Теоретичні методи дослідження
Аналіз і синтез - комплексний метод дослідження, оснований на послідовному використанні сукупності прийомів і закономірностей розчленування об'єктів на елементи чи ознаки (аналіз) або поєднання частин об'єкта в ціле (синтез). Ці методи забезпечують високу ефективність тільки в разі їх комплексного використання.
Індукція та дедукція • комплекс взаємопов'язаних методів дослідження, що характеризують протилежні направленості процесів пізнання від конкретного до загального (індукція) та від загального до конкретного (дедукція). У процесі дослідження методи доповнюють один одного,
Абстрагування - мисленне виділення з усіх ознак, властивостей і зв'язків реального об'єкта основних, найзагальніших. Процес абстрагування включає два етани: 1) підготовку абстракцій (відокремлення існуючого від неіснуючого); 2) здійснення процесу абстракції (заміна досліджуваного об'єкту його моделлю з меншою кількістю ознак).
Велике значення у науково-дослідній роботі має моделювання педагогічних процесів, застосування методів обробки інформації.
Моделювання це досить поширений загальнонауковий
теоретичний метод, що полягає у відтворенні характеристик певного об'єкта на іншому об'єкті, спеціально створеному для вивчення. Цей другий об'єкт називають моделлю першого. У найзагальнішому вигляді модель визначають як систему елементів, що відтворює певні частини, зв'язки, функції досліджуваного предмета. Основою моделювання служить певна відповідність, але не тотожність, між оригіналом та його моделлю. За формою відтворення моделі поділяються на матеріальні або фізичні та ідеальні, ідеалізовані, мисленні. Найпоширенішого застосування в педагогіці набуло лише наочно-образне, описове моделювання.
Метод моделювання включає в себе всі вищеперераховані методи: індукцію та дедукцію, аналіз і синтез, абстрагування.
[сторичний і логічний методи дослідження - комплекс методів, Ідо використовуються для дослідження історії розвитку об'єктів, щоб мати уявлення про емпіричну історію об'єкта (історичний метод) чи виділення сутності процесу історичного розвитку об"єкта (логічний метод).
Ідеалізація вид абстрагування, пов'язаний з вивченням ідеальних об'єктів, яким властиві нереальні, нездійсненні властивості. Метод допомагає відшукувати істотні зв'язки й узаємовідносини та формулювати закони.
Формалізація - метод вивчення об'єктів відображенням їх змісту і структури у знаковій формі за допомогою штучної мови та символів, які забезпечують чіткість фіксації знань.
Аксіоматичний метод — це побудова певної наукової теорії чи дисципліни, в основі якої лежить пошук знань за певними логічними правилами, виходячи з низки тверджень, що використовуються без доведення. Цей метод широко використовується в математичних науках.
Як правило, учитель-дослідник у своїй діяльності поєднує використання теоретичних методів з практичними.
Запитання та завдання для самостійної роботи:
1. У якій групі вказані основні методи педагогічного дослідження:
а) спостереження, експеримент, бесіда, вивчення учнівських
робіт і документації навчальних закладів, математичні методи:
б) викладання нового матеріалу, бесіди, лабораторні роботи,
екскурсії, вправи;
в) узагальнення досвіду, тести, анкети, складання алгоритмів,
моделювання;
г) правильної відповіді немає?
2. Яке спостереження можна віднести до методу педагогічного
дослідження:
а) класний керівник спостерігає за "тишком" на уроці;
б) педагог веде спостереження за розвитком учнів за умови
навчання їх за програмою підвищеної складності;
в) чергові ведуть спостереження за порядком у роздягальні;
г) учитель разом з дітьми на екскурсії спостерігає захід сонця;
д) заступник директора спостерігає на уроці вміння молодого
вчителя вести опитування учнів?
3. Поспостерігайте під час відвідування уроку в школі
(практичне заняття з педагогіки чи основ педагогічних досліджень), на
якому відрізку часу учні (студенти) виявляють максимум і мінімум
уваги. Поясніть причину.
