Найбільш розповсюджених допінгових речовин

Стимулятори. Серед стимуляторів найбільш часто використовують амфетамін, ефедрін, кокаїн, мезокарб, стрихнін, кофеїн та їх похідні. Вони використовуються для активізації серцево-судинної та дихальної систем, що проявляється збільшенням ударного об’єму серця, артеріального тиску та розширенням бронхів. Стимулятори знімають відчуття втоми, покращують всі види психічної та моторної діяльності, додають впевненості у власних силах. В дослідженнях показаний позитивний вплив стимуляторів на силові показники, координаторні реакції та витривалість до фізичної роботи.

Побічні дії. Підвищення функціональних можливостей спортсмена під дією стимуляторів відбувається за рахунок блокади фізіологічних регуляторів допустимих меж функціональних резервів організму. Це призводить до перевтоми та перенапруження діяльності основних фізіологічних систем з можливим розвитком несумісних з життям станів (гіпертонічного кризу, інфаркту міокарду, крововиливів у тканини головного мозку та інших органів, фатальних аритмій, розривів аневризм судин й ін.). Підвищена кількість метаболічного тепла, внаслідок прискорення стимуляторами катаболічних процесів, може призводити до розвитку теплового удару. Зафіксовано також великий негативний вплив фенамінів на психічні процеси. При регулярному їх застосуванні спортсмени відмічають появу слухових галюцинацій, психічні реакції з параноїдальним маренням, агресивність, делірій та ін.

Аналогічним чином на організм діє кокаїн. Він знижує стомлюваність, підвищує працездатність, але викликає психологічну залежність. Особливий статус займають ряд стимуляторів, що у невеликих дозах не викликають негативної дії на організм спортсмена. Прикладом є кофеїн, що вважається допінгом лише при встановленні його концентрації в організмі більше 15 мг на 1 л рідини.

Група наркотичних речовин включає наркотичні анальгетикі (морфін, пентазоцин, героїн та ін.), каннабіноїди (гашиш, марихуана). Основою механізму дії морфиноподібних речовин є вплив на опіатні рецептори в ЦНС, що імітує дію власних ендорфінів та енкефалінів. Використовуються вони для зменшення больових відчуттів у спортсменів та антістресової дії. Збільшення толерантності до больових відчуттів дозволяє виконувати значні фізичні навантаження за гранню фізіологічного обмеження.

Побічні дії. Передозування наркотичних анальгетиків може призвести до паралічу дихальної мускулатури. Крім того, при тривалому застосуванні їх виникає психічна та фізична (наркотична) залежність спортсмена.

Анаболічні речовини. Найбільш розповсюдженою групою, що використовують в якості допінгу в спорті, є анаболічні речовини: анаболічні андрогенні стероїди (тестостерон та його похідні) та інші анаболічні речовини (кленбутерол, бета-2-адреноміметики та ін.). Ця група об’єднує різні за структурою та походженням речовини, що здатні посилювати процеси синтезу білка в організмі. Стероїдні гормони здатні проникати через мембрану клітин і зв’язуватись з рецепторами у клітинному ядрі, приєднуватись до ядерної ДНК та, блокуючи ген-депресор синтезу білків, стимулювати їх продукцію рибосомами. Застосовують анаболічні стероїди переважно у видах спорту, що розвивають якість сили (важкій атлетиці, пауерліфтінгу, легкій атлетиці, академічній греблі тощо). Вони стимулюють зростання силових показників, збільшують об’єм м’язів, зменшують кількість жирової тканини, прискорюють репаративні процеси в тканинах організму після перенесених травм та стимулюють відновлення після фізичних навантажень.

Побічні дії. Стероїдні гормони володіють не лише анаболічними, а й андрогенними властивостями. Саме з останніми пов’язують більшість негативних впливів на організм – накопичення рідини в організмі, порушення функції серцево-судинної системи, ураження печінки, психічні порушення, ендокринні розлади, передчасну зупинка росту за рахунок закриття епіфізарних зон у дітей та юнаків. Тому синтетичні аналоги тестостерону, що використовуються в спортивній практиці – це група препаратів зі зниженою андрогенною і посиленою анаболічною активністю.

Загалом комплекс побічних ефектів, які визивають анаболічні стероїди при тривалому застосуванні, отримав назву «лікарський анаболічний синдром». Анаболічні стероїди при тривалому застосуванні викликають агресивність, знижують статеву активність, змінюють психіку (спричиняють коливання настрою, підвищену збудливість, дратливість або депресію). Негативний вплив на ендокринну систему проявляється порушеннями вуглеводного та жирового обмінів, зміною толерантності до глюкози, порушеннями функції щитовидної залози.

