Наземна охорона та оборона аеродрому 4 страница

2. Велика дальність польоту, яка дозволяє десантувати повітряні десанти та перевозити війська та МЗ на великі відстані. Так наприклад, найбільший тактичний радіус дії літака Ан-12БП при десантному навантаженні 10 т складає 1300 км й досягається під час польоту на висоті біля 9000 м. Для літаків ІЛ-76 тактичний радіус дії при G зл.=170 т, Н=9000 м та десантному навантаженні 20т складає біля 2100 км.

3. Велика вантажопідйомність, яка дозволяє приймати на борт та перевозити по повітрю великогабаритну техніку. Так наприклад, літак Іл-76 здатен перевезти:

- танки (вагою 43 т)-1од.;

- БМП-2(13,8 т.)- 2 од.;

- БТР-70(10,5 т.)-2 од.;

- 182 мм гаубицю (16,5)-2 од.;

- літак Су-27 (16150 кг)-2од.;

- літак Су-24 (22320 кг)-1 од.;

- літак Су-25 (8500 кг)-2 од.;

- вертоліт Мі-24В (8500 кг)-1од.

4. Значна швидкість польоту, яка дозволяє виконувати бойові завдання у стислі строки, успішно долати ППО, швидко перенацілювати ВТА на інші оперативні напрями.

5. Велика висотність, яка дозволяє успішно долати ППО противника й вести раптові бойові дії.

6. Гарні злітно-посадкові характеристики, які дозволяють базуватись апч ВТА на аеродромах 3 класу, де довжина ЗПС=1800м, нормативне одноколісне навантаження на покриття ЗПС-12 т.

4.1.3. Способи бойових дій та бойові порядки апч ВТА

Свої бойові завдання підрозділи і частини виконують різними способами бойових дій.

Основними способами бойових дій апч ВТА є:

- одночасний політ усім складом чи більшою частиною сил на виконання бойового завдання у встановлений час;

- послідовні польоти загонів, окремих пар, (екіпажів) на виконання бойового завдання у встановлений час.

Одночасний політ всім складом або більшою частиною сил застосовується з метою виконання десантування (висадки) повітряного десанту, перевезення військ, доставка їм різних МЗ та озброєння а також створення активних (пасивних) перешкод РЕЗ противника в заданій смузі (районі) та виконання інших завдань, які зумовлені бойовими можливостями частини (підрозділу).

Послідовні польоти підрозділів застосовуються, коли не вистачає сил для виконання бойового завдання в одному вильоті чи коли за умовами обставин (у відповідно з поставленим завданням) потрібні безперервні дії у встановлений час.

Застосовуючи різні способи бойових дій апч ВТА здійснюють польоти на виконання бойових завдань у відповідних бойових порядках.

Бойовий порядок підрозділів і частин ВТА повинен забезпечити:

- десантування військ в угрупуванні, яке передбачене для них, та в високому темпі;

- надійність виходу на майданчики й безпека десантування;

- найкращі умови для застосування засобів РЕБ подолання систем ППО противника з найменшими втратами;

- інші сприятливі умови для виконання бойового польоту.

Бойовий порядок частини (підрозділу) ВТА може складатися з груп різного тактичного призначення. До них відносяться:

- десантна чи транспортна група (в залежності від бойового завдання);

- групи забезпечення, до яких відносяться групи наведення (група забезпечення посадки) та РЕБ.

Під час десантування повітряного десанту посадковим способом замість групи наведення створюються групи забезпечення посадки.

Десантна (транспортна) група призначається для виконання головного завдання. В склад групи входять ескадрильї, які здійснюють викидання (висадження) важкої техніки, озброєння, вантажу і о.с. десанту (військ). Авіаційна частина входить в десантну групу всім складом або частиною сил. Окремі літаки (підрозділи) авіаційної бригади можуть входити в групу забезпечення.

Група наведення прямує попереду десантної групи здійснює маркування маршруту та місць прицілювання, визначає фактичну погоду та радіолокаційну обстановку на маршруті польоту і в районі десантування. Одночасно з виконанням цих завдань група наведення виконує дорозвідку засобів ППО противника. Група наведення може складатися з 2-3- літаків. Тимчасовий інтервал між групою наведення та десантною групою повинен бути приблизно 20-25 хв.

