Публічно-правові вимоги до транспортної діяльності та перевізника

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» надання послуг з перевезення ван­тажів автомобільним транспортом (з врахуванням особливостей, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт»), а також надання послуг з перевезення вантажів повітряним транспор­том, річковим транспортом, морським транспортом, залізничним транспортом, транспортування нафти і нафтопродуктів магістраль­ним трубопроводом, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами і його розподіл, підлягають ліцензуванню.

Іншими словами, ліцензується не в цілому транспортна діяль­ність, а лише надання послуг у сфері перевезення і транспортної діяльності. Тому у разі, коли суб'єкт господарювання здійснює транспортування власних вантажів, така діяльність не вимагає ліцензування.

Оскільки основною дійовою особою в господарській діяльності з перевезення вантажів є перевізник, зупинимося детальніше на особ­ливостях його правового статусу, які залежать від виду транспорту.

Перевізник автомобільного вантажного транспорту. Особли­вість правового статусу перевізника автомобільного вантажного транспорту визначена Законом України «Про автомобільний тран­спорт» . Відповідно до ст. 59 цього Закону вантажним перевізником є суб'єкт господарської діяльності, який відповідно до законодавства і отриманої ліцензії надає послуги згідно з угодою про перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування який використовується ним на законних підставах. Вантажні пере­візники на внутрішніх перевезеннях здійснюють також комплекс допоміжних операцій. До вантажного перевізника ставляться певні вимоги.

При перевезенні вантажів автомобільним транспортом загально­го користування у внутрішньому повідомленні перевізник повинен мати при собі наступні документи:

32)вантажний перевізник — ліцензію і документ, що засвідчує використання автомобільного транспортного засобу на за­конних підставах, а вантажний перевізник, який є одночасно водієм, — також визначені законодавством документи на вантаж, реєстраційні документи на автомобільні транспортні засоби, посвідчення водія, документ встановленого зразка про проходження медичного огляду;

33) водій, який працює на умовах найму, — визначені законодав­ством документи на вантаж, посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, документ встановленого зразка про проходження медичного огляду, страховий поліс про страхування цивільно-правової відпо­відальності перед третіми особами.

Автомобільні транспортні засоби, які використовуються для надання послуг з перевезення вантажів, повинні мати ліцензійну картку.

Перевізник вантажного залізничного транспорту має особ­ливий правовий статус, визначений Законом «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, Ліцензійними умовами здійснення господарської діяльності за поданням послуг з перевезен­ня пасажирів, вантажів залізничним транспортом, затвердженими спільним наказом Держкомпідприємництва і Мінтрансу № 85/363 від 08.06.2001р.

Вантажним перевізником залізничного транспорту є залізни­ця. Відповідно до ст. 1 Закону «Про залізничний транспорт» за­лізниця — статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює пере­везення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі. На сьогоднішній день встановлено шість залізниць: Пів­денна, Південно-західна, Львівська, Донецька, Одеська, Придні­провська.

Таким чином, залізничним вантажним перевізником є суб'єкт господарської діяльності, який відповідно до законодавства Укра­їни, сертифіката відповідності (виданим органом по сертифікації Міністерства транспорту і зв'язку України, який визначений у Положенні про сертифікаційну діяльність на залізничному

транспорті України, затвердженому наказом Мінтрансу України від 01.06.98 р.) і отриманої ліцензії надає послуги відповідно до договору перевезення вантажу залізничним транспортом, який використовується ним на законних підставах.

Перевізник морського вантажного транспорту і вантажного внутрішнього флоту. Особливості правового статусу перевізника морського вантажного транспорту і вантажного внутрішнього флоту визначені КТМ, Ліцензійними умовами здійснення господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом, які затверджені спільним на­казом Держкомпідприємництва і Мінтрансу України № 11/50 від 30.01.2002 р.

Морським і водним вантажоперевізником є судновласник. Суд­новласником (відповідно до ст. 20 КТМ) є юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних під­ставах (наприклад, на підставі договору бербоут-чартера судна).

Перевізник авіаційного вантажного транспорту. Згідно зі ст. 59 Повітряного кодексу України, повітряним перевізником визна­ється будь-яка юридична чи фізична особа, яка виконує повітряні перевезення, має права експлуатанта авіаційної техніки. Права експлуатанта авіаційної техніки підтверджуються сертифікатом експлуатанта. Сертифікат експлуатанта — юридичний документ, який видається відповідно до Правил сертифікації експлуатантів, що затверджені наказом Мінтрансу України від 29.05.98 р., і свідчить про те, що експлуатант відповідає вимогам Повітряного кодексу, вимогам вказаних правил і рекомендаціям Міжнародної організації цивільної авіації, Ліцензійним умовам здійснення гос­подарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом, затвердженим наказом Держ­компідприємництва і Мінтрансу від 26.11.2001 р.

Відносно іноземних повітряних перевізників права експлуатан­та визнаються за документами, які видані компетентним органом відповідної зарубіжної держави і які відповідають вимогам між­народних договорів і угод, учасницею яких є Україна.

Ці вимоги не поширюються на перевезення, які здійснюються державними повітряними суднами.

Таким чином, повітряним вантажоперевізником є суб'єкт госпо­дарської діяльності, який відповідно до законодавства і отриманої ліцензії, сертифіката експлуатанта (окрім випадків, передбачених законодавством) надає послуги відповідно до договору перевезення вантажу авіаційним транспортом, який використовується ним на законних підставах.

Перевізник трубопровідного транспорту. Особливості пра­вового статусу перевізника трубопровідного транспорту визначаються Законом України «Про трубопровідний транспорт» та іншими нормативно-правовими актами України. Перевізником трубопровідного транспорту є суб'єкт господарської діяльності, який відповідно до законодавства надає послуги відповідно до до­говору про транспортування вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин з місць їх знаходження, видобутку, виготовлення або зберігання до місць їх переробки або споживання, перевантаження і подальшого транспортування трубопроводами, які використовуються ним на законних підставах. Для здійснення транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопро­водом, транспортування природного і нафтового газу трубопровода­ми і його розподілу перевізник повинен мати ліцензію згідно з п. 18 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Контрольні запитання:

1. Дайте визначення транспорту і транспортної діяльності.

2. Які джерела правового регулювання транспортної діяльності і перевезення вантажів?

1) Охарактеризуйте договір перевезення вантажів і визначте його правову природу.

2) Які документи підтверджують перевезення вантажів?

3) У чому полягають публічно-правові обмеження відносно по­слуг з перевезення вантажів.

4)Назвіть особливості правового статусу перевізників окремих видів транспорту.

Розділ 16