Наземна охорона та оборона аеродрому 6 страница

Основні об'єкти ураження повітряного десанту: бойова техніка, вогневі засоби і жива сила, а при польоті до району висадки (викидання) і в районі висадки - вертольоти і транспортні літаки.

При діях по морському десанту противника апч літаків-штурмовиків уражають його об'єкти в районі висадки і при веденні бойових дій на березі.

Основні об'єкти дій - десантно-висадочні засоби з живою силою і бойовою технікою, жива сила і бойова техніка на березі при веденні бойових дій і транспортно-десантні вертольоти в повітрі. В окремих випадках об'єктами дій можуть бути бойові і десантні кораблі і транспорти.

Повітряну розвідку літаки-штурмовики ведуть по плану командування нештатними розвідувальними ескадрильями візуальним спостереженням (технічними засобами) з метою отримання необхідних даних про обставини, умови, наміри і дії противника, а також результати дій по об'єктам.

5.2.2. Бойові властивості літаків штурмової авіації

На озброєнні ША знаходиться літак-штурмовик Су-25, який володіє високими бойовими властивостями.

Як відомо, бойові властивості літака-штурмовика-це сукупність всіх якостей, які характеризують його як бойовий авіакомплекс.

Бойові властивості літака-штурмовика характеризуються:

- льотно-тактичними даними;

- озброєнням;

- пілотажним, навігаційним, прицільним і іншим обладнанням.

Разом з іншими властивостями (живучістю, експлуатаційними, злітно-посадковими, прохідністю по ґрунту) вони повинні забезпечити його максимальну бойову ефективність.

Крім того, літак-штурмовик повинен володіти властивостями, які забезпечили б його застосування для штурмових дій по наземним (морським) цілям з використанням ракетного, гарматного і бомбардувального озброєння, а також літак в міру можливості повинен бути пристосованим для ураження вертольотів (літаків) противника в повітрі.

Льотно-тактичні дані, озброєння та обладнання літака-штурмовика Су-25 дозволяє йому успішно вирішувати ці завдання.

Прицільне і навігаційне обладнання, яке є на літаку, по своєму функціональному призначенню можна розділити на 3 основні групи:

- обладнання, призначене для вирішення навігаційних завдань і що входить у склад навігаційного комплексу КН-23-1;

- обладнання, що призначене для вирішення завдань зв'язку, розпізнавання і видачі споживачам повітряних сигналів, навігаційно-пілотажних параметрів, що забезпечують роботу ПрНК;

- обладнання, що призначене для вирішення прицільних завдань, що входить до складу прицільного комплексу.

Як бачимо, це обладнання умовно об'єднано в ПрНК, який призначений для вирішення прицільних і навігаційних завдань. Встановлений на літак ПрНК "Клен-ПС" дозволяє вирішувати їх з високою ефективністю.

Літак-штурмовик Су-24М

Основні тактико-технічні дані літака Су-25

5.2.3. Бортовий комплекс озброєння штурмовика Су-25

Бортовий комплекс озброєння штурмовика Су-25 складається із: прицільного обладнання, бомбардувального озброєння, артилерійського озброєння, керованого ракетного озброєння, фотоконтрольного обладнання.

Прицільне обладнання забезпечує вирішення завдань застосування озброєння по наземним і повітряним цілям в умовах їх візуальної видимості.

Бомбардувальне озброєння включає: 8 однозамкових держаків, що призначені для підвіски, транспортування і скидання бомб калібру від 50 до 500 кг, підвісні паливні баки ємністю 800 л, запалювальні баки, разові бомбові касети і контейнери малогабаритних вантажів.

Артилерійське озброєння призначене для ведення стрільби по наземним і повітряним цілям.

Артилерійське озброєння складається із однієї двоствольної, вмонтованої в фюзеляж, гарматної установки ВПУ-17А, в якій використовується гармата ГШ-2-30 з боєкомплектом 250 патронів.

