Документальне оформлення

Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльно­сті підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на під­приємстві. Аудиторові слід розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому істотність помилок, а потім здійснити аудит за цим планом.

Фактори, які впливають на формування загального плану

Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість на його основі підготувати програму аудиту. У свою чергу, програма аудиту, її зміст і розмір заіежать від розміру, виду і специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки.

Під час розробки загального плану аудитор здійснює аналіз наступних питань.

Розуміння аудитором бізнесу клієнта:

ü головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства;

ü найважливіших характеристик підприємницької діяльності підприємства, його організаційної структури, процесу виробництва, надання послуг, фінан­сового стану, а також порядку його звітування, враховуючи зміни, які, можли­во, сталися після попереднього аудиту;

ü розподілу обов'язків між керівництвом підприємства.

Розуміння обліку і системи внутрішнього контролю:

­ методології і принципів бухгалтерського обліку, які застосовувалися бухгалте­рією підприємства;

­ можливого ефекту від змін в обліковій політиці чи термінології аудиту;

­ знань аудитора з питань бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані аудитором у тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах.

Визначення ризиків і суттевості:

1. оцінка аудитором ризику внутрішнього контролю — ефективності системі внутрішньогосподарського контролю підприємства, тобто її спроможності попереджати і виявляти помилки на підприємстві, оцінка розміру особистого аудиторського ризику невиявлення суттєвих помилок у звітності підприємства, яка існує під час проведення аудитором аудиторських процедур, і визначення на підставі цього найважливіших напрямів аудиту;

2. визначення порогу суттєвості помилок для цілей аудиту з кожного виду операцій;

3. імовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оцінюється аудитором з огляду на попередній період перевірки і виявлені ним раніше помилки;

4. визначення складних бухгалтерських операцій, враховуючи ті, які виконувалися на основі суб'єктивної думки бухгалтера (нарахування резервів).

Види, час і повнота процедур:

1. існування можливості оперативного внесення змін в окремі напрями аудиту;

2. вплив інформаційних технологій на процес аудиту;

3. робота внутрішніх аудиторів підприємства та можливий вплив її на аудиторські процедури зовнішніх аудиторів.

Координація, керівництво, супроводження і нагляд:

1. участь в аудиті інших аудиторів, аудиторських фірм (перевірка іншими ауди-торами дочірніх підприємств, філій та відділень головного підприємства);

2. участь в аудиті експертів та інших фахівців, які не є аудиторами;

3. дислокація (місцезнаходження) підрозділів підприємства;

4. підбір виконавців аудиту і розподіл між ними обов'язків, враховуючи їхній професійний рівень і стаж роботи.

Інші питання:

1. можливість оперативного внесення до програми аудиту наприкінці аудитор­ської перевірки питання безперервності діяльності підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме найближчим часом;

2. умови, які повинні привернути особливу увагу аудитора, відносини підприєм­ства із пов'язаними особами.

Складання загального плану

Слово "план" означає послідовний перелік дій у процесі виконання певної робо­ти. В аудиті загальний план скоріше нагадує сукупність найважливішої інформації, яку слід брати до уваги при встановленні розвитку та особливостей аудиту.

Загальний план повинен слугувати основою для підготовки програми аудиту. У ньому прогнозують строки проведення аудиту, складають графік проведення ауди­ту, визначають дату надання письмової інформації про результати аудиту і аудитор­ського висновку. Під час планування витрат часу аудитору необхідно враховувати.

1. розрахунок витрат часу, витраченого в попередньому періоді (в разі прове­дення наступного аудиту), і його зв'язок із поточним розрахунком;

2. рівень суттєвості перевірок;

3. проведені оцінки ризиків.

Етапи планування

Планування аудиту — це досить складний процес, який допомагає аудитору скон­центрувати увагу на найважливіших напрямах перевірки, найкращим чином органі­зувати свою роботу та роботу асистентів, а також дає можливість здійснювати кон­троль виконання аудиторських процедур у період перевірки з метою вчасного коригування планових завдань.

Процес планування аудиту умовно можна поділити на декілька етапів. У таблиці 3.1 виділено 7 етапів планування. Розглянемо послідовність планування детальніше.