Прийом тестостерону дорослими чоловіками знижує секрецію власного гормону, розвивається атрофія яєчок, пригнічується сперматогенез, знижується кількість сперми та, відповідно, «індекс народжуваності» (взагалі можливе безпліддя), послаблюється еректильна функція, спостерігається відкладення жирової тканини за жіночим типом, розвивається гінекомастія і т.п. Спеціалісти також вважають, що тривалий прийом стероїдів стимулює у чоловіків розвиток раку передміхурової залози. У жінок розвиваються ознаки вірилізації: огрубіння й зниження голосу; ріст волосся на підборідді й верхній губі; випадіння волосся на голові; підвищення секреції сальних залоз та акне; зміна поведінки; зменшення розмірів молочних залоз; збільшення клітора; гірсутизм; атрофія матки; порушення менструального циклу (дисменорея и аменорея); можливе безпліддя.

Здатність анаболічних стероїдів збільшувати рівень артеріального тиску при тривалому їх застосуванні, перш за все, за рахунок затримки рідини в організмі, призводить до розвитку артеріальної гіпертензії, гострих порушень коронарної гемоциркуляції з розвитком інфаркту міокарда. Вплив анаболічних стероїдів на печінку позначається збільшенням її розмірів, порушенням детоксикаційних функцій та органічними змінами, що призводить до виникнення жовтяниці, холестазу, гепатиту, цирозу печінки, розвитку злоякісних новоутворень печінки та гострої печінкової недостатності. Дія на опорно-рухову систему характеризується підвищеним травматизмом, у зв’язку з невідповідністю зростання силових показників м’язів до фіксуючих характеристик зв’язкового апарату. В дитячому та юнацькому віці при застосуванні анаболічних стероїдів мають місце передчасна осифікація довгих трубчастих кісток, прискорене зрощення ефіпізарних пластин, порушення процесу росту.

До анаболічних речовин також відносять бета-2-адреноміметики (кленбутерол, сальбутамол, сальметерол та ін.). Ці речовини володіють анаболічними і стимулюючими властивостями. Вони посилюють силу скорочень скелетних м’язів та визивають антикатаболічний ефект. Крім того, вони послаблюють гладку мускулатуру бронхів, викликаючи бронходилятацію, тим самим підвищують об’єм повітря, що бере участь в газообміні легень. Ці препарати використовуються у видах спорту з переважним розвитком витривалості.

Побічна дія. Передозування при застосуванні бета-2-адреноміметиків призводить до розвитку тахікардії, приступів стенокардії, серцевої аритмії, легеневої гіпертензії, головного болю, нервозності, тремору, порушення координації рухів.

Однією з найбільш сильних речовин, що володіє анаболічними властивостями та використовується в якості допінгу, є соматотропний гормон (СТГ, гормон росту). Він діє опосередковано через соматомедіни та інсуліноподібний гормон росту, стимулює синтез білків та нуклеїнових кислот у м’язах. СТГ викликає прискорення росту скелету, внутрішніх органів, приросту маси тіла, знижує кількість жирової маси, підвищує рівень глюкози у крові, інтенсифікує процеси репарації після травм та прискорює процеси відновлення м’язових тканин після тренувань.

Побічна дія. При тривалому застосуванні збільшується ризик розвитку сахарного діабету та гіпофункції щитовидної залози, розвитку акромегалії у дорослих та гігантизму у дітей та підлітків.

Найбільшим анаболічним ефектом володіє інсулін. Він підвищує проникність мембран м’язових клітин для глюкози, амінокислот, вільних жирних кислот, калію, магнію, фосфатів і нуклеотидів.

Побічна дія. При передозуванні інсуліну виникає гостра гіпоглікемія, що може призводити до розвитку гіпоглікемічної коми.

Діуретики(сечогінні засоби) – ліки різної хімічної будови, що сприяють збільшенню виведення сечі і зменшення кількості рідини в організмі. Діють на нирки, збільшуючи клубочкову фільтрацію та секрецію і зменшуючи канальцієву реабсорбцію. Використовуються у видах спорту з необхідністю швидкого зниження ваги (важка атлетика, боротьба, бокс, художня та спортивна гімнастики). Також вони використовуються для швидшого виведення з організму інших препаратів з метою ускладнення допінг-контролю.

Побічна дія. Передозування може призводити до надмірного виведення з організму мікроелементів (кальцію, калію, натрію) та води. Це, в свою чергу, може спричиняти порушення серцевого ритму, збільшення в’язкості та згущення крові (що є загрозою тромбоутворення та тромбоемболії), зумовлює розвиток остеопорозу, порушення терморегуляції та менструальної функції.

Бета-адреноблокатори – препарати, які блокують бета-адренорецептори клітин (атенолол, ацебутамол, бісопролол та ін.). Вони пригнічують надлишкове збудження, дратливість, тремор, скорочують частоту серцевих скорочень, ударний об’єм, знижують потребу міокарду в кисні. Використовуються в складнотехнічних та складнокоординаційних видах спорту (стрільба з пістолета, лука, стрибки з трампліну, бобслей та ін.).

Побічна дія. При передозуванні можуть виникати брадикардія, асистолія, застійна серцева недостатність, бронхоспазм, імпотенція, порушення функції травного тракту, нервово-психічні розлади.