Принцип роботи споруд для відведення забруднених поверхневих стоків

Благоустрій міст включає в якості одного з важливих заходів відведення поверхневих вод з міських територій. Кругообіг води в природі забезпечує постійне більш-менш інтенсивне випадання опадів. Опинившись на землі, вода частково вбирається в грунт, частково випаровується, решта (надлишки) стікає по поверхні землі в найнижчі місця - тальвеги, Ці води сприяють розвитку фізико-геологічних процесів, що руйнують грунт, погіршують тим самим його несучу здатність. У результаті їх дії активізуються процеси ерозії (тобто руйнування) грунтів, яроутворення, підвищується рівень грунтових вод, виникають просадні і карстові явища, тобто вимивання окремих просторів у грунті, зсувні процеси. Надмірне зволоження безстічних територій сприяє їх заболочування і підтоплення. Всі ці процеси є небажаними на ділянках передбачуваного або здійснювану будівництва, вимагають застосування особливих заходів з інженерної підготовки.

Закрита система водовідведення. Методом вертикального планування обирають напрямок основного водостічного колектора і ліній водостічної мережі, які доставляють стічні води від дощеприймальних решіток до колектора. При цьому визначають місця водоприймальних колодязів, виходячи з інтенсивності, тривалості і повторюваності дощів.

Розрахунком встановлюють діаметр труб і ухили. Лінії від водоприймального кільця до колектора водостоку призначають довжиною до 40 м. діаметром 200 мм на території мікрорайонів, 250 ... 300 мм - на вулицях з мінімальним ухилом 0.002 .. 0.005.

Дощоприймачі споруджують у лотках проїзної частини вулиць на відстанях, що визначаються розрахунком, а також в знижених місцях, у перехресть і пішохідних переходів. При ширині вулиць до 30 м і відсутності надходження дощових стічних вод з території мікрорайонів і кварталів відстань між дощоприймачів допускається приймати за СНіП 11-32-74.

При ширині вулиць більше 30 м або за їх поздовжньому ухилі більше 0.03 відстань між дощоприймачів повинна бути не більше 60 м.

На відповідальних місцях мережі (на поворотах, в місцях приєднання стічних гілок до колекторів, в місцях зміни діаметра колекторів) встановлюють оглядові колодязі. Вони дозволяють у період експлуатації контролювати стан мережі. На прямолінійних ділянках водостічних колекторів оглядові колодязі розміщують в залежності від діаметру на відстанях 50 ... 130 і Оглядові колодязі споруджують з індустріальних бетонних і залізобетонних виробів. Їх внутрішній простір повинен відповідати умовам експлуатації та проведення ремонтних робіт, висота оглядового колодязя залежить від глибини закладення трубопроводу. Найменшу глибину закладення приймають на 0,3 ... 0,5 м нижче зони промерзання, але не менше ніж 0.7 м.

Відкрита система водовідведення. При такій системі водовідведення лотки збирають стік поверхневих вод з територією мікрорайонів, житлових кварталів та зелених насаджень і направляють його у кювети, які розташовані обабіч проїздів вулиць і доріг. Кювети служать, крім того, для збору води з проїжджих частин і тротуарів вулиць. Їх роблять більшого перерізу, ніж лотки. Канави збирають загальну масу стічних вод через приєднані кювети і відводять їх для скидання в найближче водоймище. У разі можливих скупчень великих кількостей води споруджують канали. Зазвичай це буває при великих стоках зливових і талих вод, які збираються з прилеглих і насоленному пункту територій Канави і канали відводять основну частину стоку, минаючи міські території.

Лотки роблять трикутної, напівкруглої та трапецеїдальної форми. Їх розміри призначають, враховуючи пропускну здатність, за таблицями і графіками для всіх типів поперечних перерізів і покриттів. Лотки розраховують, виходячи з інтенсивності, тривалості і повторюваності дощів на максимальне заповнення водою нижче висоти бортового каменю на 4 ... 5 см і не більше 2 ... 3 см завширшки.

