Наземна охорона та оборона аеродрому 7 страница

Об'єкти розвідки винищувачів: війська і бойова техніка, РЕЗ противника, ПУ, аеродроми і засоби ППО. кораблі й інші морські об'єкти в прибережній смузі.

Крім того, винищувачі ведуть розвідку повітряної і метеорологічної обстановки.

Повітряну розвідку винищувачі ведуть парами, застосовуючи візуальне спостереження.

Ураження наземних (морських) об'єктів ВА здійснює частиною сил (усім складом) головним чином вдень у ПМУ. Ураження наземних (морських) об'єктів винищувачі виконують в умовах, коли завойоване панування в повітрі та недостатньо сил ударної авіації для вирішення завдань підтримки СВ, боротьби з засобами ППО, а також у випадку, коли панування в повітрі немає, але зненацька виникло завдання, яке у встановлений термін можуть вирішити винищувачі, які знаходяться в першій або другій готовності з відповідними засобами ураження, і відсутні сил ударної авіації. Так, наприклад, виліт екіпажу (пари) літаків МіГ-29 або Су-27, які знаходяться в першій готовності до бойового польоту може бути здійснений через 6 хв. після одержання сигналу, а з другої готовності через 10 хв., ланки - 8 хв. і 14 хв., ескадрильї - 12 хв. і 20 хв. відповідно.

При вирішенні цього завдання винищувачі уражають візуально видимі малі і рухомі цілі, діючи переважно в тактичній і найближчій оперативній глибині.

Деякі підрозділи і частини ВА радянських авіація Повітряних Сил залучалися для ведення бойових дій у РА. У зв'язку з відсутністю повітряного противника головними їхніми завданнями були: ураження наземних об'єктів опозиціонерів, а також ведення повітряної розвідки в інтересах виконання своїх бойових завдань.

У мирних умовах підрозділи і частини і несуть бойове чергування в єдиній системі ППО країни. Вартові пари (літаки) ВА знаходяться в установлених для кожної авіачастини ступенях готовності до бойового польоту.

У бойових діях авіаційні підрозділи і частини винищувачів виконують поставлені перед ними бойові завдання з ураження повітряного противника ведучи повітряні бої, а ураження наземних (морських) об'єктів шляхом нанесення авіаційних ударів.

Таким чином ВА є одним із основних засобів боротьби з повітряним противником і призначена для ураження літаків, вертольотів, КР і безпілотних засобів противника в повітрі.

 

5.3.2. Бойові властивості літаків винищувальної авіації

 

Як відомо з попередніх занять, призначення і завдання будь-якого роду авіації визначаються бойовими властивостями літаків, які знаходяться на його озброєнні.

Винищувальна авіація озброєна літаками четвертого покоління МіГ-29 і Су-27.

Літак-винищувач МіГ-29 призначений для ураження повітряних цілей і дій по наземним (надводними) об'єктах.

Літак-винищувач Су-27 призначений для завоювання панування в повітрі.

Літаки-винищувачі МіГ-29 і Су-27 здатні:

- виконувати перехоплення повітряних цілей у вільному просторі, і на фоні землі вдень і вночі в ПМУ та СМУ на середніх і малих дальностях;

- вести ближній повітряний бій.

Ефективність бойового застосування винищувачів забезпечується високими льотно-тактичними даними і комплексом авіаційного озброєння (КАО).

Визначальне значення для літаків-винищувачів мають такі ЛТД. як: максимальна швидкість, маневрені характеристики (тягоозброєність, радіуси і час сталого віражу, довжина розбігу і пробігу та ін. (стеля, дальність, тактичний радіус) і тривалість польоту.

