Прагнення бути сильним, спритним, загартованим

дотримання режиму дня та правил особистої гігієни; щоденне виконання фізичних управ; інтерес до занять фізкультурою; активна участь у спортивних іграх.

Велику допомогу в роботі над з'ясуванням значення основних і додаткових понять (термінів) дослідження надає різна довідкова література. Насамперед енциклопедії з філософії, психології, соціології, педагогіки, тлумачні словники та ін. Багато визначень є в підручниках і посібниках, особливо розроблених сучасними вченими. Наступним пошуковим етапом у визначенні сутності наукових термінів і їх взаємозв'зків є робота з монографіями, статтями в наукових збірниках, періодичними виданнями, дисертаціями 'І І що.

Запитання та завдання для самостійної роботи:

Дайте визначення наукового поняття.

Проведіть відбір основних і додаткових (похідних) понять з кількох

дослідницьких тем.

Поясніть, як Ви розумієте такі афоризми:

"Хто краще розум іс, в чому справжня сутність кожної речі, хто точніше та швидше здатний знайти й пояснити її принцип, той по праву вважається і найрозумнішим, і наймудрішим"

(Ціцерон)

"Той, хто зважується висловити те чи інше судлсення, повинен обґрунтувати його, інакше він виявляє себе не вартим мати власну думку"

(Вольт ер)

"Хто розумно дивиться па світ, на того й світ дивиться розумно..."

(Г. Геґель).

Виберіть зі словників (педагогічних, психологічних, філософських) терміни, що виражають поняття з педагогіки, психології, філософії. Вкажіть, які поняття використовуються у кількох науках, а які відображають особливості кожної.

Назвіть 5-6 давно відомих понять і 3-4 поняття, які введені в термінологію педагогічної науки нещодавно. Спробуйте пояснити причини їх уведення до мови педагогічної науки. Із запропонованих викладачами тем наукових досліджень (курсових робіт) виділіть основні поняття, з'ясуйте їх зміст, користуючись різними довідниками (педагогічними, психологічними, філософськими). Які критерії оцінки досліджуваної якості особистості Ви запропонуєте?

ЛІТЕРАТУРА

Алексеев. Н.Г., Леонтович А.В. Критерии зффективности обучения учащихся исследовательской деятельности //Развитие исследовательской деятельности учащихся: Метод, сборник. - М.: І ІародІІое образование, 2001. - С.64-68.

Артемчук Г.І. та ін. Методика організації науково-дослідної роботи: Навчальний посібник для студентів та викладачів вищих навчальних закладів. - К.: Форум, 2000. - 270 с. Ашмарин Б.А. Методика педагогических исследований в физическом воспитании. - М.: Наука, 1972. - 152 с.

4. Внеденне в научное исследование по педагогике: Учебное пособие
для студентов педагогических институтов /Ю.К.Бабанскнй,
В.И.Журавлев. В.К.Розов й др.; Под ред. В.И.Журавлева. - М.:
Просвещение, 1988. -239 с,

5. Євдокимов В. І.. Гавриш І. В. Вимірювання показників
сформованності окремих якостей знань засобами контрольних робіт
//Засоби навчальної та науково-дослідної роботи; Збірник наук,
праць /За заг. ред. проф. В. І. Євдокимова і О. М. Микитюка. - X.:
Харк. держ. мед. ун-т ім. Г.С. Сковороди, 1998. - С. 7-12.

6. Журавлев В.Й. Лнализ базовьіх понятий в педагогическом
псслсдоваипи //Введение в научное исследование по недагогике: І
Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов /Ю.К.Бабанскпй й др. - М.:
Просвешение, 1988. -С.46-62.

7. Загвязинский В. Й. Методология й методика дидактического
псследования. - М.: Педагогика, 1982. - 160с.

Н. Изучепнс учебно-воспитательного пронесса в школе: Методика й задапия для студентов по непрерьівной педагогической практикє /Сост. О.М.Таранила й М.Д.Горячев. - Самара: Сам ГПИ, 1992. -16с.

9. Карамишева М. Педагогічна евристика //Діалог культур: Україна у
світовому контексті: Філософія освіти: Збірник наук, праць
/Ред.кол.: І.А. Зязгон (гол. ред.). -Львів: Українські технології, 2002.
-Вин. 7.-С.85-91.

