Еволюція політики доходів працюючих у світовій практиці.

Політика доходів – важлива складова заг. соц.-ек. політики, т.я. показники доходів населення є х-ками рівня життя й ек. х-ками одночасно. Вона впливає на заінтересованість найманих працівників і підприємців у поліпшенні результатів праці з метою розвитку ек-ки вцілому, а це, в свою чергу, сприяє підвищенню доходів населення. Принципи політики доходів: -соц. справедливість; -соц. партнерство і солідарність усіх верств населення; -індивідуальна відповідальність за своє матеріальне становище; -право на працю і достойна винагорода; -право на професіональні об'єднання; -ек. доцільність тощо. Важливою складовою соц. політики є регулювання доходів. Державне регулювання являє собою систему заходів і норм законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру і спрямоване на створення умов, які сприяють нормальному відтворенню роб. сили і її розвитку, послабленню соц. напруженості. Еволюція політики доходів відбувалася під впливом змін методів держ. регул. доходів і споживання. Так, раніше домінували адміністративні методи – держава значною мірою втручалася в ек-ку, здійснювала прямий держ. контроль над монопольними ринками, розробляла стандарти та здійснювала контроль за їх додержанням, ліцензувала експорт або ж здійснювала держ. контроль над імпортом...Звичайно, і зараз країни використовують ці методи, проте такі дії носять дещо обмежений характер. Тепер все більше використовують ек методи (визначення мінімал. оплати, податкова політика, регул. цін, зайнятості...), законодавчі методи (тобто розроблення законодавчої і нормативної бази регул. доходів). Крім того, в минулом досить можно було побачити колективні зусилля та компроміси заради досягнення заг. соц. злагоди. Зараз же все більше має місце соц. партнерство, коли уряд, підприємці узгоджують дії щодо динаміки оплати праці і соц. трансфертів.