Юридичне оформлення Союзу РСР
Підходи керівників УСРР та РСФРР до об’єднання
 |  |  |
Статус УСРР у складі СРСР
| Юридичний статус |
| · УСРР – союзна республіка у складі СРСР з обмеженим суверенітетом та формальним правом виходу з нього · Уряд республіки керує сільським господарством, освітою, соціальним забезпеченням, охороною здоров'я · Союзний уряд вирішує питання міжнародних відносин, армії, флоту, зовнішньої торгівлі, засобів зв'язку (у тому числі й транспорту) · Союзно-республіканські наркомати мають право вирішувати питання фінансів, продовольства, промисловості, робочої сили |
| Фактичний статус |
| · УСРР не являлася суверенною республікою. УСРР фактично мала права автономної республіки, не могла впливати на рішення найвищих органів влади СРСР, цілком підконтрольних ЦК РКП(б) · УСРР не могла скористатися правом виходу зі складу СРСР, оскільки не був розроблений механізм здійснення виходу із складу СРСР |
 Обмеження суверенітету України викликало невдоволення серед різних політичних сил і населення. Проте, до 1925 р. відкритих виступів не було, оскільки в 1923 р. розпочалася політика українізації, й до того ж, увійшовши до складу СРСР, Україна уперше з часів Гетьманщини визначилася територіально, отримала чіткі кордони, державні органи влади.
|
Етапи втрати Україною незалежності
| Етап | Суть етапу |
| Червень 1919 – грудень 1920 рр. | · Створення «військово-політичного союзу» радянських республік · Зберігання за Україною формального статусу незалежної держави |
| Грудень 1920 – грудень 1922 рр. | · Формування договірної федерації · Посилення залежності України · Обмеження суверенітету України |
| Грудень 1922 – травень 1925 рр. | · Створення СРСР · Втрата Україною незалежності |
Втрата незалежності, перетворення України в державу-маріонетку не означали цілковитої ліквідації завоювань українського народу, тотального руйнування атрибутів державності. Про це свідчить визнання територіальної цілісності України, існування в республіці власного адміністративного центру та державного апарату, надання певних прав національним меншинам.
Модель СРСР була своєрідною формулою компромісу між силами централізму та унітаризму, партією більшовиків й силами децентралізації – національними рухами.
№ 25
Схарактеризуйте особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні
«Модернізація» означає оновлення, зміну відповідно до новітніх сучасних вимог. Радянський уряд і більшовицька партія вважали за необхідне модернізувати СРСР та Україну в тому числі.
Основи модернізації були розроблені партійними з'їздами, конференціями та Пленумами ЦК ВКП(б).
Радянська модернізація складалася з трьох реформ:
Ø Індустріалізації(створення передової промисловості)
Ø Колективізації (створення колгоспів, радгоспів)
Ø Культурної революції(підвищення культурного рівня, освіченості населення, формування радянської інтелігенції, поширення соціалістичної ідеології)
Індустріалізація – процес створення крупного машинного виробництва і на цій основі перехід від аграрного до індустріального суспільства, прискорений розвиток промисловості з метою переозброєння й зміцнення обороноздатності країни.
Характерні риси індустріальних суспільств
| · Розвинута економіка, яка заснована на передовій техніці та технології | |
| · Прискорення технічного прогресу, впровадження технічних досягнень у всі сфери життя | |
| · Посилення ролі фахівців, професіоналів в соціально-економічному житті суспільства | |
| · Зміна ставлення людей до праці; підвищення відповідальності та дисципліни. Це зумовлюється вживанням складної техніки та технології | |
| · Якісне підвищення культурного, освітнього рівня населення | |
В СРСР індустріалізація здійснювалася тоталітарним режимом форсованими насильницькими методами за рахунок різкого зниження рівня життя більшості населення та експлуатації селянства.
