Особливості міжнародного права

Міжнародне право відрізняється від усіх інших правових систем предметом і методами правового регулювання, об’єктом і суб’єктами права, а також засобом нормотворення і забезпеченням виконання приписів міжнародно-правових норм.

Предметом регулювання міжнародного права є політичні, економічні й інші відносини між державами, які відрізняються за своєю природою, характером, внутрішнім устроєм, територією, населенням і між іншими суб’єктами міжнародного права.

Таким чином, міжнародне право регулює суспільні відносини, що виходять за межі як внутрішньої компетенції кожної конкретної держави, так і її територіальних меж.

Має відмінності і метод правового регулювання, використовуваний у міжнародному публічному праві. В основному тут застосовується імперативний метод правового регулювання суспільних відносин, який зумовлений насамперед їх суб’єктним складом і полягає в обов’язковому виконанні розпоряджень, передбачених нормами міжнародного права.

Особливість суб’єктів міжнародного права виявляється насамперед у передустановленості їх персоніфікованого (названого, пойменованого) переліку, що є остаточним і не підлягає розширенню.

Якщо у внутрішньодержавному праві суб’єкт – це носій прав і обов’язків, то суб’єкт міжнародного права – це носій міжнародних прав і обов’язків.

Суб’єктами міжнародного права є:

а) держави;

б) нації і народи, що борються за своє національне визволення (більш детально – ті, що борються за свободу, незалежність і створення власної державності);

в) міжнародні організації;

г) державоподібні суб’єкти.

Серед самих суб’єктів міжнародного публічного права головне і визначальне місце належить суверенним державам, що виступають основними суб’єктами міжнародного права. Саме від їх діяльності на міжнародній арені залежать стабільне існування і функціонування всієї міжнародної системи в цілому, збереження сформованої системи міжнародних відносин і ефективність самого міжнародного права. Адже тільки держави, діючи в рамках міжнародно-правових норм, мають реальну силу і можливості щодо забезпечення миру і міжнародної безпеки, у тому числі й стосовно примусового забезпечення дотримання і виконання всіма суб’єктами міжнародного права своїх зобов’язань.

Більш докладно характеристики й особливості суб’єктів міжнародного права будуть розглянуті нижче.

Рсобливість об’єктів міжнародного права полягає в тому, що до них належить усе те, через що держави й інші суб’єкти міжнародного права вступають у правовідносини між собою на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

Таким чином, об’єктами міжнародного права є конкретні матеріальні і нематеріальні блага, що не належать безпосередньо до внутрішньої компетенції держави і можуть виходити за межі державної території. Причому слід мати на увазі, що тільки держави вправі вступати в будь-які правовідносини (визначати будь-який об’єкт взаємовідносин), які вони вважають необхідними і вигідними для себе. Єдиним обмеженням для держав у цьому плані може бути пряма заборона якогось об’єкта міжнародним правом (наприклад, не можуть бути об’єктом продажу жінки і діти, вирішення спорів між державами за допомогою оголошення війни і т.д.).

Об’єктами міжнародно-правових відносин можуть бути:

територія і міжнародний простір;

дії;

утримування від дій.

Територія дуже часто є об’єктом міжнародно-правових відносин, особливо після закінчення війн, наприклад, у мирних договорах. Дії можуть бути об’єктом у найрізноманітніших правовідносинах, наприклад, у пактах про взаємодопомогу і союзні договори. Утримування від дій також є об’єктом міжнародно-правових відносин, наприклад, у пактах про ненапад, про нейтралітет, про закони і звичаї війни.

Слід, однак, мати на увазі, що об’єкт міжнародно-правових відносин, коли він виражається в дії або утримуванні від дії, має бути правомірним, тобто не повинен суперечити принципам і нормам міжнародного права. Наприклад, втручання у внутрішні справи держав не може бути об’єктом міжнародно-правових відносин, тому що воно заборонено самим міжнародним правом, зокрема Статутом ООН.

Засоби створення і забезпечення виконання чинних норм міжнародного права також мають свої особливості

Засоби створення норм міжнародного права мають координаційний характер, тобто норми міжнародного права створюються самими суб’єктами міжнародного права в результаті взаємних компромісів і поступок, що приводять до угоди з тих або інших питань міжнародних відносин. >

Тому норми міжнародного права є результатом узгодження воль держав.

Слід мати на увазі, що процес узгодження воль держав або інших суб’єктів міжнародного права – це специфічний процес, який необхідно відрізняти, але не відривати від інших процесів, що відбуваються у світовій системі і навколишньому середовищі (основні аспекти узгодження волі держав будуть розглянуті нижче).

Особливість порядку примусу до дотримання норм міжнародного права полягає в передбаченні в таких нормах можливості застосування примусових заходів для забезпечення їх беззаперечного дотримання. Такий примус здійснюється самими суб’єктами міжнародного права, як правило, державами, на основі чинних міжнародно-правових норм і в рамках відповідних міжнародних договорів.

Примус для дотримання норм міжнародного права здійснюється у формі індивідуальних або колективних (групових):

репресалій – правомірних примусових дій держави (держав), спрямованих на відновлення своїх прав, порушених державою-порушницею, за допомогою інших, ніж застосування сили або погроза її застосування;

реторсій – правомірних примусових дій держави (держав), спрямованих на зустрічне обмеження прав держави- порушниці (наприклад, відповідні дискримінаційні заходи стосовно фізичних і юридичних осіб держави-порушниці, зустрічні митні обмеження і т.д.).

Якщо в основу правомірності репресалій покладено обов’язок держави, що має намір звернутися до них, використовувати для цього мирну процедуру відшкодування збитку, заподіяного їй правопорушенням, то реторсії мають на меті відновлення принципу взаємності у відносинах відповідних держав. Слід мати на увазі, що міжнародне право забороняє збройні, тобто пов’язані з застосуванням сили репресалії. Лише відмова держави-порушниці від мирної процедури відшкодування збитку або від виконання рішення, прийнятого внаслідок застосування такої процедури, дає правомірну можливість для звернення до таких репресалій. Причому заходи, використовувані як такі, мають бути пропорційні (домірні) правопорушенню, яке викликало їх, і підлягають припиненню з моменту відновлення положення, що йому передувало. Вимоги домірності й адекватності ставлять і до реторсій. Причому дотримання принципу домірності, а також категорична вимога незастосування військової сили були висловлені Комісією з прогресивного розвитку і кодифікації міжнародного права ООН при розробленні проекту міжнародної Конвенції про відповідальність держав.