Ресоціалізація – це процес відновлення раніше порушених чи втрачених якостей особистості. 2 страница

Деякі рефлекси забезпечують новонародженому доступ до їжі, необхідної для росту: смоктальний рефлекс і рефлекс «пошуку грудей» – говорять про те, що дитина підготовлена до живлення материнським молоком. Інші рефлекси захищають її від небезпечних дій довкілля. Мигальний рефлекс і «рефлекс втечі» допомагають новонародженому уникати неприємної стимуляції.

Інші рефлекси служать основою для ширших, довільних моделей рухової активності. Наприклад, рефлекс крокування виглядає як попередник самостійної ходьби, тренуючи цей рефлекс діти раніше починають ходити.

Рефлекси, крім того, показують, нормально чи ні функціонує нервова система дитини. Наприклад, діти з пошкодженим сідничним нервом, який розташовується в спинному мозку, не демонструють «рефлекс втечі», а діти, які мають порушення в нижньому відділі хребта, не виявляють рефлексу Бабинського. Якщо ці або інші рефлекси ослаблені або повністю відсутні, потрібно ретельне обстеження фізичного стану і поведінки новонародженого.

література

Основна література

1. Кайл Р. Развитие ребенка / Р. Кайл – СПб.: прайм-ЕВРО-ЗНАК, 2006. – 640 с.

2. Крайг Г. Психология развития / Г. Крайг – СПб.: Питер, 2000. – 940c.

3. Сапогова Е.Е. Психология развития человека: Учеб. пособие / Е.Е. Сапогова – М.: Аспект Пресс, 2001. – 460с.

Додаткова література

1. Краткий психологический словарь. / Под ред. А.В. Петровського. – М.: Политиздат, 1985.

2. Мухина В.С. Возрастная психология / В.С. Мухина – М., 1998.

3. Платонов К.К. Краткий словарь системы психологических понятий / К.К. Платонов. – М., 1984.

4. Психология развития / Под ред. А.К. Болотовой, О.Н. Молчановой. – М., 2004. – 521 с.

Питання для самоконтролю

1. Які тенденції внутрішньоутробного розвитку Вам відомі?

2. Назвіть основні періоди внутрішньоутробного розвитку.

3. Який часовий проміжок охоплює гермінальний період внутрішньоутробного розвитку?

4. Які зміни відбуваються протягом ембріонального періоду?

5. Що відбувається протягом фетального періоду?

6. Що таке тератогени?

7. Перерахуйте основні фактори, які впливають на внутрішньоутробний розвиток.

8. Які основні принципи дії тератогенів Ви знаєте?

9. Як називається шкала обстеження новонародженого?

10. Назвіть основні показники шкали Апгар?

11. Яким чином відбувається оцінювання стану новонародженого?

12. Що таке безумовні рефлекси?

13. Чим безумовні рефлекси відрізняються від умовних рефлексів?

14. Яку роль виконують безумовні рефлекси новонародженої дитини?

15. Розкрийте суть основних безумовних рефлексів новонародженого.

Лекція 7. Розвиток нервової системи

2 год.

План

1. Асиметрія півкуль та її прояви. Поняття церебрального домінування та домінування руки.

2. Теорії походження асиметрії.

3. Формування асиметрії в онтогенезі.

1. Асиметрія півкуль та її прояви. Поняття церебрального домінування та домінування руки

Міжпівкульна асиметрія мозку – характеристика розподілу психічних функцій між лівим і правим півкулями мозку; фундаментальна закономірність роботи головного мозку не лише людини, але і тварин. Нині проблема міжпівкульної асиметрії вивчається, передусім, у рамках функціональної специфічності великих півкуль. Функціональна специфічність великих півкуль – це специфіка переробки інформації і мозкової організації функцій, властива правій і лівій півкулі головного мозку, яка визначається інтегральними півкульними чинниками. Іншими словами, це специфіка того вкладу, який вносить кожна півкуля у будь-яку психічну функцію.

Процес становлення асиметріїназивається латералізацією. Латералізація заснована на функціональній асиметрії і взаємодії півкуль мозку в забезпеченні психічної діяльності людини.