4. Поспостерігайте за якістю записів учнів (студентів) у зошитах
на першому й останньому уроках (заняттях), порівняйте якість записів
та поясніть причину їх зміни.
5. Проведіть спостереження за рухливістю учнів різного віку в
шкільних коридорах до, після занять і на перервах. Зафіксуйте типи й
особливості вияву рухливості.
6. Розробіть анкету для студентів з теми "Професійне
самовиховання майбутнього вчителя-дослідника", "Значення
педагогічної практики у формуванні дослідницьких умінь студента" "Вибір професії" (для старшокласників), "Мотиви навчання" учнів початкової школи).
7. Виконайте обробку анкети за завданням викладача,
8. Підготовте програму дослідницької бесіди зі школярами
"Вільний час школяра" та проведіть її з учнями під час педагогічної
практики.
9. Складіть тест із 3-5 запитань для перевірки засвоєння
матеріалу цього розділу та запропонуйте його вашим друзям. Зробіть
висновок про якість засвоєння.
10. Прочитавши (за порадою наукового керівника) статтю
педагогічного журналу, визначте, якими методами було виконай
дослідження.
11. Складіть послідовність методів вивчення якої-небудь рис
особистості, обгрунтуйте це.
Література:
1. Артемчук Г.І. та ін. Методика організації науково-дослідної роботи:
Навчальний посібник для студентів та викладачів вищих
навчальних закладів. - К.: Форум, 2000. - 270с.
2. Ашмарин Б.А. Методика педагогических исследований в
физическом воспитании. - М.: Наука, 1972. - 152с.
3. Бекингем Б.Р. Исследование педагогического процесса для
учителей /Под ред. Л.С.ВьІготского. Пер. А.А.Нусембаума. - М.:
Работник просвещения, 1930. - 340с.
4. Бордовский В.А. Методьі педагогических исследований
инновационньїх процессов в школе й вузе: Учебно-методическое
пособие. -СПб.: Изд-во РГПУ им. А. И.Герцена, 2001. - 169с.
5. Введение в научное исследование по педагогике: Учебное пособие
для студентов педагогических институтов / Ю.К.Бабанский,
В.И.Журавлев, В.К.Розов й др.; Под ред. В.Й.Журавлева. - М.:
Просвещение, 1988.-239с.
6. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих
навчальних закладів. - К.: Видавничий центр "Академія", 2001. -
576с.
7. Галузинський В. М., Євтух М. Б. Педагогіка: теорія та історія:
Навчальний посібник. - К.: Вища шк., 1995. - 237с.
Донцов А.В. Методологія та методика соціально-педагогічних досліджень. Методичні рекомендації і програма курсу. - Харків: ХДПУ, 2001.-32с.
Загвязинский В. Й. Методология й методика дидактического исследования. - М.: Педагогика, 1982. - 160с.
10.Загвязинский В.Й. Учитель как исследователь. - М.: Знание, 1980. -96с.
І І.Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" //Нормативно-правові акти про наукову та науково-технічну діяльність у вищих навчальних закладах України (У 2 кн. - Кн. 1) /За ред. Ю.І.Горобця та М.І.Панова. - Харків: Право, 2001. - С.43-63.
12. Кловак Г.Т. Методика підготовки і захист дипломних робіт:
Навчально-методичний посібник. - К.: Науковий світ, 2002. - 84с.
13. Краснобокий Ю.М. Словник-довідник науковця-початківця. - К.:
Науковий світ, 2000. - 83с.
14. Курсова, дипломна, магістерська: що про них потрібно знати?:
Методичні рекомендації до виконання та оформлення науково-
дослідних робіт студентів / Укл. Гнаповська Л.В., Ляной Ю.О.,
Огієнко Ю.О. - Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2001. - 36с.
ІЗ. Лудченко А.А. й др. ОсновьІ научньїх исследований: Учеб. пособие. - К.: Знання, 2000. - 114с.
