Конфіденційна інформація, що є власністю держави

Основними загальними ознаками конфіденційної інформації, за ст. 30 Закону України "Про інформацію", є неналежність її до державної або іншої визначеної законом таємниці та встановлення обмежень на доступ до такої інформації її власником або особою, що користується та розпоряджається такою інформацією на законних підставах. Від­повідно, однією з основ класифікації різних видів конфіденційної ін­формації є саме форма власності на таку інформації. За цим критері­єм можна виділити конфіденційну інформацію, що є власностю дер­жави та комерційну таємницю.

Так, ч. З ст. 30 Закону України "Про інформацію" визначає, що: стосовно інформації, що є власністю держави і знаходиться в корис­туванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядуван­ня, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, з метою її збереження може бути відповідно до закону встановлено обмеже­ний доступ - надано статус конфіденційної.

Порядок обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, що містять зазначену інформацію, визначається Ка­бінетом Міністрів України.

Поняття "конфіденційна інформація, що знаходиться у власності дер­жави", охоплює широке коло відомостей, що збираються, обробляються, зберігаються в процесі діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших державних установ і організацій. Для визначення цього виду інформації використовують також терміни "службова таєм­ниця " та, відповідно до грифу обмеження доступу, що надається її мате­ріальним носіям, - "інформація для службового користування " (ДСК). Термін "службова таємниця" використовується у зв'язку з тим, що найбільше вид інформації використовують органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, і доступ до її використання безпо­середньо пов'язані з виконанням посадовими особами своїх службо­вих обов'язків. В науковій літературі досить поширеним є таке визна­чення: "Службова таємниця - це конфіденційна інформація, що захи­щається законом і стала відома в державних органах та органах міс­цевого самоврядування тільки на законних підставах і у зв'язку ви­конанням їх представниками службових обов'язків, а також службо­ва інформація про діяльність державних органів, доступ до якої об­межений законом".

Основні ознаки цього виду конфіденційної інформації такі:

1) вона є власністю держави.

2)її використання, поширення і зберігання здійснюють, як пра­вило, посадові особи, які є державними або муніципальними служ­бовцями у зв'язку з виконанням своїх службових обов'язків відпо­відно до закону;

3) режим цієї інформації, який визначає: порядок її віднесення до службової таємниці та розсекречування, порядок захисту, зберігання, передачі та доступу до неї, встановлюється спеціальними нормативно-правовими актами.

Ч. 4 ст. 30 Закону України "Про інформацію" дає перелік відомос­тей, які не можуть бути віднесені до конфіденційної інформації, що є власністю держави і знаходиться в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності. Цей перелік містить відомості про:

- стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;

- аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзви­чайні події, що сталися або можуть статися і загрожують без­пеці громадян;

- стан здоров'я населення, його життєвий рівень, зокрема, хар­чування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;

- стан справ із правами і свободами людини та громадянина, а також факти їх порушень;

- незаконні дії органів державної влади, органів місцевого са­моврядування, їх посадових та службових осіб;

- іншу інформацію, доступ до якої відповідно до законів Укра­їни та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути обмеженим.

Загальні вимоги до захисту службової таємниці визначено За­коном України "Про державну службу". Ст. 10 цього Закону серед обов'язків державного службовця, визначає зокрема, "збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформа­ції, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню".

Положення Закону України "Про державну службу" розкривають­ся також у Загальних правилах поведінки державного службовця, (п. 20): "Державному службовцю забороняється розголошувати довірену йому державну таємницю, іншу інформацію з обмеженим доступом, установлену Законами України "Про інформацію" та "Про державну таємницю", у тому числі й після залишення ним державної служби, а також використовувати таку інформацію для власного інтересу або інтересу інших осіб шляхом порад чи рекомендацій".

Аналогічну вимогу до "збереження державної таємниці, інфор­мації про громадян, що стала їм відома у зв'язку з виконанням служ­бових обов'язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню" містять і норми ст. 8 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", якою встанов­лено основні обов'язки посадових осіб органів місцевого самовря­дування.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює питання службової таємниці, є затверджена Постановою Кабінету Міністрів України "Інструкція про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави".

Відповідно до цієї інструкції органи державної влади розробля­ють і затверджують відомчі інструкції з питань обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носі­їв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави; та розробляють і вводять в дію переліки конфіденційної ін­формації, що є власністю держави.