Як відомо, права і ліва півкулі мозку сполучені мозолистим тілом і рядом комісур, які виступають провідниками, через які півкулі обмінюються інформацією і «залагоджують» проблеми взаємодії. Крім того, дослідження останніх десятилітті показали, що існують певні анатомічні відмінності між двома півкулями, які проявляються вже з моменту народження людини.

Асиметрія є властивість усього живого, яка по-різному проявляється – в тропізмах, напрямі загортання молекулярної спіралі тощо. У фізіології тварин використовують поняття «лапість» (аналогічно «рукості»). Спостереження показують, що у ссавців також усі парні органи мають ту або іншу міру асиметрії, існують домінуючі і підпорядковані кінцівки.

Але абсолютного домінування не існує – у кожної людини спостерігається індивідуальне поєднання церебрального домінування (домінування півкулі, яка відповідає за мовлення), домінування руки, ноги, ока і вуха. Зустрічаються люди, які в рівній мірі володіють правою і лівою рукою, – їх називають амбідекстрами. Правші складають близько 90 % усіх людей. Можна припустити, що домінування правої руки існувало вже у печерних предків людини. Імовірно, при створенні наскальних зображень людини контур руки нерідко наносився за допомогою трафарету, яким служила вільна рука самого художника, і в 80 % таких випадків це була ліва рука, і, отже, контур обводився зазвичай правою рукою.

Між церебральним домінуванням та домінування руки існують два типи відношень. При іпсілатеральному типі відношень мовна півкуля буде управляти тією рукою, яка знаходиться по один з нею бік (наприклад при домінуючій правій руці центр мовлення розташовується в правій півкулі). Може бути й так, що мовна півкуля буде управляти рукою, яка знаходиться з протилежного боку (при домінуючій правій руці центр мовлення розташовується в лівій півкулі). Такий тип відношень називається контрлатеральним.

Види асиметрії

Домінування півкуль у здійсненні тієї чи іншої функції не є фіксованим, а залежить від змісту діяльності, при зміні якої можливе не лише згладжування асиметрії, а навіть зміна знаку на протилежний.

Основні функції лівої і правої півкулі

2. Теорії походження асиметрії

Походження (точніше, оформлення) ліворукості зв'язують з дією трьох груп чинників – соціальних (включаючи культурні), генетичних і патологічних.

1. Генетичні теорії. Одна з перших генетичних моделей спадковості рукості спиралася на закон Менделя і припускала, що ця якість визначається дією одного гена. Проте було виявлено, що майже половина дітей двох ліворуких батьків виявляються праворукими, що суперечить цій моделі.

Інша модель (М. Аннет) заснована на тому, що рукість є функцією двох генів, один з яких визначає локалізацію центрів мови (L – в лівій півкулі і домінує, l – в правій півкулі, рецесивний), а інший визначає, якою рукою управлятиме мовна півкуля – контрлатеральною або іпсілатеральною (відповідно С і с). Так, людина з генотипом LlСС буде правшею з центром мовлення в лівій півкулі. У індивіда з генотипом Llсс центри мовлення також будуть розташовані в лівій півкулі, однак він буде лівшею.

І, нарешті, третя модель (Дж. Леві і Т. Нагілакі) заснована на гіпотезі про існування окремого гена «правостороннього зсуву» і його рецесивного алеля. Наявність цього гена забезпечує первинну схильність людини до того, щоб у неї домінувала права рука, а центр мови розташовувався в лівій півкулі. Таким чином, цей ген визначає не лише рукість, але і церебральне домінування. Остання модель найбільшою мірою охоплює факти, накопичені в області вивчення асиметрії.

2. Культурні теорії. Альтернативними «генетичним» видаються гіпотези виникнення міжпівкульної асиметрії, що базуються на визнанні головної ролі культурних умов. Прибічники цієї концепції розглядають «лівість» і «правість» як результат соціального виховання, досвіду, умов життя.

3. Патологічні теорії. Разом з представленими вище теоріями, широко поширені уявлення про патологічне походження лівшості. Серед прибічників цієї точки зору можна виявити уявлення про те, що будь-який прояв ліворукості є наслідок і родової травми, вродженої енцефалопатії тощо.