Для підвищення потужності артилерійського озброєння штурмовика передбачена установка під крилом 4-х з’ємних підвісних гарматних установок СППУ-22 з гарматою ГШ-23 і боєкомплектом 260 снарядів або 4 з'ємних нерухомих гарматних установок СНПУ-25 з гарматами ГШ-30 і боєкомплектом по 250 снарядів, що дозволяють вести стрільбу в передню і задню півсферу із двох фіксованих положень.

Система ракетного керованого озброєння Х-25, С-25А,Х-29Л призначена для ураження наземних(надводних) малорозмірних рухомих і нерухомих цілей.

Система ракетного керованого озброєння Р-60 призначена для ураження вертольотів (літаків) противника в ближньому повітряному бою.

Система ракетного некерованого озброєння призначена для ураження повітряних і наземних цілей противника і забезпечує застосування НАР типу С-5, С-8, С-24, С-25. Одночасно можуть застосовуватись ракети тільки одного типу.

Фотоконтрольне обладнання призначене для перевірки правильності прицілювання при роботі з прицілом як при бойовому застосуванні озброєння, так із навчальною метою, а також для контролю результатів стрільби з гармат і при пуску ракет.

Таким чином, аналіз ЛТД, обладнання і озброєння показує, що літаки-штурмовики володіють такими бойовими властивостями:

- високою живучістю;

- високою маневреністю, що забезпечує ведення штурмових дій і повітряного бою;

- наявність різноманітного і потужного озброєння (бомбардувального, ракетного і артилерійського);

- наявність сучасного пілотажного, навігаційного і прицільного обладнання, а також засобів РЕБ;

- здатність ефективно виявляти і уражати наземні(морські) малорозмірні і рухомі цілі, а також вертольоти (літаки) противника в повітрі;

- гарні злітно-посадкові характеристики і достатня прохідність по ґрунту, що дозволяє літаки працювати з ґрунтових аеродромів обмежених розмірів. Так, наприклад, розбіг літака складає 550-800 м, а пробіг 560-750 м;

- здатність успішно долати ППО противника.

Досвід бойового використання літаків-штурмовиків в республіці Афганістан підтвердив їх високу ефективність. Літак Су-25 експлуатувався в умовах інтенсивного бойового використання в РА з 1980 р. до самого виводу радянських військ з цієї країни.

Таким чином ЛТД літаків-штурмовиків, їх обладнання і озброєння дозволять їм виконати поставлені завдання по ураженні як наземних (морських), так і повітряних цілей вдень і вночі в ПМУ і СМУ з високою ефективністю.

5.2.4. Способи бойових дій і бойові порядки штурмовиків

Спосіб бойових дій – це порядок застосування сил і засобів при виконанні бойового завдання.

В залежності від характеру завдань, які виконуються об'єктів дій і засобів ураження, які застосовуються, а також наземної і повітряної обстановки, часу доби і метеорологічних умов, способами бойових дій літаків-штурмовиків є:

При ураженні наземних об'єктів:

1. Одночасний удар всім складом або більшою частиною сил по раніше заданим об'єктам у час, який встановлений;
2. Одночасний удар всім складом або більшою частиною сил по виявлених в ході бойових дій об’єктах(об’єкту) за викликом із положення чергування на землі або в повітрі;
3. Послідовні удари підрозділів (ескадрилій, ланок, пар) і поодиноких літаків по раніше заданим об'єктам у встановлений час;
4. Послідовні удари підрозділів (ескадрилій, ланок, пар) і поодиноких літаків по виявленим в ході бойових дій об'єктам по виклику із положення чергування на землі чи в повітрі;
5. Самостійний пошук і ураження об'єктів в заданому районі або смузі підрозділами літаків-штурмовиків ("Полювання").

Одночасний удар по раніше заданому об'єкту використовується з метою його ураження в мінімальний час. При даному способі б.д. бригада (ескадрилья) отримує завдання завчасно, командир і льотний состав мають достатньо часу для підготовки до бойового вильоту.

