V. ОБЛІК КІЛЬКОСТІ І ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ НА ТЕРИТОРІЇ ДЕ РОЗТАШОВАНА ЗЕМЕЛЬНА ДІЛЯНКА

5.1 СТАТИСТИЧНА ЗВІТНІСТЬ

На базі даних, які занесені до документів первинного обліку, заповню­ються бланки статистичної звітності. Статистична звітність – це основна ор­ганізаційна форма статистичного спостереження, що обумовлює можливість зіставлення і контролю за різними процесами суспільного життя.

Статистична звітність – це офіційний документ, в якому містяться статистичні дані про роботу підзвітного підприємства чи установи, які занесені в суворо обумовлену форму і які повинні бути обов`язково подані вищій і контролюючій організації в затверджені строки.

Звітність має обов`язковість (усі установи повинні подавати її в суворо обумовлені строки), юридичну силу, тому що вона має підпис керівників підзвітних установ, і документальну обумовленість (усі дані в ній базуються на документах первинного обліку).

За різними ознаками статистичну звітність поділяють на окремі види. Розрізняють загальнодержавну і внутрішньовідомчу звітність. Загальнодер­жавна звітність обов`язково заповнюється усіма підприємствами і установа­ми країни і подається до органів державної статистики. Внутрішньовідомча звітність розробляється міністерствами або відомствами для своїх оператив­них потреб. Останнім часом кількість форм такої звітності значно скорочено.

5.2 ОБЛІК КІЛЬКОСТІ ТА ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ

Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь. При обліку кількості земель виді­ляються: землі в межах населених пунктів; землі за межами населених пунктів; землі за категоріями; зе­млі за формами власності; зрошувані і осушені землі; землі, що надані в оренду; землі, що оподатковуються та землі, що не оподатковуються.

Особлива увага надається обліку зрошуваних і осу­шуваних земель. Він ведеться за загальноприйнятою класифікацією угідь, за фактичним станом і викори­станням меліорованих земель, за ступенем зрошува-ності й осушуваності, способами зрошення й осушен­ня, станом зрошувальної й осушувальної мережі.

Детального особливого обліку вимагають землі жи­тлової та громадської забудови, які є просторовим опе­раційним базисом для житлового, адміністративного І культурно-побутового та виробничого будівництва в містах, селищах міського типу і сільських населених пунктах з густою забудовою дрібними ділянками.

Облік земель за якістю проводиться за всіма кате­горіями земель і містить:

а) класифікацію всіх земель сільськогосподарсько­го призначення за придатністю з виділенням особли­во цінних земель. Категорії придатності земель виді­ляють за основними стадіями їх утворення і розвитку відповідно до відносного віку земель і основного сіль­ськогосподарського призначення. Основою для виділен­ня категорій придатності є якісний стан земель і мож­ливість їх використання під сільськогосподарські угід­дя (ріллю, сінокоси, пасовища).

Класифікація земельного фонду передбачає такі категорії придатності:

1— землі, придатні під ріллю;

2— землі, придатні під сінокоси;

3— землі пасовища, після покращення можуть вико­ристовуватись під інші сільськогосподарські угіддя;

4— землі, придатні під сільськогосподарські угід­дя після корінних меліорацій;

5— землі, малопридатні під сільськогосподарські угіддя;

6— землі, непридатні під сільськогосподарські угіддя;

7— порушені землі.

б)характеристику земель за товщиною гумусового горизонту, вмістом гумусу і рухомих поживних речо­вин, механічним складом ґрунтів, крутизною схилів, еродованістю, кам'янистістю, засоленістю, солонцюваті­стю, кислотністю, перезволоженістю, заболоченістю, за­брудненням як продуктами хімізації сільського госпо­дарства, так і техногенним, включаючи радіонуклідне;

в)характеристику культуртехнічного стану природ­них кормових угідь;

г)лісотипологічну характеристику лісових угідь;

д)класифікацію земель житлової та громадської забудови, що проводиться за функціональним призна­ченням згідно з містобудівною документацією населе­них пунктів;

е) характеристику земель житлової та громадської забудови за інженерно-геологічними умовами, рівнем забезпеченості соціальною, інженерно-транспортною та природоохоронною інфраструктурою, об'єктами оздо­ровчого, рекреаційного та історико-культурного призна­чення.

