Гнучкість та жорсткість ринку праці

Залежно від того, які склалися стосунки між найманими пра­цівниками і роботодавцями, в який спосіб регулюються ці відно­сини, ринок праці може бути жорстким або гнучким.

До 70-х років XX ст. у країнах розвинутого капіталізму, для яких на той період характерними були економічне зростання, по­вна зайнятість, маловідчутна інфляція, функціонував жорсткий ринок праці. Йому було притаманне державне регулювання і ве­ликий вплив профспілок.

Ринок характеризувався гарантією і стабільністю зайнятості, що забезпечувалося політикою повної зайнятості та системою соціального страхування, регламентацією звільнення працівни­ків, забезпечен+мм трудящих стабільними доходами через узако­нення статусу профспілок та їхніх прав, розробленням систем оподаткування та допомоги, які гальмують процес поляризації доходів, стабільністю місця роботи, її безпеки. Структурна перебудова в економіці цих країн в умовах жорст­кого ринку супроводжувалася кризовими явищами у виробництві, зростанням безробіття. Це призвело до поширення концепції гнуч­кого ринку праці. Його можна характеризувати як форму присто­сування ринку праці до структурної перебудови економіки.

Гнучкість ринку праці передбачає: • оперативне реагування на зміну кон'юнктури ринку праці, тобто зміну попиту, пропозиції і цін, що виявляється відповідно у зміні обсягу, структури, якості р/с. • територіальну та професійну мобільність працівників; • гнучкість підприємства, яка виявляється в гнучкому регулю­ванні обсягів продукції, що випускається, у використанні нових форм організації виробництва і праці, управління кадрами; - різноманітність форм наймання і звільнення; • різноманітність форм професійно-кваліфікаційної перепід­готовки; • гнучкість диференціації заробітної плати; • гнучкість у регулюванні витрат на робочу силу; • гнучкість режимів роботи та розподілу робочого часу; • різноманітність методів і форм соціальної допомоги;

• різноманітність методів і форм зайнятості.