Класифікація та загальна характеристика основних функцій менеджменту

Функції менеджменту доцільно класифікувати за ознакою місця у менеджменті, що дасть змогу підкреслити панівну роль основних функцій і виділити часткові (спеціальні) функції менеджменту. На другому етапі спеціальні функції можна класифікувати за ознаками процесів та об’єктів управління, а також елементів виробничо–господарської діяльності.

За ознакою місця у менеджменті можна виділити основні (загальні) функції, тобто ті, які беруть участь у будь–яких управлінських процесах, і часткові (спеціальні), за допомогою яких здійснюються певні управлінські процеси. Як було зазначено вище, до основних функцій управління відносяться: планування, організація, мотивація і контроль.

Дамо загальну характеристику цим функціям.

Планування(прогнозування) як функція управління є основною формою цілеспрямованого впливу на колективи людей.

Організація як функція управління є формою виявлення цілеспрямованого впливу на колективи людей, що передбачає формування об’єкта і суб’єкта управління, їх підрозділів і зв'язків між ними.

Мотивація (стимулювання) як функція управління є формою цілеспрямованих дій на колективи людей для підвищення їх зацікавленості в досягненні кінцевих результатів.

Контрольяк функція управління є формою прояву цілеспрямованих дій на колективи людей, що передбачає систематичне спостереження за їх діяльністю для виявлення відхилень від установлених норм, правил і вимог планових завдань в процесі їх виконання.

За ознакою процесів управління спеціальними функціями є управління основним виробництвом, фінансами, допоміжним виробництвом, технічною підготовкою, маркетингом, матеріально–технічним забезпеченням, патентно–ліцензійною діяльністю, капітальним будівництвом, тощо.

За ознакою об’єкта – управління підприємством, цехом, службою, відділом, дільницею, бригадою, тощо.

За ознакою елементів виробничо–господарської діяльності – управління працею, предметами та знаряддями праці, інформацією, людиною.

Основні джерела [1, 4, 9, 11, ]

Додаткові джерела [17, 27, 35]

Запитання для самоперевірки:

1. Наведіть еволюцію поглядів на визначення функцій менеджменту.

2. Визначте основні функції менеджменту та їх місце в управлінні організацією.

3. Визначте реалізацію можливостей управління ефективністю виробництва на різних управлінських рівнях.

4. Охарактеризуйте спеціальні функцій управління.

5. Визначте взаємозв’язок основних та спеціальних функцій.

6. Наведіть приклади реалізації спеціальних функцій менеджменту через основні.

Тема 4. Планування як функція менеджменту

4.1. Зміст планування як функції менеджменту

4.2. Стратегічне планування

4.3. Планування реалізації стратегії

4.4. Бізнес–планування

4.1. Зміст планування як функції менеджменту

Під плануванням розуміють відокремлений вид управлінської діяльності (трудових процесів), який визначає перспективу і майбутній стан організації. За допомогою планування створюється орієнтир майбутньої діяльності організації.

Свій вплив функції планування (прогнозування) реалізують через систему планів: довгострокових, перспективних, поточних, оперативних.

Плани можна класифікувати:

за терміном дії (поточні, коротко-, середньо- та довгострокові);

за об’єктом планування (організаційні, структурних підрозділів, виконавців);

за напрямом забезпечення досягнення цілі організації (кадрові, технічні, технологічні, інноваційні, інвестиційні, фінансові, матеріального забезпечення, маркетингові);

за постановкою (цільове планування, планування від досягнутого).

В основі всіх планів, крім поточних, лежить прогноз. На основі даних, одержаних при здійсненні прогнозів, вирішуються питання щодо спрямованості руху організації.

Довго-, середньо- , короткострокові та поточні плани характеризуються ступенем достовірності, рівнем деталізації і обґрунтованістю.

Довгострокові плани– це плани які визначають можливості розвитку організації на перспективу 5-10 років. Часто їх називають стратегічними.

Середньострокові обмежуються горизонтом планування в 2-3 роки і є деталізацію стратегічних планів організації.

Короткострокові плани визначають напрямки розвитку організації на період 1 рік, вони більше наближені до реальних можливостей організації, виконання їх більш реальне.

Поточне планування – це планування діяльності організації на період 1 день, 1 тиждень, 1 місяць тощо. Такі плани називають оперативними.