Група забезпечення посадки призначається для доставки на аеродром (майданчики) висадки (вивантаження) військ та бойової техніки передової групи, групи управління польотами з необхідними засобами управління, привода та забезпечення посадки військово-транспортних літаків.

Група РЕБприкриває бойовий порядок авіаційної частини перешкодами на маршруті польоту та в районі десантування. Літаки-постановники перешкод розосереджуються по всій глибині бойового порядку.

В ряді випадків у військово-транспортному авіаційній частині можуть створюватись демонстраційні (відволікаючі) групи у складі 1-2 загонів, які виконують політ у смузі польоту десантної (транспортної) групи чи на її флангах по паралельних маршрутах але на інших (більших) висотах в цілях введення противника в оману відносно справжнього напрямку і часу польоту десантної (транспортної) групи та розосередження зусиль активних засобів ППО противника.

Крім груп забезпечення, які перелічені, зі складу взаємодіючих з підрозділами і частинами ВТА частин тактичної авіації, створюються групи:

- винищувачів прикриття;

- придушення (знищення) ППО противника;

- РЕБ.

Основними видами бойових порядків підрозділів і частин ВТА є: зімкнутий, розімкнутий та розосереджений.

Зімкнутий бойовий порядок застосовується тільки при десантуванні повітряних десантів та доставці військам МЗ парашутним способом вдень в ПМУ, під час стійкого зорового зв’язку між літаками. Він забезпечує викид повітряного десанту у мінімальний термін часу, найбільш ефективне застосовування засобів РЕБ під час подолання системи ППО противника, скорочення числа винищувачів, які залучені для прикриття бойового порядку. Відстань між загонами в бойовому порядку ескадрілії встановлює 2-3 км.

У розімкнутих б.п. загони та ескадрильї виконують політ за маршрутами під час вирішення зазначених вище завдань. При цьому інтервали та дистанції між літаками виключають одночасне ураження них однією ЗКР зі звичайним зарядом і складає не менш 120-180 м.

У розосередженому бойовому порядку літаки здійснюють політ за межами візуальної видимості на дистанціях та інтервалах, які отримуються, за допомогою РТЗ міжлітакової навігації (МЛН), які є частиною ПНК.

Розосереджений бойовий порядок є основним і найбільш універсальним в частинах ВТА.

Форми бойових порядків:

Зімкнутий та розімкнутий

Загін

 

 

„клин” літаків „пеленг” літаків

Ескадрилья Авіаційна бригада

 

 

„колона” загонів „колона” ескадрилій

Розосереджений

„поток” поодиноких літаків „поток” пар

Способи бойових дій та бойові порядки підрозділів та частин ВТА встановлює командир.

§ 4.2. Основи бойових дій підрозділів і частин армійської авіації (АА)

4.2.1. Призначення і завдання армійської авіації (АА)

АА є родом сухопутних військ, призначена для авіаційної підтримки військ шляхом ураження наземних(морських), головним чином малорозмірних, броньованих, рухомих об’єктів противника переважно на передньому краї і в тактичній глибині, а також для вирішення завдань всебічного забезпечення загальновійськового бою.

Підрозділи і частини АА у відповідності з її призначенням, можуть виконувати вогневі, транспортно-десантні, розвідувальні і спеціальні бойові завдання.

До вогневих завдань відносять:

1. Ураження малорозмірних, броньованих, рухомих засобів, а також живої сили противника.
2. Ураження вертольотів противника, (малошвидкісних і низьколітаючих цілей) у повітрі.
3. Ураження повітряних (морських) десантів.
4. Ураження аеромобільних частин (підрозділів) і десантно-розвідувальних груп противника.
5. Забезпечення прольоту транспортно-десантних вертольотів.
6. Авіаційна підтримка бойових дій десанту.

Основними об’єктами ударів підрозділів і частин АА при вирішенні вогневих завдань є: танки, БТР, БМП, артилерія, міномети, зенітна артилерія, вертольоти на майданчиках, ПУ, ракети тактичного призначення, ротні і взводні опорні пункти, доти, дзоти, морські переправи, ЗПС, малі кораблі та ін. Більшість з цих об’єктів розташовуються на відстані від 0.5 до 4 км від бойових порядків наших підрозділів.

