Вибір варіанту машин і устаткування

Одним з напрямів пошуку резервів скорочення витрат на виробництво продукції і збільшення прибутку є вибір оптимального варіанту машин і устаткування. Допустимо, що виконати яку-небудь операцію або процес можна з використанням одного з наступних трьох варіантів устаткування (табл. 1).

Таблиця 1

Необхідно визначити, при якому обсязі виробництва вигідніше застосовувати той або інший варіант устаткування. Для цього потрібно знайти критичний обсяг виробництва продукції, при якому витрати по двох варіантах устаткування будуть однаковими. Рішення можна провести аналітичним і графічним способами.

Для знаходження критичного обсягу виробництва (послуг) для двох варіантів машин витрати по одному з них прирівнюють до витрат по інших. Так, критична точка для першого і другого варіантів машини може бути знайдена по рівнянню

2000 + 2х = 5000 + 1х;

х = (5000 - 2000)/1 = 3000 од.

Аналогічно визначається критична точка обсягу виробництва для другого і третього варіантів машини:

5000 + 1 х = 8000 + 0,5х;

0,5х = 3000;

х = 6000.

Отже, при річному обсязі виробництва до 3000 од. вигідніше використовувати перший варіант устаткування, від 3000 до 6000 од. — другий, а при річному обсязі виробництва понад 6000 од. доцільнішим є третій варіант.

Це ж рішення можна знайти і графічним способом (рис.4).

Рис. 4.Порівняльна ефективність різних видів устаткування

Якщо був вибраний неправильний варіант рішення задачі, то можна підрахувати у зв'язку з цим збитки підприємства. Наприклад, річний обсяг виробництва складає 4000 од. Ухвалено рішення виконувати цю операцію за допомогою третього варіанту машини. Величина втрат від ухваленого технологічного рішення складатиме різницю у витратах по другому і третьому варіантах:

(8000 + 0,5 • 4000) - (5000 + 1 • 4000) = 12 000 - 9000 = 3000 тис. грн.

Таким чином, необґрунтоване технологічне рішення привело до втрат у розмірі 3000 тис. грн.

7. Обґрунтування рішення «виробляти або купувати»

Мінімізації витрат і збільшенню прибутку сприяє оптимізація вибору між власним виробництвом і придбанням комплектуючих деталей, запасних частин, напівфабрикатів, послуг і т.д. Для вирішення проблеми «виробляти або купувати» також може бути використаний маржинальний аналіз.

Наприклад, для ремонту техніки потрібні відповідні деталі. Якщо їх виготовляти власними силами, то постійні витрати на утримання устаткування складуть 200 тис. грн. в рік, а змінні витрати на одиницю продукції — 100 грн. Готові деталі в необмеженій кількості можна придбати по 150 грн. за одиницю. Яке рішення вигідніше? Щоб відповісти на це питання, необхідно прирівняти витрати по обох варіантах.

Вартість придбаних деталей можна виразити таким чином:

3 = рх,

де р — ціна за одиницю продукції;

х — необхідна кількість деталей на рік.

Собівартість виробництва деталей включатиме постійні і змінні витрати: 3 = а + Ьх.

Визначимо, при якій потребі в деталях вартість їх придбання і виробництва співпаде:

рх = а + Ьх;

150х = 200 000 + 100х;

50х = 200000;

х = 4000ед.

Розрахунки показують, що при річній потребі в 4000 од. витрати на закупівлю деталей співпадуть з собівартістю їх виробництва. При потребі понад 4000 од. у рік економнішим є власне виробництво, а при меншій потребі для підприємства вигідніше їх купувати (рис.5).

Рис.5.Обґрунтування рішення «виробляти або купувати»

Аналогічним чином можна обґрунтувати вигідність створення власного парку вантажних автомобілів, власної ремонтної, будівельної бази, власних маркетингових досліджень ринку, власних програмних продуктів і т.д.

Проводити самому або купувати зі сторони — це завдання з області стратегічних рішень, пов'язане з довгостроковою оптимізацією виробничої програми. Це рішення складне і повинно бути ретельно продумано і обґрунтовано. Воно повинно оцінюватися не тільки з економічної, але і з технологічної, якісної, організаційної позиції. Потрібно при цьому враховувати багато умов: ступінь використання потужності, якість продукції і послуг, створення або скорочення робочих місць, коливання обсягів попиту і т.д.

За наявності вільних виробничих потужностей покупка на стороні вигідніша тоді, коли сукупні витрати на придбання нижчі, ніж змінні витрати власного виробництва.

Якщо власне виробництво припускає розширення виробничих потужностей, то відкривати його можна тільки за умови стабільного попиту і зростання його в майбутньому. Інакше при настанні спаду ринкового попиту потужності стають надмірними зі всіма негативними наслідками.