Значення наукових понять для розвитку педагогічної

Думки

Кожна сфера діяльності людей - наука, техніка, мистецтво, суспільне життя тощо - послуговуються поняттямияк результатом узагальнення суттєвих ознак, зв'язків і співвідношень об"ектів дійсності та явищ, що належать до цих галузей. Слова та словосполучення, які чітко окреслюють поняття називаються термінами.Розрізняють поняття в широкому сенсі, тобто такі, що визначають загальні ознаки предметів і явищ, і наукові поняття, Ідо відбивають їх суттєві ознаки. Слова, словосполучення та ознаки (формули), які виражають наукові поняття є науковими термінами. Сукупність термінів якоїсь галузі науки називається термінологією. Термінологія науки постійно збагачується за рахунок уточнення, розширення та поглиблення вже відомих і введення нових понять. Таким чином, мова науки є основним показником її стану та прогресу.

У науковому понятті розрізняють його зміст і обсяг. Сукупність суттєвих ознак, за якими узагальнюються та виділяються предмети (об'єкти) і явища -- це зміст поняття, а сукупність узагальнених предметів (явищ) у понятті - це обсяг поняття.

Що таке наукові поняття, коли йдеться про педагогічну науку? З огляду на зазначене вище, - це наукові відомості про педагогічний процес і явища, що його супроводжують, узагальнені теорією педагогіки та закріплені в наукових термінах. Розглянемо, наприклад, поняття "урок". Сучасна дидактика оперує такими даними про це поняття:

визначення поняття "урок" - зміст поняття, де констатуються його основні суттєві ознаки (постійний склад учнів, цільові характеристики, програмованість, поєднання різних методів, хронологічна постійність тощо);

типологія за різними ознаками - обсяг поняття (урок засвоєння нових знань; урок формування умінь і навичок; урок застосування знань, умінь і навичок; урок узагальнення та систематизації знань;

урок перевірки та корекції знань, умінь і навичок; комбінований урок; нестандартний урок).

Як уже зазначшюся, кожна наука, педагогічна в тім числі, розвивається і потребує нових понять для визначення нових реалій і явищ. Розвиток педагогічної науки також спричиняє уточнення змісту та поповнення обсягу усталених понять. Вище розглядалося поняття "урок". Однак навіть така глибока та всебічна характеристика зовсім не означає, що урок як педагогічне явище, так би мовити, досліджений остаточно. Тому, зрозуміло, це поняття буде уточнюватися та поповнюватися в міру того, як поповнюються знання про нього.

Проблеми, що виникають на межі дидактики та психології, спричинили введення нових понять (розвивальне навчання, взаємодія вчителя й учня, індивідуальний підхід до особистості, особистісно зорієнтоване навчання тощо), а вони, своєю чергою, потребують для свого пояснення інших нових понять. Ще недостатньо вивчені проблеми, які забезпечують успіх у пізнавальній діяльності учнів тощо - і всі вони вивчаються, а отже, педагогічна наука поповнюється новими поняттями.

На відміну від усталених понять, які утвердились у педагогіці давно та характеризують кожне явище як теоретичне, методичне, прикладне, історичне наукове відображення, нові поняття відбивають обмежений запас наукових відомостей про педагогічний процес і явища, узагальнені теорією педагогіки та закріплені у відповідних їм наукових термінах. Прикладом таких нових понять можуть бути: "інтегроване навчання", "інтерактивні методи навчання", "метод мозкової атаки", "педагогічна технологія", "господарське виховання" тощо.

Як же пов'язані наукові поняття з науковим дослідженням,

особливо коли йдеться про його початковий етап, іншими словами, чи

може дослідник-початківець, що обрав тему свого дослідження, через

аналіз понять своєї теми наблизитися до істини у своєму пошуку?

Звичайно, що кожний дослідник на початку своєї наукової роботи

зацікавлений якнайшвидше отримати точні дані про розробленість її

теми. І чим ширше та різноманітніше вона висвітлена в наукових

джерелах, тим тривалішою буде пошукова робота через потребу

опрацювання великої кількості матеріалу і тим імовірніше пропустити

поза увагою істотну наукову інформацію (публікацію). Тому одним зі

способів оперативного аналізу стану досліджуваної проблеми є

всебічний розгляд основних понять теми своєї наукової роботи. Такий

уважний, детальний розгляд основних понять і їх різнобічний аналіз

дозволяє досліднику отримати важливу додаткоиу Інформацію про

ступінь відображення теми дослідження в теорії, а саме: про ступінь розробленості та вирішення проблем своєї наукової праці і про те, які напрямки реальної педагогічної дійсності досліджені ще недостатньо.