Так, наприклад: при якісній підготовці екіпажів ударна група вертольотів у складі 10-12 Мі-24В здатна за один виліт знешкодити до 46-56 танків чи БТР на відкритій місцевості, або 25-30 танків у обвалуваннях (вогневе завдання).

Транспортно-десантні завдання:

1. Десантування повітряних десантів.

Підрозділи і частини АА десантують тактичні і оперативно-тактичні десанти. Так, тактичний десант висаджується на відстані 15-20 км від лінії фронту і повинен вести бій 3-4 години. Як тактичний десант використовують механізовані та аеромобільні підрозділи і частини. Для десантування тактичного десанту у складі посиленої механізованої роти потрібно 6-8 вертольотів Мі-8.

Приклад: 20-22 грудня 1986 р. був висаджений тактичний повітряний десант у складі однієї мотострілецької роти у районі міста Іскаполь під н.п. Газні силами о.в.е, що базувався на аеродромі Газні і частиною сил Джелалабадського овп.

Десантування виконувалось при тісній взаємодії з артилерією мсп і ошап ФА.

За 40 хв. до початку десантування артилерія нанесла вогневий удар по району висадки десанту. За 15 хв був нанесений бомбо-штурмовий удар силами 3-х ланок штурмовиків Су-25. Після цього по цілям, розташованим поблизу майданчиків десантування був нанесений удар вертольотами Мі-24.

Десантування виконувалось в день, в ПМ і СМУ з посадкою вертольотів на невідомі майданчики, а інколи з режиму зависання.

Для прикриття Мі-8 МТ виділялось 4 Мі-24 із складу супроводу. Літаки ФА придушували засоби ППО, що були виявлені, і забезпечували прикриття бойових порядків основних сил десанту. Перша хвиля десантувалася через 40 сек. після удару Мі-24.

2. Забезпечення маневру та дій військ в ході бою.

3. Висадка розвідувальних і спеціальних груп для захвату або знешкодження важливих об’єктів противника.

4. Перевезення особового складу та переправочних засобів до місць форсування водних переправ.

5. Евакуація поранених і хворих, а також військ після виконання ними завдань у тилу противника.

До розвідувальних завдань відносяться:

1. Ведення повітряної розвідки противника, та погоди.
2. Ведення радіаційної, хімічної і інженерної розвідки місцевості.
3. Спостереження за полем бою і переднім краєм.

Повітряна розвідка противника ведеться підрозділами тактичних безпілотних літаків-розвідників і екіпажами вертольотів в інтересах загальновійськових (танкових) частин і з’єднань з застосуванням технічних засобів повітряної розвідки і візуальним спостереженням.

Мета повітряної розвідки противника – визначити положення його передових частин і підрозділів, виявлення танків і мотопіхоти, позицій артилерії та інше.

Так, наприклад, за одну годину екіпаж вертольота Мі-24К може розвідати до 8-ми об’єктів противника типу артилерійська батарея на вогневій позиції або в русі, танковий (мотопіхотний) батальйон на рубежі розгортання, окремі важливі вогневі точки та інше.

До спеціальних завдань відносяться:

1. Коректування вогню артилерії.
2. Мінування з повітря і постановка димових (аерозольних) завіс.

Так, наприклад, вертоліт Мі-8, що має боєкомплект 200 мін, здатен поставити: один ряд мін довжиною 995 м за 3.25 хв., або двохрядне мінне поле площиною 130000 кв. м. за 6.25 хв.

Виходячи із можливостей по мінуванню місцевості одного вертольота витікає, що ланка вертольотів у складі 4-ох одиниць здатна одночасно поставити чотирирядне мінне поле довжиною 1 км і глибиною 75-100 м, в залежності від відстані між рядами мін (інтервалу між вертольотами у бойовому порядку ланки) або вертоліт Мі-24 при швидкості польоту 280 км/год на висоті 100 м здатен поставити димову завісу перед фронтом військ довжиною 1840 м, а ланка цих вертольотів близько 7 км. Один Мі-8 на швидкості польоту 200 км/год на висоті 80 м ставить димову завісу довжиною 1400 м, а ланка цих вертольотів - 6 км.

3. Забезпечення управління військами і зв’язку.

4. Пошук і рятування екіпажів, літаків та вертольотів, що зазнали аварії.

5. Радіоелектронне придушення засобів керування військами і зброєю противника.