16. Орлик П.И., Шевченко А.В. Приобретать навьїки научного труда
//Вестник вьісшей школьї. - 1986. - №3 - С.47-49.
17. Педагогіка: Навчальний посібник / В.М.Галузяк, М.І.Сметанський,
В.І.Шахов. - Вінниця: РВВ ВАТ "Віноблдрукарня", 2001. - 200с.
18. Педагогика: Учебное пособие для студентов педагогических
учебньїх заведений / Б.А.Сластенин, И.Ф.Исаев, А.И.Мищенко,
Е.Н.Шиянов. - 3-є изд. - М.: Школа-Пресс, 2000. - 512с.
І9.Побірченко Н.С., Кірдан О.Л., Шульга Л.А. Курсові роботи з
педагогіки: Методичні рекомендації. - Умань: УДПУ, 1997. - 20с. 20.Приходько П.Т. Тропой науки: СоветьІ молодому исследователю.
Изд 3-є, перераб. - М.: Знание, 1969. - 118с. 21. Ребенщикова И.Г. Подготовка к исследовательской работе //
Вестник вьісшей школьї. - 1988. - № 5. - С.48-51. 12. Сидоренко В.К., Дмитренко Г.В. Основи наукових досліджень:
Навчальний посібник для вищих педагогічних закладів освіти. - К.:
РННЦ "Дініт", 2000. - 259с. 23.Сметанський М.І., Найдьонов І.М., Холковська І.Л. Технологія
педагогічних досліджень: навчальний посібник. - Вінниця: ВДПУ,
1997.-31с. 24.Тюрина В.А., Ващенко Й.В. ОсновьІ методологии й методики
научного исследования: Учебное пособие. К.: ООО
"Международнеє финансовое агентство", 1998. -44с.
-ладів. - Харків: Харківська
28 Шульга З.П. О методике научно-исследовательской Пр^менительно к исследованиям обществоведов. - К,
29,ЯгупОВ В.В. Педагогіка: Навчальний посібник. - К, Либідь, 2002
ТЕМА 7: ПЕДАГОГІЧНИЙ ДОСВІД. МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ
Зміст теми:
7.1. Поняття педагогічного досвіду та його значення в науковому
пізнанні.
7.2. Пошук передового педагогічного досвіду та його вивчення.
7.3. Опрацювання й узагальнення педагогічного досвіду в науковому
дослідженні.
7.4. Впровадження в практику передового педагогічного досвіду.
7.1. Поняття педагогічного досвіду та його значення в науковому пізнанні
Відомо, що педагогічна наука є складовою частиною педагогічної практики, її відображенням, в тому числі й таким, що випереджає її. Будь-яке педагогічне дослідження базується на досвіді практичної діяльності вчителя. Успіх творчого пошуку визначається тим, якою мірою дослідник усвідомлює значення практичного вирішення проблеми, якими даними про педагогічний досвід він володіє. Студент-дослідник, звертаючись до передового педагогічного досвіду, є не тільки його аналітиком, він, разом з тим, збагачується професійними знаннями для своєї майбутньої роботи.
Наведемо кілька визначень поняття педагогічного досвіду:
Педагогічний досвідсукупність знань, умінь і навичок, здобутих учителем у процесі навчально-виховної роботи (В.І.Журавльов);
Педагогічний досвід- це практична педагогічна діяльність і результат цієї діяльності, що виражається в особистісних характеристиках виховання (Е.І.Моносзон);
Педагогічний досвід- це практика навчання та виховання в широкому розумінні цього поняття, і майстерність педагога, набута в результаті тривалої роботи (досвіду) у вузькому розумінні (М.Н.Скаткін).
Підсумовуючи вищезазначене, можна говорити про головні функції педагогічного досвіду: він є основою педагогічної майстерності вчителя та джерелом педагогічної науки.
