Зовнішня політика держави: аспекти розгляду, засоби, форми

Зовнішня політика(ЗП) – це діяльність держави поза межами своїх національних кордонів, яка регулює відносини з іншими державами та акторами СП і спрямована на досягнення мети по захисту своїх національно-державних інтересів (НДІ).

НДІ – це комплексна категорія, яка включає систему компонентів, що охоплюють політичну, економічну, військово-стратегічну, технологічну, екологічну сфери суспільного життя. При формуванні НДІ існує об´єктивний взаємозв´язок зовнішньої та внутрішньої політики. Щодо концепції ЗП, воєнної доктрини, національної безпеки НДІ спирається на державні документи, забезпечуючи нормативне оформлення. Основною цінністю держави є державний суверенітет.

Суверенітет (нім., фр., - верховна влада) – незалежне від будь-яких обставин, сил і особистостей верховенство, незалежність держави у зовнішніх та внутрішніх відносинах. Правовою основою державного суверенітету виступає Конституція, декларації і принципи міжнародного права, які фіксують суверенну рівність держав, територіальну цілісність, невтручання у внутрішні та зовнішні справи, право націй на самовизначення.

Зміст та сутність ЗП російський вчений-міжнародник М. Косолапов пропонує розгядати в трьох аспектах:

1)конкретно-політичне наповнення ЗП – це об´єктивні видимі дані держави: географічне розташування, рівень економічного та соціально-політичного розвитку, масштаби і характер господарства.

Соціально-культурологічний аспект – це відповідність ЗП держави певним конфесійним, етнічним, історичним, антропологічним характеристикам.

Специфічним середовищем, де здійснюється ЗП, являються міжнародні відносини та світова політика. У межах цього середовища зовнішньополі-тична діяльність держави спрямована тільки на аналогічних суб´єктів МВ, тобто тих, які мають офіційний статус. Засобами здійснення ЗП є: дипломатія, економічні, науково-технічні, культурні, воєнні зв´язки.

Дипломатіяє найважливішим інструментом здійснення ЗП. Функції дипломатії: забезпечення національних інтересів країни, реалізація ЗП курсу, ведення переговорного процесу, інформаційно-комунікативна. За межами своєї країни для захисту своїх інтересів держави мають свої дипломатичні представництва: посольства, консульства.

Форми зовнішньополітичної діяльностізалежать від конкретного стану СП, розстановки сил у системі МВ та національних інтересів держави. Виділяють такі форми ЗП діяльності: політика двосторонніх відносин, політика регіонального співробітництва, політика міжрегіонального співробітництва, політика стратегічного партнерства, політика невтручання, політика самоізоляції, політика воєнного втручання, політика прямого та опосередкованого тиску, політика розрядки тощо.

Повна характеристика зовнішньополітичної діяльності держави залежить від політичного режиму конкретної національної системи та еліти, яка приймає зовнішньополітичні рішення.

Таким чином, фундаментальні політичні зміни, які відбулися наприкінці ХХ ст., суттєво вплинули як на теоретико-концептуальний, так і на практичний рівень СП. У теорії МВ спостерігається зміна парадигмальних підходів, перегляд основних категорій, які потребують їх подальшого вивчення і нового пояснення. На практичному рівні це формування нової системи співробітництва і вироблення спільних заходів в боротьбі з глобальними загрозами.