Формування культу особи
2. Прийняття «сталінської» Конституції
Основний закон України фактично ніяк не забезпечував втілення основоположних принципів в життя. Реальна практика тоталітарної держави цілком перекреслювала парадну демократичність Конституції
3. Масові репресії–початок тотального знищення народу на основі проголошеної Сталіним теорії «загострення класової боротьби у міру успіхів соціалістичного будівництва», яка вела до поширення репресій на все більш широкі кола чесних людей.
4. СРСР був надцентралізованою унітарною державою
Ані про яку самостійність для союзних республік не могло бути й мови
5. Змінився вигляд країни, її традиційний менталітет
Змінився загальний образ мислення, загальний духовний настрій народу, соціальної групи, а також окремої людини)
6. Змінився соціальний склад населення:
Основні ознаки тоталітаризму в Україні
В Україні тоталітаризм існував з 1920-го по другу половину 80-х років, і Україна повною мірою пізнала його на собі:
| · Була знищена українська державність |
| · Були фізично знищені мільйони українців |
| · Непоправних втрат зазнала національна культура і духовність – письменники, митці, священики – всі, хто були носієм національних традицій, вважалися ворогами влади |
| · В українського селянина було відібрано землю, у нього було знищено почуття хазяїна, він був перетворений фактично на кріпака |
| · Сформовано ціле покоління українського народу, значна частина представників якого і зараз являється носієм тоталітарної свідомості: обмеженість потреб, нетерпимість до іншої думки, національна незрілість, упевненість, що порятунок можливий лише в диктатурі, постійна апеляція до минулого, де все «краще» й т.і. |
Виведення: Сталінський терор не лише позбавляв свободи і життя маси людей, він розтлівав всіх, кого минула трагічна доля. Гинула віра людей в добро, рушилися авторитети, меркнули світлі ідеали. І навпаки, заохочувалися низовинні вчинки – доноси, наклеп. Світле майбутнє, якого прагнули люди, співіснувало в ті роки з соціальною незахищеністю, жорстокістю, покаліченими долями мільйонів людей.
Тоталітарний режим виключав будь-які можливості незалежного від держави суспільно-політичного життя, виховував в широких масах подвійну мораль, формував байдужість і соціальну пасивність.
№ 29
Політика радянської влади щодо релігії наприкінці
20-х – 30-ті рр. ХХ століття
Релігійне життя в Україні в 1920-1928 рр.
| Позиція більшовиків щодо релігії | · Офіційно релігію не було заборонено, вона лише була відокремлена від держави, але на насправді органи державної влади переслідували релігійних представників, пропагували атеїзм · В історичній перспективі, на думку більшовиків, релігія повинна була зникнути |
| Ставлення державних та партійних органів до Православної Церкви | · Ставлення до церкви було настороженим, ворожим · Священики підлягали репресіям, храми, які було зруйновано в роки громадянської війни, не відновлено · Уряд підтримував сектантські групи, підриваючи єдність Церкви |
| Створення УАПЦ | · Ініціатором створення Автокефальної Церкви України стала Всеукраїнська Церковна Рада, яка була створена в 1918 р. Спочатку більшовики підтримали це рішення (була спроба більшовиків розколоти Церкву зсередини) · В 1921 р. Всеукраїнська Церковна Рада вибрала священика В.Липківського митрополитом й оголосила про створення УАПЦ |
| УАПЦ в роки НЕПу | · УАПЦ змогла за короткий термін завоювати авторитет серед населення України, число її прихильників швидко збільшилося · УАПЦ не змогла створити необхідну матеріальну базу · УАПЦ не визнав Патріарх Московський і Всєя Русі · В УАПЦ було багато внутрішніх протиріч через виборні посади · В 1926 р. митрополита Липківського було звинувачено в націоналізмі, заарештовано. Всеукраїнську Церковну Раду розпущено |
| Скасування урядом УСРР декрету про свободу совісті | · В 1928 р. був введений в дію Адміністративний кодекс УСРР, який містив розділ «Правила про культи». Декрет про свободу совісті втратив силу. Ставлення до релігії з боку уряду стало непримиренним, посилилися репресії проти священиків, почалося масове закриття храмів |
Політика в області релігії в 30-ті роки ХХ ст.
| · Закриття церков |
| · Репресії проти священиків, проти керівництва УАПЦ |
| · Ліквідація УАПЦ в 1929 р. |
| · Гоніння на віруючих |
| · Проголошення політики знищення релігії як соціального явища |
№ 30
Складіть розгорнутий план відповіді: «Розвиток культури в 30-ті роки ХХ ст. «Розстріляне Відродження»
_____________________________________________________
Досягнення «культурної революції»
| Область | Досягнення |
| Освіта | · Подолано неписьменність, в 1939 р. лише 1,5% дорослого населення залишилося неписьменним. · Запроваджено загальну обов'язкову початкову освіту в сільській місцевості та семирічну – в містах. · Поширилася мережа середніх спеціальних установ. · В 1933 р. поновила ся діяльність університетів (Харківського, Одеського, Київського, Дніпропетровського). |
| Наука | · АН УРСР перетворюється на центр науково-дослідницької роботи: створена нелінійна механіка (М.Крилов, М.Боголюбов), отримана ядерна реакція, йшло становлення теоретичної фізики, теорії зварювання металів (Є.Патон), кінетична теорія плазми (Л.Ландау), проводяться дослідження в області ракетної техніки, теорії космічних польотів (Ю.Кондратюк), штучне розщеплювання атома літію (вченими Харківського фізико-технічного інституту). · Створюються академічні інститути: електрозварювання, гірської механіки, економіки, історії України, української літератури, фольклору. |
| Художня література | · Створено Спілку радянських письменників України (1934 р.) · Видавалися твори М.Рильського, В.Сосюри, М.Бажана, О.Малишка, Ю.Смолича та ін. · Було збережено художнє українське слово, а значить, - і можливість його відродження в майбутньому. |
| Мистецтво | · В 30-ті рр. в Україні діють 80 театрів. · Знято 180 фільмів. Фільми О.Довженка увійшли до скарбниці світового кіномистецтва. · З'являються талановиті молоді митці (А.Петрицький, М.Дерегус, С.Григор’єв та ін.), скульптори (Б.Іванов, М.Лисенко, Г.Пивоваров та ін.), графіки (В.Касиян). · Відкрито пам'ятника Т.Шевченку в Харкові (1935 р., скульптор - М.Манізер). · Широко відомими стали музичні колективи (капела «Думка», капела під керівництвом М.Михайлова, театральний хоровий ансамбль під керівництвом В.Верховинця та ін.). · В Києві, Харкові, Одесі відкрито державні консерваторії. · Розвивається музичне мистецтво (Б.Лятошинський, М.Вериковський, В.Косенко та ін.). |
Трагічні сторінки «культурної революції»
| · Багато педагогів стало жертвами репресій. |
| · Багато вчених піддалися репресіям (математик М.Кравчук, історики М.Яворський, М.Грушевський, винахідник Ю.Кондратюк, академіки: геолог М.Світальський, генетик І.Агоп та ін.). |