10. Максимов В.Г. Педагогическая диапюстика в школе: Учебное
пособпе для студентов вьісших педагогических учебньїх заведений. \
- М.: Издательский центр "Академия", 2002. - 272 с.

11. Нпкулин С.К., Попадейкин А.А. Научно-техническое
творчсство детей (анализ понятия): Метод, пособие для
педагогических работников системьі дополнительного образования
детей. - М.: Изд-во МАЙ, 2001. - 33с.

12. Прнходько П.Т. Тропой науки: СоветьІ молодому исследователю.
Изд 3-є. нерераб. - М.: Знание, 1969. -118с.

ІЗ.Шєйко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник для вищих навчальних закладів. - Харків: Харківська державна академія культури, 1998. -287с.

14. Шульга З.П. О методике научно-исследовательской работьі: Применительно к исследованиям обществоведов. - К.: Вища школа, 1978.- 158с.

ТЕМА 6: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Зміст теми:

6.1. Поняття про метод і методику педагогічного дослідження.

6.2. Педагогічне спостереження.

6.3. Соціологічні методи дослідження.

6.4. Тестування.

6.5. Методи вивчення продуктів діяльності.

6.6. Вивчення біографії та складання характеристики.

6.7. Теоретичні методи дослідження.

6.1. Поняття про метод і методику педагогічного дослідження

Поняття "метод" (грец. ,,теІпос!о8') використовувалося у стародавньому світі як синонім до виразів "шлях дослідження, спосіб пізнання".

Методами педагогічного дослідження називають сукупність прийомів і операцій, спрямованих на вивчення педагогічних явищ і вирішення різноманітних науково-педагогічних проблем. Формуючись як теоретичний результат минулого дослідження, метод е початковим пунктом і умовою наступних досліджень. Іншими словами, мепнн) дослідження - це спосіб застосування старого знання для отримання нового знання. Будь-яке дослідження потребує чітких методів, що дають однозначний результат. Отже, метод є засобом здобування наукових фактів.)

Щоб мати різнобічні відомості про розвиток особистості, колективу чи іншого об'єкту навчання й виховання підбирають оптимальний комплекс методів - методику дослідження.

Методика дослідження це певна ретельно узгоджена

послідовність здійснюваних пізнавальних і перетворювальних дій, операцій і впливів, спрямованих на вирішення дослідницьких завдань.

Варто відмітити, що поняття "методика дослідження" та "методи дослідження" не є тотожними. Методика дослідження - це своєрідна програма, загальний план дослідження як результат усебічної попередньої розробки тієї чи іншої теми, що стосується вивчення певної проблеми. Методи дослідження - це способи отримання тих чи інших даних, наприклад: метод опитування, педагогічне спостереження тощо.

Розробити методику дослідження означає: по-перше - визначити гему дослідження та її конкретні завдання; по-друге - відповідно до них, намітити план дослідницької роботи зі способами її проведення: і,

нарешті - створити належні організаційні та матеріальні умови дл реалізації наміченого плану. Таким чином, методи дослідження однією зі складових розробленої методики дослідження.

Для досліджень окремих педагогічних явищ підбирают: оптимальний комплекс методів, враховуючи при цьому такі вимоги:

а) застосувати таке поєднання методів, яке дозволяє отримат,
різнобічні відомості про розвиток особистості, колективу або іншоп
об'єкту виховання чи навчання;

б) використовувані методи повинні забезпечити одночасн
вивчення діяльності, кола спілкування та інформованості особистості;

в) методи мають відображати динаміку розвитку певних
особистісних рис протягом певного проміжку часу з урахуванням віку
досліджуваного;

г) важливо використовувати такі методи, які дозволяють отримати
відомості про учня з якнайбільшого числа джерел і від найбільш
поінформованих осіб, тобто тих, що перебувають із ним у постійному
спілкуванні чи в спільній діяльності;

ґ) методи мають пропонувати схему аналізу не тільки перебігу процесу та його результатів, а й умов, у яких він функціонує.

