Занять фізичною культурою та спортом

В медичному контролі за особами, які займаються фізичною культурою і спортом існує наступний порядок лікарських обстежень:

- Всі особи, що займаються фізичною культурою чи фізичним вихованням за державними програмами (учні загальноосвітніх, середніх спеціальних та професійних навчально-виховних закладів, студенти вищих навчальних закладів та ін.) проходять поглиблені медичні обстеження не рідше 1 разу на рік в лікувально-профілактичних закладах за територіальним принципом або у лікарів, які обслуговують зазначені навчаль­ні заклади (згідно графіку). На основі даних про стан здоров'я та залежно від особливостей фізичного розвитку і функціональних здібностей, їх розподіляють на медичні групи: основну, підготовчу та спеціальну (або групу ЛФК). Особи, що віднесені за станом здоров’я до спеціальної медичної групи (або до групи ЛФК), потребують додаткових поточних лікарських обстежень не менш ніж 1 раз на півроку (або на квартал).

- Особи середнього та похилого віку, які займаються оздоровчими формами фізичної куль­тури, можуть проходити медичне обстеження в поліклініках за місцем проживання або роботи, але не рідше 1 разу на півроку (а на початку занять – не рідше 1 разу на квартал). За станом здоров’я їх також доцільно ділити на три медичні групи, кожна з яких займається за відповідною програмою.

- Особи, які займаються у спортивних секціях, групах здоров’я, оздоровчих чи спортивних клубах, фітнес-центрах та ін., проходять медичні обстеження не рідше 1-2 разів на рік в лікувально-профілактичних закладах за територіальним принципом або у лікарів спортивної медицини лікарсько-фізкультурних диспансерів (центрів спортивної медицини). На медичні групи вони не підрозділяються, їм надається індивідуальний висновок про допуск до занять у спортивній секції (групі здоров’я) з визначенням певного рухового режиму.

- Провідні спортсмени областей, міст, районів, збірних команд, спортсмени-першорозрядники, кандидати в майстри спорту, майстри спорту, учні дитячо-юнацьких спор­тивних шкіл, училищ олімпійського резерву, шкіл вищої спортивної май­стерності, студенти інститутів фізичної культури, спортсмени-інваліди та ветерани спорту, а також спортсмени, що мають відхилення в стані здоров’я і потребують систематичного кваліфікованого лікарського спостереження і допомоги, підлягають обстеженню в лікарсько-фізкуль­турних диспансерах (центрах спортивної медицини та ЛФК). Поглиблені медичні обстеження (диспансеризація) даних контингентів проводяться не рідше ніж 1 раз на рік; поточні медичні огляди – не рідше 3-4 раз на рік). Осіб, які обрали шлях спортивного вдосконалення, не розподіляють на медичні групи. Персональну відповідальність за їх допуск до тренувань чи змагань за станом здо­ров'я несе спортивний лікар. Він надає індивідуальний висновок про допуск з рекомендаціями щодо виду спорту, рухового режиму та ін.

Основні форми роботи з медичного контролю:

1. Диспансеризація та поточні обстеження осіб, що займаються фізичною культурою та спортом.

2. Надання допуску для занять фізичною культурою та спортом з визначенням найбільш оптимального рухового режиму.

3. Розподіл на медичні групи для занять фізичною культурою за державними програмами та спортивний відбір для видів спорту.

4. Диспансерний облік та систематичні поточні спостереження (не рідше 3-4 разів на рік) за спортсменами, що мають хронічні захворювання та за особами, віднесеними за станом здоров’я до спеціальної медичної групи або до групи ЛФК.

5. Визначення особливостей фізичного розвитку, функціональних резервів та інших показників з метою прогнозування стану здоров'я в процесі спортивних, оздоровчих та відновних тренувань.

6.Своєчасна діагностика передпатологічних та патологічних станів, які виникають при нераціональних заняттях фізичними вправами, надання першої медичної допомоги та застосування заходів профілактики.

7.Проведення відновного лікування (реабілітації) після спортивних травм, ушкоджень або захворювань.

8.Проведення лікарсько-педагогічних спостережень (в т.ч. санітарно-гігієнічного нагляду) в процесі оздоровчих і спортивних тренувань, зборів і змагань.

9.Організація та проведення заходів щодо відновлення фізичної працездатності після інтенсивних тренувальних навантажень.

10. Наукові дослідження в галузі медико-біологічних проблем фізич­ної культури і спорту.

11. Лікарські консультації різних контингентів населення з метою надання індивідуальних рекомендацій щодо оптимізації рухової активності.

12. Санітарно-просвітницька робота серед населення щодо пропаганди оздоровчого впливу фізичної культури та здорового спо­собу життя.

1.2. Актуальні питання оптимізації