В ході бойових дій авіації в Республіці Афганістан одночасні удари великих груп штурмовиків виконувались порівняно рідко(при проведенні великих операцій проти великих груп опозиціонерів). Це було пов'язано з тим, що, по-перше, значно обмежувало можливість одночасного застосування великих груп літаків глибокі і вузькі ущелини, гори і хребти в районах бойових дій і, вдруге, дії опозиціонерів дрібними групами в безпосередній близькості від переднього краю наших військ, в деяких випадках взагалі не дозволяли використовувати штурмовики.

Послідовні удари по раніше заданому об'єкту застосовуються при необхідності довготривалих дій на противника або коли не вистачає сил для досягнення заданого ступеня ураження об'єкта одним ударом.

Одночасні і послідовні удари по об’єктах, які виявлені в ході бойових дій по виклику із положення чергування на землі або в повітрі використовуються для ураження важливих, переважно рухомих наземних (морських) об'єктів, в першу чергу-ракетних і артилерійських засобів ядерного нападу противника. При нанесенні одночасних і послідовних ударів по виклику необхідна попередня підготовка підрозділів і екіпажів для дій по декільком варіантам.

В ході бойових дій авіації в РА, основними способами бойових дій штурмовиків при вильотах в інтересах авіаційної підтримки військ на полі бою були способи нанесення послідовних ударів по раніше заданим або знову виявленим об'єктам.

Самостійний пошук і ураження об'єктів полягає в тому, що штурмовики проглядають місцевість в заданому районі (смузі) для своєчасного і негайного ураження важливих наземних (морських) об'єктів, в першу чергу РЯЗ противника, місцезнаходження яких невідоме.

Самостійний пошук виконується ланками або парами, або поодинокими літаками. При поставленні бойового завдання підрозділам (екіпажам) вказується характер об'єктів, що підлягають ураженню, час і район дій.

Так, в ході бойових дій авіації в РА самостійний пошук об'єктів широко використовувався підрозділами штурмовиків при проведенні сухопутними військами рейдових операцій, а також для знищення караванів, колони і окремих автомашин зі зброєю і боєприпасами. Цей спосіб бойових дій штурмовиків в найбільшій мірі відповідав умовам негайного знищення противника, зразу ж після його виявлення. Він не дозволяв також великим групам опозиціонерів розосередитись на дрібні групи й замаскуватись. Основним тактико-вогневим підрозділом при застосуванні цього способу бойових дій була пара. Для нарощування зусиль було передбачено виділення 2-4 літаків, що знаходились на аеродромі в готовності №1.

Пошук об'єкта виконувався на висотах від 600 до 1200 м над рельєфом місцевості на швидкостях 600-700 км/год.

Після виявлення противника екіпажі, що виконували самостійний пошук, наносили по ньому удари, а при необхідності, коли не вистачало сил для знищення цілі, викликали через ретранслятор іншу групу штурмовиків і наводили її на об'єкти удару. Прикладом цього може служити знищення групи опозиціонерів до 80 чол. на перевалі Гандаспара ланкою штурмовиків, яка була викликана для нарощування зусиль. Таким же способом був знищений склад боєприпасів в районі населеного пункту Бандаспан. В цьому випадку "мисливці" позначили ціль стрільбою із гармат з використанням трасуючих снарядів, пара штурмовиків, яка прибула, знищила її з використанням бомбардувального озброєння.

З переходом опозиціонерів до перевезень зброї і боєприпасів переважно в нічний час штурмовики стали застосовувати "полювання" також вночі.

При ураженні вертольотів (літаків) противника в повітрі (основний спосіб):

1. Одночасне введення до бою та ураження повітряного противника всім складом або більшою частиною сил із положення чергування на землі або в повітрі;

Спосіб застосовується з метою нанесення повітряному противнику максимально можливої поразки у короткі терміни.

1. Послідовне введення до бою і ураження повітряного противника підрозділами (ланками, парами, екіпажами) із положення чергування на землі (з аеродромів, площадок-засідок) або з повітря. Цей спосіб бойових дій використовується літаками-штурмовиками при необхідності тривалого вогневого впливу на противника або при діях противника великою кількістю дрібних груп вертольотів (літаків).
2. Польоти пар і поодиноких екіпажів за викликом з положення чергування на землі.

