Банківська таємниця
Ще Одним специфічним видом конфіденційної інформації є банківська таємниця. В Законі України "Про інформацію" (ст. 30) цей вид конфіденційної інформації названо поряд із професійною та комерційною таємницями, що в принципі дає можливість розглядати банківську таємницю як самостійний вид конфіденційної інформації, хоча банківська таємниця має ті ж самі ознаки і природу, що й професійна. Так, ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначає, що "інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею". Банківською таємницею, зокрема, є:
- відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан кореспондентських рахунків банків у Національному банку України;
- операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів;
- системи охорони банку та клієнтів;
- інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;
- інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; коди, що використовуються банками для захисту інформації.
Таким чином, банківська таємниця є специфічним видом конфіденційної інформації, що пов'язана з виконанням юридичними особами банківської діяльності та належністю фізичних осіб до відповідної професії - банківських службовців. Це цілком вкладається в рамки професійної таємниці, адже її суб'єктами є не тільки люди відповідної професії - лікарі, адвокати, працівники страхових компаній, але і юридичні особи - медичні заклади і установи, адвокатські фірми, об'єднання, страхові компанії тощо.
Законодавство визначає особливі вимоги для банківських установ щодо забезпечення відповідного правового режиму та вжиття заходів захисту інформації, що становить банківську таємницю.
Так, згідно зі ст. 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банки, зокрема, мають обов'язок щодо:
обмеження кола осіб, які мають доступ до інформації, що становить банківську таємницю;
- організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;
- застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;
- застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.
Законодавством встановлено також обов'язки і відповідальність осіб, які мають доступ до банківської таємниці, щодо дотримання режиму обмеження доступу:
- працівники банку в разі прийняття їх на роботу підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці
- керівники та службовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов'язків.
- аналогічний обов'язок щодо охорони довіреної їх банківської таємниці встановлено і щодо приватних осіб та організацій, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку отримали інформацію, що є банківською таємницею.
У разі заподіяння розголошенням банківської таємниці шкоди інтересам банку чи клієнта вона підлягає відшкодуванню за рахунок особи, винної у її розголошенні.
Безпосередньо порядок організації обігу інформації, що становить банківську таємницю, визначено згідно з Постановою Національного банку України "Про затвердження Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці".
Зокрема, цими правилами (п. 2. 1. ) передбачено, що з метою забезпечення зберігання та захисту банківської таємниці банки зобов'язані у внутрішніх положеннях установити спеціальний порядок ведення діловодства з документами, що містять банківську таємницю, зокрема визначити: порядок реєстрації вихідних документів, роботи з документами, що містять банківську таємницю, відправлення та зберігання документів, які містять банківську таємницю, а також особливості роботи з електронними документами, які містять банківську таємницю.
Потреба проставлення на документах грифу "Банківська таємниця" визначається відповідним виконавцем під час опрацювання вхідних документів банку. Наявність на документах та інших матеріальних носіях інформації грифу "Банківська таємниця" зумовлює застосування подальших заходів захисту інформації. Так, під час роботи з документами, що містять гриф "Банківська таємниця", працівники банку мають забезпечити зберігання таких документів у сейфах або шафах, які надійно замикаються і до яких не мають доступу треті особи.
Банки зобов'язані під час відправлення (передавання) інформації, що містить банківську таємницю, забезпечити її гарантовану доставку та конфіденційність. Забороняється відправлення документів із грифом "Банківська таємниця" з використанням факсимільного зв'язку або іншими каналами зв'язку, що не забезпечують захисту інформації.
Автоматизовані системи, які обробляють інформацію, що містить банківську таємницю, мають створюватися банками так, щоб обмежити доступ користувачів лише в межах, необхідних для виконання їх службових обов'язків.
Одним із елементів забезпечення захисту інформації, що становить банківську таємницю, є визначені законодавством особливі підстави та процедура розкриття банками такої інформації. Так, згідно зі ст. 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність", інформація про юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:
1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;
2)на письмову вимогу суду або за рішенням суду;
3)органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України, Державної податкової служби України (з питань оподаткування або валютного контролю);
5) спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу або у разі виникнення підозр;
6) органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів.
Відповідно до зазначених "Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці", затвреджених НБУ, отримавши запит про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, банк зобов'язаний розкрити цю інформацію або дати мотивовану відповідь про неможливість надання відповідної інформації протягом 10 робочих днів з дня отримання вимоги.
Важливою вимогою при розкритті інформації, що становить банківську таємницю, є те, що банку дозволяється надавати відомості лише щодо конкретної юридичної або фізичної особи, зазначеної у запиті, та лише у випадку, якщо ця особа є клієнтом цього банку. Розкриття ж інформації про інших осбі не допускається.
Так, банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо вони зазначені в документах, договорах та операціях клієнта, якщо інше не зазначено в дозволі клієнта іншого банку або вимозі, рішенні (постанові) суду.
Крім того, під час надання інформації про операції за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу банк надає інформацію про рух коштів на рахунку клієнта без зазначення контрагентів за операціями.
Питання для самоконтролю:
1. Що розуміється під комерційною таємницею як об'єктом права?
2. Що розуміється під банківською таємницею як об'єктом права?
3. Хто може бути суб'єктом права на банківську таємницю?
4. Які права має власник банківської таємниці та у чому особливості їхньої правової охорони?
5. Що розуміється під професійною таємницею як об'єктом
права ?
6. Який порядок пошуку та одержання інформації громадянами?
7. Що в себе включають персональні дані?
Дата добавления: 2016-12-26; просмотров: 1195;