Кювети розташовують уздовж проїжджої частини за бортовими каменями. Щоб вода з лотків стікала в них, між бортовими каменями на певних відстанях роблять інтервали. Кювети можуть мати перетин різної конфігурації, а при великих стоках їх габарити необхідно розраховувати.

10. Фізичні властивості гірських порід – внутрішні, властиві даній гірській породі особливості, які зумовлюють її відмінність або спільність з іншими гірськими породами і виявляються як реакція на вплив зовнішніх фізичних полів або середовищ. До базисних фізичних властивостей гірських порід і мінералів належать: - щільнісні– об'ємна маса, пористість; механічні – межа міцності на стиск та межа міцності на розтягнення, - -теплові – коефіцієнт теплопровідності,

- температура плавлення гірських порід; електромагнітні – питомий електричний опір, - п у х к і (роздільно-зернисті) - механічні суміші різних мінералів або зерен одного мінералу, не пов’язаних між собою, наприклад, пісок, ґравій, галька;

- з в’я з н і (глинисті) – гірські породи з водно-колоїдними зв’язками частинок між собою, наприклад, глини, суглинки, боксити; їх особливість - висока пластичність при насиченні водою; - т в е р д і (скельні та напівскельні) - з жорсткими та пружними зв’язками, що мають фізико-хімічну природу, наприклад, пісковики, граніти, діабази, гнейси.

За текстурою – масивні, пористі, шаруваті. Характеристики та гірничо-технологічні властивості гірських порід – твердість, міцність, абразивність, тривкість, буримість, висаджуваність (вибуховість), збагачуваність. Твердість гірських порід – властивість чинити опір зовнішньому механічному впливу інш. твердішого тіла, тобто деформуванню при місцевій силовій дії твердих тіл на їх поверхню. Міцність гірських порід – їх властивість в певних умовах, не руйнуючись, сприй-мати впливи механічних навантажень, температурних, магнітних, електричних і інш. полів, нерівномірне протікання фіз.-хім. процесів в різних Абразивність гірських порід – здатність гірських порід зношувати тверді тіла, які контактують з ними (деталі машин, бу-ро-вих доліт, інструменти і т.і). Тривкість гірських порід –здатність гірських порід чинити опір руйнуванню під дією зовнішніх сил. Тривкість залежить від твердості. Крихкість гірських порід – їх властивість порівняно легко рватися, ламатися або руйнуватися при статичному навантаженні без помітної залишкової деформації (не більше за 5% від величини дефор-мацій руйнування Буримість гірських порід – опірність гірських порід руйнуванню в процесі буріння. Оцінюється швидкістю, тривалістю та енергоємністю буріння одиниці довжини стовбура свердловини або шпура при стандартних умовах. Вибуховість гірських порід(висаджуваність) – характеристика спротиву гірських порід руйнуванню під дією вибуху. Фазова проникність – проникність гірської породи для однієї з фаз, яка рухається в порах двофазної або багатофазної системи, тобто проникність однієї фази при наявності інших рухомих чи нерухомих фаз. Водопроникність гірських порід – здатність порід пропускати через себе воду (через пустоти – пори, тріщини і т.і.) під дією гравітаційної сил, напору або капілярного підняття. .Пластичність гірських порід – властивість гірських порід змінювати свою форму (деформуватися) без мікроскопічних порушень зв’язності (суцільності) під дією механічного навантаження. Пружність гірських порід — властивість відновлювати початкову форму і розміри після зняття механічного навантаження.

Повзучість гірських порід - повільна безперервна пластична деформація під впливом постійного навантаження або механічного напруження

Термостійкість гірських порід - властивість г.п. зберігати міцність при високій т-рі. Зниження міцності породи при нагріванні відбувається внаслідок проростання тріщин в породі під впливом розтягуючих напружень, які виникають при розширенні нагрітого об'єму породи.