3. Формування асиметрії в онтогенезі

Існує декілька теорій, які пояснюють становлення асиметрії, або латералізацію. Так, згідно концепції еквіпотенційності півкуль, від початку півкулі є повністю ідентичними щодо всіх функцій, в тому числі й мовленнєвої. На користь цього свідчать дані про високу пластичність мозку та взаємозамінюваності симетричних відділів мозку на ранніх етапах його розвитку.

Згідно ж концепції прогресивної латералізації, спеціалізація півкуль існує вже з моменту народження дитини.

Відмінності в темпах росту правої і лівої півкулі проявляються ще у внутрішньоутробному періоді і пов'язані з дією статевих гормонів. Вже на 6 тижні розвитку чоловічого зародка починається секреція статевого гормону – тестостерона. А він впливає на швидкість пренатального збільшення півкуль мозку, що розвивається. Високий вміст тестостерону в цей період уповільнює ріст лівої півкулі у чоловічого плоду в порівнянні з жіночим. Тестостерон у хлопчиків сприяє відносно більшому розвитку правої півкулі. Це сприяє розвитку просторових і математичних здібностей, які значно частіше відзначаються у чоловіків.

Психологи Стенфордського університету Е. Мак-Коба і Д. Жаклін відмічають, що 1-а дитина від народження наділена вищим рівнем статевих гормонів, ніж діти, виношені в 2-ій і 3-ій вагітностях. А між кількістю тестостерону у дитини і її розумовим розвитком є прямий зв'язок. Також з'ясували, що у первістків-хлопчиків більше тестостерону, ніж у молодших братів.

Відмінність пізнавальної діяльності чоловіків і жінок залежить від особливостей розвитку лівої і правої півкуль. При початковому навчанні має бути орієнтація на максимальне використання можливостей правої півкулі в переробці інформації, а не на розвиток знаково-символічної функції мислення. Але окремі зони кожної півкулі мають власну вікову динаміку дозрівання. Одні зони раніше дозрівають в правій півкулі, інші – в лівій.

На всіх вікових етапах права і ліва півкуля функціонують разом. У ранньому віці через незрілість морфологічних шляхів, що зв'язують обидві півкулі, можуть функціонувати автономно. У міру дозрівання – взаємодіють разом і функціонують як єдине ціле.

Формування півкуль відбувається не синхронно, що відповідає змісту вмінь та навичок, якими володіють діти. Так, мовлення особливо інтенсивно розвивається в ранньому та дошкільному дитинстві, а тому спостерігається прискорений розвиток лівої півкулі, після чого наступає уповільнення . А права півкуля в ранньому дитинстві дещо відстає в дозріванні, і починає наздоганяти ліву в період 8-10 років. Для дитини цього віку як істоти «правопівкульної» характерна мимовільність її психічних процесів, значна емоційність при невеликій усвідомленості поведінки. Їх пізнавальна діяльність має більш безпосередній, цілісний і образний характер. Остаточне ж домінування відмічається до підліткового віку.

На різних етапах онтогенезу існує висока міра реорганізації усередині півкуль і між ними, тому до п'яти років можна говорити не про еквіпотенційність півкуль, а швидше про підвищену чутливість до адекватної стимуляції, яка і сприяє наростанню функціональної асиметрії. В той же час цей період високої здатності до компенсації. Так, наприклад, пренатальні ушкодження, аж до повного видалення півкулі (у ранньому віці), практично не позначаються на оволодінні дитиною мовою.

Рядом вчених була відмічена і значущість асиметрії в стимуляції сенсорних каналів, обумовлена взаєминами дитини і матері з перших днів життя. Дані, зібрані в різних культурах, говорять про те, що в манері матері тримати дитину спостерігається явна лівобічна тенденція, тобто немовля знаходиться частіше зліва від материнських грудей, що призводить до неоднакової стимуляції його лівих і правих рецепторів.

Існують певні методи визначення домінуючої ноги, руки, вуха, ока тощо. Нині відомі роботи за визначенням пренатальних ознак функціональної асиметрії, якими є правостороння перевага повороту голови плоду, смоктання великого пальця провідної руки. Описані ранні постнатальні ознаки латеральності, що проявляються в асиметрії колінних рефлексів, хапальних рефлексів, початкових крокувальних рухів тощо. Слід додати, що існує припущення, що показником домінантності руки може служити і спонтанне положення немовляти, якому віддається перевага (в позі «фехтувальника»). Тут детермінантою є те, в яку сторону спрямовується голова і рука немовляти (праворуч або ліворуч). Ця поза обумовлена тонічним шийним рефлексом, який спостерігається у плода і зберігається впродовж 8 місяців після народження.

