Ресоціалізація – це процес відновлення раніше порушених чи втрачених якостей особистості. 4 страница

Існують наступні чинники, які сприяють вищій смертності серед чоловіків: різна міра небезпеки для двох статей в традиційній професійній діяльності, схильність до поведінки, зв'язаної з ризиком, менша життєздатність (одна з найбільш вагомих причин полягає в тому, що чоловік отримує лише одну Х-хромосому, а в У-хромосомі міститься порівняно менше генів), менша пристосованість (вузький спектр реакцій).

Функціонування головного мозку.Хлопчики народжуються з краще розвиненою правою півкулею, а дівчатка з лівою, тому дівчатка раніше починають говорити, їх легше навчити читати. У дорослому віці міжпівкульна асиметрія менше виражена у жінок. У хлопчиків же в певний момент часу починає інтенсивно розвиватися ліва півкуля, і дорослі чоловіки в основному лівопівкульні. Для пояснення статевих відмінностей у міжпівкульній асиметрії було висловлено декілька гіпотез. Згідно з однією з них, в основі статевих відмінностей лежать соціальні чинники: чоловіки займалися полюванням і керували переселеннями, що і привело до кращого розвитку у них просторових здібностей, а вербальні переваги жінок обумовлені тим, що вони виховували дітей, а це вимагало словесного спілкування. Існуючі трактування зв'язують статевий диморфізм по асиметрії мозку в основному з чисто людськими або соціальними чинниками. Проте все більше і більше накопичується даних, що свідчать про те, що не лише асиметрія мозку, але і статевий диморфізм по ній, поширені серед тварин.

Ігрова діяльність. Існують певні особливості (окрім іграшок різного виду) в іграх хлопчиків і дівчаток. Ігри дівчаток характеризуються тенденцією до компактного розміщення, для них найцікавіше те, що відбувається усередині будиночка, в замку, каструлі, тобто у внутрішній області. Ігри хлопчиків мають тенденцію до розширення ігрового простору в горизонтальному і вертикальному плані (лазіння по деревах), для них найцікавіше зовнішній план. Хлопчики постійно порушують ігровий простір дівчаток. Якщо дівчинка демонструє поведінку, властиву хлопчикові, до цього відносяться з посмішкою, поблажливо. Якщо ж хлопчик починає демонструвати дівочу поведінку (наприклад, надмірну ніжність, сльози), то це може привести до відкидання з боку однолітків, кепкування тощо.

Академічна успішність. У дівчаток вище вербальні здібності, словниковий запас, вони легше освоюють читання. У хлопчиків вище математичні здібності (з 11-12 років). Дівчаткам легше дається алгебра, важче геометрія, яка вимагає просторового мислення. Для дівчаток менше часу необхідно для налаштування на урок. Вони краще вирішують типові завдання. Дівчатка, які мають добру успішність, вчаться однаково добре майже з усіх предметів, їх оцінки стабільні і однакові. Оцінки хлопчиків неоднорідні.

Спілкування. В процесі спілкування дівчатка орієнтовані на контакт, вони часто дивляться в обличчя, чекають схвалення; хлопчики орієнтовані на отримання інформації. Дівчатка більш навіювані і конформні.

Здібності. Пізнавальні процеси. Креативність – нижче у дівчаток. Відмінності в просторових і математичних здібностях намагаються пояснити особливостями виховання, заохоченням певної діяльності (небагато дівчаток заохочують займатися математикою, що приводить часто до невпевненості дівчинки в необхідності розвивати математичні здібності), ігор (ігри в шашки, футбол, якими частіше захоплюються хлопчики, сприяють розвитку просторових здібностей). Аналіз впливу соціальних чинників показує, що вони, з одного боку, сприяють розвитку пізнавальних потреб чоловіків, з іншого – гальмують розвиток пізнавальних здібностей у жінок і призводять до небажання жінок їх проявляти, направляючи самореалізацію в інше русло. У зрілому віці чоловіки продовжують лідирувати в області просторових уявлень, математичної і вербальної логіки.

Жіноче мислення характеризується великим відсотком інтуїтивності, тонким сприйняттям. Розкид коефіцієнта інтелекту більше у чоловіків, а середні показники вище у жінок; жінка краще зберігає інтелект в старості. Увага жінок характеризується більшою вибірковістю і стійкістю, у чоловіків – високими показниками розподілу уваги.