Спосіб застосовується для досягнення раптового вогневого впливу підрозділів (екіпажів) літаків-штурмовиків на окремі групи (вертольоти, літаки) противника на окремих напрямках його польоту вступ в бій літаків-штурмовиків може здійснюватися зі спеціально підготовлених майданчиків (аеродромів) або із зон чергування в повітрі.

Застосовуючи той чи інший спосіб бойових дій апч літаків-штурмовиків виконують польоти в різних бойових порядках.

В бойових порядках підрозділів і частин літаків-штурмовиків утворюються групи різного тактичного призначення: ударна група і групи забезпечення.

Ударна група призначена для виконання головного завдання (ураження військ, наземних, морських об'єктів, вертольотів або літаків противника в повітрі).

Групи забезпечення призначені для створення сприятливих умов дій ударної групи. До них відносяться групи (літаки) дорозвідки, РЕБ, знищення зенітних засобів, прикриття від атак винищувачів противника, відволікаючі, пошуку і позначення (освітлення) цілей та інші.

Група дорозвідки уточнює місцезнаходження (координати), напрям і швидкість руху цілей, характерні орієнтири для виходу на неї, а також дані про ППО противника, радіаційну обстановку і передає їх командирам ударної і інших груп. Дорозвідники після виконання основного завдання можуть відмічати ціль і придушувати засоби ППО противника.

Група РЕБ, що складається з літаків, обладнаних засобами РЕБ, створює активні і пасивні перешкоди РЛС виявлення, керування і наведення зенітних ракет, ЗА і винищувачів противника, а також координаторам головок самонаведення ракет "земля-повітря" і "повітря-повітря".

Так, для створення перешкод РЕБ керування зброєю ППО противника, на літаку Су-25 можуть застосовуватись: автоматична станція активних відповідних перешкод СПС-141ВГ, що підвішується в спеціальному контейнері, протирадіолокаційні ракети С-5П, які споряджені по 2-4 шт. в блоки УБ-16 і УБ-32, протирадіолокаційні гарматні снаряди ПРЛ-23, інфрачервоні пастки ППІ-5 (піропатрон перешкод інфрачервоний) і протирадіолокаційні патрони ПРП-50.

Група знищення зенітних засобів завдає удару по підрозділам і пусковим установкам зенітних ракет і зенітної артилерії в смузі польоту ударної групи і в районі цілі.

Група прикриття маневром відволікає увагу противника від ударної групи, здійснюючи її сприятливі умови для проходження ППО противника.

Група пошуку і позначення цілі використовується при веденні бойових дій вночі, в сутінки і в важких умовах візуального пошуку.

Роль і місце груп тактичного призначення в бойовому порядку підрозділу (частини) розглянемо на прикладі із досвіду б.д. авіації в РА.

Так, при нанесенні ударів по цілям з раніше заданими координатами, як правило, виділялись такі групи тактичного призначення: дорозвідки і позначення цілі – 2 Мі-8МТ, 2 Су-17, придушення ППО-2-4Су-17, ударна – 4-6 Су-25, контролю результатів удару – 2 Су-17МЗР, 2 Мі-8МТ, пошуково-рятувального забезпечення 2 Мі-8МТ. Бойовий порядок міг включати також демонстративну (відволікаючу) групу і групу нарощування зусиль.

Група дорозвідки і позначення цілі виявляла, розпізнавала і відмічала ціль.

Через 1-2 хв. після позначення цілей по виявленим вогневим позиціям і районах, де передбачалося розташування засобів ППО, завдавала удару група придушення ППО. Всі екіпажі вели розвідку на предмет викриття нових вогневих позицій засобів ППО і передавали дані по радіо командиру ударної групи.

Ударна група виходила в район цілі через 1-2 хв. після відходу попередньої групи. Екіпажі ударної групи завдавали послідовні удари на дистанціях, які включали можливість попадання літака в зону розльоту осколків від бомб, ракет і снарядів літаків, що летять попереду.

Група контролю результатів удару визначала його результати після того, як ударна група виконала своє завдання.