| · Розпочалися масові репресії проти письменників, поетів; близько 5000 письменників стали жертвами репресій (О.Вишня, О.Досвітній, Б.Антоненко-Давидович, Е.Плужник, розстріляний новеліст Г.Косинка, лірик Д.Фальківський багато інших). Жертвами репресій стали 97 із 193 членів Спілки письменників України. |
| · 1933 р. – самогубство письменника М.Хвильового і колишнього наркома освіти УРСР М.Скрипника. |
| · В 1933 р. Л.Курбаса заарештовано і було відправлено до табору, де він і загинув. |
| · В 1936 р. заарештований М.Бойчук і група митців (в 1937 р. розстріляно), школу «бойчукістів» було розгромлено. |
| · В 1934 р. розстріляні всі кобзарі і лірники; кобза та ліра були оголошені «класово ворожими». |
| · Розпущено капели бандуристів. |
| · Серйозні втрати були і серед майстрів різця і пензля. За професійні погляди були заарештовані В.Седлер, І.Падалка та ін. |
| · В 1930 р. був організований процес над неіснуючим «Союзом звільнення України», де основним обвинуваченим був віце-президент УАН С.Єфремов, вчений-літературознавець. |
| · Заарештовано та заслано філософів П.Демчука (в 1937 р. розстріляний), С.Семківського. |
| · Обвинувачення висувалися проти президента АН УРСР В.Вернадського та нового президента О.Богомольця. |
| · Розгром АН УРСР. |
| · Ліквідовано Науково-дослідний інститут історії української культури, інститут економіки і організації сільського господарства, інститут літературознавства в Харкові. |
Виведення: «Розстріляне Відродження» - це трагічний період в історії України, пов'язаний з політикою встановлення тоталітарного контролю більшовицького режиму над культурою, фізичне знищення кращих представників української культури, розквіт творчості яких припадає на період підйому української культури в 20-х на початку 30-х рр. ХХ століття.
В культурному процесі чітко простежується боротьба двох протилежних тенденцій оновлення: гуманістичної, пошукової, творчої та державно орієнтованої, централізованої, регламентованої.
Досягнення в областіосвіти, науки, літератури і мистецтва могли бути незмірно більшими, якби їх розвиток не гальмувався некомпетентним втручанням представників адміністративно-командної системи, і якби українська культура не понесла величезних втрат.
№ 31
Схарактеризуйте суспільно-політичне життя українських земель у міжвоєнний період в складі Польщі. Порівняйте із станом українців в складі Румунії та Чехословаччини
_____________________________________________________
Долю західноукраїнських земель було вирішено на Паризькій мирній конференції в 1919 р. Рада Антанти в 1923 р. остаточно погодилася на приєднання частини українських територій до Польщі, Румунії та Чехословаччини за умов дотримання національних прав українців
Перерозподіл західноукраїнських земель
| Учасник перерозподілу | Приєднані території | Чисельність українського населення |
| Польща | Східна Галіція, Західна Волинь, Холмщина, Полісся | 6 млн. чол. |
| Румунія | Північна Буковина, придунайські землі | 790 тис. чол. |
| Чехословаччина | Закарпаття | 455 тис. чол. |
Правовий статус західноукраїнських земель
| · Польща, Румунія, Чехословаччина оголосили себе унітарними державами |
| · Українському населенню було відмовлено в праві на самоврядування, на автономний устрій |
| · На приєднаних територіях було поширено державний адміністративний устрій (Галичину розділили на 3 воєводства: Львівське, Тернопільське, Станіславське) |
| · Українці не мали нагоди посідати адміністративні пости в державних органах влади, офіцерські посади в армії |
| · Заборона на культурну автономію |
Соціально-політичне становище населення західноукраїнських земель
| Спільне | Особливості |
| · Українці офіційно не були визнані окремою нацією, яка має певні національні права · Заборона української мови в державних і адміністративних органах влади · Закриття українських шкіл, звільнення викладачів і вчителів-українців · Українці, щоб мати нагоду влаштуватися на роботу, повинні були вивчити іноземну мову, дотримуватись чужих норм та звичаїв, тобто максимально інтегруватися · Українці не мали нагоди посідати адміністративні пости в державних органах влади, офіцерські посади в армії · Обмежено право українців навчатися у вищих навчальних закладах · Українців виселяли із західноукраїнських земель в центральні райони, заселяючи ці землі більш «надійними» колоністами з кореного населення · Змінено українські географічні назви, імена, прізвища | · Замість назви «Україна» вводилися «Малопольщина», або «землі Польщі «Б» |
Економічний стан населення західноукраїнських земель
| Спільне | Особливості |
| · Проводилася державна політика, спрямована на підтримку бізнесу, яким керували представники корених національностей · Українці не мали рівних економічних прав з кореним населенням (права на пільги, субсидії) · Економічному розвиткові західноукраїнських земель надавалося мало уваги, вони були перетворені в колонії · Західноукраїнські землі потрапили в залежність від іноземного капіталу (французького, англійського) · Іноземці хижацьким чином грабували багатства краю, перешкоджаючи його економічному розвиткові, розвиваючи лише особливо прибуткові галузі (нафтовидобуток, деревообробка, харчова промисловість, переробка мінеральної сировини, обробка шкіри) · Промисловість була відсталою · Більшість промислових підприємств були дрібними, напівкустарними (з кількістю робітників більше 20 чол. було 2% ) · Під час економічних криз уряди залишали без фінансової допомоги українські підприємства, кооперативи і населення («своїм» допомога надавалася) · Сільське господарство було слаборозвиненим · Значна кількість земель залишалася у власності поміщиків, держави, церкви · Селяни страждали від малоземелля · Внаслідок аграрної реформи отримані ділянки землі були невеликими і розташовувалися на неродючих ґрунтах, частину землі віддано до фонду колонізації. Тут організовували господарства переселенців – вихідців з кореного населення · Внаслідок економічної кризи в 30-ті рр. зменшилися посівні площі, поголів'я худоби, частина господарств розорилася | · В Польщі уряд перешкоджав розвиткові українського кооперативного руху |
Рівень життя населення західноукраїнських земель
| · Матеріальний рівень життя українського населення був украй низьким |
| · 30-50% українського населення було безробітним |
| · Надзвичайно важкі умови праці на підприємствах |
| · Низька заробітна платня |
| · Українцям не видавалися субсидії, а вакансії розподілялися серед кореного населення |
| · Робочий день сільськогосподарських працівників не регламентувався, зарплату видавали, як правило, натурою |
| · Відбувалося постійне підвищення цін |
| · Часті спалахи епідемій тифу, дизентерії, скарлатини |
| · Збільшилася кількість людей з хронічними хворобами, хворих на туберкульоз |
| · Висока смертність |
Соціальне і національне пригноблення викликало протест українців: частими стали страйки, збройна партизанська боротьба, захвати поміщицьких земель, підпали маєтків, терористичні акції, повстання.