У сприйнятті часу і простору для жінок характерна переоцінка тривалості тимчасового інтервалу, тобто для жінок час суб'єктивно спливає швидше. Для чоловіків фатальне значення має дата народження, що виступає як особлива точка відліку, за якою чоловік оцінює своє життя. Іноді ця оцінка може бути незадовільна, що призводить до стресу, загострення хронічних і появи гострих захворювань, смерті. За статистикою, велика кількість чоловіків померла за тиждень до дня народження.

Сприйняття і увага до зміни деталей зазвичай також краще розвинені у жінок. До гендерних особливостей соціальної перцепції відносяться вища точність фіксації характеристик зовнішності, більш деталізований опис зовнішності іншої людини, точність визначення ефекту власного впливу на співрозмовника, які характерні для жінок.

Темперамент. У структурі темпераменту спостерігаються наступні відмінності. У жінок вище показники соціальної пластичності, емоційності, соціальної емоційності, у чоловіків – пластичності, темпу. Емоційна чутливість, нестабільність, збудливість, експресивність більшою мірою характерні для жінок, висока вегетативна реактивність – для чоловіків.

Емоційна та мотиваційна сфера. Мотивація у жінок переважає зовнішня, у чоловіків – внутрішня. Рівень емпатії спочатку вище у дівчаток. Але у жінок з віком він більше не зростає, тоді як у хлопчиків з віком є тенденція до його росту.

Існують відмінності між чоловікам і жінкам в якості агресивних реакцій. Так, для жінок характерна непряма агресія, вербальний компонент різко переважає над невербальним, для чоловіків – пряма, доля невербальної агресії значно вища, ніж у жінок. У чоловіків переважають активні і агресивні стратегії подолання конфліктів, у жінок – стратегії компромісу і уникнення. В цілому, для жінок більшою мірою в порівнянні з чоловіками характерна партнерська стратегія досягнення мети.

Література

Основна література

1. Кайл Р. Развитие ребенка / Р. Кайл – СПб.: прайм-ЕВРО-ЗНАК, 2006. – 640 с.

2. Кондрашихина О.А. Дифференциальная психология: учебн. пос. / О.А. Кондрашихина – К.: Центр учебной лит-ры, 2009. – 232 с.

3. Крайг Г. Психология развития / Г. Крайг – СПб.: Питер, 2000. – 940c.

4. Нартова-Бочавер С.К. Дифференциальная психология / С.К. Нартова-Бочавер – М.: Флинта, 2003. – 217с.

Додаткова література

1. Машков В.Н. Основы дифференциальной психологи / В.Н. Машков. – СПб.: Изд-во СПб ун-та, 1998. – 132 с.

2. Психология. Словарь / Под общ. Ред. А.В.Петровского, М.Г. Ярошевского. – М., 1990.

3. Развитие в психоанализе: Пер. с англ. М. Кляйн, С. Айзеке, Дж. Райверн, П. Хайманн. – М., 2001.

Питання для самоконтролю

1. Що таке гендер?

2. В чому відмінність понять «стать» та «гендер»?

3. Дайте визначення понять «статевий диморфізм» та «статевий дипсихізм».

4. Перерахуйте гендерні характеристики особистості.

5. Що таке «гендерна ідентичність»?

6. Як трактується поняття «гендерна роль»?

7. Яким чином гендерні стереотипи впливають на гендерні ролі?

8. Які типи гендерних ролей Вам відомі?

9. Назвіть найбільш яскраві показники відомих вам гендерних ролей

10. Перерахуйте відомі теорії розвитку гендерної ідентичності.

11. Яким чином розглядають розвиток гендерної ідентичності кожна з відомих Вам теорій?

12. Назвіть основні етапи розвитку гендерної ідентичності.

13. Які ознаки свідчать про порушення гендерної ідентичності в дошкільному віці?

14. Розкрийте суть наявних теорій походження статі.

15. Виділіть психологічні особливості ігрової, навчальної діяльності хлопчиків і дівчат.

16. Назвіть особливості пізнавальних процесів, спілкування, емоційної та мотиваційної сфер, пов’язані зі статевою приналежністю.