Педагогічна наука та практика оперує достатньо великою кількістю наукових понять. Вільно орієнтуватися в цьому інформаційному масиві, що постійно збільшується, повинні як науковці, так і педагоги-практики. Однак досліднику така обізнаність потрібна не лише для загально-педагогічної ерудиції- але й для цілеспрямованої розробки теми, для прогнозування теоретичного результату своєї наукової роботи. Додамо, Ідо таке знання суттєво спрощує пошуковий шлях дослідника, робить дослідження усвідомленим та інформаційно наповненим, а це допомагає фахово проаналізувати його результати й обгрунтувати висновки.

У системі педагогічної термінології закріплені різноманітні теоретичні поняття: предметні, операційні, конкретні, абстрактні. Частина їх, про що йшлося вище, має давню історію та ввійшла в мову вітчизняної педагогіки. До них належать такі поняття, як "урок", "навчальний предмет", "заохочення", "навчання", "розповідь", "пояснення", "дисципліна" тощо. Основне багатство мови педагогічної науки відображає і сучасну педагогічну дійсність, пов'язану з перебудовою національної школи, національною освітою та вихованням. Це такі поняття, як: "національне виховання", "виховання національної самосвідомості", "виховання політичної культури", "інтеграція освіти", "особистісно зорієнтоване виховання", "полікультуризація", "педагогіка толерантності", "педагогіка успіху", "нові інформаційні технології" тощо.

Таким чином, сукупність усталених і нових понять (термінів) створює надзвичайно важливу інформаційну базу педагогічної науки, яка не тільки обслуговує її щоденну теоретичну та практичну діяльність, але й забезпечує поступ, тобто діяльність дослідницьку.

5.2. Відбір і визначення основних понять з досліджуваної теми

Як уже зазначалося, від правильного визначення основних понять геми та від їх різнобічного розгляду залежить якість наукового дослідження. Розглянемо загальні способи виходу на основні поняття з теми наукового дослідження на прикладі такої теми - "Традиції української етнопедаг'огіки як фактор виховання національної самосвідомості молодших школярів".

Для того, щоб проаналізувати ступінь розробленості вказаної теми, правильно визначити основні критерії, за якими буде проводитись експеримент, підтвердити гіпотезу дослідження та прийти до науково

обгрунтованих висновків, насамперед треба з'ясувати сутність кожного з основних понять, що входять до назви досліджуваної теми. Такими основними поняттями у цьому дослідженні є: "самосвідомість", "національна самосвідомість", "національна, самосвідомість молодшого школяра", "традиції", "українська етнопедагогіка", "традиції української етнгопедагогіки", "виховання національної свідомості", "виховання національної самосвідомості молодшого школяра". Крім основних понять визначаються й близькі до них поняття (похідні). У нашому випадку це будуть: "свідомість", "національна свідомість", "етнічна свідомість", "етнічна самосвідомість", "народна педагогіка", "українська народна | педагогіка", "розвиток", "формування", "народні традиції", "народознавство", "патріотичне виховання" тощо.

Низка взятих до розгляду термінів (понять) використовується, як правило, на двох етапах дослідження. На початковій стадії список основних і додаткових понять дає можливість використовувати їх як ключові слова під час бібліотечного пошуку першоджерел, де розглядаються проблеми виховання національної самосвідомості молодших школярів на народних традиціях.

На підсумковому етапі дослідник знову звертається до основних і додаткових понять, щоб у разі виявлення ним нових явищ і зв'язків за межами досліджуваної теми внести корективи у їх визначення, зміст, обсяг, зв'язки з іншими поняттями та в уявленнях про практичні дії щодо виховання національної самосвідомості молодших школярів засобами традицій української етнопедагогіки.

Іншими словами, при чіткому з'ясуванні сутності кожного з основних і додаткових понять, дослідник правильно визначає те, що входить у зміст саме його наукової проблеми. Опрацьовуючи різну літературу, яка пов'язана з кожним із термінів, він приходить до усвідомлення логічних зв'язків між ними, на основі яких у дослідника формується розуміння вирішених (досліджених) і недосліджених (невирішених) питань, а також з'являються передбачення (прогноз) підходів до розв'язання проблеми свого дослідження.