Оцінка системи внутрішнього контролю

Щоб повніше визначити характер, обсяг і зміст аудиторських процедур на етапі планування аудиту, аудитор повинен дати оцінку системі бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю у клієнта. У процесі такої оцінки встановлюється імовір­ність помилок у бухгалтерському обліку, які впливають на достовірність фінансової інформації. При цьому слід мати на увазі, що система внутрішнього контролю не мо­же дати абсолютних гарантій його ефективності, оскільки:

­ ніхто не може поручитися за відсутність корисливих мотивів у працівника, наділеного владою;

­ керівництво часто ігнорує контроль, який воно саме встановило;

­ незважаючи на відбір кваліфікованих кадрів, які заслужили на довіру, можли­вий вплив на них як усередині, так і за межами підприємства;

­ можливі помилки і неточності в записах, підрахунках у результаті нерозуміння завдання, втоми або неохайності.

Ураховуючи наведені обмеження ефективності внутрішнього контролю, зовніш­ній аудитор повинен дати оцінку результативності внутрішнього контролю за таки­ми позиціями:

­ ступенем незалежності внутрішнього контролю;

­ чисельністю, кваліфікацією і досвідом персоналу, який займається внутрішнім контролем;

­ масштабом, глибиною, напрямом і строками проведення перевірок суб'єкта­ми внутрішнього контролю;

­ огляд усіх документів, які стосуються внутрішнього контролю, перевірок, які може надати клієнт;

­ ступенем впливу органів управління на роботу суб'єктів внутрішнього контролю.

На початковому етапі планування рекомендується виконати аналітичні процеду­ри, які допоможуть аудитору виявити важливі для аудиту питання і тим самим кра­ще спланувати роботу. Це може бути тестування економічних показників за кілька років, виявлення значних відхилень, що свідчать про необхідність загострення уваги на цих позиціях, тестування облікових даних на місцях тощо.

Важливим етапом у підготовці загального плану перевірки є вивчення системи бух­галтерського обліку, оцінка системи внутрішнього контролю, які здійснюються шляхом:

¡ аналізу відповідної документації;

¡ бесід із керівництвом;

¡ опитування персоналу, задіяного в цих системах.

Таблиця 3.1

Етапи плануванні

Від оцінки системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю залежить обсяг перевірки. Зниження ризику контролю дає змогу зменшити обсяг перевірки та спиратися на дані внутрішнього контролю при винесенні аудиторського висновку

Загальний план

При підготовці загального плану і програми перевірки слід установити рівень суттєвості — ступінь точності підготовленої бухгалтерської звітності клієнта, в межах якої її можна вважати достовірною.

План повинен складатися до початку роботи з клієнтом і враховувати:

­ умови договору на виконання аудиту;

­ зміст аудиторського висновку, строки його подання;

­ відповідальність аудитора, передбачену законодавством;

­ відповідальність підприємства за бухгалтерську звітність, яка надається для перевірки;

­ відповідальність підприємства за повноту і достовірність іншої необхідної інформації;

­ систему і форму бухгалтерського обліку;

­ список членів аудиторської робочої групи, тривалість роботи, бюджет часу і витрат;

­ ступінь впливу на аудит нових бухгалтерських або аудиторських законів, нормативів, інструкцій;

­ рівень суттєвості завдань аудиту;

­ найважливіші етапи і завдання аудиту;

­ ступінь довіри до надійності системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;

­ порядок узгодження роботи внутрішніх аудиторів і співпрацю з ними; і сутність і обсяг аудиторських доказів;

­ умови, які потребують особистої уваги (можливість помилки, шахрайства);

­ ступінь аудиторського ризику;

­ список помічників, які будуть залучатися до аудиту.

При цьому слід урахувати такі фактори, як реальні затрати праці, необхідні для роботи, витрати часу попередньої перевірки, рівень суттєвості й проведення оцінки ризиків. У складі загального плану повинна бути інформація про:

а) склад аудиторської групи;

б) її підпорядкованість;

в) інструктаж;

г) перевірку якості роботи молодих спеціалістів старшими працівниками.

У процесі роботи аудитори можуть вносити корективи та зміни до плану, причо­му їх причини повинні докладно документуватися. Якщо перевірка проводиться не вперше, доцільно вивчити матеріали попередньої перевірки, обговорити з клієнтом зміни, що відбулися в діяльності підприємства і в системі обліку, його проблеми, оці­нити дії клієнта по усуненню недоліків та виконанню рекомендацій попереднього аудитора.

План бажано погодити з керівництвом фірми. Це дасть можливість уточнити аудиторські процедури з діяльністю персоналу підприємства.