ГЛОСАРІЙ

Агресія – індивідуальна або колективна дія, спрямована на завдання фізичної або психологічної шкоди, збитку, або на знищення іншої людини або групи людей. Агресивні дії можуть спрямовуватися суб'єктом на самого себе, набуваючи форми аутоагресії (наприклад, суїцидальна поведінка та ін.).

Адаптація – пристосування, звикання організму до нових умов.

Акселерація – прискорений розвиток.

Активність – загальна характеристика живих істот, їх власна динаміка як джерело освіти або підтримки ними значущих життєвих зв'язків з навколишнім світом.

Активність особистості– здатність робити суспільно значущі перетворення у світі на основі привласнення багатств матеріальної і духовної культури, що проявляється в творчості, вольових актах, спілкуванні.

Акцентуація характеру – надмірна вираженість окремих рис вдачі і їх поєднань, що представляє крайні варіанти норми, що граничать з психопатіями.

Андрогінія – поняття, введене американським психологом С. Бемом для позначення людей, що успішно поєднують в собі як традиційно чоловічі, так і традиційно жіночі психологічні якості.

Атракція – привабливість однієї людини для іншої (інших).

Аутизм – крайня форма психічного відчуження, що виражається у відході індивіда від контактів з навколишньою дійсністю і зануренні у світ власних переживань.

Афект – сильне емоційне переживання, яке бурхливо протікає.

Афіляція – прагнення людини бути в товаристві інших.

Виховання – цілеспрямована і систематична дія на людину з метою формування у неї певних форм поведінки, світогляду і розумових здібностей.

Вищі психічні функції – складні психічні процеси, що прижиттєво формуються, соціальні за своїм походженням, опосередковані психологічною будовою і довільні за способом свого існування.

Вікові особливості розвитку – типові особливості віку, що визначають основний напрям розвитку людини в онтогенезі.

Гендерна ідентичність – єдність поведінки і самосвідомість індивіда, який зараховує себе до певної статі і орієнтується на вимоги відповідної гендерної ролі.

Генезис – виникнення, зіткнення, походження і наступний процес розвитку того або іншого предмета, явища, процесу, думки, вчення.

Генетичний – що відноситься до походження.

Гетерогенний – неоднорідний по своєму складу або походженню; протилежний – гомогенний.

Девіантна поведінка– поведінка, що відхиляється від норми.

Делінквент – суб'єкт, чия поведінка, що відхиляється (девіантна), в крайніх своїх проявах є кримінально карна дія.

Депривація – позбавлення, недостатність; матеріальна депривація – відсутність, недостатність материнського догляду. Емоційна депривація – недостатність адресованих суб'єктові емоцій, емоційних зв'язків. Психічна депривація виникає найчастіше у дітей, що знаходяться тривалий час поза сім'єю, в установах інтернатного типу.

Діяльність – активне відношення до навколишньої дійсності, що виражається в дії на неї. Діяльність складається з дій.

Диференціація – розподіл, розчленовування цілого на різноманітні і різні форми і ступені.

Егоцентризм – відношення до себе самого, як до центру всесвіту.

Егоцентричне мовлення – мова, звернена до самого себе, регулююча практичну діяльність дитини.

Емпатія – досягнення емоційного стану, проникнення – у відчуття в переживання іншої людини.

Індивід – окремий представник людського суспільства, соціальна істота.

Інстинкт – природжена форма поведінки, властива усім особинам цього виду (однієї або обох статей).

Інтелект– відносно стійка структура розумових здібностей індивіда.

Інтеріоризація – формування внутрішніх структур людської психіки завдяки засвоєнню структур зовнішньої соціальної діяльності.

Інтроверт – індивід, звернений найчастіше до свого внутрішнього світу, який уникає контакту з іншими людьми.

Інтроспекція – спостереження за своєю власною психічною активністю, самоспостереження.

Когнітивний – що має відношення до пізнання, мислення.

Комплекс – сукупність рис особи, що придбавалися в дитинстві і упродовж більшої частини несвідомого періоду життя, що має значно ефектну силу і що примушує людину виявляти по відношенню до інших людей стереотипну поведінку.

Комплекс неповноцінності – упевненість людини своєї нездатності вирішувати життєві проблеми, яка гальмує і паралізує її дії.

Конгруентність– адекватна емоційна реакція особи на конкретну ситуацію.

