Критерії прийняття управлінських рішень

Вибір критеріїв прийняття управлінських рішень залежить від моделі прийняття управлінських рішень в конкретній ситуації. Проте для будь-якої конфігурації визначальних факторів можна сформулювати вимоги, на які має орієнтуватися менеджер при розробці системи прийняття управлінських рішень.

Основні вимоги до критеріїв прийняття управлінських рішень:

– повна оцінка усіх економічних наслідків рішення, що приймається в короткому і довгому періодах, виходячи із цілей підприємства;

– відповідність системі цілей підприємства;

– пристосованість до аналізу в умовах невизначеності;

– об’єктивність і доступність вихідних даних;

– універсальність;

– гнучкість.

При створенні короткострокової виробничої програми встановлюють кількість і номенклатуру продукції та послуг. Для цього необхідно знати вузькі місця виробництва і збуту:

– недостатній попит на певні види продукції;

– нижча потужність певного виду обладнання;

– недостатня кількість дефіцитних матеріалів;

– дефіцит кваліфікованої робочої сили.

Основними критеріями прийняття управлінських рішень в залежності від використання виробничих потужностей є:

– питома частка маржинального прибутку;

– питома частка маржинального прибутку на одиницю вузького місця;

– упущена вигода.

Критерії прийняття управлінських рішень: „виробляти чи купувати”

Ці критерії можна використовувати тільки в тому випадку, коли виробництво власними силами не потребує розширення виробничих потужностей.

Таблиця 9.1 – Критерії прийняття рішень про обсяг та структуру випуску

Таблиця 9.2 – Критерії вибору між власним виробництвом та закупкою на стороні

Крім того, необхідно враховувати якість продукції, взаємовідносини з постачальниками та ін.

Вибір критеріїв прийняття рішень залежить від ступеня завантаження виробничих потужностей. Якщо потужності підприємства недовантажені, необхідно порівняти витрати на придбання з додатковими витратами, які виникають в процесі самостійного виробництва. Якщо в результаті власного виробництва виникає одне вузьке місце, до витрат необхідно додати упущену вигоду – маржинальний прибуток від якого потрібно відмовитись через виникнення вузького місця.

Якщо в наявності велика кількість вузьких місць, рішення можна отримати при використанні апарату лінійного програмування.

Критерії прийняття управлінських рішень при ціноутворенні.

При розв’язанні проблеми ціноутворення необхідно вибрати методику розрахунку цін, в якій повинні бути зазначені як мінімум три фактори:

– собівартість продукції;

– ціни конкурентів та товарів-замінників;

– наявність в певного товару унікальних характеристик.

Всі розрахунки мають проводитися на основі аналізу беззбитковості.

Кінцева ціна буде знаходитися в рамках між занадто низькою, що не забезпечує прибутку, і занадто високою, що перешкоджає формуванню попиту. Мінімально можлива ціна визначається собівартістю продукції і упущеною вигодою, а максимальна – або наявністю унікальних характеристик в товарі фірми, або цінами конкурентів. Відповідно, надаючи знижки на продукцію, підприємство не повинно виходити за межі цього інтервалу.

Процес проведення відповідних розрахунків з визначення кінцевої ціни та певної системи знижок можна представити в табличному вигляді – табл. 9.3.

Критерії прийняття управлінських рішень в управлінні матеріальними потоками на підприємстві.

Однією із найбільш гострих проблем, які стоять перед будь-яким виробничим не торговим підприємством, є управління запасами. При цьому перед підприємством стоїть ряд питань, які воно має вирішити в процесі цього управління: „Які запаси йому потрібні?”, „Який оптимальний розмір замовлення?”, „Який розмір партії?”, якщо виробництво здійснюється партіями. При цьому слід зазначити, що метою управління запасами є мінімізація загальних витрат підприємства за період, що аналізується.

Таблиця 9.3 – Процес визначення цін на підприємстві

Структура витрат на матеріальне забезпечення підприємства містить:

Витрати зберігання запасів – витрати на оренду приміщень, тару, зарплату складського персоналу, а також відсоток на капітал, заморожений в запасах.

Витрати розміщення замовлення – оплата праці персоналу, що займається закупками та ін.

Якщо змінні витрати на розміщення одного замовлення (замовлення позначити через Со, потребу в матеріалах – через Д, ціну одиниці матеріалів – с, розмір одного замовлення – q, Сh – змінна частина вартості зберігання одиниці матеріалів), тоді кількість замовлень за період можна розрахувати:

Кількість замовлень = Д /q;

Витрати на подачу замовлень = Со ∙ (Д /q);

Середній рівень запасів = Сh ∙ (q /2);

Загальна величина витрат за період (ТС):

ТС = Со · (Д /q) + Сh ∙ (q /2)

Це рівняння і є основним у моделі управління запасами. На його основі будуються критерії прийняття рішень:

– про оптимальний розмір замовлення;

– про рівень повного замовлення;

– про оптимальний розмір партії.