Бойовий порядок груп тактичного призначення ША в залежності від інтервалів, дистанцій, перевищень і понижень між літаками, підрозділами і групами, що входять до них, можуть бути наступних видів: зімкнутий, розімкнутий і розосереджений.

Зімкнутий бойовий порядок застосовується в основному при одночасних атаках по груповій (площинній) цілі по команді ведучого і з індивідуальним прицілюванням. Інтервали між літаками в парі можуть бути в межах 20-150 м, дистанції – 30-200 м.

В розімкнутому бойовому порядку виконуються послідовні атаки ланками, парами чи поодинокими екіпажами з дотримуванням дистанцій між ними 2-4 км.

В розосередженому бойовому порядку виконують політ ескадрилья та бригада при наявності в їх складі груп різного тактичного призначення, а також при діях вночі і вдень в СМУ.

Пара і ланка діють вдень і в сутінки, як правило, в зімкнутому або розімкнутому, а вночі в розосередженому бойовому порядку. Ескадрилья діє в розімкнутому або в розосередженому бойовому порядку.

Основними формами бойових порядків підрозділів літаків-штурмовиків є:

- Пари: "пеленг" літаків, "фронт" літаків, "колона" літаків.

- Ланки: "пеленг" пар, "колона" пар, "фронт" пар, "пеленг" літаків, "клин" літаків, "колона" літаків.

- Ескадрильї: "колона" ланок, "змійка" ланок, "пеленг" ланок (пар), літаків що виконують політ на різних дистанціях, часових інтервалах на одному або різних ешелонах в залежності від виду бойового порядку, часу діб і метеоумов.

Так, наприклад, як показав досвід бойового застосування літаків-штурмовиків в РА, найбільш прийнятою формою бойового порядку пари літаків-штурмовиків, що входять в групу дорозвідки і позначення цілі, при її пошуку є "пеленг" літаків. Пошук цілі проводився на висотах 600-800 м, дистанція між літаками 600-800 м, підвищення відомого на 100-150 м.

Питання для самоконтролю з основи бойових дій підрозділів і частин штурмової авіації

1. Призначення та завдання ША.

2. Основні ЛТД літака Су-25.

3. Коротка характеристика озброєння літака Су-25.

4. Коротка характеристика обладнання літака Су-25.

5. Бойові властивості літака-штурмовика.

6. Що називається способом бойових дій?

7. Що називається бойовим порядком?

8. Види бойових порядків, їх характеристика.

9. Накреслити на класній дошці і пояснити форми бойових порядків.

10. Способи бойових дій ША при ураженні наземних (морських) об’єктів.

11. Способи бойових дій ША при ураженні вертольотів (літаків) противника.

12. Групи (літаки) тактичного призначення в бойовому порядку ША. Види і форми бойових порядків ША.

§ 5.3. Основи бойових дій підрозділів і частин винищувальної авіації (ВА)

В даний час, як показує досвід бойових дій у війнах і військових конфліктах, авіація стала головним ударним засобом і важливим засобом перекидання військ і матеріальних засобів у збройних силах усіх держав, що її мають.

Це положення з новою силою підтвердив досвід бойового застосування угруповання ЗС країн антиіракської коаліції в зоні Перської затоки, Афганістані, Югославії.

Так, для знищення засобів ППО, бойової авіації на авіабазах і аеродромах, стартових позицій оперативно-тактичних і тактичних ракет, районів зосередження військ і інших військових і промислових об'єктів Іраку авіацією БНС були нанесені масовані і вибіркові удари, у яких брало участь більш 1300 бойових літаків стратегічної, тактичної, а також авіації ВМС. Головна мета цих ударів – придушити ППО, паралізувати структуру управління Іраку і знищити максимально можливу кількість його наступальних сил і засобів, знизити економічний потенціал у стислий строк.

Крім того авіація брала участь у безпосередній авіаційній підтримці бойових дій СВ, повітряних і морських десантів, а також перекидання їх повітрям. Усього в операції "Буря в пустелі" було задіяно більш 2000 літаків і вертольотів.

