Основними типами управлінських структур є лінійні і функціональні.

Лінійна структура управління будується на основі таких принципів: єдність підпорядкування; відповідальність лінійних керівників за кінцеві результати роботи підрозділу; ступеневість управління; забезпечення оптимального співвідношення між централізацією і децентралізацією; оптимізація кількості підлеглих у одного керівника; врахування громадських форм управління.

Лінійні організації характерні для малих підприємств, в той же час як середні та великі підприємства потребують постійні послуги фінансових експертів, юристів тощо.

Організаційна структура, у якій всі одиниці зв’язані із верхнім та підпорядкованим складом чіткою системою підпорядкованості – лінійна структура. Така структура передбачає, що кожний її член контролюється одним керівником, крім самого верхнього рівня, і в той же час контролює робітників на нижчій ієрархічній ступені.

Як показано на рис. 5.4. при лінійній структурі управління всі функції управління підпорядкованими підрозділами зосереджуються в одній ланці.

Кожний працівник підпорядкований і підзвітний тільки одному керівнику і зв'язаний із вищестоящою організацією тільки через нього. Цей тип структури характеризується: простотою, ясністю і чіткістю взаємозв'язків між ланками і працівниками, ефективністю взаємодій.

Лінійно–штабна структура є різновидом лінійної (рис.5.5.). Суть її полягає в тому, що при лінійному керівництві є штаб спеціалістів з найважливіших проблем управління, їх задача – готувати пропозиції, за якими будуть прийняті остаточні рішення.

До недоліків такої організації слід віднести розпливчастість лінійної відповідальності та небезпека збільшення кількості підрозділів штату радників та помічників. В зв’язку із цим організації із якісним менеджментом мають, як правило, незначну чисельність таких підрозділів.

Рис.5.5. Лінійно-штабна побудова організації

Функціональна структура передбачає,що кожний підпорядкований підрозділ одержує вказівки від декількох керівників ланок (рис.5.6.).

Рис. 5.6. Функціональна структура управління.

Лінійно–функціональна структура об'єднує в собі переваги лінійної і функціональної і тепер набула широкого розповсюдження (рис.5.7.).

В цій структурі при лінійному керівництві на кожному рівні управління створюються спеціалізовані підрозділи, які, на відміну від штабів, мають певні права по відношенню до підпорядкованих ланок.

Отже, лінійно–функціональна структура має чітку ієрархічну будову, де різні ланки управління об'єднуються по горизонталі, а ступені – по вертикалі.

Рис. 5.7. Лінійно–функціональна структура управління.

Задачі прискорення НТП та швидкого пристосування до ринку пред'являють особливі вимоги до гнучкості структур управління. Це породжує принципово нові організаційні структури, яким відповідають методи управління. Це структури з тимчасовими органами; структури з комітетами, сформованими на міжвідомчій основі з представників різних органів; управління по проекту; матричні структури; органи програмного управління і ін. Всі ці варіанти одержали назву програмно–цільових структур.

При наявності в організації обмеженої кількості складних, трудомістких і суттєво різних програм, високу ефективність показує матрична структура.

Матрична структура являє собою гібрид між функціональною організаційною структурою і структурою, орієнтованою на програми, проекти і т.п. (тобто, програмно–цільові) (рис.5.8.).

Ця структура відображає матричний характер взаємозв'язків і взаємовідносин між різними функціональними відділами в процесі їх участі у виконанні різних проектів, програм, завдань. В матричній організаційній структурі кожному керівнику проекту на весь час реалізації цього проекту підпорядковують конкретного співробітника або групу співробітників кожного із відділів, що приймають участь в роботі, в залежності від необхідних знань і досвіду. Цей персонал і складає основу колективу, що здійснює реалізацію проекту.

Рис.5.8. Матрична організаційна структура.

Для організацій з широкою номенклатурою продукції(послуг), в яких швидко змінюються споживачі, а також для міжнародних організацій слід використовувати дивізійні структури, серед яких можна виділити продуктові, споживчі та територіальні структури управління.

Згідно з продуктовою структурою конкретному керівнику делегують повноваження з управління певним типом продукції (рис.5.9.).

Рис. 5.9. Продуктова організаційна структура

В цьому випадку багато уваги приділяється конкретному продукту. Позитивні риси, притаманні цій структурі:

– можна ефективно здійснювати контроль видатків;

– гнучкість пристосування до ринку;

– легка координація дій.

Структура управління, що орієнтована на споживача, має підрозділи, виробничо–господарська діяльність яких спрямована на забезпечення потреб певних груп споживачів (покупців) (рис.5.10.).

Рис. 5.10. Організаційна структура, орієнтована на споживача

При такій структурі управління всі підрозділи групуються навколо певних груп споживачів.

Територіальна структура управління формується за географічним розташуванням підприємства. Так, збутові підрозділи підприємства можуть розташовуватися в різних регіонах України і навіть світу. На рис.5.11. зображена територіальна структура управління організацією, що діє на міжнародних ринках. За таким принципом побудовані організації, які, як правило, працюють з однорідною продукцією на значних за територією площах (Соса–Сola, Xerox).

Рис.5.11 Територіальна структура управління міжнародною організацією.

Координаційну структурувикористовують тоді, коли одночасно виконується велика кількість програм. Функції керівника делегуються менеджерам – кураторам служб або функціональним блокам, які складаються з кількох служб.

Поєднання різноманітних видів структур отримало назвуконгломератної структури. На підприємстві часто в одній службі застосовується продуктова структура, в іншій – лінійно – функціональна, ще в іншій – матрична. Це один із видів адаптаційних структур.

Обираючи структуру, організація повинна орієнтуватися на спеціальний розподіл праці, обсяг управління, необхідність координації дій підрозділів.