Уряди Польщі та Румунії почали широко застосовувати репресії проти українського населення і зупинити репресії не змогла навіть міжнародна організація – Ліга Націй, яка засудила ці дії:
Становище українських земель у складі Польщі
| · Керівниками органів місцевого самоврядування призначалися лише поляки · Українцям заборонялося займати адміністративні посади в державних установах, офіцерські посади в армії, поліції, таємних службах · Для Східної Галичини було офіційно запропоновано назву «Східна Малопольща» · Польська мова витісняла українську з усіх державних і муніципальних установ, освітніх закладів. Українські імена та прізвища замінювалися польськими · Переслідування православних українців, масове примусове навертання їх до католицької віри, знищення православних храмів · Українські землі перетворювалися на аграрно-сировинні придатки, ринки збуту й джерела сировини та дешевої робочої сили · Матеріальна скрута, нестерпні житлові умови, непосильна експлуатація українського населення · Активний еміграційний рух українців |
Виведення: незважаючи на складні умови, українські політичні діячі Західної України намагалися вирішити найважливіші питання: визначення шляхів національного звільнення України, створення незалежної української держави і встановлення в ньому справедливого соціально-економічного і політичного ладу.
Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях відрізнялося різноманітністю. Діяли різні політичні партії, об'єднання, блоки – від лівих до правих – які виражали різні політичні інтереси і використовували легальні й нелегальні методи боротьби.
Найскладніша суспільно-політична ситуація була на українських землях у складі Румунії.
Польський уряд також вів дискримінаційну національну політику проти українців, але дозволив їм представляти свої інтереси в Сеймі.
Найсприятливіша суспільно-політична ситуація для українців була в Чехословаччині.
Проте, ніде уряди не надали українцям автономії
№ 32
Схарактеризуйте суспільно-політичне життя українських земель у міжвоєнний період в складі Румунії. Порівняйте із станом українців в складі Польщі та Чехословаччини
Долю західноукраїнських земель було вирішено на Паризькій мирній конференції в 1919 р. Рада Антанти в 1923 р. остаточно погодилася на приєднання частини українських територій до Польщі, Румунії та Чехословаччини за умов дотримання національних прав українців
Перерозподіл західноукраїнських земель
| Учасник перерозподілу | Приєднані території | Чисельність українського населення |
| Польща | Східна Галіція, Західна Волинь, Холмщина, Полісся | 6 млн. чол. |
| Румунія | Північна Буковина, придунайські землі | 790 тис. чол. |
| Чехословаччина | Закарпаття | 455 тис. чол. |
Правовий статус західноукраїнських земель
| · Польща, Румунія, Чехословаччина оголосили себе унітарними державами |
| · Українському населенню було відмовлено в праві на самоврядування, на автономний устрій |
| · На приєднаних територіях було поширено державний адміністративний устрій (Галичину розділили на 3 воєводства: Львівське, Тернопільське, Станіславське) |
| · Українці не мали нагоди посідати адміністративні пости в державних органах влади, офіцерські посади в армії |
| · Заборона на культурну автономію |
Соціально-політичне становище населення західноукраїнських земель
| Спільне | Особливості |
| · Українці офіційно не були визнані окремою нацією, яка має певні національні права · Заборона української мови в державних і адміністративних органах влади · Закриття українських шкіл, звільнення викладачів і вчителів-українців · Українці, щоб мати нагоду влаштуватися на роботу, повинні були вивчити іноземну мову, дотримуватись чужих норм та звичаїв, тобто максимально інтегруватися · Українці не мали нагоди посідати адміністративні пости в державних органах влади, офіцерські посади в армії · Обмежено право українців навчатися у вищих навчальних закладах · Українців виселяли із західноукраїнських земель в центральні райони, заселяючи ці землі більш «надійними» колоністами з кореного населення · Змінено українські географічні назви, імена, прізвища | · Національна дискримінація в Румунії була особливо нестерпною |
Економічний стан населення західноукраїнських земель
| Спільне | Особливості |
| · Проводилася державна політика, спрямована на підтримку бізнесу, яким керували представники корених національностей · Українці не мали рівних економічних прав з кореним населенням (права на пільги, субсидії) · Економічному розвиткові західноукраїнських земель надавалося мало уваги, вони були перетворені в колонії · Західноукраїнські землі потрапили в залежність від іноземного капіталу (французького, англійського) · Іноземці хижацьким чином грабували багатства краю, перешкоджаючи його економічному розвиткові, розвиваючи лише особливо прибуткові галузі (нафтовидобуток, деревообробка, харчова промисловість, переробка мінеральної сировини, обробка шкіри) · Промисловість була відсталою · Більшість промислових підприємств були дрібними, напівкустарними (з кількістю робітників більше 20 чол. було 2% ) · Під час економічних криз уряди залишали без фінансової допомоги українські підприємства, кооперативи і населення («своїм» допомога надавалася) · Сільське господарство було слаборозвиненим · Значна кількість земель залишалася у власності поміщиків, держави, церкви · Селяни страждали від малоземелля · Внаслідок аграрної реформи отримані ділянки землі були невеликими і розташовувалися на неродючих ґрунтах, частину землі віддано до фонду колонізації. Тут організовували господарства переселенців – вихідців з кореного населення · Внаслідок економічної кризи в 30-ті рр. зменшилися посівні площі, поголів'я худоби, частина господарств розорилася | · Буковина була особливо відсталою |
Рівень життя населення західноукраїнських земель
| · Матеріальний рівень життя українського населення був украй низьким |
| · 30-50% українського населення було безробітним |
| · Надзвичайно важкі умови праці на підприємствах |
| · Низька заробітна платня |
| · Українцям не видавалися субсидії, а вакансії розподілялися серед кореного населення |
| · Робочий день сільськогосподарських працівників не регламентувався, зарплату видавали, як правило, натурою |
| · Відбувалося постійне підвищення цін |
| · Часті спалахи епідемій тифу, дизентерії, скарлатини |
| · Збільшилася кількість людей з хронічними хворобами, хворих на туберкульоз |
| · Висока смертність |
Соціальне і національне пригноблення викликало протест українців: частими стали страйки, збройна партизанська боротьба, захвати поміщицьких земель, підпали маєтків, терористичні акції, повстання.
