Сан технічний стан поверхневого стоку та відкритих водостоків від забруднень

Основними джерелами забруднень природних водойм міста є:

· Побутові стічні води, що пройшли механічне і біологічне очищення на загальноміських очисних спорудженнях;

· Поверхневий стік, що формується при проходженні талими, дощовими і іншими водами забруднених територій міста і не минає очищення;

· Стічні води «аварійного скидання», з їхнім випуском безпосередньо у водойми при аваріях на очисних спорудженнях у системах відводу в комунально-побутових і виробничих стічної вод промпідприємств і в силу цього мають високу концентрацію забруднюючих речовин із тривалістю їхнього надходження у водні об’єкти, сякі зникають згодом ліквідації цих аварій.

Промпобутові стічні води утворюються в результаті змішання в загальноміській системі каналізації комунально-побутових стічних вод і промислових стічних вод, що проходять попереднє очищення на локальних заводських очисних спорудженнях. Забруднення водоймищ відбувається природним і штучним шляхами. Забруднення поступають із дощовими і талими водами, змиваються з берегів, а також утворюються у процесі відмирання тваринних та рослинних організмів, які знаходяться у водоймищі.

Штучне забруднення водоймищ є, головним чином, результатом спуску у них недостатньо очищених стічних вод промислових підприємств та населених пунктів. Забруднення, які поступають у водоймище, у залежності від їх об’єму і складу можуть надавати на нього різний вплив: змінюються фізичні властивості води, з’являється забарвлення, запахи та присмак; з’являються плаваючі речовини на поверхні водоймища і утворюються відкладення; змінюється хімічний склад води (рН, вміст органічних та неорганічних речовин); зменшується у воді вміст розчиненого кисню внаслідок його вживання для окислення органічних речовин, що з’явились; змінюються число і види бактерій (з’являються патогенні), які заносяться у водоймище разом із стічними водами. Забруднені водоймища стають непридатними для питного, а інколи і для технічного водопостачання, у них гине риба.

У практиці санітарної охорони водоймищ користуються гігієнічними нормативами ― гранично допустимими концентраціями (ГДК) речовин, які впливають на якість води. За ГДК приймають ту максимальну концентрацію речовин, при якій не порушується нормальний хід біологічних процесів, що формують якість води, та не погіршуються товарні якості промислових організмів. Найбільш ефективною охороною водоймищ від забруднення стічними водами є їхнє очищення. У межах великих міст необхідно враховувати забруднення не тільки побутовими та виробничими стічними водами, але і дощовими та талими, які стікають з території міста по водостоках. Мінімальна витрата води у річці для розбавлення дощових вод повинна складати не менше 0,016 л/с на жителя, у іншому випадку якість річної води буде незадовільною.

Наявність у стічних водах шкідливих речовин гальмує процеси самоочищення водоймищ. Такі забруднення виробничих стічних вод, як сірководень та сульфіди, здійснюють отрутний вплив на живі організми. Крім того, вони є нестійкими у водному середовищі, окислюються за рахунок розчиненого у воді кисню, порушуючи цим кисневий режим водоймища. До таких же тяжких наслідків приводить випуск у водоймища фенолмістких стічних вод, зокрема стічних вод газогенераторних станцій, хімічних заводів, а також підприємств паперової промисловості.

Регенеруючі можливості водоймищ. Здатність самоочищення річки залежить від багатьох природних факторів: об’єму річного стоку, швидкості потоків, хімічного складу води, її температури і т.д. Урахувати їх усі при прогнозуванні оптимальних санітарних пропусків дуже важко. Діючі санітарні норми вимагають гранично мінімального вмісту забруднень у очищених стічних водах, які поступають у водоймища. Але у багатьох випадках глибоке очищення стоків відповідно до цих норм коштує значно дорожче, ніж розбавлення стічних вод, які проходять менш глибоке очищення, річною водою. Для інтенсифікації самоочищення річок рекомендується штучна аерація, яка дуже ефективна, але поки що не одержала широкого розповсюдження.

Для утворення найкращих умов розбавлення при конструюванні випуску треба керуватись такими положеннями: розташування випуску повинно бути у зоні стійкої течії; випускні отвори повинні бути розташовані над дном водоймища на висоті h ≥ 5d (d ― діаметр отвору), але не менше 1 м; напрямок випуску стічних вод у плані повинен відповідати напрямку найбільш стійких течій; вісь цівки, яка виходить із випуску, повинна направлятись під кутом до горизонту, який визначається розрахунком; оголовки випуску, що розсіює, повинні розташовуватись один від одного на визначеній відстані.