За цією Інструкцією переліки відомостей, що містять конфіденцій­ну інформацію і є власністю держави і яким надається гриф обмежен­ня доступу "Для службового користування", розробляють експертні комісії і затверджують міністерства, інші центральні органи вико­навчої влади, Рада міністрів АРК, облдержадміністрації.

Експертні комісії створюють у центральних органах виконав­чої влади, Раді міністрів АРК та облдержадміністраціях. їх особовий склад затверджується керівниками відповідних органів виконавчої влади. У складі експертних комісій працюють представники режимно-секретного та інших структурних підрозділів із найбільш кваліфіко­ваних фахівців.

При вирішенні питань визначення переліків відомостей, яким на­дається гриф "Для службового користування" використовуються ви­значені Кабінетом Міністрів "Орієнтовні критерії віднесення інформа­ції до конфіденційної" (Додаток 13 до Постанови КМУ №1893). Згід­но з цими критеріями інформація, що міститься в переліках відомос­тей, що містять конфіденційну інформацію, котра є власністю держа­ви, повинна відповідати таким вимогам:

1) створюватися коштом державного бюджету або перебувати у володінні, користуванні чи розпорядженні організації;

2)використовуватися з метою забезпечення національних інтер­есів держави;

3) не належати до державної таємниці;

4)унаслідок розголошення такої інформації можливе:

- порушення конституційних прав і свобод людини та гро­мадянина;

- настання негативних наслідків у внутрішньополітичній, зовнішньополітичній, економічній, військовій, соціальній, гуманітарній, науково-технологічній, екологічній, інфор­маційній сферах та у сферах державної безпеки і безпеки державного кордону;

- створення перешкод у роботі державних органів.

Захист конфіденційної інформації та її матеріальних носіїв, яким надано гриф "Для службового користування", здійснюється за допо­могою комплексу організаційних та правових заходів. Так, режим об­меження доступу до такої інформації передбачає запровадження осо­бливих порядків реєстрації, зберігання та передачі відповідних доку­ментів.

Реєстрації підлягають усі вхідні, вихідні та внутрішні докумен­ти з грифом "Для службового користування". Вони обліковуються за кількістю сторінок, а видання (книги, журнали, брошури) - за кіль­кістю примірників.

Зберігаються документи із грифом "Для службового користуван­ня" виключно у службових приміщеннях і бібліотеках у шафах (схо­вищах), які надійно замикаються та опечатуються.

Передача конфіденційної інформації, що є власністю держави, ка­налами зв'язку здійснюється лише з використанням засобів технічно­го та (або) криптографічного її захисту.

Законодавство також визначає перелік вимог до працівників ор­ганізацій, які мають справу з документами із грифом "Для службово­го користування". Такі працівники перед допуском до роботи з доку­ментами з грифом "Для службового користування" обов'язково ма­ють ознайомитися під розписку із зазначеною Інструкцією, що затверджена Кабінетом Міністрів України, та відповідними відомчими інструкціями.

Відповідно до системи обмежень у використанні та розповсю­дженні інформації, що міститься в документах з грифом "Для служ­бового користування", працівникам забороняється:

- повідомляти усно або письмово будь-кому відомості, що міс­тяться у цих документах, якщо це не викликано службовою потребою;

- користуватися відомостями з документів з грифом "Для служ­бового користування" для відкритих виступів або опублікуван­ня у засобах масової інформації;

- експонувати такі документи в громадських місцях.
Контроль за дотриманням режиму конфіденційної інформації, що перебуває у власності держави, покладено на Службу безпеки Украї­ни. Цей контроль вона здійснює проводячи планові та позапланові перевірки. Крім того, для вивчення фактичного стану усунення пору­шень і недоліків, які було виявлено попередніми перевірками, та ви­конання рекомендацій, наданих за результатами цих перевірок, прово­дяться контрольні перевірки, проведення цих перевірок віднесено до компетенції Управління охорони державної таємниці СБУ, яке здій­снює перевірки в центральних органах виконавчої влади, м. Києві та Київській області, та підрозділів охорони державної таємниці (ПОДТ) регіональних управлінь СБУ, які здійснюють відповідні перевірки в органах влади, підприємствах, установах та організаціях, розташова­них в Автономній Республіці Крим, м. Севастополі та областях.