Наприклад, вертоліт Мі-8ППА, що знаходиться в зоні на відстані 20-30 км від противника, здатен шляхом створення активних перешкод РЛС виявлення повітряних цілей, наведення винищувачів і цілевказання ЗРК і ЗА зменшити ймовірність виявлення повітряних цілей в 1,5-2 рази.

Таким чином, підрозділи і частини АА здатні вирішувати широке коло завдань, а самі вертольоти є багатоцільовими апаратами.

Склад АА.

Різноманітність завдань, що стоять перед АА потребують для їх вирішення застосування різних спеціалізованих сил. Тому в залежності від характеру завдань, що вирішуються АА, вона розділяється на слідуючі роди:

- штурмова авіація, має на озброєнні бойові вертольоти Мі-24Д, Мі-24В, Мі-8МТ, Мі-8ТВ;

- транспортна авіація, що має на озброєнні транспортно-бойові і транспортно-десантні вертольоти Мі-8Т, Мі-26, а також Мі-8ТВ, Мі-24Д і Мі-24В;

- розвідувальна авіація, що має на озброєнні безпілотні літаки-розвідники “Рейс-Д”, “Стриж” і “Крило”, Мі-24КіР;

- спеціальна авіація має спеціальні вертольоти Мі-2, Мі-8ПП, Мі-8СМ і СМВ, а також вертольоти Мі-9ПвПУ і Мі-22ПвПУ, Мі-24К, які використовуються в якості повітряних ПУ, Мі-24РіК.

Організаційно АА складається з бойових та транспортно-бойових бригад АА, окремих вертолітних ескадрилій, окремих ескадрилій безпілотних ЛА, підрозділів і частин спеціальних військ, частин і установ тилу. Бригада АА складається із 3-х вертолітних ескадрилій, технічних підрозділів і підрозділів забезпечення (батз, бо, бз і РТЗ).

Як правило, бригади АА мають змішаний склад, тобто, на їх озброєнні знаходиться декілька типів вертольотів. Так, наприклад, бойова бригада має на озброєнні вертольоти Мі-24, Мі-8 та Мі-9 (2 а.е – Мі-24 та 1 а.е – Мі-8 (9)).

Базування АА організується з врахуванням характеру завдань, що виконуються, замислу майбутніх дій, бойових властивостей АА, можливостей та особливостей її застосування в інтересах загальновійськових об’єднань (з’єднань) та включає систему аеродромів (посадкових майданчиків) для вертольотів і позиційних районів для тактичних БЛА.

В обороні аеродроми (майданчики) базування для АА звичайно призначаються на відстані 50-80 км, а в наступі у межах 30-70 км від лінії бойового зіткнення з противником.

Позиційні райони для тактичних БЛА звичайно призначаються на відстані 15-20 км від противника.

Вертолітні бригади в районах базування розташовуються, як правило, поескадрильно на 2-4 майданчиках, що розташовуються на відстані 10-15 км одна від другої.

Окрім основних майданчиків базування для вертолітної бригади можуть бути додатково на визначений період виділені наступні аеродроми (майданчики): запасний, підскоку, засідки, завантаження (вивантаження) військ, техніки або МЗ.

Майданчики підскоку для ескадрилій призначаються на відстані 10-20 км від противника, майданчики підскоку для ланки (“пари”) на відстані 2-6 км від передбаченого місця атаки цілей.

Таким чином АА у відповідності зі своїм призначенням може виконувати вогневі, транспортно-десантні, розвідувальні та спеціальні завдання.

Успішне виконання цих завдань багато в чому буде визначатися бойовими властивостями вертольотів.

4.2.2.Бойові властивості вертольотів АА

Бойові властивості вертольотів – це сукупність ЛТД озброєння, устаткування та інших характеристик вертольотів, що визначають можливість успішного виконання ними завдань.

Аналіз ЛТД, а також досвід бойового застосування та експлуатації вертольотів показують, що їх бойові властивості відрізняються від бойових властивостей літаків, а також від властивостей вогневих і транспортних засобів, що знаходяться у СВ.

Ударний вертоліт Мі - 24В

Військово-транспортний вертоліт Мі-26

Багатоцільовий вертоліт Мі-8 АМТС

Основні ЛТД вертольотів.