Кожний вид планів від стратегічного до оперативного має власні критерії розроблення та реалізації.

Плани в організації можуть бути загальними, розробленими для окремих структурних підрозділів та конкретних виконавців.

В американському менеджменті виділяють два види планування: Стратегічне планування та планування реалізації стратегії (рис. 4.1).

Рис.4.1. Види планування та їх взаємозв’язок.

Стратегічне планування включає визначення місії та мети організації, аналіз середовища й стану організації, оцінку стратегічних альтернатив, вибір стратегії. Воно здійснюється на основі маркетингових досліджень та напруженої роботи з інформацією.

Планування реалізації стратегії є логічним продовженням стратегічного планування і спрямоване на розробку способів реалізації та оцінки стратегії відповідно до місії організації.

В наступних темах розглянемо саме ці два види планування.

4.2. Стратегічне планування

Ефективне управління організацією важко уявити без визначення стратегічних напрямів її руху, тому стратегічне планування є одним із найважливіших завдань менеджменту.

Стратегічне планування визначають як систематичний процес довгострокового планування, що спрямований на визначення цілей організації та шляхів їх досягнення. Воно має дати відповіді на фундаментальні питання, що пов’язані із діяльністю організації: який вид бізнесу потрібен? Хто є потенційними клієнтами вашої продукції або послуги? Які товари можете запропонувати ринку краще, ніж конкуренти?

Стратегічне планування – це розробка стратегії діяльності організації на певний термін.

Стратегія – це всебічний комплексний план, призначений для забезпечення здійснення місії організації та досягнення її цілей.

Стратегічне планування згідно з позицією американського дослідника Пітера Лоранже включає:

1) розподіл ресурсів (фондів, технологій, досвіду, управлінських талантів тощо);

2) адаптацію до зовнішнього середовища – поліпшення взаємин із оточенням;

3) внутрішню координацію – відображення сильних і слабких боків діяльності організації;

4) усвідомлення організаційних стратегій – формування організації, яка буде спроможна вчитися на минулих стратегічних рішеннях.

Рис.4.2. Схематична модель стратегічного планування.

Місіяпояснює сутність діяльності, специфіку бізнесу та шлях розвитку компанії – все те, що відрізняє цю компанію від решти в цій галузі

Цілі – конкретні результати та підсумки, які повинні бути досягнуті до визначеного терміну, тісно зв’язані зі стратегічним баченням та цінностями компанії.

Аналіз сильних та слабких сторін здійснюється для оцінки того, чи має організація внутрішні сили, для того щоб використати зовнішні позитивні зміни.

Аналіз стратегічних альтернатив базується на оцінці чотирьох можливих для організації варіантів стратегічних альтернатив:

– обмеженому зростанні;

– зростанні;

– скороченні;

– поєднанні попередніх варіантів.

Вибір стратегії доцільно здійснювати на основі оцінки таких факторів:

– рівень ризику;

– вплив минулих стратегій;

– вплив власників;

– залежність від фактора часу;

– наявність та поведінка конкурентів.

– фінансові можливості.

Слід зазначити, що дві останні ланки моделі відображають процеси планування реалізації стратегії. Стратегія планування здійснюється у плановому відділі і приймається на нарадах вищого керівництва один раз на рік.

Кінцевим результатом стратегічного планування будуть конкретні рішення та показники (рівень прибутків, обсяг реалізації, розмір витрат тощо).

Розробка планів, спрямованих на забезпечення досягнення цілей, є функцією реалізації стратегій.

Планування реалізації стратегії

Планування реалізації стратегії – це забезпечення досягнення цілей організації шляхом розробки конкретних заходів по реалізації стратегії, її оцінка та коригування дій для забезпечення досягнення цілей організації.

Головними задачами реалізації стратегії виступають:

– створення організації, що має необхідний рівень компетенції, можливості та ресурсну базу;

– розподіл ресурсів за стратегічно значущими напрямами;

– розробка політики та процедур для підтримки стратегії;

– впровадження передових методик та політики безперервного удосконалення;

– створення співробітниками умов для ефективного виконання стратегічних задач за рахунок впровадження інформаційних, комунікаційних, операційних та електронних систем;

– розробка системи стимулювання та заохочення при досягненні поставлених цілей та гарну реалізацію стратегії;

– створення корпоративної культури та середовища, які стимулюють реалізацію стратегії;

– створення системи внутрішнього лідерства для покращення реалізації.

