Підземні води, їх рух.

Уся вода, що залягає нижче земної поверхні, дна водойм та водотоків, називається підземною. Вона проникає в земну кору на глибину 12—14 км. Вода заповнює тріщини та пори у шарах гірських порід, а також є складовою частиною значної маси гірських порід і мінералів. За походженням підземні води поділяють на магматичні.Інфільтраційні води утворюються при інфільтрації (просочуванні) в ґрунт атмосферних опадів та інших поверхневих вод. Конденсаційні води утворюються при конденсації водяних парів у ґрунтах. Магматичні води виділяються з остигаючих лав магми. генезису.

Ведення будівельних робіт та нормальна експлуатація території часто ускладнюється підтопленням та заболоченням. При цьому фундаменти будинків і підвалів можуть підтоплюватись не тільки ґрунтовими, але й капілярними водами.Підтоплення є результатом дії 3-х видів води: так званої верхньої води (верховодки), основного шару ґрунтової води в ненапірних горизонтах і напірних вод.

Основним джерелом живлення підземних вод є атмосферні осадки. Погане водовідведення з поверхні і проникливі для води ґрунти сприяють інфільтрації води з поверхні в ґрунт.

Отже, підземні води можна розділити на такі типи: верховодка, основний горизонт і між пластикові води.

Верховодка утворюється на слабопроникливих лінзах у проник­ливих ґрунтах близько до поверхні землі.

Розташування її має локальний характер і обмежене районом роз­міщення непроникливих лінз (рис. 1). У засушливі роки верхо­водки може не бути.

Нормативна глибина залягання рівня ґрунтових вод на всій території населеного пункту встановлена 1.5 м, під автодорогами – 0,5-2,0 м; на території кладовищ – 2,5 м, ділянок з овочесховищами – 4,5 м, стадіонів – 1,0 м, плодових кісточкових насаджень – 2.0 м, дерево-чагарникових порід – 1,2 м, будівель з підвалами – 0,5-1,0 (від підлоги підвалу).

Територія, де близько залягають ґрунтові води, осушується шляхом підвищення відміток поверхневі землі, а також будівництвом дренажу.

Дренаж – це споруда, яка перехоплює або понижує рівень ґрунтових вод. Робота дренажу основана на здатності відводити воду дреною, яка опускається під водоносний горизонт, а також на роботі осушних канав, що відводять з прилягаючої території.

За конструкцією приймальних споруд і характером розміщення дренажу в ґрунтовому шарі розрізняють горизонтальні і вертикальні дренажі. Вони бувають берегові, систематичні, головні і кільцеві.

Рух води в горизонтальних дренажах самопливний, а відведення підземних вод з вертикальних дренажів здійснюється насосами.

Горизонтальні дренажі бувають відкритого і закритого типу. Відкриті дренажі представляють собою звичайну мережу осушних канав і використовуються на незабудованих територіях. Закриті дренажі представляють собою споруди, що розміщені нижче рівня підземних вод на глибинах, які забезпечують осушення всієї території, або захист від підтоплення окремих об’єктів.

Рис. 4. Береговий дренажа – план; б – розріз; 1 – траса берегового дренажу;
2 – водозбірний приямок; 3 – стічний випуск; 4 – напірний випуск;
5 – вертикальна дрена при горизонтальному дренажі; 6 – покрівля водоупору;
7 – рівень підпору при високому рівні вод; 8 – вихід ґрунтових вод на рівні
межених вод; 9 – понижений рівень ґрунтових вод; НС- насосна станція).

.Головний дренаж закладають для перехоплення ґрунтових вод, які рухаються в напрямку схилу до ріки, яру або іншої пониженої ділянки території. Як правило, головний дренаж розміщують вздовж підошви відкосу схилів гори або підвищення. Його проектують окремою дреною, яка розміщуються перпендикулярно до напрямку руху ґрунтових вод і приймає підземні води зі сторони схилів гори або підвищення (рис. 5).

Рис. 5. Схема головного горизонтального дренажуа – план; б – розріз; 1 – траса головного дренажу; 2 – оглядові колодці;
3 – рівень води підвищений; 4 – понижений рівень води;
5 – водоупор; 6 – дрена.