Причини та цілі проведення індустріалізації
| · Необхідність технічного переозброєння економіки, ліквідація техніко-економічної відсталості СРСР від розвинених капіталістичних держав |
| · Створення матеріально-технічної бази для економічної самостійності країни в умовах ворожого оточення і можливої економічної ізоляції |
| · Необхідність розвитку нових галузей промисловості |
| · Створення військово-промислового комплексу |
| · Необхідність технічної підготовки до кооперації села (випуск тракторів, машин) |
| · Необхідність зміни соціально-класової структури у бік збільшення чисельності робочого класу |
Особливості радянської індустріалізації
| · Країна могла розраховувати лише на власні, внутрішні джерела фінансування в умовах економічної та політичної блокади з боку капіталістичних держав |
| · Головне джерело накопичення грошових ресурсів для індустріалізації - «перекачування» коштів із села, а також експлуатація трудового ентузіазму людей |
| · Суттєва нестача кваліфікованих кадрів |
| · Виробництво засобів виробництва (групи А) переважало над виробництвом засобів споживання (групи Б) |
| · Мілітаризація економіки |
| · Надвисокі темпи індустріалізації, «штурмівщина» |
Індустріалізація в Україні
Методи проведення індустріалізації
| · Планування темпів індустріалізації по п'ятирічках (п'ятирічним планам). Цифри були завищеними, а плани нереальними. Перша п'ятирічка розпочалася в 1928 р. |
| · Зосередження управління економікою в найвищих органах влади – ЦК ВКП(б) та ВСНГ |
| · Обов'язковість виконання рішень ЦК ВКП(б) та ВСНГ |
| · Ліквідація ЦСУ (заборона публікувати статистичні дані про невиконання плану першої п'ятирічки, цифри запропонували узагальнені й були сформульовані Сталіним щодо випуску валової продукції, на підставі яких робилося виведення, що п'ятирічку було виконано за 4 роки і 3 місяця) |
| · Репресії проти противників індустріалізації |
Економічні досягнення індустріалізації
| · Перетворення СРСР в могутню індустріально-аграрну державу · Створення сучасної промисловості, яка забезпечувала незалежність країни від імпорту верстатів, обладнання, чавуну, заліза, сталі й т.і. · Створення нових галузей промисловості |
| · Країна посідає 2 місце по виплавці чавуну, сталі – 3, видобутку вугілля – 4 в Європі. По виробництву металу й машин випередила Францію та Італію |
| · Будівництво на території України заводів-гігантів: «Запоріжсталь», «Криворіжсталь», «Азовсталь», Дніпроалюмінієвий, Краммашбуд, Харківський тракторний завод |
| · Цілковита реконструкція старих заводів (Луганський паровозобудівний, Макіївський, Дніпропетровський, Дніпродзержинський металургійні та ін.) · Будівництво Дніпрогесу – найбільшій в Європі електростанції. Будівництво могутніх електростанцій (Зуєвська, Штерівська, Харківська, Київська, Дніпродзержинська та ін.) – виконання плану ГОЕЛРО |
| · Зміцнення обороноздатності країни, створення могутнього військово-промислового комплексу |
| · Сформувалася власна, радянська інтелігенція |
| · Посилився процес урбанізації, українізації міст |
Підсумки індустріалізації
| · Створено нову модель управління економікою – адміністративно-командну · Монополізм державної власності, відсутність конкуренції та матеріальної зацікавленості призвели до уповільнення темпів розвитку економіки |
| · Країна з аграрної перетворилася на індустріально-аграрну |
| · Відбулися структурні зміни в промисловості: перевага була віддана не легкій, а важкій промисловості · Відбулася часткова модернізація виробництва |
| · Зміцнилася обороноздатність країни |
| · Було ліквідоване безробіття, але знизився життєвий рівень населення через інфляцію, карткову систему, нестачу товарів широкого споживання |
Негативні соціально-економічні наслідки індустріалізації в Україні
| · Посилення ролі партії в державі |
| · Сформовано директивно-планову економіку, відбулася заміна ринкової економіки командно-адміністративною, тобто був зламаний механізм саморегуляції економіки · Повернення карток на продовольство й промислові товари |
| · Командно-адміністративна економіка визначила неефективність виробничої діяльності надалі на всіх рівнях |
| · Стимулювання екстенсивного розвитку економіки, оскільки індустріалізація розпочалася не з легкої, а з важкої промисловості |
| · Будівництво об'єктів індустріалізації йшло нерівномірно по території України, що спричиняло відставання частини регіонів в економічному розвитку |
| · Відставання легкої та харчової промисловості, оскільки цим галузям надавалося менше уваги, ніж важкій індустрії. · 40% капіталовкладень заморожено в незавершених об'єктах (немає сировини, пального, обладнання) з причин нестачі обладнання, сировини, кваліфікованих кадрів |
| · Завдяки розвиткові стахановського руху стало можливим постійне підвищення трудових норм в промисловості |
| · Відбулася суцільна колективізація сільського господарства, оскільки індустріалізація в основному проводилася за рахунок селян |
| · Індустріалізація не досягла своєї основної мети - не поліпшила добробуту народу |
| · За роки індустріалізації від важких умов праці, голоду, хвороб, репресій загинули десятки тисяч чоловік |
| · Створення можливостей для військово-політичної експансії СРСР, мілітаризація економіки |
| · Рух до екологічної катастрофи |
Виведення: В 1937 р. за абсолютними обсягами промислового виробництва СРСР вийшов на друге місце в світі після США. Припинилося ввезення з-за кордону кольорових металів, рейкопрокатних станів, екскаваторів, турбін, паровозів та інших видів промислової продукції. Україна стала індустріально розвинутою республікою СРСР. Була забезпечена техніко-економічна незалежність СРСР від країн Заходу.