З моделі, наданої на рис.4.3, випливає, що реалізація стратегій здійснюється у двох напрямах:

– використання адміністративних важелів на основі тактики, політики, процедур та правил;

– інструментом реалізації стратегії виступають економічні важелі: формування бюджету, застосування системи показників та управління згідно цілей.

Зупинимося на складових елементах адміністративного напряму.

Тактика – це короткотермінові стратегії.

Політика– це загальне керівництво для дій і прийняття управлінських рішень, які полегшують досягнення цілей. Як приклад можна розглядати політику, спрямовану на розширення асортименту або підвищення якості продукції.

Процедури– дії, які слід виконувати в конкретній ситуації. Наприклад, розробка інструкцій з розпорядку, системи ППР.

Правило вказує на те, що слід зробити в специфічній одноразовій ситуації. Воно розраховане на конкретне й обмежене питання. Прикладом правила може бути порядок підписання певного документа.

Економічний напрям в реалізації стратегій базується на формуванні бюджету, застосуванні системи показників і управлінні цілями.

Рис.4.3. Схематична модель планування реалізації стратегії.

Бюджет - це метод розподілу ресурсів, розрахований у грошовій формі, для забезпечення досягнення певних цілей, які також мають грошовий вираз. Механізм формування бюджету передбачає попередню розробку кошторисів службами й підрозділами та підготовку підсумкового бюджету.

Управління за цілями являє собою підхід, за яким кожний керівник організації повинен мати чіткі цілі, що забезпечують досягнення цілей керівників вищого рівня, тобто цілі формуються знизу доверху.

Процес реалізації стратегії складний багатоетапний процес, який будується на засадах залучення всіх членів організації для виконання завдань у відповідності до визначених цілей та пріоритетів організації, перерозподілу ресурсів, мотивації по результатах (рис.4.4.).

Головними проблемами в оцінці стратегічного плану виступають:

неможливість встановлення абсолютно всіх кількісних критеріїв оцінки;

наявність цілей-антагоністів власників та керівництва організації;

недостатність або недостовірність інформації.

Рис. 4.4. Процес реалізації стратегії

4.4. Бізнес-планування

Важливим напрямком планування діяльності будь-якої організації не залежно від форми власності є розробка і забезпечення виконання бізнес-плану.

Бізнес-план – це організаційно-фінансовий документ, що характеризує подальший розвиток організації і спрямований на нарощення обсягів продажу та капіталу.

Бізнес-план потрібен для:

– будь–якого підприємця (власника) як орієнтир в його діяльності;

– майбутніх компаньйонів та співробітників, яких доцільно залучити до справи;

– банкірів та інвесторів, послугами яких треба буде користуватися;

– найманих менеджерів при здійсненні керівних функцій.

Саме із цих міркувань бізнес-план повинен бути дуже добре підготовленим, виглядати переконливо. Він має показати потенційні можливості справи та компанії.

В ньому в головних рисах повинні бути висвітлені всі найважливіші проблеми.

Бізнес-план не повинен бути перевантаженим детальними подробицями, а має продемонструвати загальну картину на 35-40 сторінках інформації.

Фахівець повинен одержати із цього бізнес–плану саме ту інформацію, яка йому потрібна.

Типовий бізнес-план складається із наступних розділів, як представлено в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Структура типового бізнес-плану

На титульній сторінці бізнес-плану наводять назву і адресу організації, дані про засновників, суть і вартість проекту, межу секретності, тощо, а в додатках – копії угод, контрактів, ліцензій, листів та інших документів.

Основні джерела [1, 4, 6, 9, 11]

Додаткові джерела [17, 23, 29, 35]

Запитання для самоперевірки:

1. Охарактеризуйте планування як функцію менеджменту.

2. Визначте основні види планів та їх особливості.

3. Визначте етапи стратегічного планування та планування реалізації стратегії.

4. Охарактеризуйте складові процесу стратегічного планування.

5. Охарактеризуйте головні задачі реалізації стратегії.

6. Назвіть етапи процесу планування реалізації стратегії.

7. Наведіть етапи процесу реалізації стратегії.

8. Охарактеризуйте проблеми, які виникають при розробці, оцінці та реалізації стратегічного плану.