[.Зважаючи на те, що кожне наукове дослідження може проводитися на емпіричному (коли здійснюється процес накопичення фактів) і теоретичному (на якому здійснюється узагальнення знань) рівнях, загальні методи дослідження умовно поділяють на три групи:

методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент);

методи теоретичного дослідження (ідеалізація, формалізація, логічні й історичні методи);

методи, що мазнуть бути застосовані на емпіричному й теоретичному рівнях (абстрагування, аналіз і синтез, індукція й дедукція, моделювання).

Крім зазначених методів дослідження виділяються ще й окремі, тобто такі, що використовуються лише в конкретних науках. Зокрема, у педагогіці це: вивчення й аналіз педагогічного досвіду, рейтинг, метод узагальнених характеристик тощо.

6.2. Педагогічне спостереження

Найпоширенішим конкретним методом дослідження проблем навчання та виховання є педагогічне спостереження. Суть цього методу полягає в безпосередньому, планомірному й тривалому сприйманні педагогічних явищ без утручання дослідника в навчально-виховний процес.

Головними вимогами до методу педагогічного спостереження є:

ясність і чіткість спостереження;

визначеність його об'єкту;

систематичність і різнобічність спостереження;

достатня кількість зафіксованих фактів;

своєчасність і правильність, об'єктивність фіксації;

простота й логічність техніки запису:

ретельна, вдумлива і копітка обробка зібраного матеріалу;

врахування всіх впливів на перебіг досліджуваних явищ;

виділення тривалих, істотних, повторюваних фактів,

відокремлення їх від другорядних і випадкових елементів;

неупередженість у тлумаченні матеріалу, в оцінках фактів і

висновках, що випливають з них.

Спостереження це найвдаліший і найпоширеніший метод. Основна функція спостереження полягає у вибірковому виділенні даних, що характеризують процес в умовах прямого та зворотного зв'язку вченого з об'єктом спостереження. Метод спостереження широко використовується тоді, коли дослідник бере на себе роль досл і дн й ка-у часи й ка.

Виділяють три різні ролі дослідника: дослідник-свідок (нейтральна особа), дослідник-керівник педагогічного процесу, дослідник-учасник педагогічного процесу (включений до складу досліджуваних). В залежності від ролі, яку він собі обрав, складається програма спостереження, вибирається методика й техніка накопичення та фіксування фактів.

Цінність і об'єктивність результатів спостереження залежить від того, наскільки природнім був педагогічний процес, який спостерігає дослідник.

За ступенем безпосередньої участі дослідника розрізняють такі види спостереження: пряме, опосередковане та самоспостереження.

Пряме спостереження це спостереження, під час якого дослідник бере участь у досліджуваному процесі безпосередньо та діє разом з учасниками дослідження. Характер присутності може бути різним: в одних випадках дослідник повністю зберігає інкогніто, в інших - спостерігач не приховує своєї дослідницької мети. Такий вид спостереження найчастіше використовують під час вивчення дітей у процесі їх навчання та виховання.

Опосередковане спостереження спостереження, що не

передбачає безпосередньої участі дослідника в процесі, який вивчається. Воно ефективніше, ніж пряме спостереження, оскільки дає

можливість фіксувати природну поведінку дітей, звівши вплив педагога на них до мінімуму.

Самоспостереження - це самоспоглядання внутрішніх психічних

процесів з одночасним спостереженням за ними унікальним методом

"проникнення" всередину цих психічних процесів і явищ. Іншими

словами - це заглиблення у свій внутрішній духовний світ. Тут

суб'єктом спостереження є сам учень. Дані самоспостережень

фіксуються з висловлювань учнів про способи вирішення навчальних

та інших завдань, про свої успіхи й невдачі, ставлення до людей, свої

здібності, читацькі інтереси, смаки, ідеали, життєві плани. Цінність

отриманих результатів залежить від щирості дитини та ступеня (міри)

сторонніх впливів на неї.

Методика спостереження передбачає:

вибір ситуації та об'єкту спостереження, узагальнення

теоретичних уявлень про них, конкретизацію мсти;

побудову програми спостереження, вибір одиниць виміру І

результатів спостереження й способу та форми фіксації цих І

результатів (запис, протокол, таблиці, кіно-, фото-, аудіо-, ]

відеореєстрація);

опис способу обробки отриманих даних.

Спостереження охоплює також елементи теоретичного мислення (задум, методичні прийоми осмислення і контроль результатів, а також кількісні та якісні методи їх аналізу).