 


 

Основні ЛТД літаків ВА

 

    МіГ-29   Су-27  
- екіпаж, чол.      
- макс. злітна маса, кг      
- максимальна швидкість км/год   2450/1500   2500/1400  
- практична стеля, м      
- дальність польоту (Rт) із ППБ, км 2160 (650)   3880 (1500)  
- макс. бомбове навантаження, т      
- кількість точок підвіски      
Озброєння Керовані ракети: „Повітря – земля” „Повітря – повітря” НАР Артилерійське   -- 4 бл. ГШ-30-1     -- 10 бл. ГШ-30-1
       

 

 

Основні маневрені та злітно-посадкові характеристики

 

Тягоозброєність   1.14   1,15  
Вертикальна швидкість, м/с      
Радіус віражу, м      
Довжина розбігу на повному форс., м      
Довжина пробігу з торм. параш., м      

 

Комплекс авіаційного озброєння (КАО) літаків-винищувачів містить у собі засоби ураження, установки озброєння, прицільну систему і систему керування озброєнням (СКО).

 

 

 


Винищувач МіГ-29

 

 

Винищувач МіГ-29

 

Винищувач Су-27

Винищувач Су-27

Головне місце в КАО літаків-винищувачів займають такі засоби ураження, які здатні вирішувати завдання з ураження повітряних цілей противника в широкому діапазоні умов: керовані ракети класу “повітря-повітря” середньої (Р-27), і малої (Р-73) дальності й артилерійська зброя.

Для вирішення завдань з ураження наземних цілей у КАО винищувачі входять АБ РБК, ЗБ, НАР, а також артилерійська зброя на з’ємних рухомих гарматних установках (ЗРГУ).

Озброєння літаків-винищувачів дозволяє уражати повітряні цілі будь-якого типу у всьому діапазоні висот і швидкостей під будь-якими ракурсами, у тому числі, ті які енергійно маневрують, а також успішно уражати наземні об'єкти.

Літаки-винищувачі МіГ-29 і Су-27 оснащені автоматичними системами наведення на повітряні цілі, багатофункціональними оглядово-прицільними системами. ПРНК літаків ВА мають велику дальність виявлення повітряних цілей у вільному просторі і на фоні землі, спроможні відслідковувати декілька повітряних цілей одночасно (до 10).

Завдяки високим ЛТД, потужному й ефективному озброєнню і сучасному устаткуванню літаки ВА мають такі бойові властивості:

- високу маневреність (тягоозброєність більше одиниці, висока вертикальна швидкість, малі радіуси сталого віражу, мала довжина розбігу і пробігу й ін.);

- високу швидкість польоту;

- високі можливості ПРНК (велика дальність виявлення, можливість відслідковування декількох повітряних цілей з визначенням найбільш небезпечних із них для літака);

- наявність потужного і різноманітного озброєння, яке дозволяє уражати насамперед повітряні цілі керованими ракетами класу «повітря-повітря» великої середньої і малої дальності, які можуть бути застосовані у будь-яких метеорологічних умовах, всеракурсних, спроможних успішно наводитись на ціль, що маневрує, в умовах застосування противником засобів РЕБ і умовах, які припускають пуск в умовах виконання маневру літаком-носієм;

- наявність достатнього бойового навантаження для дії по наземних об'єктах;

- спроможність вести повітряний бій на дозвуковій і надзвуковій швидкостях і уражати високоманевренні цілі;

- спроможність уражати малі наземні об'єкти противника;

- спроможність вести бойові дії самостійно за межами радіолокаційного поля в умовах РЕП засобів керування.

Сучасні винищувачі можуть вести успішно повітряний бій із різноманітними тактичними винищувачами противника, використовуючи для цього свою технічну і тактичну перевагу. Так, наприклад:

 

Порівняльні характеристики літаків Су-27 і F-15А

 

Характеристики літаків Су-27 F-15А
Норм. злітна маса, кг      
Макс. тяга двигунів, кгс
Тягоозброєність при зльоті, кгс/кг   1,15   1.13  
Макс. швидкість польоту, км/год          
- на Н = 11000 м      
- над землею      
Дальність польоту (без ПТБ), км. (над землею)      
Практична стеля, м      
Час розгону (на форсажі), с          
- на Н = 1 км    
від 600 до 1100 км/год      
від 1100 до 1300 км/год      
Мін. радіус сталого віражу          
(на Н=1 км), м      
Час сталого віражу (на Н=1 км). м   17,6    
Швидкість відриву, км/год (на форсажі)      
Довжина розбігу на форсажі, м      
Посадкова швидкість, км/год      
Довжина пробігу без гальм. парашута, м      
Макс. бомбове навантаження, т      

 

Таким чином, високі ТТД, сучасне устаткування і потужне озброєння дозволяють літакам-винищувачам успішно уражати будь-які повітряні цілі, а також малі і рухомі наземні (надводні) об'єкти противника.

