Особливості початкового етапу розслідування економічних злочинів.

Більшість учених-криміналістів визначення напряму розслідування пов’я­зують з оцінкою відношення злодія до викраденого майна: матеріально відпо­відальні особи; сторонні злочинці. Відповідно до цього розглядають окремі методики та особливості пору­шення кримінальних справ. Всі злочини, пов’язані зі злочинним заволодінням майном, за особливос­тями порушення кримінального провадження можна поділити на дві групи, відповідно до характеру первинної інформації та способу її виявлення органом дізнання та досудового слідства.

Перша група має ознаки крадіжок, учинених шляхом розтрати, привлас­нення та зловживанням службовим станом, які у більшості випадків стають відомими з різних матеріалів, головним чином документів (актів ревізій, інвен­таризацій, планово-облікових та розпорядчих).

Ці первинні матеріали можуть бути представлені правоохоронним органам:

а) керівником організації, контрольно-ревізійними органами, громадськи­ми організаціями;

б) оперативно-розшуковими підрозділами (так звані оперативні матеріали).

Матеріали, які представляють керівник організації, контрольно-ревізійні та фінансові органи, повинні містити такі документи:

1) лист керівника з проханням порушити кримінальне провадження;

2) акт ревізії, інвентаризації;

3) відомості, бухгалтерські оригінали документів, що не прийняті до звіту;

4) пояснення посадових осіб щодо нестачі, яка утворилася, розтрати;

5) висновок бухгалтера вищестоящої організації стосовно документів, не прийнятих до звіту;

6) витяг з наказу щодо закріплення за особою матеріальних цінностей;

7 службові характеристики на матеріально відповідальних осіб;

8 адреси матеріально-відповідальних осіб, їх родичів;

9 фотографія матеріально-відповідальної особи, яка припустила розтрату.

Друга група розкрадань вчиняється шляхом відкритого заволодіння майном із застосуванням насилля, тобто крадіжка, пограбування, розбій, ша­храйство та вимагання. У цьому випадку ознаки розкрадання очевидні — злом сховища, замикаючих пристроїв, застосування зброї, знарядь вчинення зло­чину, обману, погроз. Факт заволодіння злочинцем майном майже завжди очевидний. Тому кримінальне провадження порушується за фактом виявлення ознак злочину. Про злочин може повідомити потерпілий, свідок-очевидець, злочинець під час явки з повинною або ОРпідрозділ, наприклад, під час зовнішнього патрулювання, спрацьовування засобів охоронної сигналізації, зрештою, під час затримання особи, виявлення викраденого майна.

До числа джерел інформації про факти вчинення економічних злочинів відносяться бази даних: державних органів, підприємств, установ та організацій (за відповідними запитами); про скарги та заяви громадян; засобів масової інформації; адміністрацій міст і районів про реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності; органів приватизації та Фонду державного майна; комерційних банків про вклади і операціях клієнтів; держрестраційної служби про придбання житлових приміщень; ДАІ про реєстрацію транспортних засобів; транспортних підприємств з обліку замовників на перевезення; органів внутрішніх справ про видані, загублених та викрадених документах; органів внутрішніх справ, що займаються видачею закордонних паспортів; туристичних фірм про клієнтів; митних органів про переміщення вантажів через митний кордон; рекламних агентств та ін.

