Поняття організації взаємодії як функції менеджменту

Організація взаємодії – це форма виявлення цілеспрямованого впливу на колективи людей, що передбачає формування об'єкта і суб'єкта управління, їх підрозділів і зв'язків між ними, створення структури управління підприємством.

Вона має три аспекти:

– розподіл роботи між працівниками у відповідності до їх кваліфікації;

– поділ організацій на підрозділи відповідно до цілей і стратегії;

– встановлення взаємин повноважень, які зв'язують вищі рівні з нижчими і забезпечують можливість розподілу та координації завдань.

На базі цього виникає система підпорядкованості, або система владних взаємовідносин, що виражає спрямованість надходжень наказів та розпоряджень в організації.

Підпорядкованість будується на взаєминах повноважень, що вимагає виявлення сутності делегування.

Делегування повноваженьє основним процесом, за допомогою якого керівництво встановлює формальні взаємини людей (працівників) в організації. Воно дає позитивні результати лише при зваженому співвідношенні відповідальності, повноважень та звітності за роботу з боку підлеглого. В той же час підлеглий ніколи не буде нести повну відповідальність за доручену справу, оскільки за результати в цілому відповідає той, хто делегує підлеглому свої повноваження.

Таким чином можна визначити, що делегування є передачею завдань і повноважень особі, яка приймає на себе відповідальність за їх виконання.

З іншого боку, делегування – це акт, який перетворює людину на керівника.

У свою чергу, відповідальність– це обов'язок виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх задовільне розв’язання.

Відповідальність не може делегуватися

Повноваження– це обмежене право використовувати ресурси підприємства і спрямовувати зусилля підлеглих співробітників на виконання певних завдань. Повноваження делегують посаді, а не особі. Про це необхідно пам'ятати при здійсненні набору на роботу.

Повноваження визначаються політикою, процедурами, правилами і мають властивості розширятися в напрямі вищих рівнів управління. У менеджменті розрізняються лінійні та функціональні повноваження.

Лінійні повноваженняпередаються безпосередньо до підлеглого і далі до інших підлеглих. Вони дають узаконену владу. Керівник у межах лінійних повноважень може розв'язувати проблеми без погодження з вищими керівниками, виходячи при цьому з настанов, законів, звичаїв.

Функціональні (штабні) повноваженняделегуються менеджером вищого рівня управління, який керує певною функцією менеджменту, менеджеру нижнього рівня управління, який керує аналогічною функцією, але знаходиться у підпорядкуванні іншого лінійного менеджера.

Рис. 5.1. Схема скалярного ланцюга (літерами позначені рівні управління)

Такі види діяльності як: проектування, підбір персоналу, юридична, маркетингова, економічна, – характеризуються функціональними повноваженнями (рис 5.2.).

В межах функціональних повноважень розрізняють консультативний, обслуговуючий та особистий апарат управління.

Можна виділити такі види функціональних повноважень на вироблення конкретних рекомендацій:

– рекомендаційні, тобто спрямовані на вироблення конкретних рекомендацій;

– обов'язкові погоджування, коли функціональний керівник погоджує свої рішення з лінійними керівниками різного рівня;

– паралельні, за яких рішення функціонального керівника діють незалежно і одночасно з рішеннями лінійних керівників.

Рис.5.2. Схема делегування функціональних повноважень

Ефективна організація розподілу повноважень досягається через:

– ефективну організацію взаємовідносин між лінійними та штабними повноваженнями;

– координацію лінійних повноважень;

– подолання перешкод для ефективного делегування.