У проведенні перевірок також беруть участь оперативні підроз­діли СБУ, у сфері контррозвідувального забезпечення яких перебу­вають організації, які підлягають перевірці. Ці оперативні підрозді­ли, отримавши повідомлення про заплановану перевірку, не пізніше ніж за два тижні до початку перевірки письмово інформують ПОДТ про додержання організаціями, що перевірятимуться, законодавства у сфері охорони конфіденційної інформації, що є власністю держави, можливі передумови до розголошення цієї інформації та/або втрати її матеріальних носіїв, надають пропозиції щодо порядку проведен­ня та напрямів перевірки, а також включення до складу комісії спів­робітників цих підрозділів.

Під час проведення перевірок обігу документів, які містять кон­фіденційну інформацію, що є власністю держави, предметами контр­олю є:

- акти попередніх перевірок, матеріали службових розслідувань за фактами розголошення конфіденційної інформації, що є власністю держави, втрати її матеріальних носіїв (були місце такі факти), стан виконання викладених у них рекомендацій;

- умови зберігання документів та роботи з ними, включаючи по­рядок складання, оформлення, друкування, обліку, приймання, розсилання (відправлення), розмноження, використання, зни­щення, передачі документів на архівне зберігання;

- особливості оброблення, зберігання, друкування документів з використанням автоматизованих систем;

- порядок передачі документів за кордон;

- фактична наявність матеріальних носіїв конфіденційної інфор­мації, що є власністю держави;

- порядок охорони конфіденційної інформації, що є власністю держави, під час прийому іноземних делегацій, груп та окремих іноземців.

При створенні відомчих переліків конфіденційної інформації, що перебуває у власності держави, можливе запровадження додаткових класифікацій такої інформації залежно від порядку надання доступу до неї та особливостей застосування заходів щодо її охорони.

Наприклад, згідно з наказом Держмитслужби України "Про електронну інформацію в митній системі України" (п. 2), було встановлено, що будь-яка митна електронна інформація, яка об­робляється засобами електронної обчислювальної техніки митної установи, є інформацією з обмеженим доступом. Цю інформацію з обмеженим доступом за ступенем конфіденційності поділяєть на три категорії:

A. Інформація та інформаційно-програмне забезпечення, яке не несе в собі даних, що безпосередньо визначають або зумовлюють ха­рактер митної діяльності (технічні дані обладнання, документи про роботу з персоналом, загальносистемне програмне забезпечення для передачі, оброблення та збереження митної інформації, прикладне програмне забезпечення тощо).

Б. Технологічна інформація діяльності митних органів (зміст мит­них декларацій, провізних відомостей, протоколів порушень митних правил та контрабанди, гарантійних листів тощо) та нормативно-довідкова інформація (кадри, бухгалтерія тощо).

B. Нормативно-правова інформація суто службового призначен­ня, інформація про зовнішньоекономічну діяльність, інформація щодо групових статистичних баз даних.

Відповідно встановлено і порядок доступу до цієї інформації, згід­но з яким (п. 4. 2.):

Інформація категорії "А" готується і використовується будь-яким працівником митної установи. Згідно з вимогами авторського права та умовами дотримання права власності на програмне забезпечення, яке виробляється власними силами або купується в інших установах, вона не може розповсюджуватись без відповідного дозволу власни­ка інформації.

Інформація категорії "Б" готується працівником митної устано­ви за розпорядженням керівництва. За розпорядженням або дозволом керівника митної установи інформація цієї категорії може пере­даватись для використання іншим митним установам України. Пере­дача інформації категорії "Б" відомствам та установам, що не входять в митну систему України, в кожному окремому випадку погоджуєть­ся з керівництвом Державної митної служби України.

Інформація категорії "В" готується та використовується виключ­но персоналом, який має спеціальний дозвіл. Ця інформація повинна зберігатись в закодованому вигляді, до неї мають вживатися заходи організаційного та програмно-апаратного захисту. Вона не може бути розповсюджена без письмового дозволу керівництва Державної мит­ної служби України.

Разом з тим законодавство передбачає відповідальність (насампе­ред дисциплінарну та адміністративну) не лише за порушення правил обігу документів, які містять конфіденційну інформацію, що є влас­ністю держави, але й за незаконне засекречування інформації та на­дання їй грифу обмеження доступу.