону.
Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування створюють відповідні органи управління освітою.
Управління освіти в межах своїх повноважень здійснює керівництво освітньою сферою на території регіону.
Управління очолює начальник , який призначається на посаду і звільняється з посади головою обласної /міської/ державної адміністрації за погодженням з міністром освіти.
Органи управління освітніх закладів
Організаційно-правова основа діяльності і органи управління освітнього закладу визначаються типовим положенням про заклад, а конкретні форми управління - його Статутом. Положення про заклади освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України, їх Статутом - Міносвіти стосовно закладів, що засновані на загальнодержавній формі власності та перебувають у віданні міністерств і відомств, яким підпорядковані освітні заклади, за погодженням з Міносвіти.
В закладі освіти створюється дорадчий колегіальний орган - педагогічна рада, функції та порядок роботи якої визначаються положенням і Статутом закладу. До складу педагогічної ради входять усі педагогічні працівники освіти, вчителі школи, батьки. Головою педагогічної ради є керівник закладу, секретар обирається з числа педагогічних працівників.
Вищим органам громадського самоврядування є загальні збори.
Громадське самоврядування в освіті
Органи державного управління освітою взаємодіють з органами громадського самоврядування в освіті. Згідно закону, останні вносять пропозиції щодо формування державної політики в галузі освіти, вирішують у межах своїх уповноважень питання навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності освіти.
Органами громадського самоврядування в освіті є:
- загальні збори,
-районна, міська, обласна конференція педагогічних працівників, з'їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим, наглядові ради, опікунські ради.
- Всеукраїнський з'їзд працівників освіти.
Органи громадського самоврядування в освіті можуть об'єднувати учасників навчально-виховного процесу, спеціалістів певного професійного спрямування.
Повноваження органів громадського самоврядування в освіті визначено в межах чинного законодавства Міносвіти за участю представників профспілок, всеукраїнських педагогічних (освітянських) об'єднань. Асоціація вищих закладів освіти України передбачає їх право на:
- самостійне планування роботи, вирішення питань навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної, фінансово-господарської діяльності;
- участь у формуванні планів прийому учнів, студентів, слухачів з урахуванням державного замовлення та угод з підприємствами, установами, організаціями, громадянами;
- визначення змісту компоненту освіти, що надається закладом освіти понад визначений державою обсяг;
- прийняття на роботу педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників, а також фахівців з інших держав, у тому числі за контрактами;
- самостійне використання усіх видів асигнувань, затвердження структури і штатного розпису у межах встановленого фонду заробітної плати;
- здійснення громадського контролю за організацією харчування, охорони здоров'я, охорони праці в закладах освіти.
У вищих освітніх закладах функціонує студентське самоврядування з метою забезпечення виконання студентами своїх обов'язків та захисту їхніх прав. Воно сприяє формуванню в молоді навичок організаторів, керівників. Найвищим органом студентського самоврядування є загальні збори /конференція/ студентів, на яких: затверджується положення про студентське самоврядування, обирається виконавчий орган останнього, визначаються структура і термін повноважень, заслуховується звіт цього органу. Виконавчий орган студентського самоврядування структурного підрозділу закладу обирається на загальних зборах (конференції) студентів відповідного підрозділу.
Система управління освітою в кожній з держав світу має свої національні, історичні та інші особливості . Але всі системи освіти мають і спільні риси. Умовно за спільними ознаками їх можна поділити на чотири великі групи:
1. Централізовано – державна система управління освітою. До цієї групи відносяться такі системи, де всі заклади освіти належать державі. Центральний державний орган управління ( як правило це Міністерство освіти або комітет освіти ) керує всіма закладами освіти, тобто питання закриття чи відкриття закладу освіти, призначення керівника, зміна структури закладу освіти – всі ці питання вирішуються централізовано. Така система управління була в Радянському Союзі, а тепер вона існує в Китаї.
2. Державно – централізована система управління – це така система управління, в якій існують різні форми власності закладів освіти: державні, колективні, приватні .
Певні повноваження по управлінню закладами освіти передані державним органам на місцях ( обласним, районним, міським ). Але глобальні питання управління, зокрема такі, як перехід на дванадцятибальну систему оцінювання, введення нових освітньо-кваліфікаційних рівнів та інше – вирішуються Міністерством освіти, або іншим централізованим органом управління.
3. Державно - громадська – при цій системі управління повноваження громадських організацій закріплені у відповідних законах про освітню діяльність. Певна частина управлінських рішень затверджується наглядовими радами, опікунськими або іншими громадськими організаціями.
4. Громадсько – державна система управління освітою. Вона діє у високорозвинених державах, наприклад, США, Франція, Німеччина, Великобританія. Ця система передбачає повну самостійність і автономність закладів освіти, наприклад, навіть дипломи університети видають не державного зразка, а власні – це найбільш демократична система управління освітою.
Питання для самоперевірки:
1. Які в Україні встановлені освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні
2. Чи створені в Україні освітні заклади для громадян, котрі потребують соціальної допомоги і реабілітації
3. Які існують рівні акредитації
4. До центральних органів державної влади, що здійснюють керівництво у сфері освіти, належать
Дата добавления: 2014-12-02; просмотров: 1362;