Чинники, що впливають на розвиток творчих здібностей особистості: спадковість.

Розвиток людини — процес становлення та формування її особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників, серед яких провідну роль відіграють цілеспрямоване ви­ховання та навчання.

Спадковість— відновлення в нащадків біологічних особливостей батьків.

Від біологічної спадковості залежить як те спільне, що визначає належність індивіда до людського роду зага­лом, так і те відмінне, що робить людей різними за зовні­шнім виглядом і внутрішніми якостями.

Людина як представник свого біологічного виду успад­ковує передусім тип нервової системи, на базі якої фор­мується тип темпераменту (меланхолійний, флегматич­ний, сангвінічний, холеричний); деякі безумовні рефлекси (орієнтувальний, оборонний, слиновиділення); конститу­цію тіла, зовнішні ознаки (колір волосся, очей, шкіри). До суто фізичних задатків належать і група крові та резус-фактор (особлива речовина, яка міститься у крові й зумов­лює сумісність крові матері та плоду чи донора і реципіє­нта). Батьки можуть передати нащадкам також деякі хвороби — гемофілію, шизофренію, цукровий діабет, вене­ричні хвороби. Найнебезпечнішими для фізичного здоро­в'я дітей є алкоголізм і наркоманія батьків.

Особливу роль у розвитку особистості відіграють влас­не людські задатки (високоорганізований мозок, задатки до мови, ходіння у вертикальному положенні).

Складною в педагогіці є проблема здібностей у певній галузі. Особливої уваги заслуговує питання про спадко­вість інтелектуальних здібностей. Результати генетичних досліджень засвідчують, що здорові люди мають задатки до необмеженого духовного розвитку, і підтверджують ві­ру в багаті можливості людського мозку.

На цій підставі у педагогіці і психології розроблено концепцію розвиваючого навчання. Вона ґрунтується на тому, що правильно організоване навчання може і повин­но стимулювати розвиток особистості.

Усе ж від природи різні діти мають неоднакові інтелек­туальні задатки. Тому, організовуючи навчально-виховний процес у школі, слід здійснювати індивідуальний підхід до кожного учня, тобто впроваджувати диференційоване на­вчання. Значною мірою ця проблема актуальна й у вузі.