Особливості призначення експертиз при розслідуванні економічних злочинів.

Як зазначає Г.А. Матусовський, формування самостійного класу судово-економічних експертиз, предметом яких є стан і результати економічної діяльності суб’єктів економічних відносин, а об’єктом – показники, що характеризують вказану діяльність, диктується потребами слідчої та судової практики [9, c. 463]. Розширюється і коло судово-економічних експертиз, до яких відносять кілька родів (судово-бухгалтерська, планово-економічна, виробничо-економічна, експертиза ціноутворення, економіко-статистична, експертиза економіки праці, інші) та видів (фінансово-кредитна, економічна експертиза банківських операцій, економічна експертиза виробничих ресурсів, економіко-технологічна, економіко-технічна тощо).

Опитування слідчих показує що загалом неясним для них залишається співвідношення ревізії та експертизи як засобів доказування обставин вчинення злочину. Не завжди проводиться ними розмежування між судово-бухгалтерською і фінансово-економічною експертизами. В значній мірі це обумовлено недостатньою теоретичною розробкою проблеми використання спеціальних економічних знань при розслідуванні злочинів.

Призначенню судово-економічних експертиз передує копітка слідча робота, яка включає в себе ретельне вивчення матеріалів документальної ревізії,вивчення додаткових документів, допити службових і матеріально відповідальних осіб щодо фінансово-господарських операцій та інші відповідні слідчі дії. Передчасне призначення експертизи тягне за собою запити експертами додаткових матеріалів для належного проведення дослідження, що значно подовжує строки її проведення. Тому підготовку цих експертиз доцільно проводити за участю відповідного спеціаліста.

Питання, які ставляться для вирішення цими експертизами, повинні формулюватися, виходячи з її можливостей та обставин конкретної кримінальної справи.

Аналіз судової та слідчої практики показує, що слідчі часто призначають судово-бухгалтерську експертизу, ставлячи запитання, які фактично відносяться до компетенції експертів у галузі фінансів, кредиту, але не бухгалтерського обліку. Така ситуація обумовлена помилками у визначенні слідчими предмету, об’єктів та методів судово-бухгалтерської експертизи. Судово-бухгалтерська експертиза досліджує господарські та фінансові операції лише з точки зору відповідності їх складання та ведення встановленому нормативними актами порядку, а також виявляє порушення облікового процесу. Фінансово-економічна експертиза проводиться для з'ясування питань з області фінансування і кредитування: чи витрачались за призначенням кошти, отримані в порядку фінансування; чи дотримувались правила обчислення податків, зборів, відрахувань від прибутку та інших платежів; чи мали місце порушення в галузі кредитування і фінансування тощо

37. Особливості розслідування злочинів, вчинених неповнолітніми.
Розслідування злочинів, які вчиняються неповнолітніми, має свою специфіку, обумовлену віковими, соціальними, психічними та іншими особливостями, характерними для неповнолітніх. Саме це, поряд

З особливостями криміналістичними, кримінально-правовими та процесуальними, які мають значення для розслідування, дозволяє виокремити багато спільного, характерного лише для злочинів неповнолітніх. Виходячи з таких особливостей розроблені основи методики розслідування злочинів, вчинених такими спеціальними суб'єктами, як неповнолітні.

Структура криміналістичної характеристики, навіть з урахуванням різноманітності дій неповнолітніх при вчиненні злочинів, однотипна і відповідає її традиційній структурі: особливості предмета посягання; типові сліди злочину; особа потерпілого; способи вчинення злочину; обстановка вчинення злочину та особа злочинця.

До предмета злочинів проти власності (найбільш поширені серед неповнолітніх: крадіжка, грабіж, розбій), вчинених групами неповнолітніх, відносять об'єкти, які входять до "підліткового" асортименту цінностей: гроші; речі, які звичайно цікаві молоді (мобільні телефони, компакт-диски, модні предмети одягу тощо); кондитерські вироби (шоколад, цукерки, жувальна гумка, безалкогольні напої тощо), а також малогабаритні предмети, що можуть бути швидко реалізовані.