Матеріали обліку якості земель дають необхідну інформацію для вирішення питань трансформації угідь, захисту ґрунтів від ерозії, виявлення резервів освоєн­ня нових земель шляхом їх меліорації та рекультива­ції, проведення природно-сільськогосподарського рай­онування території, розробки систем ведення сільського господарства, прогнозування використання земельних ресурсів у схемах землевпорядкування на перспекти­ву, проведення бонітування ґрунтів І економічної та грошової оцінки земель.

Дані кадастрового обліку мають важливе господар­ське і правове значення. Так, зафіксовані при обліку площі сільськогосподарських угідь можуть бути змі­нені або переведені до інших видів угідь тільки в вста­новленому законом порядку. У разі погіршення якос­ті земель або неправильного їх використання дані дер­жавного обліку приймаються як вихідні. Відомості обліку кладуться в основу різних державних заходів щодо використання і охорони земель. Дані обліку є однією із основ для встановлення умов цивільно-пра­вових угод із землею і визначення нормативної, дого­вірної або заставної ціни землі.

За характером отримання інформації облік землі поділяється на первинний (основний) і поточний (по­дальший). Первинний облік здійснюється періодично на основі інструментальних зйомок з використанням пла­ново-картографічних та інших матеріалів. Він включає в себе: підготовчі, польові і камеральні роботи. За допо­могою поточного обліку виявляються зміни, що відбу­лися в стані земель, які відображаються у даних пер­винного обліку. При цьому визначаються зміни, що не тільки фактично відбулися на земельних площах, але і їх законність. У цих цілях проводяться зйомки, обсте­ження і спеціальні обміри земельних ділянок.

5.3 Особливості обліку земель у населених пунктах

Облік земель населених пунктів - це державний захід, у процесі якого здійснюється одержання, систематизація, аналіз і зберігання інформації про кількість, розташування та господарське використання земельних ресурсів, вивчення їх природних і техніко-інженерних властивостей.

Зростання кількості і розмірів населених пунктів робить актуальним питання управління будівництвом і експлуатацією житлового фонду в містах та сільських поселеннях, а також процесів обігу житла і оцінки нерухомості.

Просторовим базисом для розміщення будівель і споруд є територія з відповідним чином розміщеними на ній земельними ділянками, які забудовувались у процесі розселення і економічного розвитку В населених пунктах першочергове значення мають ті характеристики земель, які пов'язані з будівництвом і експлуатацією житлового та промислового фонду - геологічна будова, глибина залягання ґрунтових вод, ухил земної поверхні, інженерно-технічне освоєння території, екологічна ситуація, можливість задоволення житлово-побутових, виробничих, соціальне культурних потреб тощо. Отже, земельний фонд населених пунктів повинен відповідати дещо іншим вимогам, ніж у сільськогосподарському виробництві, хоча не виключена можливість, в окремих випадках, використання земель за їхнім прямим призначенням.

Оскільки землі населених пунктів використовуються, здебільшого, для потреб будівництва, то методика їх оцінки відрізняється від оцінки земель сільськогосподарського призначення. При оцінці міських земель необхідно враховувати інженерно-будівельну характеристику, місце розташування їх на плані забудови міста, екологічно і соціальне - культурну ситуацію, економічну оцінку земельної ділянки.

При великій різноманітності характеристик земельних ділянок, значній кількості тереторіально-зональних відмінностей є ряд показників, які характеризують кожну з ділянок: площа, напрямок і величина ухилу, щільність забудови, рівень ґрунтових вод. забрудненість середовища і ділянки, ціна землі. Тому виникає завдання диференціації території населеного пункту за вихідними показниками з метою виділення функціональних зон І ступеня освоєння території.

Розв'язання цього завдання можливе лише при створенні кадастру міських земель, який є складовою частиною містобудівельного кадастру населеного пункту (МБК). Використання даних МБК полегшує процес вибору ділянок під певний вид будівництва і освоєння. Застосування автоматизованих інформаційних систем МБК дає можливість оптимізувати рішення завдання вибору земельних ділянок, виходячи з їхнього функціонального призначення, природно-екологічних характеристик і економічних оцінок.

Основним завданням кадастру земель населених пунктів є одержання інформації, її обробка і видача даних про кількісний та якісний склад земель, їх юридичний статус, форми власності, функціональне призначення тощо. Основними об'єктами кадастру земель населених пунктів є земельні ділянки, для яких наводяться дані про їх власників чи користувачів, місцеположення, геометричні розміри, юридично-правовий статус, функціональне використання, їх економну оцінку і т. ін.