Планування первинних слідчих дій, криміналістичних операцій покликане забезпечити вирішення завдань, спрямованих на відшукання і збереження необхідних документів, предметів, які можуть мати значення речових доказів, а також відшкодування матеріального збитку, заподіяного злочином, і т.д. Здійснюються у зв'язку з цим слідчі та організаційні дії мають невідкладний характер і проводяться в першу чергу. На основі результатів первинних слідчих дій складається план подальшого розслідування, спрямованого на виявлення і розкриття всіх епізодів злочину, його учасників і т.д. Планом передбачається перевірка зібраних на початковому етапі фактичних даних шляхом проведення очних ставок, судових експертиз та інших слідчих дій.
У ході розробки плану розслідування, що охоплює декілька об'єктів і епізодів злочину, скоєних різними особами, різними способами, доцільно, як уже зазначалося, виділити загальні питання, що підлягають з'ясуванню по всіх намічених напрямках розслідування.Зазвичай в цю частину плану включаються дії, спрямовані на реалізацію спільних завдань, що стоять на початку розслідування, криміналістичні операції. Зрозуміло, що такі загальні питання, що підлягають з'ясуванню по всій справі, повинні конкретизуватися в межах окремих планів (частин плану), що передбачають розслідування по окремих об'єктах (підприємству, фірмі, банку тощо), епізодами, способам злочину та особам.
У відповідності зі специфікою розслідування економічних злочинів план розслідування по таких справах має деякі особливості: його основу складають окремі епізоди злочину, в межах яких розробляються обставини, спрямовані на з'ясування застосованих злочинцем способів злочину, зв'язків співучасників, розміруматеріального збитку і т.д. У плануванні розслідування розкрадань великого значення набувають визначення необхідних слідчих і організаційних дій, їх поєднання, послідовність проведення та взаємозв'язок з оперативно-розшуковими заходами, застосовуваними органами дізнання.

32. Особливості початкового етапу розслідування крадіжок.
Вихідними даними для порушення кримінальної справи про вчинення крадіжок є такі: а) заяви громадян чи посадових осіб; б) заяви очевидців чи інших осіб, які дізналися про крадіжку; в) заяви громадян про злочинну діяльність конкретних осіб; г) затримання з краденим; ґ) інші джерела. Кожне повідомлення про факт крадіжки вимагає негайного реагування. Насамперед необхідно встановити, на якому об’єкті чи в кого, де, коли вчинена крадіжка, що саме при цьому викрадено.

Найбільш типовими слідчими ситуаціями початкового етапу розслідування крадіжок є такі:

1. Факт крадіжки виявлено і підозрюваного затримано з речовими доказами або по «гарячих слідах». З метою перевірки цих версій провадяться такі слідчі дії: обшук особи, огляд одягу, речей, вилучених у затриманого, а також його допит. Після цього слід допитати свідків-очевидців, потерпілого, посадових або матеріально відповідальних осіб, що дозволить отримати важливу доказову інформацію про обставини крадіжки та її виявлення, учасників та обставини затримання підозрюваного, коло осіб, поінформованих про розслідувану подію.

Після виконання вказаних слідчих дій слідчий проводить огляд місця події (завчасно забезпечивши його охорону), в тому числі й місця затримання підозрюваного з метою виявлення, фіксації, вилучення інших речових доказів, що підтверджують причетність затриманого до розслідуваної крадіжки. Початковий етап розслідування в даній ситуації закінчується проведенням обшуку за місцем проживання затриманого; пред’явленням для впізнання потерпілому або матеріально відповідальній особі майна (матеріальних цінностей), вилученого у підозрюваного; криміналістичними експертизами.

2. Факт крадіжки встановлено, є відомості про гаданого злочинця (групу осіб), проте нікого не затримано. У розслідуваній ситуації визначальним чинником є час. Дії слідчого і працівника кримінального розшуку мають відзначатися максимальною оперативністю і спрямованістю на збирання пошукової експрес-інформації шляхом короткого опитування обізнаних осіб про кількість, індивідуальні прикмети зовнішності злочинців (стать, вік, особливі прикмети, одяг та ін.), в якому напрямі вони зникли, можливі місця їх знаходження, а також характер чи специфічні ознаки викраденого ними майна. Після чого негайно здійснюється переслідування злодія (злодійської групи) по «гарячих слідах», а також використання оперативних можливостей органів дізнання. Зокрема, організовуються тактичні операції: «Розшук злочинця», «Затримання по «гарячих слідах», «Розшук викраденого майна», «Встановлення свідків», що містять різноманітні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи. Так, коло свідків у справі про крадіжку визначається залежно від особливостей розслідуваної події. Наприклад, у справі про квартирну крадіжку слід виявляти свідків насамперед серед мешканців будинку, де вчинена крадіжка (з числа пенсіонерів, домашніх господарок, учнів), а також серед працівників житлово-експлуатаційних контор (двірників, слюсарів, електриків та ін.). При розслідуванні крадіжок, учинених з приміщення державних чи колективних організацій, свідки виявляються з числа клієнтів, працівників та осіб, які охороняли даний об’єкт. Особливу групу свідків становлять працівники комісійних крамниць, ломбардів, а також водії таксі.