З огляду на це. для вчителя важливо зрозуміти, що: теоретичні знання тільки у шкільній практиці стають глибокими,
керівництвом до дії;
досвід вимагає розширення й оновлення, він має осмислюватись і
бути творчим;
педагогічний досвід має спиратися на науку;
набутий практичний досвід має спрямовуватися на подолання: складнощів педагогічного процесу, бути логічно послідовним, а не, стихійним;
потрібно вивчати чужий досвід і порівнювати його зі своїм; педагогічний досвід має втілюватися в технології навчально-виховного процесу та застосовуватися при виявленні
закономірних зв'язків між його компонентами;
педагогічний досвід вимагає експериментування [37, 182].
Передовим педагогічним досвідомздебільшого називають конкретний досвід роботи того чи іншого вчителя, школи, райво та ін., які досягають таких результатів, що найбільше відповідають вимогам, сучасної школи. Інше визначення передового педагогічного досвіду трактується гак: "Це творче, активне засвоєння та реалізація вчителем у практику роботи засобів і принципів педагогіки з урахуванням конкретних умов, особливостей дітей, учнівського колективу й особи вчителя'' (М.М.Фіцула).
Передовий учитель із притаманним йому науково-педагогічним мисленням характеризується здатністю:
аналізувати виховні явища як єдине ціле в їх взаємозв'язку та
взаємозалежності:
простежити генезис педагогічних взаємодій і впливів;
узгодити педагогічну дію з метою та результатами навчання й
виховання;
поєднувати в педагогічному мисленні всі його типи та способи;
аналізувати, синтезувати педагогічні явища, розрізняти
педагогічну істину та помилки;
відмовитися від усталених навчально-виховних шаблонів і
стереотипів, шукати нові критерії оцінювання, узагальнення,
оптимальні підходи та дії;
використовувати нові ідеї в практичному та творчому пошуку;
виявляти гнучкість мислення й оперативність у реагуванні на
зміну педагогічної ситуації;
розрізняти й узгоджувати тактичні та стратегічні дії, Основну увагу вчені звертають на критеріальну сторону впровадження передового педагогічного досвіду. Якщо узагальнити всі ознаки, за якими педагогічний досвід можна вважати за передовий, то утвориться достатньо широкий їх комплекс. Таким чином, передовий педагогічний досвід характеризується такими показниками (критеріями):
висока результативність і ефективність;
новизна в діяльності педагога;
відповідність сучасним досягненням педагогіки та методології;
усталеність, нефрагментарність, логічна послідовність;
можливість творчого застосування досвіду іншими педагогами;
оптимальність досвіду щодо педагогічного процесу як єдиного
цілого.
Дослідник, який узагальнює передовий педагогічний досвід ознайомлюється зі змістом, умовами, якістю та результативністю роботи конкретних людей. З огляду на це, до уваги беруться такі основні компоненти передового педагогічного досвіду:
конкретні завдання навчально-виховної роботи, що успішно
вирішується авторами досвіду;
досягнення певних результатів навчання та виховання учнів;
конкретна діяльність - дії та прийоми вчителів, учнів і інших
учасників педагогічного процесу -- авторів передового
педагогічного досвіду при вирішенні окремих педагогічних
завдань;
новизна, перевага нових способів педагогічної праці;
основні ідеї досвіду, їх стратегія та філософія;
умови реалізації творчих задумів авторів досвіду;
залежність досвіду від особистісних рис авторів і умов школи,
району тощо;
реальні способи та засоби передавання, засвоєння й упровадження
передового педагогічного досвіду.
Варто відмітити, що носіями зразків педагогічного досвіду можуть бути керівники шкіл, класні керівники, працівники бібліотеки й органів управління, а також гуртки, секції тощо.
Цілісний розгляд практики роботи школи чи окремих учителів як у їх статистичних показниках, так і в динаміці їх розвитку зобов'язує дослідника вивчати не лише передове, ефективне, але й те, що є неефективним, негативним у досвіді цієї роботи.