 

5.3.3. Способи бойових дій і бойові порядки винищувачів

 

Спосіб бойових дій – це порядок застосування сил і засобів винищувальної авіації при виконанні бойового завдання. При виконанні своїх бойових завдань підрозділи та частини ВА застосовують такі способи бойових дій:

а) при ураженні повітряних цілей:

- одночасне введення в бій і ураження повітряного противника основними силами авіаційної частини з положення чергування на землі або в повітрі;

- послідовне введення в бій і ураження повітряного противника підрозділами з положення чергування на землі або в повітрі;

- введення в бій підрозділів (екіпажів) і ураження повітряного противника із засідок на землі й у повітрі;

- самостійний пошук і ураження повітряного противника ланками (парами, екіпажами) у заданому районі (смузі);

- "вільне полювання".

Крім того, при забороні атак винищувачів противника по літаках, підрозділам і частинам інших родів авіації, які прикриваються винищувачами, застосовуються:

- розчищення повітряного простору;

- патрульний супровід апч, які прикриваються, інших родів авіації;

- блокування аеродромів базування винищувачів противника;

- заслони в повітрі.

Одночасне введення в бій і ураження повітряного противника застосовується, наприклад, при відбитті масованих нальотів або значних груп авіації противника з метою нанесення їй максимально можливого збитку в короткі строки.

Послідовне введення в бій і ураження повітряного противника може застосовуватися при ешелонованих діях повітряного противника (дії противника великою кількістю дрібних груп літаків або вертольотів) або при необхідності тривалого вогневого впливу на нього.

При одночасному або послідовному введенні в бій вихідне положення винищувачів буває різним. Підрозділи (частини) можуть знаходитися на аеродромі (на землі) у відповідному ступені готовності до бойового польоту або в зоні чергування в повітрі.

Введення в бій і ураження повітряного противника із засідок застосовується для досягнення раптовості вогневого впливу підрозділів (екіпажів) винищувачів по окремих групах (літаках, вертольотах ) противника на окремих напрямках його польоту і здійснюються діями ланок (пар, екіпажів) із спеціально підготовлених аеродромів (майданчиків) або зон чергування в повітрі, що не проглядаються РТЗ противника.

Цей спосіб широко застосовувався в роки ВВВ для ураження літаків-корегувальників артилерійського вогню і розвідників в бойових діях авіації у В'єтнамі, коли винищувачі з основних аеродромів та із зон чергування в повітрі, які проглядаються противником, не встигали перехопити ціль або противник маневровим вогнем зривав атаку.

Самостійний пошук і ураження повітряного противника полягає в тому, що ланки, пари, екіпажі винищувачів, виконуючи політ у заданому районі (смузі), проглядають повітряний простір за допомогою бортових оглядово-прицільних систем та візуально і виявивши противника, атакують його. Цей спосіб б. д. застосовується у випадках, коли із зон чергування над своєю територією винищувачі не встигають уразити повітряного противника на заданих рубежах внаслідок пізнього виявлення цілей, коли відсутня радіолокаційна інформація на даному напрямку або противник придушив РЛС завадами і ПУ не можуть виявити повітряні цілі і навести на них винищувачі. Район самостійного пошуку для ураження повітряних цілей на малих висотах призначається за межами нашого радіолокаційного поля, як правило, над територією противника. Його розміри по фронту 100-150 км, а в глибину 40-60 км,

"Вільне полювання" полягає в довільному виконанні польоту високо підготовленими групами й поодинокими екіпажами винищувачів над територією противника з метою знищення окремих самостійно вибраних повітряних цілей. Цей спосіб застосовується при необхідності регулярного впливу на літаки (вертольоти) противника над його територією, підтримуючи напруженою обстановку в його повітряному просторі, знесилення і деморалізацію противника.