Особливістю цієї операції є те, що поряд з ударами авіації, широко застосовувалися удари крилатих ракет "Томахок" у звичайному спорядженні.

Отже, в умовах сучасної війни боротьба з авіацією і крилатими ракетами противника здобуває першорядне значення.

Важлива роль у вирішенні цього завдання приділяється винищувальній авіації, яка є головним засобом тактичної авіації по боротьбі з повітряним противником.

Без участі винищувачів неможлива жодна операція СВ і їхнього роду армійської авіації, а також тактичної авіації і військово-транспортних літаків.

Винищувальна авіація озброєна, в основному, літаками четвертого покоління. Ці винищувачі, озброєні досконалими всеракурсними ракетами середньої дальності і ближньої дії, оснащені удосконаленим прицільним і авіаційним обладнанням, забезпечують можливість знищення повітряного противника, у тому числі і того, що енергійно маневрує, у будь-яких умовах дня і ночі, з великих і малих дальностей, з будь-якого напрямку.

5.3.1. Призначення та завдання винищувальної авіації

Винищувальна авіація, маючи на озброєнні літаки-винищувачі, є одним із основних засобів боротьби з повітряним противником і призначена для ураження літаків, вертольотів, крилатих ракет і безпілотних засобів противника в повітрі.

Вона також може знищувати наземні (морські) об'єкти противника в тактичній (50-80 км) і найближчій оперативній (120-150 км) глибині і вести повітряну розвідку.

Основними завданнями ВА є:

1. Ураження повітряного противника при відбитті його першого масованого удару;
2. Завоювання й утримання панування в повітрі в заданій смузі (районі) у встановлений період часу;
3. Прикриття своїх військ і об'єктів, повітряних і морських десантів від ударів засобів повітряного нападу і повітряної розвідки противника;
4. Прикриття частин і підрозділів інших родів авіації від атак винищувачів противника в повітрі;
5. Знищення літаків ДРЛВ і наведення, повітряних елементів РУК і літаків (вертольотів) постановників завад у зонах;
6. Ураження повітряних десантів противника в повітрі;
7. Зрив (порушення) повітряних перевезень противника.

Крім того ВА частиною сил може залучатися для ведення повітряної розвідки і знищення наземних (морських) об'єктів.

Ураження повітряного противника при відбитті його першого масованого удару – найважливіша задача ВА з початком агресії противника.

Об'єктами зосередження головних зусиль підрозділів і частин ВА при вирішенні цих завдань будуть ударні групи авіації противника, що входять як в ешелони прориву ППО, так і в ударний ешелон а також літаки ДРЛВ і наведення, повітряні елементи РУК і літаки (вертольоти) постановники завад у зонах.

Як показав досвід бойових дій засобів повітряного нападу БНС у зоні Перської затоки, для нанесення першого і наступних масованих ударів залучаються значні сили бойової авіації. Так, наприклад, тільки для нанесення першого масованого удару в ешелоні придушення ППО було задіяно понад 150 літаків, а в складі двох ударних ешелонів до 600. У нанесенні удару брали участь сили стратегічної, тактичної і палубної авіації, ударові авіації передував удар КР-"Томахок". Тривалість першого МУ склала до 2,5 годин.

Завоювання й утримання панування в повітрі в заданій смузі (районі) у встановлений період часу здійснюються при забезпеченні прольоту лінії бойового зіткнення з противником значних сил фронтових бомбардувальників, військово-транспортних літаків, авіації ВМС, а також у найбільше відповідальні періоди дій військ оперативних командувань(армійських корпусів).

При забезпеченні прольоту лінії бойового зіткнення з противником значних сил інших родів авіації об'єктами зосередження основних зусиль ВА є винищувачі і літаки ДРЛВ противника.

Так, наприклад, у контрнаступі під Сталінградом взимку 1942/43 р. і в повітряних боях на Кубані навесні 1943 р. радянські винищувачі завоювали панування в повітрі, а після Курської битви 1943 р. міцно утримували його до повної перемоги над фашистською Німеччиною.

