Інвестиційна теорія креативності (Р.Стернберг).

Однієї з останніх за часом виникнення концепцій креативності є так звана "теорія інвестування", запропонована Р. Стернбергом і Д. Лавертом (Sternberg R., 1985). Ці автори вважають креативною таку людину, яка прагне і здатна "купувати ідеї за низькою ціною і продавати по високій". "Купувати за низькою ціною" - значить займатися невідомими, невизнаними або непопулярними ідеями. Задача полягає в тому, щоб вірно оцінити потенціал їх розвитку і можливий попит. Творча людина всупереч опору середовища, нерозумінню і неприйняттю наполягає на певних ідеях і "продає їх за високою ціною". Після досягнення ринкового успіху вона переходить до іншої непопулярної або нової ідеї. Друга проблема в тому, звідки ці ідеї беруться.

Стернберг вважає, що людина може не реалізувати свій творчий потенціал в двох випадках: 1) якщо вона виказує ідеї передчасно; 2) якщо вона не виносить їх на обговорення дуже довго і тоді вони стають очевидними, "застарівають". Слід зазначити, що в даному випадку автор підміняє прояв творчості його соціальним ухваленням і оцінкою.

Інтелектуальні здібності є основною. Для творчості особливо важливі наступні складові інтелекту: 1) синтетична здатність – нове бачення проблеми, подолання меж буденної свідомості; 2) аналітична здатність – виявлення ідей, гідних подальшої розробки; 3) практичні здібності - уміння переконувати інших в цінності ідеї ("продаж"). Якщо у індивіда дуже розвинута аналітична здатність в збиток двом іншим, то він є блискучим критиком, але не творцем. Синтетична здатність, не підкріплена аналітичною практикою, породжує масу нових ідей, але не обґрунтованих дослідженнями і даремних. Практична здатність без двох інших може привести до продажу "недоброякісних", але яскраво представлених публіці ідей.

Вплив знань може бути як позитивним, так і негативним: людина повинна уявляти, що саме вона збирається зробити. Вийти за межі поля можливостей і проявити креативність не можна, якщо не знаєш межі цього поля. Креатівність припускає, з погляду Стернберга, здатність йти на розумний ризик, готовність долати перешкоди, внутрішню мотивацію, толерантність до невизначеності, готовність протистояти думці оточуючих. Прояв креативності неможливий, якщо відсутнє творче середовище.

Окремі компоненти, що відповідають за творчий процес, взаємодіють. І сукупний ефект від їх взаємодії не зводяться до впливу якого-небудь одного з них. Мотивація може компенсувати відсутність творчого середовища, а інтелект, взаємодіючи з мотивацією, значно підвищує рівень креативності.
Інтелектуальні здібності виміряли за допомогою тесту CFT Кеттелла (форма А). Знання оцінювали за допомогою біографічного опитувальника. Крім того оцінювалися: 1) стиль мислення - по опитувальнику "Майерс-Брігс індикатор тестів" (MBTG, форма G) і "Опитувальника стилів мислення" Стернберга-Вагнера; 2) особистісні властивості - по тестах ACL і PRF (форма Е).
Оцінки креативностіи індивідів виявилися достатньо надійними. Узгодженість оцінок експертів в кожній з чотирьох областей коливалася від 0,81 до 0,89. Усереднена узгодженість була ще вищою - 0,92.

· - для творів - 0,63;

· - для реклами - 0,65;

· - для науки - 0,52;

23. Дослідження творчості і креативності в працях російських і українсь­ких психологів (В.А.Роменець, В.О.Моляко, В.М.Дружинін, М.А.Холодная та ін.)