Ця робота є надзвичайно важливою. Без знання основних понять проблеми, без опрацювання основної літератури, що стосується всіх термінів і ступеня їх розробленості неможливо передбачити програму дальшого дослідження вказаної теми, її логічну побудову та визначити назви розділів і параграфів. Тільки після опрацювання першоджерел, чіткого правильного з'ясування значень основних термінів, взаємозв'язків між ними, ступеня дослідженості наукової теми в

георії, можна говорити про те, що дослідник обізнаний із теоретичним матеріалом і добре розуміє що саме він має досліджувати.

У педагогіці, як і в кожній науці, прагнуть до того, щоб термін, що нпражає наукове поняття, був однозначним. Однак, як правило, в наукових дослідженнях, одні й ті самі поняття можуть мати різні шізначення у різних авторів. Дослідник має розглянути різні варіанти цих визначень, проаналізувати спільне й відмінне між ними та нпсловити свій погляд, своє розуміння, тобто він може запропонувати ГІ обгрунтувати свій варіант, якщо не погодиться з запропонованим іншим автором визначенням, вказуючи про це в роботі.

Враховуючи те, що у педагогічній науці існує проблема визначення критеріїв оцінки рівня розвитку особистісннх рис школярів, педагогу-досліднику дуже часто доводиться розробляти такі критерії самому, виходячи з розуміння сутності наукових понять. Ііільшість учених визначають загальні підходи до виділення показників рівня сформованості особистості учня, кожний з них по-своєму формулює зміст і встановляє кількість критеріїв, які стосуються кожного з напрямків особистісного розвитку школярів. Однак, спільним при цьому є розуміння сутності змісту поняття, на основі якого визначаються головні суттєві ознаки, які вкладаються в цей зміст. Наприклад, у темі дослідження, запропонованій до розгляду вище, основним поняттям є "національна самосвідомість молодшого школяра". Автор дійшов до висновку, що національна самосвідомість молодшого школяра - це усвідомлення учнем молодшого шкільного піку своєї національної приналежності через знання та шанобливе ставлення до своєї національної культури, рідної мови, народних традицій тощо. При цьому суттєвими ознаками (які можуть слугувати педагогічними критеріями) цього поняття є:

- емоційно-спопукальний компонент — переживання особистістю позитивного емоційного ставлення до національної духовної культури; вияв інтересу, потреб, бажань до народознавчої діяльності;

раціоііальпо-логічнші компонент знання та шанобливе ставлення до історичного минулого свого народу, його мови, духовних цінностей, свого генезису;

потенційно-діяльніснш компонент спрямованість своїх прагнень у майбутнє розвитку нації, держави; повага до інших націй, народів.

Але в сучасній науці вже є й визначені авторами критерії оцінки, наприклад, виховних якостей учнів (10, 144-148).

Зокрема, для учнів молодших класів є критерії оцінки таких рис:

патріотизм - інтерес до минулого та сучасного рідного краю; любов і дбайливе ставлення до природи; любов до своєї школи;

товариськість наявність друзів; добровільна участь у

колективних заняттях, іграх; прагнення поділитися своїми радощами, труднощами з друзями; готовність безкорисливо допомогти товаришам; прагнення не підвести свій клас;

повага до старших - увічливість; слухняність; посильна допомога вчителям, батькам, дорослим;

доброта -- дружелюбність; турботливе ставлення до малечі; готовність поділитись іграшками, книгами тощо з друзями; любов до тварин;

чесність - щирість; правдивість; звичка не браги без дозволу чужі речі; добровільне визнання своїх учинків; виконання обіцянок;

працелюбність старанне навчання; сумлінне виконання !

обов'язків домашнього господарства; активна участь у суспільно-корисній праці; інтерес до занять з праці;

дбайливість - охайний зовнішній вигляд; утримування як слід своїх речей; дбайливе ставлення до шкільного майна;

дисциплінованість обов'язковість у виконанні справ; І

дотримання правил поведінки в школі, вдома, у громадських місцях; виконання вимог колективу класу;

слухняність відвідування навчальних занять; увага та

старанність на уроках; регулярність і сумлінність виконання домашніх завдань;

допитливість - інтерес до всього нового, невідомого; звертання з І запитаннями до незнайомих; любов до читання; добра успішність;

любов до прекрасного активна участь у художній

самодіяльності; інтерес до занять мистецтвом; здатність бачити красу; прагнення творити красу;