Класифікація інформації в законодавстві України
Питання класифікації інформації є важливим для визначення типу правового регулювання, що стосуються суспільних відносин пов'язаних із цією інформацією.
В українському законодавстві є кілька підстав для класифікації інформації залежно від режиму доступу, галузі та виду інформації.
Згідно зі статтями 28-30 Закону України "Про інформацію", залежно від режиму доступу інформація поділяється на вільну та з обмеженим доступом. Інформація з обмеженим доступом, у свою чергу, поділяється на таємну та конфіденційну.
Іншою підставою для класифікації є галузі інформації.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про інформацію" визначають, галузями інформації є сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про відносно самостійні сфери життя і діяльності суспільства та держави. Основними галузями інформації є такі:
- політична,
- економічна,
- духовна,
- науково-технічна,
- соціальна,
- екологічна,
- міжнародна.
Найбільш розгалуженою і деталізованою є визначена нормами статей 18-25 Закону України "Про інформацію" класифікація інформації за її видами:
- статистична інформація;
- адміністративна інформація (дані);
- масова інформація;
- інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого самоврядування;
- правова інформація;
- інформація про особу;
- інформація довідково-енциклопедичного характеру;
- соціологічна інформація.
Статистична інформація (ст. 19 Закону України "Про інформацію") - це офіційна документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя. Більш детально питання статистичної інформації регламентуються Законом України "Про державну статистику". За ст. 6 цього Закону до статистичної інформації належать:
Первинні дані - інформація про кількісних та якісних характеристик явищ і процесів, яка подана респондентами під час статистичних спостережень.
Статистичні дані - інформація, отримана на підставі проведених статистичних спостережень, опрацьована і подана у формалізованому вигляді відповідно до загальноприйнятих принципів та методології.
Зведена знеособлена статистична інформаця (дані) - статистичні дані, що є результатом зведення та групування первинних даних при забезпеченні їх знеособленості.
Аналітичні матеріали - відомості, підготовлені на підставі зазначених вище даних.
До статистичної інформації також належать дані, підготовлені на підставі адміністративних даних, отриманих Національним банком України та спеціально уповноваженими органами державної влади відповідно до їх компетенції: банківська і фінансова статистика, статитстика платіжного балансу, митна статистика.
Важливим аспектом правового регулювання питань статистичної інформації є надання первинним даним статусу конфіденційної інформації та заборона поширення статистичної інформації, на підставі якої можна визначити конфіденційну статитстичну інформацію про конкретного респондента (ст. 21, 22 Закону України "Про державну статистику"). Крім того, за загальним правилом статистичні та первинні дані перебувають у державній власності (ст. 23).
Проте забезпечується відкритий доступ зацікавлених осіб до знеособленої статистичної інформації та аналітичних матеріалів через систематичну відкриту публікацію або надання можливості ознайомлення з нею.
Адміністративна інформація (дані) (ст. 19-1 Закону України "Про інформацію", ст. 1 Закону України "Про державну статистику") - це дані, отримані на підставі спостережень, проведених органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування та іншими юридичними особами відповідно до законодавства та з метою виконання адміністративних обов'язків і завдань, віднесених до їх компетенції. Ця інформація представлена у вигляді офіційних документованих даних, які, зокрема, охоплюють усі інші, крім статистики, форми державної звітності та які збирають, використовують, поширюють та зберігають відповідно до законодавства України.
Адміністративні дані про конкретних респондентів мають статус конфіденційної інформації (ст. 21 Закону України "Про державну статистику").
Масовою (ст. 20 Закону України "Про інформацію") є публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація.
Засобами поширення масової інформації є:
- друковані засоби масової інформації - періодичні друковані видання (газети, журнали, бюлетені тощо) і разові видання з визначеним тиражем;
- аудіовізуальні засоби масової інформації - радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.
Щодо останніх Закон України "Про телебачення і радіомовлення" окремо виділяє такий тип масової інформації, як аудіовізуальна інформація, що є зоровою інформацією, що супроводжується звуком63.
Особливості розповсюдження окремих видів масової інформації, так само як і порядок створення та функціонування засобів масової інформації визначаються окремими нормативно-правовими актами: Законами "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в України", "Про телебачення і радіомовлення", "Про інформаційні агентства", "Про кінематографію".
Офіційна інформація державних органів та органів місцевого самоврядування (ст. 21 Закону України "Про інформацію", ст. 1 Закону "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації"") - офіційна документована інформація, створена в процесі діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, яка доводиться до відома населення в порядку, встановленому Конституцією України та законами України.
Основними джерелами офіційної інформації державних органів та органів місцевого самоврядування є нормативно-правові й ненормативні акти, видані цими органами.
Законодавство встановлює низку особливих вимог до розповсюдження цього виду інформації. Так, засобам масової інформації забороняється:
- розрив чи змішування офіційної інформації власними коментарями;
- самостійний переклад офіційної інформації з державної мови на іншу мову.
Крім того, нормами Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації"" передбачені випадки обов'язкового висвітлення діяльності, передачі й публікації текстів офіційних та екстрених заяв вищих посадових осіб держави з важливих питань державного життя.
Законодавство також визначає способи і шляхи передачі і розповсюдження певного виду інформації, до яких належать:
- публікування в офіційних друкованих виданнях або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій;
- публікування в друкованих засобах масової інформації або публічне оголошення через аудіо - та аудіовізуальні засоби масової інформації;
- безпосереднє доведення до зацікавлених осіб (усно, письмово чи іншими способами);
- надання можливості для ознайомлення з архівними матеріалами;
-оголошення під час публічних виступів посадових осіб.
Правова інформація (ст. 24 Закону України "Про інформацію") є сукупністю документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо. Серед основних джерел правової інформації (ч. 2 ст. 24 цього Закону) названо Конституцію України, інші законодавчі й підзаконні нормативні правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.