У загальній програмі наукового дослідження досвід стоїть на його початку, як результат попередньої практичної роботи й наприкінці, як підсумок проведеного дослідження. Педагогічний досвід, тобто практика, виступає і як джерело пізнання, і як об'єкт перетворень на основі наукового узагальнення його зразків. Такою є логіка пізнавального процесу.
Групуючи педагогічний досвід за певними ознаками, можна виділити такі його різновиди:
за якістю: передовий, позитивний, ефективний, неефективний, раціональний, нераціональний, негативний (застарілий, помилковий);
за обсягами застосування: одиничний, типовий, індивідуальний,
груповий,колективний, масовий;
за новизною: новаторський, творчий, репродуктивний [11, 182].
Наведені назви різновидів досвіду відображають такі його варіанти. Ідо реально опрацьовані практикою школи. Однак, деякі з термінів, що визначають перераховані види педагогічного досвіду, ще не набули свого вираження в науковій термінології, а, отже, вони ще мають бути глибоко осмислені, щоб здобути загальне визнання працівників освіти й увійти в наукову мову.
7.2. Пошук передового педагогічного досвіду та його вивчення
Одним з найскладніших завдань дослідника завжди був і залишається пошук оптимальних зразків роботи вчителів-практиків, керівників шкіл. На цьому етапі наукової роботи, передовсім, важливо визначити джерела надійної інформації про передовий досвід. На наступному етапі здійснюється відбір об'єктів вивчення, оформляється певний вид правових стосунків дослідника з авторами досвіду, розробляється програма, за якою діє /дослідник.
Дуже важливо визначити критерії відбору справжнього передового досвіду, тобто експертний механізм, який би дозволяв обґрунтовано вважати ті чи інші зразки педагогічної творчості передовими.
Природно, що. проводячи цю роботу, студент-дослідник спирається на офіційні оцінки досвіду з боку керівників шкіл, відділів І народної освіти, методичних служб. Однак дуже часто досвід успішного вирішення педагогічних завдань учителем чи іншим педагогічним працівником, особливо, коли він є надбанням лише однієї людини, залишається поза увагою інспекторів і методистів. У такому разі студент, аспірант, викладач ведуть пошук самостійно.
Які ж джерела педагогічного досвіду? За ступенем зафіксованості всі їх можна умовно поділити на три групи: зафіксовані в письмовій формі;
зафіксовані в пам'яті певних осіб, що можуть поділитися ними усно чи описати у той чи інший спосіб;
незафіксований живий досвід конкретної діяльності, який запозичується під час візуального спостереження. Зазначені джерела педагогічного досвіду на практиці мають такі форми та методи втілення:
усні повідомлення результатів вивченого: узагальнення передового педагогічного досвіду в виступах педагогів у школі, на парадах, курсах, семінарах представників народної освіти; письмові повідомлення результатів вивченого: узагальнення передового педагогічного досвіду у формі різних методичних листів, методичних розробок, статей у газетах і журналах, брошур, монографій, збірників матеріалів конференцій і семінарів; наочно-демонстраційна популяризація: влаштування виставок, спеціальних стендів при методкабінетах і т.ін. Однак відшукати найсуттєвіше у практиці діяльності педагогічного колективу - це лише перший крок. Потрібно певним чином зафіксувати досвід, тобто відобразити його зміст так, щоб інформаційно забезпечити наступний етап роботи, який полягає в узагальненні, інтерпретації й оцінці накопичених фактів.
Залежно від теми, предмету, об'єкту й мети вивчення роботи конкретної школи або вчителя визначаються способи фіксації потрібного матеріалу. Найчастіше використовуються протокольні записи змісту, методів, прийомів, засобів, дій, операцій учасників педагогічного процесу. При цьому фіксується не тільки те, що є власне предметом дослідження, але й увесь процес, органічною частиною якого є досліджуване явище. Останнім часом з цією метою дуже широко використовується також відеозапис, Ідо суттєво полегшує працю дослідника, бо дає можливість об'єктивніше зафіксувати як дії учасників дослідження так і саму емоційну атмосферу всього процесу. Робота щодо вивчення досвіду, висвітленого в публікаціях, за своєю сутністю не відрізняється від аналізу надрукованих наукових повідомлень; вона полягає у конспектуванні, цитуванні, тезуванні, складанні довідок, анотуванні, реферуванні, використанні відео-, ксеро- і фотокопій.