Конформізм – тактика людини, яка пристосовує свій устрій життя, думки і почуття до устрою життя, думок і почуттів тієї соціальної групи, в якій вона опиняється.

Криза (від грец. – поворотний пункт) – стан, породжуваний проблемою, що постала перед людиною, від якої вона не може позбутися в короткий час і звичним способом.

Кризи вікові – особливі періоди онтогенезу, що характеризуються різкими психологічними змінами.

Лібідо – сексуальна енергія, яка, згідно теорії 3. Фрейда, є присутньою з народження і лежить в основі розвитку особистості.

Локус контролю – аналіз ситуації суб'єктом з точки зору причин успіху або невдачі, в якому відбувається приписування причин зовнішнім обставинам або самому собі.

Маргінали – не адаптовані люди, які не пристосувалися до соціальних умов.

Мова внутрішня – вид використання мови поза процесом реальної комунікації.

Мотивація – процеси, що визначають рух у напрямку до поставленої мети, чинники, які впливають на активність або пасивність поведінки.

Мотивація зовнішня – активність, створена зовнішніми подіями або нагородами.

Мотивація внутрішня – активність, викликана особистими мотивами учня, наприклад, допитливістю або бажанням самоствердження. В цьому випадку дія є нагородою для себе.

Навіювання – особлива форма впливу на почуття людини. У неї викликається відоме уявлення, ідея і почуття не шляхом логічного міркування, а виключно шляхом вказівки на прояв у неї цього почуття, уявлення тощо.

Навчання – процес, при якому в результаті практики або досвіду відбувається відносно стійка і іноді досить значна зміна поведінки. Навчання є наслідком і прямим результатом учіння і полягає в засвоєнні людиною певних знань і конкретних дій.

Наслідування – наслідування якого-небудь прикладу, зразку.

Наочно-дійове мислення – мислення, що протікає в наочно-сприйманій ситуації, обумовлене зовнішніми орієнтовними діями з предметами.

Наочно-образне мислення – мислення, обумовлене внутрішніми орієнтовними діями з образами.

Негативізм– опір, прагнення зробити навпаки.

Неформальна група (неофіційна) – виникає на основі єдиної спрямованості психологічної мотивації – симпатії, близькості поглядів, переконань, визнання авторитетності, компетентності окремих осіб. Так складаються групи товаришів по спільних іграх, компанії мисливців і т. д.

Норми оцінювання індивідуальні – оцінювання успіхів учня в порівнянні з його минулими особистими успіхами.

Норми оцінювання соціальні – оцінка успіхів учня порівняно з успіхами інших учнів.

Онтогенез – процес розвитку індивідуального організму.

Орієнтовна дія – дія, спрямована на обстеження предметів з метою отримання інформації.

Особистість – людина як продукт суспільно-історичних стосунків, що має певні індивідуальні якості.

Поведінка, що відхиляється, – поведінка людини, що порушує соціальні закони і норми права (карного, адміністративного та ін.), яка вступає в протиріччя з правилами гуртожитку, діяльності організації, звичаями, традиціями (пияцтво, дармоїдство, аморальна поведінка та ін.)

Пограничні стани – позначення слабких, стертих форм нервово-психічних розладів, що знаходяться поблизу умовної межі між психічним здоров'ям і вираженою патологією.

Поняття – основний засіб людського мислення, віддзеркалення загальних і істотних властивостей предметів і явищ дійсності.

Провідна діяльність – діяльність, що визначає характер психічного розвитку на тому або іншому етапі вікового розвитку.

Психіка – системна властивість високоорганізованої матерії, що полягає в активному віддзеркаленні суб'єктом об'єктивного світу.

Психоаналіз – загальна теорія і метод лікування нервових і психологічних захворювань, запропонований 3. Фрейдом, і одна з теоретичних основ фрейдизму.

Рекапітуляція – біол. явище повторення в розвитку вищих органічних форм, ознак їх предків.

Референтність – відношення значущості, що зв'язує суб'єкта з іншою людиною або групою осіб.

Референтна, або еталонна група – спільність людей, в якій людина формує свої переконання, ідеали, переконання, установки, з думкою якої вона рахується, чиєю оцінкою дорожить.

Рефлекс – закономірно виникаюча відповідь організму на подразнення; рефлекси діляться на безумовні і умовні.