Водночас на основі аналізу праць вітчизняних та зарубіжних вчених (В.Андрєєв, А.Богоявленська, В.Дружинін, В.Моляко, Я.Пономарьов та інші) можна підкреслити, що прояв і становлення творчих здібностей є невіддільними від розвитку і розвиненості інших ознак особистості, серед яких дослідники виділяють: сміливість, незалежність суджень, схильність до заперечення звичного, оригінальність, розумову відкритість, чутливість до нового та незвичного, високу толерантність до невизначених ситуацій, ініціативність, інтенсивну пошукову мотивацію, схильність до самоактуалізації. У цьому контексті творчі здібності розглядаються як постійна і впевнена готовність особистості до самостійної пошукової діяльності, до прийняття самостійних рішень у невизначених чи складних ситуаціях, позитивна пізнавальна активність.

Український психолог В. Моляко, розкриваючи сутність творчості з позицій психології, зазначає, що "під творчістю розуміють процес створення чогось нового для даного суб'єкта. Тому зрозуміло, що творчість у тій чи іншій формі не є талантом "вибраних", вона доступна кожному. І школяр, який засвоює нові знання, розв'язує нову, незнайому задачу, і робітник, який виконує нове технічне завдання, і комбайнер, якому потрібно в процесі збирання урожаю врахувати вологість колосся, напрямок вітру – всі вони займаються творчістю, розв'язують творчі задачі".

Творча особистість – це людина, здатна проникати в суть ідей і втілювати їх усупереч усім перешкодам аж до отримання практичного результату. Саме це мав на увазі Т. Едісон, коли казав, що винахід – це 10 відсотків натхнення і 90 поту. Як зазначає В. Моляко, основними методами вивчення творчості є методи спостереження, самоспостереження, біографічний метод (вивчення біографій видатних людей, творців у певних галузях науки, культури, техніки та ін.), метод вивчення продуктів діяльності (учнівської зокрема), тестування, анкетування, експериментальні методи, хоч застосування останніх пов'язане зі значними труднощами, оскільки будь-який творчий процес є оригінальним, єдиним у своєму роді, такий, що не відтворюється точно в тому самому вигляді при повторному спостереженні.

Щоб діагностувати і систематично формувати творчу особистість у процесі навчання, треба знати її властивості, творчі риси її характеру. Вчені-дослідники виділяють такі основні властивості творчої особистості: сміливість думки, схильність до ризику; фантазія; уявлення та уява; проблемне бачення; вміння долати інерцію мислення; здатність виявляти суперечності; вміння переносити знання і досвід у нові ситуації; незалежність; альтернативність; гнучкість мислення; здатність до самоуправління.

О. Кульчицька виділяє ще такі властивості творчої особистості: виникнення спрямованого інтересу до певної галузі знань ще в дитячі роки; зосередження на творчій роботі, спрямованість на обраний напрям діяльності; велика працездатність; підпорядкованість творчості духовній мотивації; стійкість, непоступливість у творчості, навіть упертість; захоплення роботою.

В. Моляко вважає однією з основних якостей творчої особистості прагнення до оригінальності, до нового, заперечення звичного, а також високий рівень знань, умінь аналізувати явища, порівнювати їх, стійкий інтерес до певної роботи, порівняно швидке і легке засвоєння теоретичних і практичних знань у цій галузі, систематичність і самостійність у роботі.

Дехто з фахівців виділяє, крім того, такі риси творчої особистості, як цілісність сприйняття, зближення понять, здібність до передбачення (логічність, творчість, критичність уяви), рухливість мови, готовність до ризику, схильність до гри, інтуїція і підсвідома обробка інформації, дотепність та ін.

Цілком вірогідне припущення, що прийоми дотепності частково збігаються з тими прийомами пошуків розв'язань наукових, технічних і навіть життєвих задач, які називають евристичними прийомами. Вони не зводяться до логіки, так само як і вся психологія мислення. Пошуки розв'язань відбуваються не за логічними законами – за допомогою логіки лише перевіряють висунуті здогадки. Самі ж ці здогадки висувають за допомогою інших операцій мислення.

24. Синтетичний підхід у вітчизняній психології творчості (Д. Б. Богоявленська, Н. С. Лейтес, А. М. Матюшкін).