Застосування методу дихотомічного прослуховування дозволило відмітити асиметрію вже у новонароджених, які по-різному реагують на мовну і немовну інформацію. Використання ЕЕГ показує зміну активності головного мозку залежно від якості стимуляції (мовлення – ліва півкуля, музика – права). В цілому ж, результати досліджень в області зміни асиметрії з віком дуже варіабельні, що говорить про передчасність яких-небудь остаточних висновків з цього питання.

Встановлений останнім часом ріст ліворукості зв'язують як з поліпшенням акушерської допомоги і лікарської допомоги новонародженим, що зменшує летальність дітей, народжених з патологією мозку, яка пов'язана з вірогідністю компенсаторної ліворукості надалі, так і зі зниженням соціального тиску на ліворуких (зокрема, відхід від перенавчання).

М. Аннет розробила своєрідний тест, що дозволяє оцінити міру використання руки, – тест перекладання кілочків. У цьому тесті випробовуваний повинен перекладати кілочки з одного місця в інше, причому осередки розташовані на двох паралельних панелях. Оскільки він виконує це завдання на якийсь час і по черзі лівою і правою рукою, то, порівнюючи результати, можна оцінити відмінності в ефективності дії однієї й і іншої руки. Таким чином, показником мануальної асиметрії тут служить час виконання тесту: домінуюча рука працює швидше.

Лівоногість виражається в домінуванні лівої ноги по частоті використання, швидкості і точності руху, довжині кроку. Лівоногі при ходьбі по невизначеній місцевості відхиляються вправо за рахунок більшої довжини кроку лівої ноги.

Домінуюче око досліджується по прицільній здатності, при цьому найчастіше реєструється такий розподіл: права асиметрія – 63%, ліва, – 30%, симетрія – 7%. Асиметрія слуху проявляється в гостроті сприйняття, локалізації джерела звуку.

Література

Основна література

1. Кайл Р. Развитие ребенка / Р. Кайл – СПб.: прайм-ЕВРО-ЗНАК, 2006. – 640 с.

2. Кондрашихина О.А. Дифференциальная психология: учебн. пос./ О.А. Кондрашихина – К.: Центр учебной лит-ры, 2009. – 232 с.

3. Нартова-Бочавер С.К. Дифференциальная психология / С.К. Нартова-Бочавер – М.: Флинта, 2003. – 217с.

Додаткова література

1. Анастази А. Дифференциальная психология / Анастази А. – М.: Апрель-Пресс, 2001. – 745 с.

2. Машков В.Н. Основы дифференциальной психологи / В.Н. Машков – СПб.: Изд-во СПб ун-та, 1998. – 132 с.

3. Платонов К.К. Краткий словарь системы психологических понятий. – М., 1984.

Питання для самоконтролю

1. Що таке асиметрія півкуль?

2. В чому вона проявляється?

3. Дайте визначення поняття «латералізація».

4. Що таке церебральне домінування?

5. Назвіть основні види співвідношень церебрального домінування та домінування руки.

6. Які теорії походження ліворукості Вам відомі?

7. Що вбачають причиною ліворукості культурні теорії?

8. Яким чином розглядають ліворукість патологічні теорії?

9. Які генетичні моделі спадковості рукості Ви знаєте? Розкрийте їх суть.

10. Які виділяють внутрішньоутробні прояви домінантності руки?

11. Які є концепції, що пояснюють становлення асиметрії в онтогенезі?

12. Назвіть методи визначення пренатальних та постнатальних ознак домінування руки, ноги, вуха, ока тощо?

Лекція 8. Когнітивний розвиток

2 год.

План

1. Розуміння когнітивного розвитку в теорії обробки інформації (інформаційний підхід).

2. Когнітивна теорія Ж. Піаже. Когнітивний розвиток на різних етапах онтогенезу.

3. Джерела варіативності інтелекту. Фактори спадковості та середовища і їх вплив на розвиток інтелекту.

4. Поняття обдарованості та геніальності. Теорії геніальності.

5. Передумови геніальності (за В.П. Ефроімсоном).