Так, у роки ВВВ глибина проникнення "мисливців" на територію противника залежала від обстановки, запасу пального і досягала 50-100 км. "Мисливцям" давалася велика ініціатива у виборі маршруту, висоти польоту і способів атаки, вони обмежувалися тільки у відношенні району дій і тривалості польоту. Атаки "мисливців" завжди були розраховані на раптовість, яка досягалося широким використанням сонця, хмарності, великої висоти і т.д. Крім того, "мисливці" уникали польотів уздовж (поблизу) залізних і шосейних шляхів, а також через райони, насичені засобами ППО противника. На боротьбу з авіацією противника цим способом у ході ВВВ винищувачі радянських авіація Повітряних Сил затратили 31330 літако-вильотів. При цьому на один знищений літак противника "мисливці" затрачали 3-4 літако-вильоти.

Розчищення повітряного простору здійснюється підрозділами винищувачів, які слідують перед підрозділами(частинами) інших родів авіації, які прикриваються винищувачами, на розрахункових інтервалах із завданням уразити (зв'язати боєм) винищувачі противника на дальніх підступах до цих підрозділів, які у смузі їхнього прольоту або в районі дій. Застосовується цей спосіб, коли частини і підрозділи інших родів авіації діють великою кількістю груп, і ці групи важко забезпечити патрульним супроводом.

Спосіб бойових дій "розчищення повітряного простору" народився в боях на Кубані. Його поява була обумовлена підвищенням активності радянських винищувачів. « Розчищення повітря » -, як тоді називався цей спосіб, здійснювався патрулюванням винищувачів у зонах, висунутих щодо цілі, по якій діяли радянські літаки, убік найбільше ймовірної появи винищувачів противника. Перші групи радянських винищувачів приходили в зони за 5-10 хв. до підходу до цілі бомбардувальників або штурмовиків. "Розчищення повітря" застосовувався частіше усього в періоди найбільше напружених дій авіації, при здійсненні нею крупних масованих ударів.

Патрульний супровід здійснюється спільним польотом винищувачів із літаками (вертольотами), що прикриваються, у загальному бойовому порядку з метою заборони атак винищувачів противника по цим забезпечуваним літакам (вертольотам.). Спосіб, як правило, застосовується при забезпеченні невеличких по склади груп літаків інших родів авіації, які виконують політ у компактному бойовому порядку, і може здійснюватися як протягом усього маршруту польоту, так і на окремих його ділянках.

Досвід ВВВ показав, що співвідношення бомбардувальників і штурмовиків до винищувачів супроводу складало від 2:1 до 1:1. Причому чим більше був склад супроводжуваних груп бомбардувальників і штурмовиків, тим менше був наряд винищувачів супроводу.

Блокування аеродромів базування винищувачів противника полягає в забороні зльоту винищувачів противника протягом заданого часу шляхом ураження їх при вирулюванні, на зльоті, руйнації ЗПС (МРД) і мінування аеродрому.

Аеродроми винищувачів противника блокуються в найбільше відповідальні періоди дій ударних сил і військово-транспортних літаків.

В роки ВВВ винищувальна авіаційна дивізія в середньому могла надійно заблокувати протягом 15-20 хв. 3-5 аеродромів винищувачів противника при наряді сил на кожний аеродром у середньому по одній авіаескадрильї і не припустити зльоту винищувачів з цього аеродрому і підходу його винищувачів, які б спробували здійснити деблокування .

Заслони в повітрі організуються на дальніх підступах і в смузі прольоту літаків, які прикривають, або району їх дій на напрямках ймовірної появи винищувачів противника. Винищувальні заслони є різновидом груп розчищення повітряного простору.

б) при ураженні наземних (морських) об'єктів: винищувальна авіація застосовують ті ж способи бойових дій, що і БА і ША. Ними є:

- одночасний удар усім складом або більшою частиною сил авіаційної бригади по одному або декільком заздалегідь заданим об'єктам у встановлений час;

- послідовні удари ескадрилій (ланок, пар, екіпажів) по одному або декільком заздалегідь заданим об'єктам в установлений час;

- самостійний пошук і ураження об'єктів у заданому районі або смузі ланками, парами, екіпажами.