У світовій психолого-педагогічній науці накопичено значний досвід щодо вивчення творчості й обдарованості (А. Анастазі, Г. Айзенк, Е. Берн, Д.Б. Богоявленська, Л.А. Венгер, Л.С. Виготський, Дж. Гілфорд, І.Я. Лернер, А.М. Матюшкін, В.О. Моляко, Дж.Роджерс, Б.М. Теплов, П. Торренс, Є.Є Тунік та ін.). У працях сучасних науковців поняття обдарованість представлено у різних контекстах (мова йде про здібності, творчість, талант, обдарованість, креативність тощо). У вітчизняній психології було зроблено спробу розмежувати поняття «здібності», «обдарованість» і «талант» за критерієм успішності діяльності (С.Л. Рубінштейн, Б.М. Теплов). Б. М. Теплов розглядав здібності як індивідуально-психологічні особливості які відрізняють людей серед інших, та від яких залежить успішність діяльності, а «обдарованість» як своєрідне якісне поєднання здібностей яке забезпечує успішність діяльності.

Заслуговують на увагу проведені останнім часом дослідження Д.Б. Богоявленської та О.М. Матюшкіна (автора синтетичної структури творчої обдарованості), у яких подано характеристику особливостей творчої обдарованості (креативності, інтелектуальної ініціативи, передбачення тощо) та умов їх розвитку

25. Взаємозв'язок інтелекту і творчих здібностей (креативності).

проблеми інтелекту, творчості є спільними для таких наук, як філософія, психологія, педагогіка. Але взаємозв"язок між ними намагались визначити вітчизняні вчені переважно ХХ ст. – Б. Г. Анан"єв, А. Н. Леонт"єв, Є. А. Климов, К. К. Платонов та ін. Серед вітчизняних вчених це Г. Воллес, П. К. Енгельмаєр, Б. Скіннер та ін. На сучасному етапі розвитку науки нерозривна єдність інтелекту й креативності не викликає жодного сумніву (прикладом може бути навіть широко поширений термін "творче мислення"). Але питання про природу інтелекту, його сутність ще й досі залишається відкритим. Спектр визначень інтелекту надзвичай но великий : від здатності до абстрактного мислення до поширеного в американській психології визначення - "Інтелект – це те, що вимірюють тести інтелекту ". Багато вчених доводили включеність в структуру інтелекту пам"яті, мислення, уяви, але ще не доведено чи є ці психічні процеси окремими компонентами свідомості, об"єднані в певну систему та ієрархію, чи один або декілька з них можна ототожнювати певною мірою з інтелектом. Чи не найбільш актуальним є питання про можливість розвитку інтелекту онтогенезі. Відповідь на нього певною мірою дає теорія Б. Скіннера, який виділює плинний інтелект (певні здібності, закладені в людині біолгічно) й інтелект, який набувається упродовж життя людини і базується на розвитку досвіду. Цей компонент цілком можнарозвивати, плинний інтелект можна розвину ти лише на 5 – 20%. Загальновідомо, що досвід є також джерелом формування уяви.

Таким чином взаємозв"язок й можливість взаєморозвитку інтелекту й уяви не викликає сумнівів. Але теорія Скіннера й соціально-когнітивний підхід взагалі недостатньо розкривають взаємозв"язок двох факторів інтелекту, а також біологічні передумови розвитку досвіду.

Не менш важливим є питання про структуру творчого процесу і включеність в нього інтелекту. В сучасних дослідженнях все більш поширюється думка про те, що на результат творчої діяльності впливає не безпосередньо інтелект, а взаємозв"язок інтелекту й здібностей особистості, адже високий рівень інтелекту немов би підштовхує творчі потеби особистості, а вірогідність їх задоволення залежить від рівня розвитку загальних і спеціальних здібностей особистості в певній професійній галузі. Також підкреслюється думка, що міра впливу інтелекту на креативність є різною для науковців, художників, поетів, композиторів, педагогів.