1. Розуміння когнітивного розвитку в теорії обробки інформації (інформаційний підхід)

На відміну від комп'ютера людський мозок здатний здійснювати більш, ніж одну операцію одночасно. Наприклад, жінка спостерігає за діями дитини і одночасно говорить по телефону. Усі люди постійно обробляють інформацію.

Багато теоретиків інформаційного підходу в якості моделі людського мозку використовують комп'ютер. У комп'ютера є апаратне забезпечення і програмне забезпечення – програми, які керують його діями. Згідно теорії обробки інформації когнітивна (пізнавальна) здатність людини складається з ментальних апаратних засобів і ментального програмного забезпечення. Ментальними апаратними засобами називають когнітивні структури, які включають різні види пам'яті, де зберігається інформація. Ментальне програмне забезпечення включає організований ряд когнітивних процесів, які дозволяють дітям виконати конкретні завдання.

Комп'ютер повинен обробляти дані, що вводяться в нього, виконувати з ними певні операції, запам'ятовувати інформацію і видавати результати. Інтелект теж повинен вибірково направляти увагу і сприймати інформацію, встановлювати зв'язки, робити розрахунки або які-небудь ще операції з початковою інформацією. Як правило, інформація повинна зберігатися в пам'яті і надалі витягатися звідти за запитом. І нарешті, повинен формуватися «вихідний сигнал» у вигляді реакцій – слів або дій. Проте це не означає, що комп'ютери і люди засвоюють і відтворюють інформацію одним і тим же способом. З одного боку, електронні нутрощі комп'ютера відрізняються від мозку людини, що має органічну природу; ми не зберігаємо інформацію у формі біт (послідовностей нулів і одиниць), як відбувається в комп'ютері. З іншого боку, комп'ютер обробляє інформацію послідовно, тобто за одну одиницю часу обробляється тільки один шматочок інформації, хоча за рахунок швидкодії сучасних машин цим легко нехтувати. Люди, навпаки, можуть розподіляти увагу і думати про декілька речей одночасно. Пізнання – це комплекс взаємозв'язаних процесів, за допомогою яких ми набуваємо і використовуємо знання про світ. Він складається з процесів мислення, сприйняття, пам'яті і розуміння.

Коли візуальна сенсорна інформація поступає в «комп'ютер» дорослої людини, впродовж дуже короткого, часто менше секунди, проміжку часу вона утримується в сенсорному регістрі, після чого вона або замінюється новою інформацією, або передається для подальшої обробки. Інформація, що отримується за допомогою слухового аналізатора, утримується в сенсорному регістрі довше, близько 3 секунд. Інформація, що передається з сенсорного регістра, далі потрапляє у блок короткочасної пам'яті (КП), також відомої як оперативна пам'ять, для обробки. По суті, така обробка є свідомою: це те, про що ви думаєте в даний момент, те, що знаходиться в полі вашої свідомості прямо зараз. При відсутності повторення (промовляння чого-небудь про себе, наприклад, повторення нового телефонного номера впродовж часу, який потрібно при його наборі) інформація залишається в КП впродовж 15-30 секунд. Якщо ви постійно повторюєте інформацію або робите деякі інші зусилля, щоб запам'ятати її, вона переходить в довготривалу пам'ять (ДП). Таким чином, інформація, що зберігається в довготривалій пам'яті, потенційно є доступною впродовж усього життя (за винятком випадків мозкової травми) і входить до складу запасу знань, що постійно поповнюється, до якого ми регулярно звертаємося як при пізнаванні вже знайомого, так і при запам'ятовуванні нового.

2. Когнітивна теорія Ж. Піаже. Когнітивний розвиток на різних етапах онтогенезу

Багато теоретиків вважають, що немовляті належить активна роль в його когнітивному розвитку. Це положення є основним моментом теорії Ж. Піаже. Він вважав, що немовлята – активні, динамічні і творчі істоти. Процес розвитку інтелекту є зміною трьох великих періодів. Інтелектуальний розвиток дитини є переходом від нижчих стадій до вищих. Але при цьому кожна попередня стадія готує наступну, перебудовується на більш високому рівні.