Уряди Польщі та Румунії почали широко застосовувати репресії проти українського населення і зупинити репресії не змогла навіть міжнародна організація – Ліга Націй, яка засудила ці дії:
Становище українських земель у складі Румунії
| · Румунська мова оголошувалась державною. Українська мова заборонялась в державних і муніципальних установах. Українські назви міст і сіл було змінено на румунські · Закривались українські школи, культурно-освітні товариства, заборонялось ввезення українських книжок · Українські священники не допускалися до вищих посад, українців обмежували при вступі до духовних семінарій · Панувало дрібне кустарне виробництво, масове безробіття, злиденність населення. Сільське господарство перебувало в стані занепаду і потребувало реформування |
Основні положення інтегрального націоналізму
(за Д.Донцовим)
| · Нація – абсолютна цінність |
| · Вища ціль українців – створення незалежної держави |
| · Вища ціль може досягатися будь-якими засобами. Необхідно діяти, припинивши всі політичні дискусії |
| · Заради вищої цілі всі класи та політичні партії повинні об'єднатися (ідея соборності, - тобто єдності нації) |
| · Соціально-економічний устрій держави – питання другорядне. Скоріш за все, держава буде аграрною, з розвинутою кооперацією і капіталістичною промисловістю |
| · Майбутню незалежну українську державу повинен очолити вождь з необмеженою владою · Менше слів – більше справи · економічна основа держави – розвинуте сільське господарство, кооперація, капіталістична промисловість |
Виведення: незважаючи на складні умови, українські політичні діячі Західної України намагалися вирішити найважливіші питання: визначення шляхів національного звільнення України, створення незалежної української держави і встановлення в ньому справедливого соціально-економічного і політичного ладу.
Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях відрізнялося різноманітністю. Діяли різні політичні партії, об'єднання, блоки – від лівих до правих – які виражали різні політичні інтереси і використовували легальні й нелегальні методи боротьби.
Найскладніша суспільно-політична ситуація була на українських землях у складі Румунії.
Польський уряд також вів дискримінаційну національну політику проти українців, але дозволив їм представляти свої інтереси в Сеймі.
Найсприятливіша суспільно-політична ситуація для українців була в Чехословаччині.
Проте, ніде уряди не надали українцям автономії
№ 33
Схарактеризуйте суспільно-політичне життя українських земель у міжвоєнний період в складі Чехословаччини. Порівняйте із станом українців в складі Польщі та Румунії
_____________________________________________________
Долю західноукраїнських земель було вирішено на Паризькій мирній конференції в 1919 р. Рада Антанти в 1923 р. остаточно погодилася на приєднання частини українських територій до Польщі, Румунії та Чехословаччини за умов дотримання національних прав українців
Перерозподіл західноукраїнських земель
| Учасник перерозподілу | Приєднані території | Чисельність українського населення |
| Польща | Східна Галіція, Західна Волинь, Холмщина, Полісся | 6 млн. чол. |
| Румунія | Північна Буковина, придунайські землі | 790 тис. чол. |
| Чехословаччина | Закарпаття | 455 тис. чол. |
Правовий статус західноукраїнських земель
| · Польща, Румунія, Чехословаччина оголосили себе унітарними державами |
| · Українському населенню було відмовлено в праві на самоврядування, на автономний устрій |
| · На приєднаних територіях було поширено державний адміністративний устрій (Галичину розділили на 3 воєводства: Львівське, Тернопільське, Станіславське) |
| · Українці не мали нагоди посідати адміністративні пости в державних органах влади, офіцерські посади в армії |
| · Заборона на культурну автономію |
Соціально-політичне становище населення західноукраїнських земель
| Спільне | Особливості |
| · Українці офіційно не були визнані окремою нацією, яка має певні національні права · Заборона української мови в державних і адміністративних органах влади · Закриття українських шкіл, звільнення викладачів і вчителів-українців · Українці, щоб мати нагоду влаштуватися на роботу, повинні були вивчити іноземну мову, дотримуватись чужих норм та звичаїв, тобто максимально інтегруватися · Українці не мали нагоди посідати адміністративні пости в державних органах влади, офіцерські посади в армії · Обмежено право українців навчатися у вищих навчальних закладах · Українців виселяли із західноукраїнських земель в центральні райони, заселяючи ці землі більш «надійними» колоністами з кореного населення · Змінено українські географічні назви, імена, прізвища | · Закарпатська Україна входила в склад Чехословаччини під назвою Підкарпатська Русь, а з 1928 р. – Підкарпатський край · Чехословаччина – одна з демократичних країн Європи, - тому національне пригноблення тут не досягло таких масштабів як в Польщі і Румунії, надала українцям можливість політичної і культурної самореалізації |
Економічний стан населення західноукраїнських земель
| Спільне | Особливості |
| · Проводилася державна політика, спрямована на підтримку бізнесу, яким керували представники корених національностей · Українці не мали рівних економічних прав з кореним населенням (права на пільги, субсидії) · Економічному розвиткові західноукраїнських земель надавалося мало уваги, вони були перетворені в колонії · Західноукраїнські землі потрапили в залежність від іноземного капіталу (французького, англійського) · Іноземці хижацьким чином грабували багатства краю, перешкоджаючи його економічному розвиткові, розвиваючи лише особливо прибуткові галузі (нафтовидобуток, деревообробка, харчова промисловість, переробка мінеральної сировини, обробка шкіри) · Промисловість була відсталою · Більшість промислових підприємств були дрібними, напівкустарними (з кількістю робітників більше 20 чол. було 2% ) · Під час економічних криз уряди залишали без фінансової допомоги українські підприємства, кооперативи і населення («своїм» допомога надавалася) · Сільське господарство було слаборозвиненим · Значна кількість земель залишалася у власності поміщиків, держави, церкви · Селяни страждали від малоземелля · Внаслідок аграрної реформи отримані ділянки землі були невеликими і розташовувалися на неродючих ґрунтах, частину землі віддано до фонду колонізації. Тут організовували господарства переселенців – вихідців з кореного населення · Внаслідок економічної кризи в 30-ті рр. зменшилися посівні площі, поголів'я худоби, частина господарств розорилася | · Закарпаття було відсталим і перетворилося на аграрний придаток |
Рівень життя населення західноукраїнських земель
| · Матеріальний рівень життя українського населення був украй низьким |
| · 30-50% українського населення було безробітним |
| · Надзвичайно важкі умови праці на підприємствах |
| · Низька заробітна платня |
| · Українцям не видавалися субсидії, а вакансії розподілялися серед кореного населення |
| · Робочий день сільськогосподарських працівників не регламентувався, зарплату видавали, як правило, натурою |
| · Відбувалося постійне підвищення цін |
| · Часті спалахи епідемій тифу, дизентерії, скарлатини |
| · Збільшилася кількість людей з хронічними хворобами, хворих на туберкульоз |
| · Висока смертність |
Соціальне і національне пригноблення викликало протест українців: частими стали страйки, збройна партизанська боротьба, захвати поміщицьких земель, підпали маєтків, терористичні акції, повстання.
