Комунікаційний процес

Говорячи про роботу менеджера, треба зазначити, що від 60 до 90% робочого часу йому потрібно проводити в спілкуванні, або комунікативному спілкуванні.

Комунікаційний процес – це процес обміну інформацією між людьми або організаціями з метою розв’язання певної проблеми. Мескон, Альберт та Хедоурі виділяють такі складові елементи процесу комунікацій:

– відправники джерела – той, хто генерує ідеї, збирає інформацію і передає її;

– повідомлення – інформаційна ідея, яка закодована за допомогою символів;

– канал – засіб передачі інформації;

– отримувач (споживач)– особа, для якої призначена інформація.

Модель процесу комунікацій подана на рис. 9.1, звідки видно, що комунікаційний процес складається з наступних етапів:

– формування, або зародження ідеї;

– кодування і вибір каналу (перетворення ідеї на повідомлення за допомогою слів, жестів, інтонації, вибір способу передачі за допомогою телефонного чи електронного зв'язку, відеострічок, тощо).

– передача ідеї (безпосередньо процес передачі інформації);

– декодування (переклад символів відправника в думки отримувача);

– здійснення зворотного зв'язку (відправник і отримувач міняються комунікаційними ролями).

Рис. 9.1. Схематична модель комунікаційного процесу

На шляху комунікацій виникають перешкоди, які заважають ефективному обміну інформацією. У комунікаційних процесах постійно виникають шуми.

Шум –це те, що деформує зміст ( відхилення, помилки тощо).

Отже, слід враховувати можливості неточності при передачі інформації. Доцільно пам'ятати також про те, що часто комунікаційний процес триває лише кілька секунд, тобто практично миттєво.

З метою забезпечення високої якості комунікаційних процесів слід орієнтуватись на два види комунікацій:

– міжособові, які виникають між конкретними особами (працівниками);

– організаційні, які визначаються характером діяльності, побудовою, можливостями організації (підприємства).

Найбільш розповсюдженими недоліками на шляху обміну інформацією в організаціях виступають:

– викривлення повідомлень в результаті великих відстаней передачі інформації;

– інформаційні перевантаження, що пов'язані із обмеженням людських можливостей;

– незадовільна структура організації;

– неузгодженість керування;

– поганий психологічний стан в організації.

Обмін інформації в організації можна покращити шляхом:

– створення системи зворотного зв'язку;

– регулювання інформаційних потоків;

– прийняття управлінських дій, що будуть сприяти формуванню висхідних і бічних гілок інформаційного обміну;

– розгортання системи збору пропозицій;

– друкування матеріалів інформаційного характеру для використання всередині організації;

– застосування досягнень сучасної інформаційної технології.