Прикриття своїх військ і об'єктів, повітряних і морських десантів від ударів засобів повітряного нападу і повітряної розвідки противника важливе і постійне завдання винищувачів.

Основні зусилля винищувачів зосереджуються на прикритті головних угруповань наших військ, ракетних військ, аеродромів базування авіації і найбільш важливих об'єктів тилу, оперативних командувань.

Мета дій винищувачів при прикритті своїх військ і об'єктів полягає в тому, щоб не допустити прицільної стрільби і бомбометання противника по найбільш важливих об'єктах або знищити КР до того, як вона вийшла на об'єкт удару. Головними об'єктами дій при цьому є: літаки ударної авіації, постановники завад, повітряні елементи РУК.

Так, у роки ВОВ прикриття військ і об'єктів тилу фронту займало головне місце в бойовій діяльності фронтової ВА. На виконання цієї задачі фронтові винищувачі витратили понад 47% своїх літако-вильотів.

Прикриття частин і підрозділів інших родів авіації від атак винищувачів противника в повітрі досягається завчасним знищенням або зв'язуванням боєм винищувачів противника, які можуть атакувати літаки частин (підрозділів), які забезпечуються при польоті на бойове завдання, у районі об'єкта удару (десантування). При поверненні винищувачі виконують політ у загальному бойовому порядку на інтервалах і дистанціях від забезпечуваних літаків, які дозволяють своєчасно виявляти винищувач противника і відбити його атаку. Крім того, це завдання винищувачі можуть виконувати, забороняючи зліт винищувачів противника з аеродромів у період виконання бойового завдання частиною (підрозділом), які забезпечуються.

Важливе місце у вирішенні цього завдання приділяється прикриттю вертольотів, що виконують пошук і рятування екіпажів літаків (вертольотів), які зазнають біди.

В роки ВОВ на забезпечення бойових дій інших родів авіації ВА затратила понад 37% своїх літако-вильотів. Склад виділених винищувачів залежав від очікуваної протидії противника і від розміру групи, яка прикривається. Так, наприклад, коли винищувачі противника на маршруті й у районі дій виявляли активність і літали великими групами (12-16 літаків), то навіть на ланку бомбардувальників або штурмовиків іноді потрібно була виділяти мінімум 8-12 винищувачів.

Знищення літаків ДРЛВ і наведення, повітряних елементів РУК і літаків (вертольотів) постановників завад у зонах є першочерговими (найбільше важливими) об'єктами для ВА.

Важливість цього завдання для ВА знову підтвердив досвід бойових дій авіація Повітряних Сил в війнах і військових конфліктах останніх років. Так, в ході бойових дій БНС в зоні Перської затоки керування тактичною і палубною авіацією здійснювалося з літаків ДРЛВ і керування Е-ЗА, що робили націлювання на об'єкти ударів, інформували про обстановку, яка склалася. Крім того, ці літаки Е-ЗА “Сентрі”, а також літаки-розвідники RС-135 при підході літаків стратегічної авіації до об'єктів ударів, передавали їм інформацію про метеоумови, завадову обстановку і видавали іншу необхідну їм інформацію.

Ураження повітряних десантів противника в повітрі ВА здійснює на маршруті польоту до району десантування або при викиданні (висадженні) десанту шляхом ураження транспортних літаків (вертольотів) із десантом противника. Ураження повітряних десантів у повітрі винищувачі здійснюють для зриву повітряно-десантної операції противника.

Виконання цього завдання припускає одночасно ведення боротьби з винищувачами забезпечення десанту.

Зрив (порушення) повітряних перевезень противника ВА здійснює над територією противника – під час перевезення військ і вантажів з тилу до району бойових дій та з одного напрямку на інший, над своєю територією – при постачанні оточених угруповань противника й евакуації його військ повітрям.

Класичним прикладом виконання цього завдання в роки ВОВ були дії радянських винищувачів з блокування угруповання німецько-фашистських військ, оточених в районі Сталінграду.

Повітряну розвідку ВА веде силами позаштатних розвідувальних ескадрилій у тактичній і найближчій оперативній глибині противника плановими вильотами або одночасно з виконанням інших завдань.