Уряди Польщі та Румунії почали широко застосовувати репресії проти українського населення і зупинити репресії не змогла навіть міжнародна організація – Ліга Націй, яка засудила ці дії
В Закарпатті українських партій не було. Політичні групи і організації українців увійшли до складу близьких за програмою і цілями чехословацьких партій – аграрній, народній, соціал-демократичній, комуністичній
Становище українських земель у складі Чехословаччини
| · Панування на всіх рівнях адміністративного керівництва представників корінного населення (чехів) · Проведення земельної реформи, будівництво доріг, мостів, здійснення електрифікації краю · Розширення мережі українських шкіл, хоч українська мова була офіційно визнана «чужою» для населення Закарпаття · Проголошення незалежності Карпатської України 15 березня 1939 р. |
Політична боротьба в Закарпатті
| Назва | Основні цілі |
| Русофільство | · Карпатоукраїнці – частина російського народу, яка денаціоналізувалася під впливом певних історичних умов. Їх підтримували аграрна, народна, соціал-демократичні партії, товариство ім. Духновича, незначна частина населення Закарпаття |
| Русинство | · Бачили в карпатоукраїнцях окремий народ, - русинів. Їх підтримувала незначна частина населення Закарпаття |
| Українофільство | · Орієнтувалося на возз'єднання всіх українських земель в незалежну державу. Їх підтримувала християнсько-народна партія, «Просвіта», Асоціація українських вчителів, представники Греко-католицької церкви. Вони підтримували ідею створення української незалежної держави |
| УНО (1939 р.) | · Лідер українофілів А.Волошин ставив за мету добитися суверенітету Закарпаття · Ініціатор створення Карпатської Січі – воєнізованої організації |
| ОУН із Галіції | · Створення незалежної Української держави, до складу якого увійде і Закарпаття |
Сенс політичної боротьби
| · Об'єднання населення Закарпаття для вирішення проблеми майбутнього краю. |
| Варіанти: |
| Ø Створення незалежної русинської держави |
| Ø Об'єднання Закарпаття із Радянською Росією |
| Ø Створення незалежної української держави |
Підсумки політичної боротьби
| · Після підписання в 1938 р. Мюнхенської угоди, Закарпаттю надали 11 жовтня 1938 р. автономні права у складі Чехословацької республіки. |
| · Автономну адміністрацію очолили спочатку русофіли, потім – українофіли, лідер яких - А.Волошин, очолив уряд |
| · В 1939 р. А.Волошин став ініціатором створення Українського національного об'єднання (УНО), мета якого – добитися створення суверенної держави в Закарпатті |
| · На виборах в Сейм (1939 р.) перемогу отримали прихильники суверенітету Закарпаття (92%) |
| · 15 березня 1939 р. Сейм, засідання якого проходило в Хусті, оскільки Ужгород на початку березня був захоплений Угорщиною, проголосив створення на території Закарпаття суверенної держави – Карпатської України |
| · Президентом Карпатської України був обраний А.Волошин, який орієнтувався на допомогу Німеччини |
Виведення: незважаючи на складні умови, українські політичні діячі Західної України намагалися вирішити найважливіші питання: визначення шляхів національного звільнення України, створення незалежної української держави і встановлення в ньому справедливого соціально-економічного і політичного ладу.
Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях відрізнялося різноманітністю. Діяли різні політичні партії, об'єднання, блоки – від лівих до правих – які виражали різні політичні інтереси і використовували легальні й нелегальні методи боротьби.
Найскладніша суспільно-політична ситуація була на українських землях у складі Румунії.
Польський уряд також вів дискримінаційну національну політику проти українців, але дозволив їм представляти свої інтереси в Сеймі.
Найсприятливіша суспільно-політична ситуація для українців була в Чехословаччині.
Проте, ніде уряди не надали українцям автономії
№ 34
Схарактеризуйте та проаналізуйте радянсько-німецькі договори 1939 року. Визначте наслідки підписання пакта Молотова-Ріббентропа
_____________________________________________________
Зміст секретного протоколу
(до Пакту Молотова - Ріббентропа)
Радянсько-німецький Пакт про ненапад був укладений 23 серпня 1939 р. в Москві.
До Пакту про ненапад додавався секретний протокол, в якому розмежовувалися сфери інтересів обох сторін в Східній Європі.
Секретні домовленості в будь-якій формі – грубе порушення міжнародного права, законів будь-якої цивілізованої держави.