Рефлексія – здатність усвідомлювати свої особливості, усвідомлювати, як ці особливості сприймаються іншими, і будувати свою поведінку з урахуванням можливих реакцій інших.

Самооцінка – оцінка особою самого себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей.

Самосвідомість – вище вираження свідомості у людини як члена суспільства, спрямоване на самого себе, оцінка людиною своїх потреб, мотивів, потягів, здібностей і особистісних якостей.

Самоствердження – прагнення до реалізації власних домагань на визнання і викликана цим прагненням поведінка.

Свідомість – вищий рівень психічного віддзеркалення і саморегуляції, властивий тільки людині як суспільно-історичній істоті.

Сенситивність– підвищена чутливість.

Сенсорні еталони – уявлення, що склалися, про основні властивості предметного світу (колір, форма, величина предметів, висота звуків тощо).

Синдром – певне поєднання ознак явища, об'єднаних єдиним механізмом виникнення.

Соціальна ситуація розвитку (Л.С. Виготський) – те особливе поєднання внутрішніх процесів розвитку і зовнішніх умов, яке є типовим для кожного вікового етапу, обумовлює і динаміку психічного розвитку упродовж відповідного вікового періоду, і нові якісно своєрідні психологічні утворення («новоутворення»), що виникають до його кінця.

Субкультура (молодіжна) – специфічний набір цінностей і норм поведінки; певні смаки, форма одягу і зовнішнього вигляду; почуття групової спільності і солідарності; характерна манера поведінки, ритуали спілкування.

Сугестія– пов'язаний з навіюванням.

Уміння – освоєний суб'єктом спосіб виконання дії на основі отриманих знань і навичок.

Умовний рефлекс – набутий рефлекс, що виникає впродовж життя організму за певних умов дії подразника.

Фенотип – сукупність усіх ознак і властивостей організму, що сформувалися в процесі індивідуального розвитку, загальний вигляд організму, що охоплює усі зовнішні і внутрішні структури і функції.

Філогенез – виникнення і еволюція форм свідомості в ході історії і людства.

Фрустрація – гострий афективний стан, пов'язаний з переживанням напруги, розлади, що викликається незадоволенням потреби індивіда, об'єктивно непереборними (чи що суб'єктивно так розуміються) труднощами, перешкодами на шляху до досягнення важливої мети, рішення важливих завдань.

Характер – індивідуально-своєрідне поєднання істотних властивостей особистості, що проявляються у вчинках і виражають відношення людини до дійсності. Характер не є вродженим, а формується в процесі навчання і виховання.

Я-концепція – узгоджене і зафіксоване в словесних визначеннях уявлення людини про саму себе; підсумок пізнання і оцінка самого себе через окремі образи себе в умовах різних ситуацій, а також через зміни інших людей і зіставлення себе з ними.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Абрамова Г.С. Психология развития: Учеб. Пособие / Г.С. Абрамова. – М., 2000.

2. Анастази А. Дифференциальная психология / А. Анастази. – М.: Апрель-Пресс, 2001. – 745 с.

3. Баттерворт Дж. Принципы психологии развития / Дж. Баттерворт, М. Харрис / Пер. с англ. – М., 2000.

4. Божович Л.И. Проблемы формирования личности. Избр. психол. труды / Под. ред. Д.И. Фельдштейна. – М. – Воронеж, 2001.

5. Волков Б.С Задачи и упражнения по детской психологи / Б.С. Волков, Н.В. Волкова. – М., 1991.

6. Волков Б.С, Основные закономерности психического развития ребенка / Б.С. Волков, Н.В. Волкова. – М., 1992.

7. Волков Б.С. Психология развития человека / Б.С. Волков, Н.В. Волкова. – М.: Академический проект, 2004. – 224с.

8. Выготский Л.С. Психология развития / Л.С. Выготский. – М.: Смысл, 2005. – 1130 с.

9. Годфруа Ж. Что такое психология / Ж. Годфруа. – В 2-х т. – М.: Мир, 1992.

10. Зинченко В.П., Моргунов Е.Б. Человек развивающийся. Очерки российской психологии. – М., 1994.

11. Кайл Р. Развитие ребенка / Р. Кайл – СПб.: прайм-ЕВРО-ЗНАК, 2006. – 640 с.