Але економічна потужність держави була спрямована не на задоволення потреб людей, а на зміцнення тоталітарного режиму і затвердження в свідомості людей ідеологічних догм більшовизму, створення військово-економічних ресурсів для «експорту революції».
№ 26
Політика суцільної колективізації та розселянювання в Україні, її соціально-економічні наслідки
Колективізація – репресивна політика сталінського режиму в 30-ті рр., яка полягала в насильницькому об'єднанні селян в колективні господарства і ліквідації самостійних селянських господарств.
На XV з'їзді ВКП(б) в 1927 р. було узято курс на кооперацію сільського господарства.
В 1928 р. Й.Сталін став ініціатором проведення суцільної колективізації.
1929 р. Й.Сталін оголосив «роком великого переламу» - «рішучого наступу соціалізму на капіталістичні елементи міста й села».
В країні розпочалася суцільна колективізація.
Причини проведення та задачі колективізації
| · Колективізація повинна була створити умови для прискореного завершення індустріалізації, оскільки колгоспи та радгоспи мусили забезпечити країну дешевим хлібом · Необхідність забезпечення промисловості дешевою робочою силою · Вихід з продовольчої кризи · Керівництво країни намагалося привести село до соціалізму |
| · За уявленнями того часу дрібнотоварний селянський устрій в селі постійно породжував капіталізм (шляхом розорення одних і збагачення інших) · Ліквідувати заможне селянство, яке не підтримувало радвладу і підкорити українське село для запобігання селянських повстань і розвитку національно-визвольного руху |
| · Націоналізація землі позбавила державу необхідності сплачувати селянам компенсацію за землю при вступі до колгоспу · Колгоспами було легше управляти, ніж мільйонами розрізнених селянських господарств |
| · 1927-1928 рр. – черговий етап мілітаризації в країні. З початку 30-х рр. відбувається реалізація військово-промислової програми, яка потребувала великої кількості коштів |
План здачі хліба державі опинився під загрозою зриву. Для виконання плану хлібозаготівлі була направлена комісія на чолі з В’ячеславом Молотовим
| Рішення комісії | Підсумки виконання рішень комісії |
| · В грудні 1932 р. введено закон про внутрішню паспортну систему (селяни на руки паспорт не одержували, тому не мали права вільного пересування і можливості виїхати з голодуючого краю) · 7 серпня 1932 р. вийшла Постанова«Про охорону майна державних підприємств, колгоспів, кооперативів», яка прозветься в народі «законом про п'ять колосків». Він передбачав за крадіжку колгоспної власності розстріл, або позбавлення волі на термін не менше 10 років із конфіскацією майна · Провести додатковий збір хліба з селянських господарств в листопаді 1932 – грудні 1933 рр. · Накласти на ті колгоспи, які не здали зерно, штрафи м'ясом та іншими продуктами · Ввести блокадне становище в Україні – не дозволяти ввозити і вивозити продовольство · Не організовувати допомогу голодуючим, не залучати до сприяння в подоланні голоду міжнародні організації | · Проводилися масові репресії проти противників колективізації · У селян забрали майже все зерно, чим прирекли їх на вірну смерть · Села-боржники заносилися на «чорні дошки» · Колгоспи виплачували штрафи за рахунок селян, відбираючи в них всі продукти харчування · Не маючи права привезти продукти з інших районів, виїхати з села, селяни, які залишилися без запасів продовольства, помирали з голоду · Припинялися поставки товарів · Села оточувалися загонами НКВС · Голодомор став національною катастрофою (люди помирали цілими селами, живі не мали нагоди поховати померлих, часто зустрічалися випадки людоїдства і трупоїдства, а в цей час на сусідніх залізничних станціях під військовою охороною знаходилися тисячі пудів зерна, призначеного для вивозу, у тому числі за кордон) · Батьки, намагаючись врятувати дітей, везли їх в міста й залишали там в лікарнях, в магазинах або прямо на вулиці · Дослідники називають цифри померлих від 6 - 9 млн. чол. |
№ 27
Голодомор 1932-1933 років в Україні. Причини та наслідки
Голодомор 1932 - 1933 рр. в Україні
Дата добавления: 2014-12-21; просмотров: 1304;