Сенсомоторний період (від народження до 1,5-2 років). В цей час не розвинене мовлення і відсутні уявлення. Немовлята пізнають світ тільки за допомогою різних дій: розглядання, хапання, кусання, смоктання тощо. Розумові функції ґрунтуються на органах чуття і рухах тіла, починаючи з простих рефлексів, які дають початок складнішим, довільним видам поведінки. Деякі з них, наприклад рефлекс смоктання, здатні змінюватися. Після деякої вправи дитина смокче краще, ніж в перший день, потім починає смоктати не лише під час їжі, але і в проміжках – свої пальці, будь-які предмети, що доторкнулися до рота. Це стадія вправляння рефлексів(0-1 міс.). В результаті вправляння рефлексів формуються перші навички.

На другій стадії (1-4 міс.) дитина повертає голову у бік шуму, простежує поглядом рух предмета, намагається схопити іграшку В основі навички лежать первинні колові реакції – дії, що повторюються. Одну і те ж дію дитина повторює знову і знову (скажімо, смикає за мотузку) заради самого процесу.

Вторинні колові реакції (4-8 міс.) проявляються на третій стадії, коли дитина зосереджена не на власній активності, а на змінах, які викликані її діями. Дії повторюються заради продовження цікавих вражень.

Четверта стадія – початок практичного інтелекту

(8-12 міс.). Схеми дій, утворені на попередній стадії, об'єднуються в єдине ціле і використовуються для досягнення мети. Коли випадкова зміна дії дає несподіваний ефект – нове враження – дитина її повторює.

На п'ятій стадії з'являються третинні колові реакції

(12-18 міс.): дитина вже спеціально змінює дії, щоб подивитися, до яких результатів це приведе. Вона активно експериментує.

На шостій стадії починається інтеріоризація схем дій

(18-24 міс.). Якщо раніше дитина виконувала різні зовнішні дії, щоб досягти мети, пробувала і помилялася, то тепер вона вже може комбінувати схеми дій в думці і несподівано приходити до правильного рішення. Наприклад, дівчинка, тримаючи в обох руках предмети, не може відкрити двері і, потягнувшись до дверної ручки, зупиняється. Вона кладе предмети на підлогу, але, помітивши, що двері, які відкриваються, їх зачеплять, перекладає в інше місце.

Період репрезентативного інтелекту та конкретних операцій(2-11 років)включає:

доопераційну стадію (від 2 і приблизно до 7 років). Маленькі діти формують поняття і користуються такими символами, як мова, для спілкування з оточенням. Ці поняття обмежені їх особистим (егоцентричним) безпосереднім досвідом. На доопераційній стадії діти мають дуже обмежені, іноді «магічні» уявлення про причини і наслідки, зазнаючи істотних труднощів при класифікації об’єктів або подій. Вони використовують свій повсякденний досвід для вибудовування специфічного знання. Діти, які знаходяться на доопераційній стадії, не роблять узагальнень про цілі класи об’єктів (наприклад, усі бабусі) і не можуть продумати наслідки конкретної низки подій. Найпомітнішою відмітною ознакою 2-річних дітей від немовлят в тому, що стосується пізнання, являється символічна репрезентація, тобто використання дій, образів або слів для представлення подій або власних переживань. Ця відмінність отримує своє найбільш яскраве вираження в мовному розвитку і в символічній грі. Етап доопераційних уявлень завершується з появою розуміння збереження кількості речовини, того, що при перетвореннях одні властивості предмета зберігаються, а інші міняються.

Обмеження доопераційного мислення:

– конкретність. Мислення дошкільників конкретне: діти не здатні мати справи з абстракціями. Їх мислення спрямоване на те, що відбувається «тут і зараз», а також на фізичні об’єкти, які вони можуть легко уявити;

– незворотність. Мислення маленьких дітей часто незворотне, тобто розвиток подій, утворення зв’язків йде лише в одному напрямі. Вони не здатні уявити собі, що якийсь об'єкт може повернутися у свій первинний стан або що зв'язки між об'єктами можуть бути двосторонніми. Прикладом є діалог дорослого і 3-річної дівчинки:

– У тебе є сестра?– Є.– Як її звуть? – Катя. – А у Каті є сестра? – Ні.

В даному випадку зв'язок має лише один напрям: дівчинка знає, що у неї є сестра, але ще не розуміє, що вона сама – сестра.