Якщо внаслідок проведення названих тактичних операцій злочинця встановлено і затримано, надалі необхідно дотримуватися порядку дій слідчого, викладеного щодо першої слідчої ситуації. Якщо ж підозрювана у крадіжці особа не буде встановлена, в подальшому проводяться огляд місця події, допити свідків-очевидців і потерпілого, результати яких для встановлення зниклого злочинця і викраденого майна мають вирішальне значення. Так, завданням огляду місця крадіжки у цій ситуації є виявлення, фіксація і вилучення слідів злочину з метою уточнення і розширення наявних у розпорядженні слідчого даних про особу, яка вчинила крадіжку. Допит потерпілого має бути спрямований на встановлення предмета крадіжки, визначення розміру збитку, а також виявлення осіб з числа знайомих і родичів (за описаними свідками-очевидцями прикметами зовнішності), можливо причетних до розслідуваної події.

3. Факт крадіжки встановлено (зламані вхідні двері, своєрідний безлад у приміщенні, відсутнє певне майно), але дані про суб’єкта злочину відсутні. Така слідча ситуація в інформаційному плані є найменш сприятливою, а в організаційному — найскладнішою. Основні завдання — встановлення особи, яка вчинила крадіжку, і виявлення викраденого. Для цього можуть провадитися тактичні операції «Збирання відомостей про злочинця» і «Розшук викраденого майна». Реалізація цих тактичних операцій може здійснюватися таким чином: попереднє опитування потерпілого (матеріально відповідальної особи) щодо змін в обстановці місця події (поява невідомих, незвичне розташування або зникнення певних предметів тощо); огляд місця події, що включає дослідження матеріальної обстановки (не тільки приміщення, з якого вчинена крадіжка, а й оточуючої місцевості — сходових площадок, горищ і підвалів житлових будинків, дворів, підсобних приміщень та ін.); допит потерпілого та свідків (черговість допиту цих осіб визначається залежно від того, хто з них першим виявив крадіжку і повідомив про неї в міліцію); призначення і проведення судових експертиз; перевірка за криміналістичними обліками (дактилоскопічним, за способом учиненого злочину); постановка на облік викрадених номерних предметів; вивчення матеріалів раніше не розкритих крадіжок, учинених аналогічним способом.

Одночасно з процесуальними діями здійснюються оперативно-розшукові заходи, характер яких визначається зібраними даними про злочинця (злочинців) і викрадені цінності. Якщо, з огляду на обставини справи, злочинець (злочинці) перебувають поблизу місця крадіжки, необхідно за допомогою працівників міліції організувати переслідування по «гарячих слідах», засідки у місцях можливої появи (у тому числі на базарах, у ломбардах, комісійних крамницях, камерах схову ручного багажу на залізничних вокзалах, автовокзалах, пристанях, аеропортах) або «прочісування» навколишньої місцевості. На випадок, якщо для реалізації викраденого злочинець (злочинці) міг виїхати в інше місце, необхідно поінформувати підрозділи міліції населених пунктів, річних вокзалів, постів ДАІ, залізничних станцій, розташованих на шляху можливого прямування злочинця (злочинців), а також повідомити органи міліції відповідних районів і областей про ознаки викраденого майна.

