Вплив природних факторів на вибір території для населених місць

В настоящее время в мировом судостроении находят широкое применение принципиально новые пропульсивные рулевые установки мощ­ностью от 5 до 30 Мвт с азимутальными греб­ными винтами типа "Azipod"(рис.218) или типа Schottel Propulsor с двойными винтами (рис.­ 219).

Название винто-рулевой установки Azipod происходит от слов Azimuthing Podded Drive. Впервые была разработана в Финляндии и установлена в 1990 г на двух арктических танкерах, которые прошли испытания в российской Арктике в 1998 году. На базе этого опыта финская фирма Kvaerner Masa-Yards разработала танкер двойного действия – Double Acting Tanker (DAT), преодолевающего льды кормой вперед. Опыт показал, что при прохождении во льдах кормой вперед винто-рулевая установка Azipod подминает лед под танкер еще до соприкосновения кромки льда с комой.

Установка может применяться на всех судах, оснащенных электрической энергетической установкой. Наибольшее применение она нашла на круизных пассажирских судах, требующих высокой маневренности при заходах в порты и швартовках к причалам. На кабелеукладчиках и других типах вспомогательных судов, требующих высокой маневренности, установки будут располагаться в носовой части судна.

Ее основным преимуществом является отсутствие традиционной линии валопровода от двигателя к винту, руля и рулевой машины, снижение уровня шума и вибрации, вызываемой гребным винтом. Крутящий момент на винте образуется гребным электродвигателем, смонтированным внутри гондолы на одном валу с гребным винтом. Установка размещена вне пределов корпуса судна и создает реактивную силу, направ­ление которой может меняться в широких пределах, что позволяет поворачивать судно на месте на 360⁰, стабильно держит курс. Техническое обслуживание установки минимально, подшипники не требуют ремонта в течение 100 тыс.ч (примерно 10 лет эксплуатации).

Экономия времени на швартовку с установкой Azipod составляет 2-3 ч, а топлива главного двигателя достигает 10%.

Благодаря установке Azipod при проектировании судов не возникает проблем с размещением главного двигателя в машинном отделении, площадь которого всегда лимитировалась установкой двигателя в ДП судна и использовалась нерационально.

В установках типа Azipod роль пера пассивного руля выполняет гондола, которая представляет со­бой хорошо обтекаемое тело, обшивка которого с внутренней стороны подкреплена вертикаль­ными и горизонтальными ребрами жесткости и диафрагмами.

Пропульсивная система Siemens-Schottel Propulsor (SSP) (рис.219) разработана немецкими фирмами Schottel-Werft Josef Becker GmbH & Co. KG и Siemens AG Marine Engineering . Ее отличие от системы Azipod состоит в использовании двойного винта Schottel и главного синхронного гребного двигателя с постоянным возбуждением, который расположен на гребном валу и заключен в обтекаемую гондолу. Гондола имеет два стабилизатора – крыла авиационного профиля, за счет которых эффективность пропульсивной системы SSP на 20% выше эффективности стандартных винторулевых колонок. Нагрузка между винтами распределена поровну и составляет 50% на каждом из них. Применение гребного электродвигателя с постоянным возбуждением позволяет до 40% уменьшить его габариты и оптимизировать отношение диаметров ступицы и винта и создать таким образом максимальную тягу.

К основным рулевым устройствам относятся такие, действие которых зависит от упора Р гребного винта и скорости хода судна u_р. К ним относятся рули различных типов, отмеченные выше; а также крыльчатые движители, винто-рулевые колонки, поворот­ные направляющие насадки и гондолы, которые обеспечивают управляемость судна при совместной работе с одним или двумя винтами.

Контрольные вопросы

1. Требования Регистра к конструктивной и эксплуатационной надежности рулевого устройства и управляемости судна.

2. Силы, действующие на руль и судно при повороте, устойчивость на курсе и поворотливость судна.

3. Принцип действия судового руля и его взаимодействие с корпусом судна и гребным винтом.

4. Маневренность и элементы движения судна на циркуляции.

5. Классификация рулевых устройств и принцип действия основных типов средств управления судном.

6. Составные элементы рулевого устройства с пассивным рулем, их конструктивные особенности.

7. Типы приводов рулевых устройств, их отличия и принцип действия.

8. Схема рулевого устройства одновинтоворго транспортного судна с пассивным рулем.

9. Конструктивные типы рулей и их размещение в кормовом подзоре судна.

10. Рулевое устройство с механическим и электрическим секторно-румпельным приводом.

11. Рулевое устройство с полуподвесным балансирным обтекаемым рулем.

12 Схема управления рулевым устройством с гидравлическим приводом двухплунженрной рулевой машины.

13. Схема гидропривода четырехплунжерной рулевой машины.

14. Что такое активный руль, принцип его действия и разновидности устройства.

15.Подруливающее устройства, принцип действия, конструктивные типы.

16. Рулевые устройства нового поколения, их особенности и конструктивное устройство, применение на судах.

Вплив природних факторів на вибір території для населених місць

Основними природними факторами, що впливають на вибір території для будівництва міста є:

• кліматичні умови;

Кліматичні умови (температура повітря, вітровий режим, сонячна радіація і т.ін.) мають відповідати будівельним нормам та правилам, оскільки вони визначають систему та вид забудови, що забезпечує оптимальні гігієнічні умови проживання населення (інсоляцію, провітрювання, захист від вітру та ін.).

У населених пунктах з незадовільними умовами самоочищення природного середовища (туманоутворення, низькі температурні інверсії і т. ін.) і високим потенціалом забруднення атмосфери забороняється розміщувати підприємства I та II класу небезпеки.

• рельєф місцевості;

Придатність території для розміщення будівництва за характером рельєфу оцінюється залежно від крутості схилів, обумовленої максимальним ухилом на досліджуваній ділянці. До форм рельєфу, незручних чи непридатних для міського будівництва, відносяться гірські хребти, кряжі, осипи і зсуви з ухилом більше 20%. Аналіз придатності територій з погляду геоморфологічних умов виконують на основі в масштабі 1:10 000 при проектуванні генплану міста, в масштабі 1:500 — 1:2000 — при розробці проектів зонінгу, детального планування і забудови житлових районів і мікрорайонів.

• гідрогеологічні умови (наявність рік, озер і т. д);

При виборі території для будівництва нових і розвитку існуючих населених пунктів повинна бути проведена гігієнічна оцінка водних ресурсів з точки зору можливості забезпечення водою в необхідній кількості і потрібної якості потреб населення, промисловості і міського господарства, а також використання для культурно-оздоровчих цілей.

• інженерно-геологічні умови (несуча здатність ґрунтів, наявність карсту, пливунів).

При проектній проробці заходів по організації санітарного очищення населених пунктів, що проектуються або реконструюються, необхідно передбачати комплекс заходів по утилізації і знешкодженню твердих і рідких побутових і промислових відходів.

Територія населеного пункту повинна задовольняти наступним умовам: - мати розміри, що зможуть забезпечити можливість перспективного розвитку населеного пункту; - на території, що відводять під населене місце, не повинно бути корисних копалин, що мають промислове значення; - територія повинна бути забезпечена зовнішніми автомобільними й залізничними шляхами сполучення у разі відсутності таких - мати можливість їхнього влаштування без особливих труднощів; - бути забезпечена достатніми за своєю потужністю джерелами водопостачання й місцями для випуску вод каналізації; - рельєф території повинен відповідати вимогам забудови, організації міського транспорту й нормального водовідводу, по можливості - без станцій перекачування; - територія не повинна бути заболочена або затоплена паводком; - грунти за своїм розрахунковим опором повинні відповідати намічуваному типу забудови; - території житлових районів повинні бути розташовані з підвітряного боку стосовно джерел забруднення повітря, а при наявності ріки-вище за течією стосовно підприємств, що зумовлюють забруднення водойм.

3. Призначення вертикального планування території

Вертикальне планування – це один з основних складових інженерного благоустрою міських територій. Основними завданнями вертикального планування території житлових районів є:

- утворення ділянок сприятливих для будівництва будинків та споруд шляхом перетворення і пристосування рельєфу до вимог забудови кварталів, окремих будинків і споруд. При містобудівному оцінюванні та інженерному благоустрою територій рельєф за крутістю поверхні поділяється на шість категорій, які визначають ступінь придатності для їх використання;

- забезпечення нормальних припустимих поздовжніх та поперечних ухилів міських вулиць і доріг для безпечного та зручного руху транспорту і пішоходів на території міста. Поперечні та поздовжні ухили вулиць, доріг і окремих їх елементів залежать від розрахункових швидкостей руху, видів покриття і установлені відповідно до категорії проектованих вулиць і доріг;

- організація стоку поверхневих вод з території забудови і на вулицях міста ухилами і напрямками стоку по поверхні до міської підземної водостічної мережі;

- створення рельєфу, найбільш сприятливого для прокладання міських підземних комунікацій та благоустрою;

- організація рельєфу при наявності негативних фізико-геологічних процесів на місцевості (яругоутворення, затоплення, підтоплення та ін.);

- максимальне збереження поверхневого рослинного шару,

- необхідного для зелених насаджень;

- надання рельєфу найбільшої архітектурної виразності; у деяких випадках створюють штучний рельєф;

- проведення мінімального обсягу земляних робіт та можливого балансу пересування мас ґрунту для звільнення витрат на транспортування землі.