Умови розвитку культури
| · Складна політична обстановка, що пов'язана з громадянською війною. |
| · Економічна розруха, брак коштів на розвиток культури. |
| · Загибель, еміграція багатьох діячів науки та культури в 1917-1920 рр. |
Досягнення української культури 1917-1920 рр.
| · Відкриття УАН 24 листопада 1918 р. |
| · Відкриття в 1918 р. та розширення мережі вищих та середніх учбових закладів з українською мовою викладання (університети в Києві, Кам'янець-Подільському). В 1920 р. в Україні діяли 38 Вузів - набагато більше, ніж до революції. |
| · Скасовано плату за навчання, введено стипендію. |
| · Створення сприятливих умов для вступу до Вузів робочої та селянської молоді за допомогою підготовчих робочих факультетів (рабфаків). |
| · Початок ліквідації неписьменності за допомогою гуртків лікнепу, в яких навчалося доросле населення до 50 років. Діти з 8 років навчалися грамоті в школах. До 1920 р. грамотними стали 51,9% населення проти 27,9% - до революції. |
| · Відродження культурно-просвітницької діяльності «Просвіт». |
| · Поява яскравих, талановитих творів в області літератури - В.Сосюри, П.Тичини, В.Чумака, В.Еллінського та ін. |
| · Плюралізм літературного процесу, вільне існування різних напрямів в літературі: ü Неокласицизму; ü Революційного романтизму; ü Символізму; ü Пан футуризму. |
| · Заснування в 1919 р. Українського театру драми та опери; створення театральних колективів. |
| · Заснування у Вінниці в 1920 р. театру ім. І.Франка, який пізніше переїхав до Києва. |
| · Створення в 1918 р. Державного симфонічного оркестру (в 1919 р. був перейменований в Республіканський симфонічний оркестр ім. М.Лисенка), музичних колективів, капел. В цей період працювали композитори: М.Леонтович, Я.Степовий, Л.Ревуцький, Г.Верьовка, Б.Лятошинський. |
| · Розвиток образотворчого мистецтва. Утворення Української Академії Мистецтв, членами якої сталі М.Бойчук, М.Бурачек, Г.Нарбут, М.Жук, В.Кричевський. |
| · Відкриття в Ромнах в 1918 р. першого в Україні пам'ятника Т.Шевченку (скульптор И.Кавалеридзе). |
Культура опинилася в епіцентрі політичної боротьби. Діячі культури за переконання потрапляли в число «неугодних» властям. Особливо яскраво це проявлялося в діяльності органів радянської влади.
Своєрідність культурного процесу
| · Проявлялася боротьба двох напрямків в культурі – національної культури, заснованої на традиціях XIX ст., і нової, пролетарської, що була створена в період революції та громадянської війни за сприянням радвлади. |
| · Приток у всі сфери культури представників робочих та селян, які часто не мали достатньої освіти. |
| · Перетворення культури в об'єкт ідеологічної боротьби, а потім - і в засіб нових, соціалістичних відносин. |
Підкорення культурно-просвітницької діяльності політичним інтересам радянської влади (1919 -1920 рр.)
| В чому виразилося | Наслідки |
| · Жорсткий контроль державних органів за діяльністю установ культури та освіти. | · Втрата творчої самостійності, пристосовництво. |
| · Нав'язування установам культури більшовицької ідеології та запровадження реформ, необхідних для зміцнення державної влади. | · Проведення реформи загальноосвітньої школи з метою перетворення шкіл в школи-комуни. · Введення посади комісара Вузу, обмеження самоуправління Вузів. · Введення непродуманих новацій, які погіршували стан культури (наприклад, знищення дореволюційних пам'ятників). · Реорганізація всіх видів шкіл в державні загальноосвітні. |
| · Закриття «ідейно ворожих» установ культури, репресії проти діячів культури (з кінця 1920 р.). | · Закриття «Просвіт». · Вимушена еміграція Української республіканської капели. · Ліквідація університетів (на їх базі створювалися інститути народної освіти). · Закрито деякі театри. |
| · Підтримка діячів пролетарської культури за класовими мотивами, а не за талант. | · Зниження рівня культури. · Загибель досягнень попередніх поколінь. |
№ 21
НЕП і особливості його впровадження в Україні
Економічний курс більшовиків в Україні в 1919 р.
|
| · Мілітаризація праці (запровадження загальної трудової повинності населення від 16 до 60 років, трудова мобілізація, робота по трудоднях) |
| Провідниками цієї політики були урядовці неукраїнського походження, внаслідок чого радянізація носила антинаціональний характер
|
Проти політичного курсу більшовиків майже відразу розпочалися масові виступи не лише буржуазії, але й того самого народу, заради якого більшовики нібито прагнули побудувати соціалістичне суспільство, де всі рівні, вільні, немає приватної власності, експлуатації. Навесні 1921 р., виправдовуючи жорстокість властей при проведенні соціалістичної економічної політики, В.Ленін назвав її «воєнним комунізмом» - явищем тимчасовим, породженим війною.
Воєнний комунізм – це модель державного регулювання економіки, яка мала подвійне дно. З одного боку, він був реакцією на критичне становище та був набором вимушених, тимчасових заходів. З іншого – його реалізація на практиці стала спробою переходу до нового суспільного устрою
Особливо наполегливий опір викликала аграрна політика більшовиків, яка зводилася до продовольчої диктатури, що, з одного боку - забезпечувало державу хлібом внаслідок пограбування селян, а з другого - зміцнювала владу держави.