Однією з умов успіху вивчення передового педагогічного досвіду є накопичення достатньої за кількістю, якістю та різноманітністю фактів інформації. Це стосується всіх педагогічних досліджень, які проводять не тільки студенти, але й учителі-практики та науковці.
7.3. Опрацювання й узагальненняпедагогічного досвіду
в науковомудослідженні
Після накопичення та фіксування різноманітної інформації про педагогічний досвід за логікою наукової роботи йде опрацювання всіх матеріалів. Цей процес є по-особливому цікавим для дослідника, тому що саме на даному етапі своєї праці він безпосередньо робить те, що можна назвати відкриттям. Основна мета опрацювання зразків
педагогічного досвіду полягає в упорядкуванні та систематизації фактів, що дозволяє виявити типове, головну тенденцію ідеї, стійкий зв'язок між професійними діями педагога та результатами цієї його діяльності.
Першим кроком обробки різноманітних фактів є, як правило, їх класифікація. Проводиться вона за різними ознаками, але головним чином за належністю фактичного матеріалу, що класифікується, до типових педагогічних дій, операцій, до учасників освітньо-виховного процесу, до педагогічних категорій. Таким чином, перед дослідником постає завдання з розробки зручного механізму класифікації, який стане засобом опрацювання фактів. Наприклад, для вивчення системи роботи вчителя чи педагогічного колективу практикується схема-модель основних показників, за якими збирається, а потім класифікується фактичний матеріал, що характеризує цілісний процес діяльності авторів досвіду. Ця схема-модель може мати такі показники, за якими групується матеріал:
1. Дані про особистість учителя: вік, освіта, педагогічний стаж;
клас в якому працює вчитель; кількість і вік власних дітей.
2. Дані про характер дій і операцій педагога:
2.1. Як планує роботу з класом.
2.2. Як вивчає учнів і складає характеристику класу.
2.3. Які виховні заходи в класі є обов'язковими.
2.4. Як проводить індивідуальну роботу з учнями.
2.5. Форми роботи з батьками.
2.6. Як проводить індивідуальну роботу з батьками.
2.7. Які методи виховання використовуються найчастіше.
2.8. Які конфлікти в стосунках педагога з учнями класу
трапляються найчастіше.
2.9. Які заохочення найчастіше використовує в роботі з
учнями.
2.10. Які методи педагогічного впливу використовує в роботі з
учнями.
2.11. Джерела педагогічної майстерності.
2.12. Які труднощі в роботі відчуває.
2.13. Яка допомога вчителеві потрібна від учених-педагогів і
психологів.
2.14. Погляди педагога на способи та напрямки вдосконалення
професійної підготовки майбутніх учителів у ВНЗ.
Завершальним етапом наукового розгляду опрацьованих фактів, що розкривають зміст педагогічного досвіду, є його узагальнення, тобто виділення в ньому спільного, типового, того, що може бути
юсяжним при впровадженні іншими вчителями, а не зумовленого І'.ілантом конкретного педагога. Під узагальненням розуміється ниведена з конкретних методичних, організаційних, навчально-пиховних рішень загальна ідея, яка може стати основою ефективного розв'язання низки педагогічних завдань. Нарешті, підсумком узагальнення педагогічного досвіду може стати встановлення юслідником тенденції та найголовніших закономірностей розвитку досліджуваних явищ і їх взаємозв'язків.
7.4. Впровадження в практику передового педагогічного
Дата добавления: 2014-12-01; просмотров: 3346;