Серед вітчизняних педагогів та психологів панує думка, що інтелект впливає не на один чи декілька етапів творчої діяльності, а загалом на весь процес. Достатньо високий рівень інтелекту є істотною й необхідною якістю творчого процесу. Причому в більшості випадків автори називють не інтелект, а окремі йогопрояви : конструктивна діяльність вчителя (А. Шафранова), вміння відбирати, узагальнювати й систематизувати навчально-виховний матеріал (В. А. Сластьонін), загальну обдарованість (Н. В. Кузьміна), самостійний та творчий склад мислення (Левітов), дидактичні здібності, здібність до "реконструкції "матеріалу, до вільного володіння ним (Гоноболін), високий рівень розумових здібностей (А. Н. Леонт"єв) та ін. Отже, як показує дослідження, при визначенні взаємозв"язку інтелекту й творчих здібностей вчителя вчені особливо підкреслюють такі прояви інтелекту, як вміння реконструювати навчальний матеріал, швидке й адекватне переключення, вміння аналізувати, синтезувти, узагальнювати й робити висновки, системність, послідовність мислення й критичність розуму вчителя.

Отже, не зважаючи на те, що хоч взаємний вплив інтелекту й творчості не викликає жодних сумнівів, сутність інтелекту ще не з"ясовано. Але це не означає, що розвиток творчості вчителя можливий тільки в напрямку від креативності до інтелекту. Прояви інтелекту, його найбільш важливі якості для професійної діяльності вчителя, визначені вітчизняними й зарубіжними педагогами, розвивати цілком можливо й таким чином через їх розвиток розвивати інтелект загалом. Виділення стадій творчого процесу є основою для діагностування й корекції при негараздах в побудові творчої діяльності. При цьому також важливо враховувати, які саме структурні елементи інтелекту мають провідний вплив на тому чи іншому етапі творчого процесу.

26. Креативність як різновид інтелектуальної поведінки (Д. Векслер, Г. Айзенк, Р. Стернберг, Л. Термен, У. Уайсберг)

деякі автори розглядають креативність лише в межах якісно високого інтелекту як різновид інтелектуальної поведінки (Г. Айзенк, Д. Векслер, Р. Стернберг, Л. Термен, У. Уайсберг й ін.). В. М. Русалов та Л. І. Полтавцева розглядають креативність як аспект інтелекту людини. М. О. Холодна визначає креативні здібності як один з чотирьох типів інтелектуальних здібностей або властивостей інтелекту поруч з конвергентними здібностями, здатністю до навчання й пізнавальними стилями.

в останні десятиліття виділяються інтелектуальний і соціальний різновиди креативності. Розглянувши існуючі дослідження з даної проблеми ми визначаємо соціальну креативність як комплексну якість особистості, яка дозволяє розуміти і аналізувати причини і динаміку різних соціальних ситуацій, а також приймати ефективні, творчі, нестандартні рішення ситуацій міжособистісної взаємодії.

в ситуації міжособистісної взаємодії у індивіда можливі 2 способи поведінки: творчий – коли проявляється соціальна креативність, і нетворчий – коли в більшій мірі проявляється соціальний інтелект? На користь такої гіпотези можна навести існуючу думку про первісні функції інтелекту і креативності. Коли інтелект розглядається як адаптація до навколишнього світу, а креативність – як його перетворення. На нашу думку, соціальні різновиди інтелекту і креативності утворюють єдиний чинник, що забезпечує ефективність людини у сфері комунікацій. При цьому інтелект можна розглядати як змістовну, а креативність як процесуальну характеристику міжособистісної взаємодії. Тобто знання людини про самого себе, про інших людей, про способи поведінки в різних ситуаціях (які є проявом соціального інтелекту) гнучко перетворюються адекватно комунікативній ситуації. Але як у випадку взаємозв'язку інтелекту та креативності суб'єкта (теорія інтелектуального порогу), високий соціальний інтелект не обов'язково передбачає високу соціальну креативність