Важливим джерелом правової інформації є надання громадянам правової допомоги. Відповідно до ч. 2 ст. 59 Конституції, для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Інформація про особу (ст. 23 Закону України "Про інформацію") є сукупністю документованих або публічно оголошених відомостей про особу. Основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Законом установлена заборона збирати відомості про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом. Правова регламентація цього виду інформації є важливим елементом захисту одного з ключових громадянських прав права на недоторканність особистого життя, яке визначено нормами ст. 32 та 34 Конституції України64. Зокрема, ст. 32 Конституції вводить поняття "конфіденційної інформації про особу", збирання, зберігання, використання та поширення якої не допускається без згоди цієї особи, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Перелік відомостей, що становлять конфіденційну інформацію про особу, визначено також, у Рішенні Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та ст. 12 Закону України "Про прокуратуру" (справа К. Г. Устименка). За цим Рішенням, "до конфіденційної інформації належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані)". Слід зазначити, що, застосувавши дефініцію "та інші персональні дані", Конституційний Суд установив можливість розширення переліку конфіденційних даних про особу. Наприклад, за ст. 25 Кодексу законів про працю України66 забороняється вимагати в осіб, що приймаються на роботу, відомості про їх партійний стан та національність, походження тощо.
Інформація довідково-енциклопедичного характеру (ст. 24 Закону України "Про інформацію") є систематизованими, документованими або публічно оголошеними відомостями про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище.
За змістом вона є відкритою, оскільки від початку орієнтована на задоволення потреби суспільства в інформації про навколишній світ, явища та процеси, що відбуваються в ньому. Основними джерелами такої інформації є: енциклопедії, словники, довідники, рекламні повідомлення та оголошення, путівники, картографічні матеріали, а також довідки, які дають уповноважені на те органи державної влади та місцевого самоврядування, об'єднання громадян, організації, їх працівники та автоматизовані інформаційні системи.
Соціологічна інформація (ст. 25 Закону України "Про інформацію") - документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів. Важлива властивість соціологічної інформації - вона, з одного боку, є одним із інструментів політичного процесу, допомагає визначити політичні орієнтації електорату, що дає змогу формувати стратегію і тактику політичної боротьби, а з другого, розповсюдження соціологічної інформації про рейтинги тих чи інших політичних сил або лідерів, сприйняття суспільством тих чи інших ідей можуть впливати на формування громадської думки.
З цих причин законодавство (наприклад, Закон України "Про вибори народних депутатів України") встановлює правила та обмеження щодо розповсюдження соціологічної інформації під час проведення виборів до органів публічної влади.
Забороняється також оприлюднення в день виборів результатів опитування виборців щодо їх волевиявлення під час голосування до його закінчення. А самі способи проведення таких опитувань мають забезпечувати збереження таємниці голосування опитуваного виборця.
Перелік видів інформації, у Законі України "Про інформацію" не є вичерпним. Національне законодавство та ратифіковані Україною міжнародно-правові акти передбачають ще низку інших видів інформації. Так, згідно міжнародними зобов'язаннями України, було встановлено такий вид інформації, як інформація про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) (ст. 25 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища") - це будь-яка інформація в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі про:
- стан навколишнього природного середовища або його об'єктів -землі, вод, надр, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та рівні їх забруднення;
- біологічне різноманіття та його компоненти, у т.ч. генетично видозмінені організми та їх взаємодію із об'єктами навколишнього природного середовища;
- джерела, фактори, матеріали, речовини, продукцію, енергію, фізичні фактори (шум, вібрацію, електромагнітне випромінювання, радіацію), які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей;
- загрозу виникнення і причини надзвичайних екологічних ситуацій, результати ліквідації цих явищ, рекомендації щодо заходів зменшення їх негативного впливу на природні об'єкти та здоров'я людей;
- екологічні прогнози, плани і програми, заходи, в т.ч. адміністративні, державну екологічну політику, законодавство про охорону навколишнього природного середовища;
- витрати, пов'язані зі здійсненням природоохоронних заходів коштом фондів охорони навколишнього природного середовища, інших джерел фінансування, економічний аналіз, проведений у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.
Основними джерелами такої інформації є дані моніторингу довкілля, кадастрів природних ресурсів, реєстри, автоматизовані бази даних, архіви, а також довідки, що видаються уповноваженими на те органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, окремими посадовими особами.
Науково-технічна інформація (ст. 1 Закону України "Про науково-технічну інформацію") - "документовані або публічно оголошувані відомості про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності".
Реклама (рекламна інформація) (ст. 1 Закону України "Про рекламу") - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Інформація в автоматизованих системах (ст. 1 Закону України "Про захист інформації в автоматизованих системах") - сукупність усіх даних і програм, що використовуються в автоматизованих системах незалежно від засобу їх фізичного та логічного представлення.
Таким чином, законодавча практика майже так само, як і теорія, йде шляхом багатоманітності визначення поняття інформації залежно від сфери та типу інформаційних відносин, що регулюються тим чи іншим нормативно-правовим актом.
Питання для самоконтролю:
1. Що являється предметом інформаційного права?
2. Які методи застосовуються в інформаційному праві?
3. Як правові інститути представлені в галузі інформаційного права?
4. Що ви можете сказати про історію формування інформаційного права?
5. Як розрізняються предмет і об'єкт правового регулювання в інформаційному праві?
6. Що вивчає наука інформаційного права?
7. Яка система інформаційного права?
8. Як пов'язані методи інформаційного права та правовідносини в інформаційній сфері?
9. Які види джерел інформаційного права ви знаєте?
10. Які закони України формують основи інформаційного законодавства?
Дата добавления: 2016-12-26; просмотров: 700;