Основними бойовими властивостями вертольотів є:

- високі злітно-посадкові якості, які дозволяють базуватися на непідготовлених польових майданчиках, що забезпечує їм сприятливі умови для маскування та свободу аеродромного маневру, а також дозволяють розташовувати ці майданчики у безпосередньому наближенні від району виконання бойових завдань;

- широкий діапазон швидкостей та висот польоту, які дозволяють швидко з’явитися над ціллю, вести раптові дії з гранично малих висот і різних швидкостей польоту від максимальної до режиму висіння, а також долати ППО противника на гранично малих висотах з використанням складок земної поверхні;

- висока маневреність, що дозволяє успішно долати ППО противника, вести штурмові дії та повітряні бої з вертольотами противника;

- вантажопідйомність, що дозволяє транспортувати не тільки особовий склад, але й бойову техніку, а також МЗ, які мають велику вагу та габарити;

- здатність перевозити бойову техніку на зовнішній підвісці, яка дозволяє транспортувати вантаж, який перевищує за своїми розмірами розміри вантажних кабін;

- наявність різного потужного озброєння, що включає керовані та некеровані ракети, ав. бомби, кулеметно-гарматне озброєння яке дозволяє ефективно вражати малорозмірні та рухомі цілі, а також групові майданчикові цілі;

- наявність обладнання, яке дозволяє десантувати бойову техніку військ у тил противника у різних метеоумовах, у різний часи доби, вести різні види повітряної розвідки (радіаційну, інженерну, радіотехнічну, поля бою та інші);

- універсальність застосування, яке забезпечує застосування вертольотів у ролі штурмовика, у десантному, транспортному, санітарному варіантах, у варіантах повітряного командного пункту, постановника перешкод, коректувальника вогню артилерії та ін.;

- велика дальність польоту дозволяє перевозити о.с. та МЗ на великі відстані.

Так, наприклад, дальність перевозок МЗ або бойової техніки у середині вантажних кабін в залежності від злітної маси вертольотів лежить у межах:

- для Мі-8МТ при вантажі масою 2.5 т – 340-700 км;

- для Мі-26 при вантажі масою 12 т – 800-1240 км.

Або, тактичний радіус вертольота Мі-24В з повною заправкою паливом в основних баках при польоті на малій висоті (вище 200 до 1000 м) та гранично малій висоті (до 200 м включно) у варіанті озброєння 4хПТУР та 4хУБ-32 з часом дії над ціллю 10 хв. складає 160 км. Бойова вертолітна бригада, озброєна вертольотами Мі-24В та Мі-8ТВ здатна наносити одночасні удари по наземним цілям при вильоті усім складом або послідовно ескадрильями по наземним об’єктам противника, розташованим на відстані 150-160 км від аеродрому базування.

Таким чином вертольоти, які знаходяться на озброєнні АА мають високі бойові властивості і здатні виконувати бойові завдання з високою ефективністю.

4.2.3. Способи бойових дій та бойові порядки підрозділів та частин АА

Оскільки вертольоти виконують різні за характером завдання в умовах обстановки, які сильно відрізняються одна від одної, то підрозділи та частини АА застосовують різні способи бойових дій.

До них відносяться:

- одночасні дії усім складом або більшою частиною сил (одночасний удар, одночасне введення у бій, одночасні спеціальні бойові польоти, наприклад - на повітряну розвідку). Спосіб застосовується з метою виконання завдань в мінімальний час;

- послідовні дії підрозділів (послідовні удари, послідовне введення у бій, послідовні спеціальні бойові польоти, наприклад – на десантування). Застосовуються з метою тривалого впливу на об’єкти противника, а також у тих випадках, коли сил для виконання бойового завдання одним вильотом не вистачає;

- дії по об’єктам, що самостійно відшукані (самостійний пошук та ураження наземних об’єктів або повітряних цілей ланками, парами у заданому районі);

- дії із засідки на землі та у повітрі (удари ланок або пар по рухомим об’єктам противника із засідок, ураження повітряних цілей парами або екіпажами);

Застосовуючи той або інший спосіб б.д. підрозділи та частини АА виконують польоти у різних бойових порядках.

Видами бойових порядків АА є:

- зімкнутий б.п.;

- розімкнутий б.п.;

- розосереджений б.п.