До типових слідів можна віднести залишені на місці злочину сліди рук та взуття, які мають невеликий розмір, характерний для підлітків; сліди застосування неякісних знарядь злочину та саморобної зброї, виготовлених за відсутності відповідних навичок; нецензурні написи; недопалки, пляшки з-під спиртного.

Потерпілими від злочинів неповнолітніх часто є їх однолітки, що характерно для вбивств, спричинення тілесних ушкоджень. Це може бути вбивство з помсти, з ревнощів; спричинення тілесних ушкоджень у бійці між членами молодіжних угруповань (наприклад угруповань футбольних фанатів) тощо. Неповнолітні злочинці посягають на малолітніх, жінок, "бомжів", інвалідів, людей похилого віку та інших осіб, які не можуть чинити опір нападникам.

Для способу вчинення злочинів за участю неповнолітніх характерним є, перш за все, непрофесіоналізм їх дій. Зокрема: відсутність ретельної підготовки до вчинення злочину; непослідовність або відсутність логіки дій - наприклад, інколи обирається найскладніший шлях проникнення на об'єкт при ігноруванні найбільш реального шляху, простого та безпечного; відсутність заздалегідь обраних місць для приховування майна, набутого злочинним шляхом, і каналів його реалізації тощо. За відсутності злочинного досвіду неповнолітні застосовують способи вчинення злочину, описані у детективній літературі або показані у фільмах. Після вчинення успішного злочину проти власності неповнолітні звичайно скоюють аналогічні злочини без якихось змін способу їх вчинення. Характерними діями неповнолітніх можна вважати факти безглуздого знищення або пошкодження майна на місці злочину, залишення нецензурних написів тощо.

Розбої та грабежі, які вчиняються неповнолітніми, часто є зухвалими, цинічними, супроводжуються безглуздою жорстокістю стосовно потерпілих (наприклад, нанесення великої кількості тілесних ушкоджень людині, навіть коли вона не чинить опору нападникам). Жорстокість і цинічність у діях неповнолітніх дістає вияв у зґвалтуваннях і вбивствах (наприклад, нанесення десятків ударів ножем у життєво важливі органи людини).

Обстановка вчинення злочинів неповнолітніми. Місцем вчинення злочинів є приміщення (магазини, квартири, дачі, підвали, під'їзди, вічні клуби тощо), а також вулиці, двори. Як правило, це район, де проживає неповнолітній, або місце, де він з групою підлітків звичайно проводить свій вільний час. Злочини часто вчиняються у вечірній, вільний від навчання і роботи, час, в умовах відсутності контролю з боку дорослих.

Особа злочинця. Це особи віком від 14 до 18 років (18 ще не виповнилося). Особам цієї вікової групи притаманні прагнення до самоствердження, бажання показати свою "дорослість^ і будь-яким чином виділитися серед своїх однолітків. їх характеризують як осіб з підвищеною емоційністю, неврівноважених. За незавершеного психічного і фізичного розвитку і відсутності життєвого досвіду це призводить до некритичної оцінки життєвих ситуацій, в яких опиняється неповнолітній, він швидко підпадає під вплив дорослих лідерів. Для неповнолітніх характерним є також сильно розвинуте почуття групової солідарності.

Дані про об'єкт злочинного посягання, спосіб вчинення злочину та обстановку його вчинення дозволяють висунути обґрунтовану версію про вчинення злочину неповнолітніми.

Законодавство (ст. 433 КПК) передбачає додаткові обставини, які обов'язково треба встановлювати у справах про злочини неповнолітніх:

- вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження);

- стан здоров'я і загального розвитку неповнолітнього;

- характеристика особи потерпілого;

- умови життя і виховання неповнолітнього;

- обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього;