Клінічне обстеження системи кровообігу

При обстеженні системи кровообігу починають, перш за все, з виявлення скарг, особливо таких як задишка, серцебиття, «перебої» в діяльності серця, больові або інші неприємні відчуття в області серця; з’ясовується коли саме з’явились ті чи інші скарги, з чим саме вони пов’язані; якщо вони виникають під час занять фізичними вправами, то після яких навантажень.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

Під час зовнішнього огляду звертається увага на: колір обличчя та кінцівок (особливо синюшність губ, кінчика носа, нігтів); наявність набряків стоп та гомілок, задишки, посиленої пульсації в області серця, деформації грудної клітки (наявність так званого «серцевого горба», який виникає при вроджених вадах серця), виразної пульсації на судинах шиї чи інших судинах.

При пальпації оцінюється частота, ритм і характер пульсу, серцевий поштовх, характер набряків, збільшення розмірів печінки (що може бути проявом застійних явищ у великому колі кровообігу внаслідок послаблення діяльності правого шлуночка серця). За допомогою перкусії визначають межі серця. За даними аускультації оцінюють тони серця, наявність шумів. Методом тонометрії вимірюють артеріальний тиск (АТ).

Пульс у стані спокою повинен бути ритмічним. Інколи може спостерігатися синусова (дихальна) аритмія, тобто почастішання пульсу під час вдиху та порідшання його під час видиху. Проте, це явище оцінюється як фізіологічне і залежить від рефлекторного впливу з боку рецепторів на центр блукаючого нерва. Прискорення ЧСС в стані спокою найчастіше може бути результатом порушення функціонального стану вегетативної нервової системи (симпатикотонії), ознакою перетренованості (у спортсменів), а також проявом інтоксикації, гіперфункції щитоподібної залози, захворювань серця тощо.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Характер пульсу – тобто його наповнення і напруження – значною мірою залежить від ефективності роботи серцевого м’яза, еластичності судин, кількості циркулюючої крові та її фізико-хімічних властивостей. Пульс у здорової людини доброго наповнення і напруження. При патології може визначатись пульс слабкого наповнення і напруження або навіть нитковидний.

Артеріальний тиск у осіб дорослого віку вважається оптимальним за наявності величин: систолічний – нижчий за 120 мм рт.ст., діастолічний – нижчий за 80 мм рт.ст. Нормальний діапазон коливань артеріального тиску у дорослої людини складає: систолічного – 90-139 мм рт.ст., діастолічного – 60-89 мм рт.ст.

Підвищення систолічного АТ до 140 мм рт.ст. і вище та / або діастолічного АТ – до 90 мм рт.ст. і вище, за умов, якщо таке підвищення є стабільним, тобто підтверджується при повторних вимірюваннях АТ (не менш 2-3 разів в різні дні протягом 4 тижнів) – вважається артеріальною гіпертензією. Згідно рекомендацій Європейського товариства гіпертензії та Європейського товариства кардіології (2007) виділяють декілька рівнів нормального АТ та артеріальної гіпертензії (табл. 1.1).

Таблиця 1.1