Застосовуючи той або інший спосіб бойових дій, апч літаків-винищувачів виконують польоти в різноманітних бойових порядках.

У бойових порядках підрозділів і частин винищувальної авіації створюються такі групи різноманітного тактичного призначення - ударна, забезпечення, резерву.

Ударна група є основним елементом бойового порядку і призначена для ураження основних сил противника, наприклад, відбиття атак по літакам, що прикриваються.

Групи забезпечення: зав'язки бою, демонстративна (відволікаюча) прикриття від атак винищувачів противника та ін. призначені для створення сприятливих умов виконання бойової задачі винищувачами ударної групи.

Так, групи зав'язки бою повинні забезпечити умови для раптового виходу в атаку ударній групі, демонстративні і відволікаючі групи мають на меті ввести в оману противника, щодо намірів ударної групи, групи прикриття від атак винищувачів, відбивають атаки винищувачів противника по літаках ударної групи.

Резерв виділяється для вирішення завдань, які раптово виникають.

Бойовий порядок груп тактичного призначення винищувальної авіації в залежності від інтервалів, дистанцій, перевищень і понижень між літаками, підрозділами і групами, які входять до них може бути таких видів: зімкнутий, розімкнутий і розосереджений.

Зімкнутий бойовий порядок застосовується парою і ланкою при введенні в бій, при атаках групових цілей.

Розімкнутий бойовий порядок забезпечує можливість вогневої і тактичної взаємодії між екіпажами і групами. Одним з різновидів розімкнутого бойового порядку, застосовуваного в хмарах і вночі парами і ланками винищувачів, є "радіолокаційний ланцюжок". Політ у район повітряного бою (ведення пошуку) пара і ланка винищувачів здійснюють у розімкнутих бойових порядках, які забезпечують найкращі умови огляду повітряного простору, зручність пілотування, мінімальний час для перебудування в бойовий порядок для ведення бою.

Розосереджений бойовий порядок застосовується винищувачами при виконанні бойових задач у складі ескадрилій і більших груп.

Основними формами бойових порядків винищувальної авіації є: "колона", "пеленг", "клин", "фронт", "змійка" і інше.

Пара

 

 

 


"пеленг" літаків "фронт" літаків "колона" літаків


Ланка

       
   


"пеленг" пар "колона" пар "фронт" пар

           
     

 


"клин" літаків "пеленг" літаків "колона" літаків

Ескадрилья

               
   
     
 

 


"колона" "змійка" "пеленг" "пеленг" "колона"

ланок ланок ланок пар пар

 

Пара і ланка діють у зімкнутих і розімкнутих бойових порядках "пеленг", "фронт", а ланка, крім того, "клин літаків". У хмарах і вночі пари (ланки) можуть застосовувати розімкнутий бойовий порядок "радіолокаційний ланцюжок" або розосереджений бойовий порядок.

Ескадрилья виконує політ у розімкнутих бойових порядках "пеленг", "колона", "змійка" ланок (пар) чи діє у розосередженому бойовому порядку.

 

Питання для самоконтролю з основи бойових дій підрозділів і частин винищувальної авіації

1. Призначення та завдання ВА.

2. Основні ЛТД літаків ВА.

3. Стисла характеристика озброєння і устаткування літаків ВА.

4. Бойові властивості літаків ВА.

5. Що називається способом бойових дій?

6. Способи бойових дій ВА при ураженні наземних (морських) цілей.

7. Що називається бойовим порядком?

8. Групи (літаки) тактичного призначення в бойових порядках ВА.

9. Види бойових порядків та їх характеристика.

10. Форми бойових порядків.

§ 5.4. Основи бойових дій підрозділів і частин розвідувальної авіації (РА)

Найважливішою умовою успіху бойових дій інших родів авіації є своєчасне забезпечення командування і штабів цих апч повними і достовірними даними про противника. Це досягається різними видами військової розвідки, в тому числі повітряною розвідкою, яка є видом бойової діяльності авіації з добування даних про противника, місцевість і метеорологічні умови.