– егоцентричність. Мислення обмежене рамками власного сприйняття дитини, і тому вона не здатна взяти до уваги точку зору іншої людини. Діти зосереджені на власних перцептивних образах і вважають, що усі інші бачать світ так само, як вони;

– ент рація. Мислення дітей в цей період має тенденцію центруватися на якійсь одній фізичній властивості або вимірі об'єкту або ситуації. Дошкільники не можуть фіксувати одночасно декілька аспектів ситуації. Це обмеження найяскравіше проявляється при рішенні задачі включення в клас – класичного завдання для вивчення доопераційного мислення. Коли маленьким дітям показують набір дерев'яних кульок, одні з яких червоного кольору, а інші – жовтого, і запитують їх, яких кульок більше, червоних або дерев'яних, вони не можуть правильно відповісти на це питання. Вони не здатні одночасно врахувати і колір, і ширшу категорію – матеріал, з якого зроблені кульки;

– інваріантність Діти на цій стадій розвитку мислення не усвідомлюють того, що зміна форми або зовнішнього вигляду матеріалів не призводить до зміни їх об'єму, маси, кількості (інваріантність об'єму, маси, кількості).

Стадія конкретних операцій (від 7 до 11 років) Діти починають мислити логічно, класифікувати об’єкти за декількома ознаками і оперувати математичними поняттями за умови, що вони можуть застосувати усі ці операції до реальних або, щонайменше, до уявних в конкретній формі об’єктів або подій. Логічні операції проте потребують опори на наочність, не можуть робитися в гіпотетичному плані (тому вони названі конкретними). Впродовж стадії конкретних операцій діти починають використовувати логіку у своєму мисленні, але може бути ще ускладнене розуміння того, що тварина може бути і «собакою», і «тер’єром». Вони здатні одночасно мати справу тільки з одним класом понять. Та все ж семирічні діти розуміють, що «тер'єри» – це підгрупа в групі ширшої групи «собак». Вони можуть бачити також і інші підгрупи, наприклад підгрупу «маленьких собак», таких як тер’єри і пуделі, і підгрупу «великих собак», таких як золоті ретривери і сенбернари. Роздумуючи таким чином, вони демонструють розуміння ієрархії класів.

Період формальних операцій (від 11 років і далі). Підліток звільняється від конкретної прив’язаності до об'єктів, даних в полі сприйняття, і набуває можливість мислити так само, як доросла людина. В цей період підлітки здатні провести аналіз рішення логічних завдань як конкретного, так і абстрактного змісту. Ж. Піаже охарактеризував абстрактне мислення у підлітків як відмітна ознака завершальної стадії когнітивного розвитку. Підлітки можуть систематично обмірковувати усі можливості, будувати плани на майбутнє або згадувати минуле, а також міркувати аналогічно і метафорично. Для формально-операційного мислення більше не потрібний зв’язок з фізичними об’єктами або фактичними подіями. Воно дозволяє підліткам вперше поставити собі питання типу «а що буде, якщо?» і дати на нього відповідь. Воно дозволяє їм «проникати в думки» інших людей і враховувати їх ролі і ідеали.

3. Джерела варіативності інтелекту. Фактори спадковості та середовища і їх вплив на розвиток інтелекту

У ході досліджень виявлялась спадковість інтелектуальних здібностей, причому виявлені дуже неоднозначні і суперечливі закономірності. Так, було показано, що у міру дорослішання дітей виявляється збільшення коефіцієнта кореляції показників інтелектуальності дітей і батьків Причому ця закономірність посилюється з підвищенням економічного статусу сім’ї (тобто у фінансово-благополучних сім’ях діти ближче до батьків за рівнем розвитку інтелекту, ніж у бідних сім’ях). Останнє, проте, ніяк не відноситься до сімей з прийомними дітьми (що дивно, оскільки економічне благополуччя – чинник соціальний). Та зате, якщо в сім’ї живуть разом діти рідні і прийомні, то всередині групи останніх теж спостерігається інтелектуальне зближення, але тільки між собою, а не з прийомними батьками або їх біологічними дітьми. Таким чином, в прийомній сім’ї формуються дві групи схожих один на одного по інтелекту дітей – група рідних і група прийомних, а вплив середовища і спадковості приводить різними шляхами до схожих результатів.