Але обидві держави свідомо йшли на порушення законності, вважаючи, що вигоди, отримані в результаті підписання секретного протоколу, незрівнянно більш важливі, ніж дотримання міжнародних норм.
| · Сфера інтересів СРСР – Західна Україна, Західна Білорусь, Бессарабія, Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія |
| · Сфера інтересів Німеччини – Західна Європа |
| · Північний кордон Латвії одночасно є кордоном сфер інтересів Німеччини та СРСР. Кордон сфер інтересів Німеччини та СРСР проходитиме по лінії річок Вісла, Сан |
| · Німеччина та СРСР зобов'язалися не перешкоджати один одному в сферах своїх інтересів та не вступати в воєнні союзи один проти одного |
| · СРСР зобов'язався справити до Німеччини поставки військово-стратегічних матеріалів і продовольства |
Наслідки підписання секретного протоколу (до Пакту Молотова - Ріббентропа)
| · Свавільний перерозподіл Європи на «сфери інтересів» між СРСР та фашистською Німеччиною |
| · Розв'язував руки лідеру Третього рейху для початку Другої світової війни |
| · Став своєрідною точкою відліку процесу «збирання» українських земель в межах однієї держави |
| · Розширення сфер впливу СРСР в західному напрямі |
№ 35
Схарактеризуйте процес об’єднання українських земель в 1939-1941 роках
_____________________________________________________
Процедура приєднання західноукраїнських земель до СРСР
| Західна Україна | · 22 жовтня 1939 р. булиобрані делегати Народного зібрання Західної України. Вибори проводилися за безальтернативними списками, під ретельним контролем · Народне зібрання Західної України звернулося до Верховної Ради СРСР з проханням про приєднання Західної України до складу СРСР та возз'єднання із УРСР. В листопаді 1939 р. Верховна Рада СРСР задовольнила це прохання Народного зібрання · На території Західної України після приєднання до СРСР і УРСР, було утворено 6 областей: Львівська, Станіславська (згодом Івано-Франківська), Волинська, Тернопільська, Рівненська, Дрогобицька |
| Північна Буковина та Бессарабія | · В червні 1940 р. радянський уряд пред'явив ультиматум Румунії із вимогою передати СРСР Північну Буковину і Бессарабію. Румунія задовольнила ці вимоги · В серпні 1940 р. Верховна Рада СРСР прийняла закон про приєднання до складу УРСР Північної Буковини і частини Бессарабії (Хотинський, Аккерманський, Ізмаїльський повіти), де переважало українське населення (решта частини Бессарабії і Придністров'я увійшли до складу створеної Молдавської РСР) |
Чинники, що сприяли приєднанню західноукраїнських земель до СРСР
| · Радянська офіційна пропаганда пояснювала перехід польсько-радянського кордону прагненням запобігти окупації краю нацистами · Поляки, відступаючи під натиском німецьких і радянських військ, часто зганяли свою злість на цивільному українському населенні, не зупиняючись перед вбивством мирних жителів · Західні українці одвічно прагнули об’єднання із своїми східноукраїнськими братами · Ненависть до польського окупаційного режиму охоплювала більшість українського населення |
№ 36
Схарактеризуйте процес радянізації українських земель в 1939-1941 роках
_____________________________________________________
Політика радянізації нових областей СРСР
| Позитивні сторони | Негативні сторони |
| · Експропріація земель польських землевласників · Безкоштовне медичне обслуговування · Створення системи соціального забезпечення · Поліпшення житлових умов · Заходи щодо ліквідації неписьменності · Українізація системи народної освіти · Створюються умови для розвитку науки, літератури, мистецтва | · Формування радянських органів влади за зразком органів влади СРСР. Політика та діяльність нових органів влади не залежали від інтересів населення, а були лише придатком партійних органів · На всі найважливіші посади керівників призначалися працівники, прибулі за направленням ЦК КП(б)У, всесоюзних і республіканських наркоматів · Забороняються всі партії та суспільні організації, крім комуністичної партії · Проводиться націоналізація промисловості та прискорена індустріалізація, колективізація сільського господарства · Проводиться націоналізація банків · Починаються репресії: арешти, заслання, депортації (примусове виселення з рідних місць у віддалені райони СРСР) членів політичних партій, громадських організацій, працівників колишнього держапарату, суду, прокуратури, поліції, підприємців, поміщиків, заможних селян, інтелігенції, уніатське духівництво, офіцерський склад польської армії (в квітні-травні 1940 р. в Катинському лісі під Смоленськом та в інших місцях було розстріляно більше 15 тис. польських офіцерів) Протягом 1939-1940 рр. чисельність репресованих складала близько 10% населення Західної України · Всі церковні, наукові установи та організації підлягали ліквідації, а їх майно – конфіскації (восени 1939 р. припинили свою діяльність Богословська академія в Львові, Перемишльська, Станіславська єпархіальні духовні семінарії, Богословське наукове товариство) |
Виведення: наприкінці 30-х – початку 40-х років здійснено етнічне возз'єднання, і західноукраїнські землі формально увійшли до складу УРСР. Уперше за багато століть відбулося об'єднання у складі однієї держави більшості українських етнічних територій, незважаючи на неоднозначність і суперечність політики сталінського режиму в західноукраїнських землях Це було значною подією, важливим кроком у вирішенні українського питання.
Фактично на практиці відбулася інкорпорація цих територій, - тобто їх «входження» до складу СРСР, і це було безпосереднім наслідком злочинної змови СРСР і фашистської Німеччини.
Сталий за допомогою багнетів Червоної Армії тоталітарний режим приніс страждання мешканцям Західної України і остаточно переконав західноукраїнське населення, що майбутнє потрібно шукати в створенні незалежної соборної української держави.
№ 37
Проаналізуйте історичні умови й обставини проголошення незалежної Карпатської України
_____________________________________________________
| · Після підписання в 1938 р. Мюнхенської угоди, Закарпаттю надали 11 жовтня 1938 р. автономні права у складі Чехословацької республіки. |
| · Автономну адміністрацію очолили спочатку русофіли, потім – українофіли, лідер яких - А.Волошин, очолив уряд |
| · В 1939 р. А.Волошин став ініціатором створення Українського національного об'єднання (УНО), мета якого – добитися створення суверенної держави в Закарпатті |
| · На виборах в Сейм (1939 р.) перемогу отримали прихильники суверенітету Закарпаття (92%) |
| · 15 березня 1939 р. Сейм, засідання якого проходило в Хусті, оскільки Ужгород на початку березня був захоплений Угорщиною, проголосив створення на території Закарпаття суверенної держави – Карпатської України |
| · Президентом Карпатської України був обраний А.Волошин, який орієнтувався на допомогу Німеччини |
Окупація Закарпаття фашистською Угорщиною
| · В березні 1939 р. Німеччина, порушивши Мюнхенську угоду 1938 р., окупувала всю територію Чехословаччини |
| · 14 березня 1939 р. Угорщина розпочала окупацію Закарпаття, частина території якої вже була нею захоплена. Формальне право їй на це давали статті Мюнхенської угоди, які передбачали задоволення територіальних претензій Угорщини та Польщі щодо Чехословаччини |
| · Героїчний опір чинила Карпатська Січ, але європейські держави, у тому числі й СРСР, не надали їй підтримки, а Німеччина зрадила свого партнера |
| · Наприкінці березня 1939 р. Закарпаття було повністю окуповано Угорщиною |
| · Окупанти ліквідували незалежну державу - Карпатську Україну |
| · Уряд і президент змушений був емігрувати |
| · Закарпаття увійшло до складу Угорщини – фашистської держави, союзника Німеччини |
№ 38
Українське питання напередодні Другої світової війни. Початок Великої Вітчизняної війни
_____________________________________________________
Друга світова війна – найтрагічніша подія ХХ століття.
Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 р.нападом Німеччинина Польщу.Закінчилася– 2 вересня 1945 р. розгромом Японії, перемогою СРСР і всіх держав, що об'єднали свої зусилля в боротьбі із фашизмом.
22 червня 1941 р. о 4 години ранку, без оголошення війни Германія напала на СРСР. Розпочалася Велика Вітчизняна війна, яка закінчилася 9 травня 1945 р. Велика Вітчизняна війна була найважливішою складовою частиною Другої світової війни.
В Другій світовій війні взяли участь більш ніж 80 держав світу, на території яких проживало 80% населення Землі. Жертвами цієї війни стали 67 млн. чол.
У влади в Німеччині знаходилася фашистська націонал-соціалістична партія, мета якої – захват «життєвого простору» для вищої арійської раси, до якої належали, на думку фашистів, німці, знищення цілого ряду народів Європи.
Союзниками Німеччини були: Італія, Румунія, Угорщина, Фінляндія.
Майже одразу війну Німеччині оголосили Франція і Великобританія.
Дипломатичні стосунки напередодні війни
Українське питання напередодні Другої світової війни
Напередодні Другої світової війни українське питання було клубком серйозних суперечностей, дестабілізуючим чинником політичного життя Європи. Тому «українська карта» стала серйозним козирем у великій дипломатичній грі.
Українське питання у вузькому розумінні – це питання про місце і роль українського фактора у внутрішньому житті держав, до складу яких українські землі входили.
Українське питання в широкому розумінні – це питання про умови і механізм возз'єднання українських земель і про утворення власної української державності.
Драматизм ситуації цього періоду був в тому, що багатомільйонний український народ самостійно вирішити українське питання не міг. В цей час все залежало від балансу інтересів різних, передусім великих держав і від співвідношення сил, які могли ці інтереси захистити.
| Група держав, зацікавлених у вирішенні українського питання | Метод вирішення українського питання |
| I. СРСР Польща Румунія Чехословаччина | · Це країни, до складу яких входили українські землі. · Їх загальна основна мета – утримати вже захоплені землі і приєднати нові. · Польща, підтримуючи Угорщину, прагнула створити під своїм керівництвом блок малих і середніх держав між Балтійським та Чорним морями і, таким чином, стати важливим об'єктом європейської політики. · Політичним парадоксом цієї ситуації було те, що загарбницькі цілі Сталіна «співпадали» з цілями і задачами національно-визвольного руху в західноукраїнських землях – об’єднання українських земель та народу в єдине ціле. Але метою сталінського тоталітарного режиму було не дотримання українських національних інтересів, а поширення території держави та політичного впливу СРСР в Європі, зміцнення економічного та демографічного становища УРСР. |
| II. Англія Франція США | · Це країни – засновники Версальсько-Вашингтонської системи. · Вони своїм втручанням в рішення українського питання, або, навпаки, дипломатичним нейтралітетом задовольняли свої геополітичні інтереси, прагнучи відвести від себе загрозу агресії Німеччини від своїх територій та колоній і направити її на Схід – на СРСР, намагаючись знищити його руками Гітлера. Вони прагнули зіштовхнути своїх головних противників, зачекати слушного моменту, коли СРСР та Німеччина ослаблять у війні один одного та диктувати їм свої умови |
| III. Німеччина Угорщина | · Німеччина боролася за «життєвий простір» і активно претендувала на українські землі. · Угорщина, будучи незадоволеною умовами Трианонського мирного договору 1920 р., активно добивалася повернення Закарпатської України і надання словакам та західним українцям права на самовизначення з метою приєднання до Угорщини всього Закарпаття. |
№ 39
Визначте основні причини поразки Червоної Армії на початку Великої Вітчизняної війни та наслідки для України
_____________________________________________________
Основні причини поразки Червоної Армії на початку Великої Вітчизняної війни
| · Дипломатичні прорахунки радянського керівництва · За секретним протоколом до Пакту Молотова-Ріббентропа СРСР зобов’язувався справити до Німеччини поставки військово-стратегічних матеріалів і продовольства · Небажання Сталіна прислухатися до донесень розвідки, довіра Німеччині · В перші 8 годин війни Сталін відмовлявся вірити в те, що Німеччина напала на СРСР і не віддавав наказу на мобілізацію військ, розцінюючи події як провокацію без відома Гітлера · Переозброєння і реорганізацію Червоної Армії до початку війни закінчено не було (більше 70% зброї було застарілим, недостатня кількість важкої техніки: танків, літаків, артилерії; лише 25% командного складу мали вищу військову освіту) · Немає досвіду, знань ведення бою в сучасних умовах (дотримувалися тактики часів громадянської війни) · Радянське керівництво дотримувалося наступальної тактики (тобто ведення бойових дій тільки на території супротивника), тому плану відступу й ведення воєнних дій на власній території не було, що утрудняло координацію управління військами і призвело до додаткових величезних втрат · Старі укріплення на кордоні було зруйновано, а нових споруджено не було · Танки та артилерія були відведені углиб країни і «розпилені» по полках · На кордоні було зосереджено, який знаходився в казармах, або на вченнях · Більшість досвідчених командирів було репресовано, тому напередодні війни армія була фактично «обезголовлена» · Репресії породжували безініціативність і байдужість у інших · Напередодні війни був знищений весь досвід ведення партизанської війни (вилучення і знищення в армійських штабах і органах НКВД інструкцій та посібників з питань організації і тактики боротьби партизанських формувань, згортання розробок, випробувань і виробництва засобів ведення «малої війни», тотальна ліквідація партизанських сховищ і баз) із причин: Ø домінування наступальної воєнної доктрини Ø розмови про партизанську війну розцінювалися як невір’я в перемогу Ø роздмухування міфу про «армійську змову», яка, спираючись на населення, добивалася ліквідації сталінського режиму · В перші дні війни велика кількість особового складу потрапивши в оточення, була майже повністю знищена, частина потрапила в полон, була загублена значна кількість зброї · Нестача досвіду, безладний відступ, наказ «ані кроку назад» приводили до невиправданих із стратегічної точки зору втрат, відступаючим військам навіть стріляли в спину спеціальні загони НКВС · Майже вся авіація була знищена в перші дні війни (1200 літаків), бо напередодні війни завдяки злочинній халатності Сталіна авіації Геринга було надано можливість в рамках проведення загального воєнного вчення літати над територією СРСР та виявити стратегічні об’єкти та знаходження радянських аеродромів · В перші дні війни в Ставці була паніка і розгубленість, Сталін в перші дні війни, коли держава мала в ньому потребу як ніколи, знаходився в стані панічної нерухомості та розгубленості і був неспроможний управляти країною (тому оголошення про початок війни радянському народові зробив Молотов) · Почався пошук винних, що призвело до нових репресій · Вся економіка Західної Європи, демографічний потенціал працювали на Гітлера · Гітлер мав великий воєнний досвід |