Повітряна розвідка (ПР) виконується розвідувальними авіаційними частинами (підрозділами) і безпілотними розвідниками, нештатними розвідувальними підрозділами авіаційних частин тактичної авіації, а також всіма екіпажами одночасно з виконанням бойових завдань. Такі властивості повітряної розвідки, як швидкість проникнення до об'єктів розвідки на великій глибині, а також достовірність отриманих даних ставлять її на одне з чільних місць серед інших видів військової розвідки.

Повітряна розвідка як самостійний вигляд військової розвідки сформувалася в Першу Світову війну. Тоді авіація, якою володіли армії воюючих сторін, застосовувалася переважно для ведення повітряної розвідки, роль якої була надзвичайно велика.

Дуже важливими були роль і значення повітряної розвідки в роки ВВВ. У численних операціях Радянської Армії вона займала одне з головних місць серед інших видів розвідки. У роки війни авіація виконувала 12% всіх літако-вильотів на розвідку. В умовах, коли ситуація швидко змінювалася, результати повітряної розвідки нерідко ставали одним з головних, а іноді і єдиним чинником, який впливає на прийняття обґрунтованого рішення на бойові дії. Наприклад, в період контрнаступу Радянської Армії під Сталінградом повітряна розвідка своєчасно виявила перекидання двох танкових дивізій з Північного Кавказу в район Котельниково, де створювалася танкова група Манштейна. Для маскування цього перекидання німецько-фашистське командування застосувало оперативне маскування. Радіостанції танкових дивізій противника продовжували працювати майже в тому ж районі, де вони знаходилися до перекидання. Радіорозвідка фронту зробила висновок, що танкові дивізії не зменшилися, а лише перегрупувалися.

Повітряна розвідка ще раз підтвердила відбуття танкових дивізій і зосередження їх в районі Котельниково. Ці дані дозволили радянському командуванню своєчасно вжити заходів і зірвати спробу ворога раптовим ударом танкової групи в напрямі Сталінграду забезпечити вихід з оточення 6-й німецько-фашистської армії. Цей приклад доказує, що повітряна розвідка не тільки здобувала дані про противника, але і доповнювала і контролювала дані про ворога інших видів розвідки: агентурної, радіорозвідки, свідчення полонених, перебіжчиків.

Значно більшу роль ПР покликана зіграти в сучасних умовах.

Різке підвищення вражаючих властивостей засобів озброєної боротьби і маневрових можливостей військ призвело до збільшення розмахів операцій, що вимагає отримання великого об'єму даних про противника за короткі терміни. Кількість об'єктів повітряної розвідки збільшилася більш ніж в 2 рази в порівнянні з ВВВ, передусім за рахунок розосередження авіації. Збільшилася питома вага: до 60-70% рухомих малорозмірних об'єктів, підвищилися можливості з маскування, це вимагає від сил і засобів повітряної розвідки великого бойового напруження.

Роль і місце РА як мобільного засобу добування даних про противника, необхідних військам, командуванню і штабам всіх ступенів, перетворили її в один з важливих родів авіації, який вирішує одну з основних завдань авіації ПС – ведення повітряної розвідки.

5.4.1. Призначення, основні завдання повітряної розвідки (ПР). Вимоги, які пред’являють до неї

Основним засобом повітряної розвідки в авіації ПС є розвідувальна авіація.

Розвідувальна авіація, маючи на озброєнні пілотовані літаки-розвідники і безпілотні літальні апарати (БПЛА), призначені для повітряної розвідки противника, місцевості і погоди.

У окремих випадках літаки-розвідники можуть одночасно з веденням розвідки знищувати розкриті ними об'єкти противника, а також залучатись до позначення та наведення своїх ударних груп на об’єкти ударів.

Повітряна розвідка ведеться РА в інтересах організації і проведення бой­ових дій військ. При цьому завдання повітряної розвідки визначаються метою, задумом, розмахом і особливостями проведення бойових дій.

Повітряна розвідка ведеться в мирний час без порушення державного кордону, а в особливий погрожувальний період до початку збройної агресії по розпорядженню Генерального штабу – з порушенням державного кордону, з початком бойових дій – без обмежень.








Дата добавления: 2019-02-07; просмотров: 313;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.057 сек.