Заборонених допінгових методів

Кров’яний допінг. Серед заборонених допінгових методів найбільшого розповсюдження здобув кров’яний допінг – введення спортсменам власної чи чужорідної крові або її компонентів (еритроцитарної маси, плазми тощо) з метою покращення спортивних результатів. Базується на збільшенні рівня гемоглобіну після трансфузії, що сприяє підвищенню працездатності при роботі аеробного характеру. Застосовується у видах спорту, що розвивають переважно якість витривалості.

Побічна дія. Небезпечними є ускладнення при гемотрансфузії, які можуть призводити до летальних випадків (порушення правил переливання, неправильне визначення групи крові, внесення інфекційних агентів, токсичний вплив консервуючих препарати крові речовин, збільшення в’язкості крові, алергічні реакції). При множинних трансфузіях виникає аллосенсибілизація й збільшується ризик гемолітичних реакцій. Також можуть розвиватись такі несприятливі ефекти гемотрансфузій, як посттрансфузійна імуносупресія, реакції «трансплантат проти хазяїна». Більший ризик виникнення подібних ускладнень стосується переливання чужорідної крові, менший – при аутогемотрансфузіях.

Генний допінг. В останні роки для покращення спортивних результатів здобувають розповсюдження нові підходи, в т.ч. і заборонені. Одним з таких підходів є застосування генного допінгу. За визначенням ВАДА, генний допінг – це «нетерапевтичне застосування клітин, генів, генетичних елементів чи модуляторів експресії генів, здатних підвищувати спортивні результати». Початком ери генного допінгу вважають 1 серпня 2008 р., коли в дослідженнях на мишах було виділено речовини, які суттєво підвищували показники сили та витривалості, навіть в умовах відсутності тренувального процесу. При введенні в геном тварин модифікованої версії гену ядерного клітинного рецептору PPAR-S (ППАР-дельта), що регулює процеси метаболізму в клітинах, витривалість підвищувалась у два рази. На основі цього було розроблено препарати GW 1516 та AICAR. Подібні модифіковані гени вже розроблені для гену ЕРО (еритропоетину), гену росту клітин внутрішньої поверхні судин (vascular endothelial growth factor — VEGF) та гену інсуліноподібного фактору росту 1 – IGF-1.

Побічна дія. В процесі застосування розробленого генного матеріалу існують дві проблеми: сам ген ввести неможливо без провідника, в якості якого використовують «транспортний вірус». Але імунна система здорової людини вражає цей вірус ще до того, як він доставить ген (використовують менш вражаємий вірус – adeno-associated viruses – AAVs). Другою проблемою є те, що роботу модифікованого гену дуже важко зупинити. Його некерована активність може призводити до виникнення ускладнень, навіть несумісних з життям. Так, перші офіційні дослідження гену ЕРО закінчились загибеллю 18-річного хлопчика внаслідок тромбоемболічних ускладнень, що виникли при некерованому збільшенні кількості еритроцитів у крові.

Найбільш розповсюдженими формами генетичного допінгу є:

1. Використання стволових клітин.

2. Використання репоксигена (препарат на основі аденовірусного вектора, що несе ген еритропоетина (ЕРО) – збільшує кількість еритроцитів у крові, покращує доставку кисню до тканин).

3. Введення додаткової копії інсуліноподібного фактора росту ІФР – 1 (insulin-like growth factor 1), що стимулює збільшення м’язової маси за рахунок гіпертрофії. Введення гену здійснюють за рахунок двох альтернативних векторів: плазмідного та вірусного.

4. Видалення із генома гена білка міостатина, який сповільнює зростання м’язів, а також введення в організм антитіл до міостатину. Це викликає гіпертрофію м’язів та їх прискорене загоєння після травм.

5. Блокування синтезу білків за допомогою si-РНК (si-RNA, small interfering RiboNucleic Acids).

6. Активація гена PPARD (один з рецепторів клітинної мембрани, що стимулює поділ мітохондрій і перетворення м’язових волокон типу II у тип I, збільшує кількість міоглобіну, концентрації ферментів окислення глюкози й синтезу АТФ).

7. Використання гена VEGF – ген росту клітин внутрішньої поверхні судин (бере участь у процесі формування мікросудинного русла, покращує кровообіг у м’язах).

Проблему виявлення ознак застосування генного допінгу ВАДА вважає пріоритетною та не розробленою. Ускладнення від його застосування важко прогнозовані.

Питання для самоконтролю:

1. Поняття про втому, перевтому, гостре та хронічне фізичне перенапруження.

2. Назвіть основні причини виникнення передпатологічних станів, захворювань та ушкоджень під час занять фізичними вправами.

3. Вкажіть та охарактеризуйте види гострого фізичного перенапруження.

4. Хронічне фізичне перенапруження ЦНС (перетренованість), причини виникнення, типи та стадії перетренованості, лікувально-профілактичні заходи.

5. Хронічне перенапруження серцево-судинної системи. Поняття про «фізіологічне» та «патологічне» спортивне серце.

6. Кардіоміопатії внаслідок хронічного фізичного перенапруження, клінічна картина, стадії перебігу, лікування та профілактика.

7. Порушення ритму серця під час занять фізичною культурою та спортом.

8. Гіпер- та гіпотонічні стани під час занять фізичною культурою та спортом.

9. Хронічні ураження та перенапруження опорно-рухового апарату.

10. Хронічно виникаючі гострі фізичні перенапруження під час занять фізичною культурою і спортом, причини виникнення, невідкладна допомога та профілактика.

11. Поняття про граничні стани в спортивній медицині, особливості допуску до занять спортом і фізичною культурою за їх наявності.

12. Дайте визначення понять «раптова смерть в спорті» та «раптова кардіальна смерть».

13. Вкажіть основні причини виникнення раптової смерті в процесі занять фізичною культурою та спортом.

14. Патологія серцево-судинної системи, яка найчастіше призводить до раптової кардіальної смерті при фізичних навантаженнях.

15. Гіпертрофічна кардіоміопатія як причина раптової смерті в спорті: клінічні прояви, механізми раптової смерті, питання допуску.

16. Синдроми Марфана та Еларса-Данлоса, як причини раптової смерті в спорті: клінічні прояви, питання допуску.

17. Каналопатії як причини раптової смерті в спорті: клінічні прояви, механізми раптової смерті, засоби профілактики, рекомендації.

18. Міокардити та травми серця, як причина раптової смерті в спорті.

19. Ішемічна хвороба серця, як причина раптової смерті в спорті: клінічні прояви, механізми раптової смерті, засоби профілактики, рекомендації.

20. Основні механізми розвитку раптової аритмічної смерті, тактика ведення пацієнтів при появі ознак РКС, сучасний протокол серцево-легеневої реанімації.

21. Основні заходи профілактики випадків раптової смерті в спорті. Протоколи обстеження, що використовуються з метою профілактики РКС в спорті.

22. Поняття про допінг. Історія застосування. Діяльність міжнародних організацій щодо боротьби з застосуванням допінгу.

23. Санкції, що застосовуються до атлетів та спеціалістів, при виявленні порушення ними антидопінгових правил.

24. Класифікація допінгових препаратів, їх характеристика та побічна дія.

25. Заборонені допінгові методи, види, механізми дії, цільове застосування в спорті та побічна дія.

Тестові завдання:

1. Найбільш частою причиною раптової смерті під час занять фізичними вправами є:

A. Нерозпізнані й недооцінені лікарем захворювання, наявні до початку занять

B. Неправильна методика лікарсько-педагогічних спостережень

C. Травми опорно-рухового апарата

D. Недоліки фізичного розвитку, слабість м'язів

E. Недостатнє відновлення після тренувань

2. Печінковий больовий синдром у спортсменів є:

A. Фізіологічним станом

B. Патологічним станом

C. Зустрічається тільки у спортсменів, що перехворіли вірусним гепатитом

D. Зустрічається тільки у спортсменів-підлітків

E. Зустрічається тільки у спортсменів, що порушують режим харчування

3. До гострого фізичного перенапруження відносяться всі нижчеперелічені стани, крім одного:

A. Спонтанний пневмоторакс

B. Спазм судин головного мозку

C. Міоглобінурія

D. Ортостатичний колапс

E. Перетренованість

4. До допінгових засобів відносять наступні групи препаратів, крім одного:

A. Стимулятори

B. Діуретики

C. Адаптогени

D. Бетаблокатори

E. Анаболічні стероїди

5. Гостра судинна недостатність при фізичному перенапруженні може проявлятися у вигляді

нижчеперелічених станів, крім одного:

A. Збільшення пульсового тиску на 80%

B. Непритомність

C. Запаморочення

D. Ортостатичний колапс

E. Гравітаційний шок.

6. У нормі протеїнурія після інтенсивного фізичного навантаження повинна проходити не

пізніше, ніж:

A. 6 годин

B. 12 годин

C. 24 годин

D. 48 годин

E. 72 години

7. Гіпертонічні стани у спортсменів частіше виникають:

A. При фізичних навантаженнях статичного характеру

B. При фізичних навантаженнях динамічного характеру

C. При фізичних навантаженнях на витривалість

D. Ніколи не виникають

E. Незалежно від фізичних навантажень

8. Для гіпоглікемічного стану характерні всі нижче перераховані ознаки, крім однієї:

A. Напруження м’язів

B. Почервоніння шкіряних покровів

C. Значне потовиділення

D. Мілке тремтіння в тілі

E. Звуження зіниць

9. До зовнішніх ознак синдрому дисплазії сполучної тканини відносять всі, крім однієї:

A. Високий зріст

B. Гіперстенічна тілобудова

C. Гіпермобільність суглобів

D. Підвищена розтягненість шкіри

E. Пролапс мітрального клапану

10. Перетренованість – це:

A. Хронічне перенапруження серцево-судинної системи

B. Хронічне перенапруження дихальної системи

C. Хронічне перенапруження центральної нервової системи

D. Хронічне перенапруження периферичної нервової системи

E. Хронічне перенапруження всіх систем організму

(Правильні відповіді – 1 – А , 2 – В , 3 – Е, 4 – С, 5 – А , 6 – С, 7 – А, 8 – Е, 9 –В, 10 - С ).

Ситуаційні задачі:

1. Студент К., 20 років, після забігу на 2 км, різко зупинившись, відчув слабкість, головокружіння і нудоту, а через декілька хвилин втратив свідомість. Об’єктивно: шкіра бліда, вкрита холодним липким потом; пульс частий, ледве помітний; дихання уповільнене, поверхневе; зіниці звужені. Завдання: 1. Визначте порушення, яке виникло у студента після фізичного навантаження. 2. Назвіть причину, яка його спричинила. 3. Вкажіть заходи першої медичної допомоги та профілактики даного стану у подальшому.

2. У юнака М., 23 роки, через 24 години після виконання 150 присідань виник сильний біль у м’язах, а приблизно через 20 хвилин після цього з’явилась сеча бурого кольору. При дослідженні в сечі виявлено: зернисті циліндри, пофарбовані в темний колір, різко позитивна реакція на гемоглобін, при цьому еритроцити були відсутні. Через 5 днів відпочинку всі явища повністю зникли Завдання: 1. Визначте порушення, яке виникло у юнака після фізичного навантаження. 2. Назвіть причину, яка його спричинила. 3. Вкажіть заходи першої медичної допомоги та профілактики даного стану у подальшому.

3. Спортсмен Н., 24 роки, після проходження 600 м 1000-метрової дистанції, яку він долав з дуже значним напруженням, відчув легке оніміння правої руки, мимовільні розгинальні рухи пальців на ній, відчуття незручності у правій нозі і сильний головний біль. За наявності зазначених симптомів, він все ж таки пробіг 400 м, що залишались до кінця дистанції, після чого відчув різку слабість у правій руці і підгинання правої ноги, різке підсилення головного болю. Одночасно з’явилась згладженість носо-губної складки, невелика перекошеність обличчя і утрудненість мови. 1. Визначте патологічний стан, який виник у спортсмена. 2. Назвіть причину, яка його спричинила. 3. Вкажіть заходи першої медичної допомоги та профілактики даного стану у подальшому.

РОЗДІЛ 6