Приклади побудови таблиць

Таблиця 1.1. Ставлення учнів до виконання нестандартних завдань

Таблиця 2.2 Розвиток статевої вихованості учнів за період експерименту

Після таблиць, як правило, роблять узагальнення як нове (отримане з аналізу) знання. Воно вводиться в текст словами: „Таблиця дає змогу зробити висновок, що ...", „з таблиці видно, що ..." та ін. Отже, таблиці дають змогу виявити та сформулювати певні закономірності.

У науковій праці таблиці розміщують безпосередньо після посилання на них у тексті. Коли таблиця займає багато місця, тоді її виконують на окремій сторінці та розміщують відразу після тієї сторінки, де є посилання на неї. Якщо таблиця безпосередньо з текстом не пов'язана, то її можна навести в додатках. Над таблицею пишуть її назву, яка коротко та стисло характеризує значення зібраних у таблиці даних. Назву таблиці розміщують симетрично до тексту. Усі таблиці нумерують арабськими цифрами.

Графічний методзведення дослідних даних полягає в побудові графічних залежностей між досліджуваними факторами (величинами). Графічні залежності можуть мати вигляд графіків і діаграм. Вони дають можливість стисло та наочно подати результати досліджень, у конкретній і зрозумілій формі пояснити цифрові дані, взаємозв'язок між ними. За допомогою вдало побудованих графіків або діаграм можна відобразити не тільки конкретні дані, а й закономірності, які вони відображають.

Графічні зображення результатів досліджень найчастіше будують у системі прямокутних координат. Для побудови графіків застосовують рівномірні та нерівномірні (функціональні) шкали. Рівномірною вважається шкала, протягом якої відстань між двома сусідніми поділками не змінюється. У функціональної шкали відстань між двома сусідніми поділками постійно змінюється за певним математичним законом. Крім графічного образу, графік містить деякі

допоміжні елементи: загальний заголовок графіка; словесне пояснення умовних знаків і окремих елементів графічного образу; осі координат, шкалу з масштабами та числові сітки; числові дані, що доповнюють або уточнюють величину нанесених на графік показників.

Більш наочно. ніж лінійні графіки, залежності між
досліджуваними факторами відображають діаграми.

Найпоширенішими є лінійні діаграми, площинні стовпчикові (вертикальні і горизонтальні) та секторні. Ступінь наочності діаграм можна значно підвищити за рахунок надання їм об'ємності та нанесення словесних пояснень і різноманітних умовних позначень.

Приклад побудови діаграми