12. Карандашев Ю.Н. Психология развития. Введение / Ю.Н. Карандашев – Минск, 1996. – 240с.

13. Краткий психологический словарь. / Под ред. А.В. Петровского. – М.: Политиздат, 1985.

14. Кондрашихина О.А. Дифференциальная психология: учебн. пос. / О.А. Кондрашихина – К.: Центр учебной лит-ры, 2009. – 232 с.

15. Крайг Г. Психология развития / Г. Крайг – СПб.: Питер, 2000. – 940c.

16. Кулагина И.Ю. Возрастная психология / И.Ю. Кулагина, В.Н. Колюцкий. – М.: Сфера, 2004. – 464с.

17. Ливехуд Б. Фазы развития ребенка / Пер. с нем. – Калуга, 1998.

18. Лисина М.И. Общение, личность и психика ребенка / Под ред. А.Г. Рузской. – М. – Воронеж, 1997.

19. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологи / Б.Ф. Ломов. – М., 1984. – С. 289-310.

20. Машков В.Н. Основы дифференциальной психологи / В.Н. Машков. – СПб.: Изд-во СПб ун-та, 1998. – 132 с.

21. Мухина В.С. Возрастная психология / В.С. Мухина. – М., 1998.

22. Нартова-Бочавер С.К. Дифференциальная психология / С.К. Нартова-Бочавер – М.: Флинта, 2003. – 217с.

23. Обухова Л.Ф. Детская возрастная психология / Л.Ф. Обухова. – М., 1999.

24. Пиаже Ж. Теория, эксперименты, дискуссии: Сб. ст. / Сост. и ред. Л.Ф. Обуховой, Г.В. Бурменской. – М., 2001

25. Платонов К.К. Краткий словарь системы психологических понятий / К.К. Платонов. – М., 1984.

26. Психоанализ детской сексуальности / З. Фрейд, К. Абрахам, К.Г. Юнг и др.: Пер.с нем./ Под ред. В.А. Лукова. – СПб., 1997.

27. Психология. Словарь / Под общ. Ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – М., 1990.

28. Психология возрастных кризисов: Хрестоматия / Сост. К.В. Сельченок. – М.; Минск, 2001.

29. Психология развивающейся личности / Под ред. А.В. Петровского. – М, 1987.

30. Психология развития / Под ред. А.К. Болотовой, О.Н. Молчановой. – М.:ЧеРо, 2005. – 524с.

31. Психология развития: учебник для студ. высш. психол. и пед. учеб. заведений / Под ред. Т.Д. Марцинковской. – М., 2001.

32. Психология развития / Сост. и ред. каф. психол. разв. и диф. психол. СПбГУ. – СПб., 2001.

33. Развитие в психоанализе: Пер. с англ. М. Кляйн, С. Айзеке, Дж. Райверн, П. Хайманн. – М., 2001.

34. Реан А.А. Психология человека от рождения до смерти / А.А. Реан. – СПб., 2002.

35. Сапогова Е.Е. Психология развития человека: Учеб. Пособие / Е.Е. Сапогова – М.: Аспект Пресс, 2001. – 460с.

36. Слободчиков В.И. Категория возраста в психологии и педагогике развития / В.И. Слободчиков // Вопросы психологии. – 1991. – №2.

37. Теоретические проблемы психологи личности / Под. ред. Е.В. Шороховой. – М.: Наука, 1974.

38. Фелъдштейн Д.И. Проблемы возрастной и педагогической психологи / Д.И. Фелъдштейн. – М., 1995.

39. Хьелл Л. Теории личности / Л.Хьелл, Д. Зиглер. – СПб., 2005.

40. Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии / Под ред. И.И.Ильясова, В.Я. Ляудис. – М., 1980.

41. Хрестоматия по психологи / Под ред. А.В. Петровского. – М.: Просвещение, 1987. – С.300-339.

42. Эльконин Д.Б. Избранные психологические труды / Д.Б. Эльконин. – М., 1989.

43. Эльконин Д.Б. Психическое развитие в детских возрастах. Избр. психолог. труди / Под ред. Д.И. Фельдштейна. – М., 1997.

44. Эльконин Б.Д. Психология развития / Д.Б. Эльконин. – М., 2001.

Навчально-методичне видання

(українською мовою)

Лашук