№ 40
Україна в планах фашистської Німеччини
_____________________________________________________
Україна в стратегічних планах Німеччини
| · Український напрям був одним з основних в плані «Барбаросса» · Воєнний чинник – окупація України не лише створювала вигідний плацдарм для подальшої експансії, але й давала можливість «нейтралізувати» Крим, який Гітлер називав «радянським авіаносцем для нанесення ударів по румунському нафтовидобутку» |
| · Забезпечення Німеччини ресурсами для ведення війни. Захват України суттєво підривав військово-промисловий потенціал СРСР (на УРСР припадало 50,5% видобутку вугілля, залізняку – 67,6, виплавки чавуна – 64,7, сталі – 48,9%) |
| · Морально-політичний чинник – взяття Києва могло підняти рейтинг Німеччини на міжнародній арені, вселити впевненість у фашистські війська й невпевненість в перемозі в Червоній Армії |
Місце України в планах фашистів
| Концепція «свідомого європеізму» Розенберга | Концепція Гітлера |
| · Розрізнити народи регіону по національних ознаках, нацькувати їх один на інший і потім легко підкорити всю територію · Створення формально самостійної, але фактично залежної від нацистського рейху держави в Україні – «Великої України» для протидії ослабленій російській державі з центром в Москві · Розвиток української національної культури, відкриття в Києві університету | · Концепція Розенберга відповідала поглядам Гітлера в 1934 р., але в другій половині 30-х рр. відбувається певна еволюція його поглядів: Ø Україна - продовольча база, постачальник ресурсів Ø Необхідність використання трудових ресурсів України для зміцнення економічної потужності Рейху Ø Знищення радянських політичних кадрів, комуністів, євреїв, циган Ø Домінування німецької нації на окупованій території, для цього необхідно: ü фізичне знищення слов'янських народів ü часткове онімечування «нордичних груп населення» ü підрив біологічної сили слов'янських народів і значне зниження народжуваності росіян в порівнянні з німецькою нацією ü масові депортації населення - передбачалося переселення 65% українців із Західної України до Сибіру ü переселення німців на окуповані території та створення системи збройних селянських поселень колоністів, підлеглих безпосередньо СС |
№ 41
Окупаційний режим в Україні в 1941-1944 роках. Голокост
_____________________________________________________
Окупаційний режим в Україні
| · Україна як суверенна республіка перестала існувати |
| · Територія України була розподілена на 4 зони, підлеглі Німеччині та її союзникам і адміністративним органам: |
| Ø Чернівецька та Ізмаїльська області були включені до складу Румунії. Одеська область, південні райони Вінницької, західні райони Миколаївської області, лівобережні райони Молдавії фашисти об'єднали в губернаторство «Трансністрія» і також включили до складу Румунії |
| Ø Західні землі – Дрогобицька, Львівська, Тернопільська, Станіславська області - на правах окремого дистрикту (округа) під назвою «Галичина» увійшли до складу окремого губернаторства, до якого входили польські землі із центром в м. Кракові |
| Ø Чернігівська, Сумська, Харківська області та Донбас як прифронтові зони підкорялися німецькому воєнному командуванню |
| Ø Решта українських земель входила до складу рейхскомісаріату «Україна» із центром в м. Рівно. Він ділився на 6 округів. Рейхскомісаром України був призначений Еріх Кох, якого називали «коричневим царем України», а самі німці – «скаженою собакою» |
| · Карпатська Україна з 1939 р. була окупована Угорщиною |
| · Окупаційний режим здійснювався гестапо (поліція), військами СС (збройні загони), СД (служба безпеки, розвідка) |
| · Створено додаткові адміністрації із колабораціоністів |
| · Українську націю було проголошено неповноцінною, яка підлягала витісненню за межі України, частково - фізичному знищенню, перетворенню в рабів · Економічне пограбування країни: |
| ü введено 12-14 годинний робочий день в промисловості, суворо контролювалася робота колгоспників, оскільки колгоспи фашисти не розпустили ü організовано примусова праця населенняз метою зміцнення економічної потужності «Третього Рейху» ü до Німеччини вивозилася сировина, чорнозем, фруктові дерева, матеріальні цінності, витвори мистецтва, обладнання |
| ü вивіз людей, передусім молоді, на роботу до Німеччини. 2,5 млн. чол. було угнано в рабство, десятки тисяч загинули від виснаження, хвороб і травматизму (до переламу в війні віковий ценз остарбайтерів складав 18-45 років, після – від 14-65 років, бо Німеччина потребувала після численних додаткових мобілізацій великої кількості робочих рук), ü частина остарбайтерів, боячись репресій з боку радвлади, не повернулися на Батьківщину після закінчення війни |
| · Організовано масове знищення військовополонених, створено 150 концентраційних таборів,де загинуло 1,9 млн. військовополонених |
| · Проводилася політика антисемітизму (вороже ставлення до євреїв) |
| · Широко застосовувалися репресії проти мирного населення |
| · Скасовано вищу і середню освіту · Для пропаганди фашизму активно проводиласяідеологічна робота (використовувались як негативні приклади діяльність більшовиків проти народу України, обіцяли провести аграрну реформу, розвивати українську культуру, повернути солдатів додому, діяло 15 радіостанцій, 300 кінотеатрів) |
Під час німецької окупації в Україні було вбито й замучено 3,9 млн. мирних жителів, вивезено на роботи до Німеччини 2 млн. чол.
Дата добавления: 2014-12-21; просмотров: 972;