Для початкового етапу розслідування крадіжок характерні також певні типові слідчі версії. Так, при розслідуванні крадіжок чужого майна, вчинених шляхом проникнення у приміщення, висуваються такі версії:

1) крадіжку вчинила стороння особа;

2) крадіжку вчинила стороння особа за участю або при сприянні працівника об’єкта, який не є (у цьому випадку) матеріально відповідальною особою;

3) крадіжку вчинив працівник даного об’єкта, який не є (у цьому випадку) матеріально відповідальною особою, або особа, яка охороняла даний об’єкт;

4) крадіжку вчинила стороння особа, але факт крадіжки використано матеріально відповідальною особою для приховання недостачі або присвоєння інших цінностей, що є у її розпорядженні;

5) крадіжку вчинила стороння особа при сприянні матеріально відповідальної особи, яка намагається приховати недостачу;

Крадіжку зі зломом інсценувала матеріально відповідальна особа метою приховання недостачі або ухилення від сплати податків (нібито викрадене майно списується на збитки і тим самим знижується реальний прибуток, що підлягає оподаткуванню).

Для розслідування крадіжок особистого майна громадян, які вчинено з квартир, будинків, дач, характерні такі типові версії:

а) щодо події злочину:

— крадіжка дійсно мала місце;

— крадіжки фактично не було, а заявник помиляється щодо події злочину, або крадіжка інсценована ним самим з метою приховання факту загублення чи розтрати довірених власнику приміщення документів, коштовностей, зброї тощо;

б) щодо осіб, причетних до вчинення крадіжки, то вона вчинена:

— однією особою чи злодійською групою;

— особою з числа родичів потерпілого;

— особою, обізнаною про місця знаходження викраденого;

— особою, яка має певні навички;

— особою, яка раніше проводила якісь роботи у потерпілого або побувала в його квартирі з іншого приводу;

в) щодо місць можливого перебування злочинця: квартири; заміські дачі родичів, знайомих; готелі, вокзали та ін.;

г) щодо місць знаходження викраденого майна:

— сховано за місцем мешкання, роботи злодія, його знайомих, родичів;

— здано до комісійних крамниць, ломбардів;

— реалізовано;

— вивезено за межі даного населеного пункту;

— відправлено поштовою посилкою та ін.

Висунення робочих версій у конкретному випадку розслідування залежить від обсягу зібраної первісної інформації та слідчої ситуації, що склалася. Так, при висуненні версій про осіб, причетних до вчинення крадіжки, беруться до уваги спосіб учинення злочину, вид і кількість викрадених цінностей, а також відомості, отримані в результаті дослідження слідів та інших речових доказів, виявлених на місці злочину.

Ефективність розслідування крадіжок багато в чому обумовлена наявністю погоджених планів слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Планами розслідування передбачаються заходи щодо встановлення і затримання злочинця, виявлення співучасників, виявлення і вилучення викраденого, відшкодування шкоди, розпізнання інсценування тощо. Організуюча роль у цій діяльності належить слідчому, який визначає пріоритетні напрями розслідування, дає окремі доручення органу дізнання щодо проведення оперативно-розшукових заходів.

33. Особливості початкового етапу розслідування розбоїв та грабежів.(див пит.30)

34. . Особливості початкового етапу розслідування розбоїв.(див пит.30)

35. Особливості призначення судових експертиз при розслідуванні статевих злочинів.
Для виявлення даних про статеві зносини, які мали місце, а також встановлення тілесних ушкоджень, що вказують на насильницьке вчинення статевого акту, призначається судово-медична (акушерсько-гінекологічна) експертиза потерпілої. З її допомогою визначають: а) наявність факту статевих зносин та б) наслідки зґвалтування (зараження венеричною хворобою, вагітність, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень).

Залежно від конкретних обставин вчиненого зґвалтування на вирішення судово-медичної експертизи виносяться такі питання:

а) чи є тілесні ушкодження характерними для зґвалтування, їх давність;

б) чи порушена дівоча пліва (якщо так, то коли, а якщо ні, то чи був можливим статевий акт без її ушкодження);

в) чи відповідає характер виявлених ушкоджень обставинам, викладених заявницею;

г) чи є на тілі потерпілої плями крові або сперми, їх група та походження;

ґ) чи жила потерпіла раніше статевим життям;

д) чи є ознаки будь-якої венеричної хвороби, давність її виникнення;