Суть продовольчої диктатури (продрозкладки)
| · Відбувалася насильницька ламка існуючої економічної системи України · Держава зосереджувала в своїх руках все зерно, вироблене в селянських господарствах понад споживчої норми, яку визначав Раднарком – відповідно до декрету «Про продовольче розверстування» |
| · Вилучення зерна у селян проводили комнезами та спеціальні озброєні загони – продзагони, які застосовували насильницькі заходи (аж до розстрілу) до селян, які відмовлялися віддавати зерно Продрозкладка передбачала вилучення не лише хліба, але й м'яса, яєць, овочів |
| · Вилучене зерно йшло на забезпечення хлібом армії, міст, селянської бідноти |
| · Селянам суворо заборонялося продавати зерно на ринку |
| · Більшовики використовували продрозкладку для боротьби із куркульством, хоча визначити, хто відноситься до кулаків було складно, тому часто страждали міцні селянські господарства · Насильницьке зарахування селян в колгоспи та радгоспи |
Виведення:економічною основою реалізації більшовиками своїх планів була політика «воєнного комунізму», результатами якої стали: розрив економічних зв'язків між містом та селом, посилення централізму, втрата приватної ініціативи, зміцнення психології «експропріація експропріаторів», зріст соціальної напруженості.
Внутрішнє становище УРСР (1921-1922 рр.)
| Ø Економічна та внутрішньополітична криза: |
| · Економіка перебуває в стані розрухи. УСРР випускає 10% довоєнної промислової продукції |
| · Шахти Донбасу затоплені, почалася паливна криза |
| · Гроші знецінені, товарно-грошові відносини ліквідовано |
| · Порушення пропорції виробництва й збуту продукції |
| · Частина підприємств не працює через надвиробництво продукції |
| · Робочі покидали заводи внаслідок низької й зрівняльної оплати праці |
| · Зруйновано сільське господарство. Післявоєнні площі скоротилися в 1,5 рази, різко знизилися урожаї. Починається голод |
| · Розпочинається реалізація плану ГОЕЛРО, за яким передбачалося будівництво електростанцій, заводів, у тому числі й на території України. План ГОЕЛРО вимагав величезних матеріальних витрат |
| · Епідемії тифу та інших хвороб – постійних супутників недоїдання, антисанітарії, відсутності медичної допомоги · Селянські заколоти, повстання кронштадських матросів (весна 1921 р.) |
| · Криза правлячої партії РКП(б) |
Об'єктивні причини введення нової економічної політики
| · Закінчення бойових дій, перехід до мирного будівництва, початок відновлення народного господарства вимагали зміни акцентів в економіці |
| · Криза в економіці |
| · Негативне ставлення селян до продрозкладки |
| · Спад світового революційного руху вичерпав надії на швидке здійснення світової революції та матеріально-технічну допомогу пролетаріату Заходу |
Суть нової економічної політики
| · Скасування «воєнного комунізму» |
| · Відродження товарно-грошових відносин |
| · Використання елементів ринкових відносин і різних форм власності |
НЕП в сільському господарстві
| · Зняття заборони на оренду землі (92% земельного фонду України було передано в користування селянам) · Заміна продрозкладки продподатком, розмір якого був нижче в порівнянні з продрозкладкою, був заздалегідь відомий селянину, що посилювало його зацікавленість в підвищенні продуктивності свого господарства |
| · Запроваджено єдиний сільськогосподарський податок в грошах |
| · Дозволено наймання сільськогосподарських робочих |
| · Селяни отримали можливість продавати надлишки своєї продукції через кооперативні організації або на ринку |
| · Була ліквідована кругова порука на селі – кожний селянин платив самостійно |
| · Припинення насильницького зарахування селян в колгоспи та радгоспи |
НЕП в торгівлі
| · Відмова від прямого продуктообміну й повернення до приватної торгівлі |
| · З'являються три види торгівлі – приватна, кооперативна, державна |
| · В великих містах відкриваються торгові біржі |
НЕП в області фінансів
| · Введено 86 видів різних податків як джерел постійного поповнення держбюджету |
| · Вводилася плата за комунальні, транспортні та інші послуги |
| · В 1922 р. почався випуск конвертованого червонця, який дорівнював 10 золотим карбованцям і був забезпечений золотом на 25% |
НЕП в промисловості
| · Здача в оренду націоналізованих дрібних та середніх промислових підприємств їх колишнім власникам |
| · Проведення децентралізації управління промисловістю |
| · Переведення багатьох підприємств на держгоспрозрахунок |
| · Скасування загальної трудової повинності, формування ринку робочої сили |
| · Перехід від зрівняльної заробітної плати до відрядної |
| · Залучення іноземного капіталу у формі концесій |
| · Ліквідація товарного голоду |
| · Відновлення промисловості |
| · Відновлення транспорту |
Особливості НЕПу в Україні
| · В українських селах НЕП була запроваджена пізніше, ніж в Росії – наприкінці 1921 р. – початку 1922 р. · В 1921 р. ситуація в Україні не змінилася. В деяких губерніях розмір продподатку дорівнював валовому збору зерна, тобто все вирощене підлягало вилученню. · Продподаток в Україні був вищий, ніж в Росії і стягувався примусово, часто за допомогою військових частин · Практикувалося взяття заложників, терор і залякування селян |
| · В особі «комнезамів», які об'єднали бідні верстви сільського населення, НЕП отримала серйозного супротивника, який яро виступав проти введення НЕПу |
| · Прагнення радянського керівництва «викачати» з українського села якомога більше продовольчих ресурсів суто силовими, перевіреними в роки війни методами |
| · Введення НЕПу співпало з голодом, який охопив райони півдня України в 1921-1922 рр. і ще більш відстрочив нормалізацію обстановки в сільському господарстві |
| · Інтереси українського селянства не бралися до уваги |
Дата добавления: 2014-12-21; просмотров: 907;