Соціальна суть трудового колективу, його соціально–психологічний механізм

Трудовий колектив – це відносно контактна соціальна група, що об’єднує людей, зайнятих розв’язанням конкретної суспільної задачі.

Трудовому колективу властиві такі ознаки: єдність цілей, ідейна спільність, демократизм, керівні органи, дисципліна, співробітництво.

Розрізняють три стадії розвитку трудового колективу:

Перша стадія характеризується тим, що керівник приглядається до підлеглих, вивчає їх можливості, здібності і нахили при виконанні тих або інших робіт. На цій стадії керівник розподіляє роботу у відповідності до рівня підготовки підлеглих, визначає певні вимоги до режиму і порядку роботи, контролю виконання завдань.

На другій стадії формування колективу керівник згруповує актив. Це період коли створюються декілька мікрогруп. До першої належать добросовісні виконавці, як правило, ті, що не проявляють ініціативи. До другої – ініціативні люди, або ж вони можуть стати лідерами в 1 мікрогрупі. До третьої мікрогрупи входять люди, які намагаються не перетрудитись. Четверту мікрогрупу, яка може утворитися в певних умовах, складають люди, що заважають роботі колективу.

Третя стадія розвитку колективу характеризується тим, що колектив живе одними цілями, свідомо пред’являє певні вимоги до окремих його членів, а ті – до себе. На даній стадії створюються умови для виявлення творчої ініціативи, професійної майстерності. Такий колектив повністю сформований.

Вудкок і Френсіс у книзі “Раскрепощённый менеджер” виділяють 5 етапів становлення і розвитку колективу.

1 етап “Притірка”. Цей етап характеризується тим, що жоден із членів колективу не цікавиться своїми колегами, майже не слухають один одного, творча робота відсутня.

2 етап “Ближній бій”. Це період переворотів, оцінки внеску лідера, створення кланів, угруповань.

3 етап “Експериментування”. Лідери затвердили своє становище, відбувається перегляд методів роботи.

4 етап “Ефективність”. Уточнюються завдання набувається досвід і колектив спрямовує свої зусилля на вирішення проблем.

5 етап “Зрілість”. Для цього етапу характерні міцні зв’язки між членами, правильна оцінка людей, переважно неформальний характер відносин, найвища результативність роботи.

Соціально–психологічний механізм функціонує в основному в трьох формах:

1. Генеративна.

2. Деградивна.

3. Пристосовницька.

Рекомендації по формуванню первинних колективів:

1. Кількісна характеристика: колектив працівників – від 10–15 до 25–30 осіб, колектив ІТП і службовців – від 7–9 до 15–20 осіб.

2. Вік: молодь, середнє і старше покоління.

3. Раціональне поєднання працівників за статтю.

4. Якісний склад: формування колективу з працівників з різними темпераментами.

Кожний колектив має формальну і неформальну структури.

Формальна структура установлюється вищестоящим керівництвом.

Неформальні структури утворюються за бажанням самих членів трудового колективу і здійснюються за різноманітними ознаками (виробнича, співпадання інтересів, взаємні симпатії і антипатії та ін.).

Головна задача керівника – створення сприятливого морально–психологічного клімату в колективі.

Морально–психологічний клімат характеризує взаємовідносини працівників, настрій, що переважають в колективі, а також задоволення окремих індивідів виконуваною роботою.

Фактори, що впливають на морально–психологічний клімат колективу:

– особливості трудового процесу;

– стиль керівництва;

– психологічна сумісність працівників;

– задоволення роботою.

На шляху ефективної роботи колективу може виникнути декілька причин, усунувши які можна значно покращити результати, серед яких:

– непридатність керівника;

– некваліфіковані співробітники;

– неконструктивний клімат;

– не чітко окреслені цілі;

– некорективні методи роботи;

– конфронтація та конфлікти в колективі;

– нерозвинуті співробітники;

– низькі творчі здібності керівника та колективу.