Зімкнутий бойовий порядок найбільш компактний б.п., у якому підрозділи можуть здійснювати груповий зліт й посадку, політ за маршрутом, одночасну атаку наземних цілей за командою ведучого.

У розімкнутому бойовому порядку підрозділи, літаки (вертольоти) виконують польот за маршрутом, долають протидію засобів ППО, ведуть пошук та здійснюють атаки наземних цілей.

У розосередженому бойовому порядку підрозділи (екіпажі) діють при висадці тактичного повітряного десанту, перевезенні військ на декілька майданчиків, при нанесенні одночасного удару по декільком об’єктам, що розташовані у обмеженому або у різних районах, у складних метеоумовах, сутінках та уночі.

Основними формами б.п. підрозділів АА є:

- “пеленг” вертольотів, пар вертольотів, ланок (загонів);

- “фронт” вертольотів, пар вертольотів, ланок (загонів);

- “колона” вертольотів, пар вертольотів, ланок (загонів);

- “змійка” ланок (загонів).

Бойовий порядок частин і підрозділів АА може включати групи різного тактичного призначення :

- основну групу;

- групи забезпечення;

- резерв.

Основна група є головним елементом б.п. та призначена для безпосереднього виконання бойового завдання.

Вона може бути:

- ударною – при діях по наземним (повітряним) цілям;

- десантною – при десантуванні тактичного повітряного десанту;

- транспортною – при перевезені військ та МЗ;

- мінування при постановці міно-вибухових загороджень, та ін.

Групи забезпечення призначені для створення сприятливих умов для успішного виконання бойового завдання основної групи. До них відносяться групи:

- дорозвідки;

- наведення (позначення цілі);

- електронного придушення;

- знищення наземних засобів ППО противника;

- прикриття від атак вертольотів противника;

- демонстративні (відволікаючі).

Резерв призначений для нарощування зусиль ударної групи або для вирішення завдань, що виникають раптово.

Таким чином, бойові завдання підрозділи та частини АА виконують різними способами б.д., слідуючи до районів виконання цих завдань у відповідних бойових порядках.

§ 4.3. Основи бойових дій авіації військово-морських сил України

В 1996 була створена Морська авіаційна група ВМС України (МАГ ВМСУ) до її складу ввійшли: підрозділи протичовнової авіації та підрозділи транспортної авіації.

Основні завдання МАГ:

- пошук та ураження підводних човнів противника в районах їхнього розгортання;

- проведення розвідки в операційній зоні ВМС України та наведення ударних сил;

- встановлення мінних загороджень;

- проведення пошуково-рятувальних заходів;

- здійснення транспортних перевезень.

На озброєнні МАГ знаходяться літаки Бе-12, Ан-24, Ан-26 і вертольоти Мі-8, Мі-14, Ка-27, Ка-29.

Основні бойові властивості літаків Ан-24, Ан-26, вертольоту Мі-8 були розглянуті у попередніх главах.

Для боротьби з підводними човнами противника можуть бути застосовані авіаційні протичовнові комплекси (АПЧК) Бе-12, Мі-14, Ка-27.

Протичовновий літак-амфібія Бе-12 призначений для пошуку, стеження, виявлення і знищення підводних човнів в простих і складних гідрометеоумовах, в будь-яку пору року і доби, на віддаленні від місць базування до 500 кілометрів.

Протичовновий вертоліт Ка-27 ПЛ призначений для виявлення підводних човнів, стеження за ними і знищення їх в підводному стані на глибині до 500 метрів і швидкостях ходу до 75 км/год.

Протичовновий вертоліт Мі-14 ПЛ призначений для виявлення підводних човнів, стеження за ними і ураження на глибинах занурення до 400 метрів, швидкостях ходу до 60 км/год, віддаленні району пошуку до 200 км, вдень і вночі, в простих і складних метеоумовах.

Для пошуку підводних човнів і стеження за ними протичовнова авіація застосовує наступні засоби:

- радіогідроакустичні буї;

- авіаційні пошукові магнітометри;

- радіолокаційні станції;

- вертолітні гідроакустичні станції, що опускаються.

Для знищення підводних човнів протичовнова авіація (ПЧА) застосовує наступні засоби ураження:

- авіаційні протичовнові ракети;

- авіаційні протичовнові торпеди;

- авіаційні бомби та міни.

Основні ТТХ літаків і вертольотів ПЧА