Вітчизняної спортивної медицини

Створена в Україні система організації медичного забезпечення осіб, що займаються фізичними вправами, передбачає проведення обов’язкового медичного (лікарського) контролю при наступних видах фізичної діяльності:

- заняттях оздоровчими формами фізичної культури (включаючи заняття ЛФК);

- заняттях самодіяльним масовим спортом;

- спортивних тренуваннях (професійний спорт та спорт вищих досягнень).

Контингент, що підлягає медичному контролю:

- особи, що займаються фізичною культурою чи фізичним вихованням за державними програмами в навчальних закладах;

- спортсмени: члени спортивних колективів (спортивних секцій, збірних команд і т.п.); особи, що навчаються в дитячих юнацько-спортивних школах (ДЮСШ), школах вищої спортивної майстерності, училищах олімпійського резерву та фізичної культури; спортсмени-першорозрядники, кандидати в майстри спорту, майстри спорту, провідні спортсмени, ветерани спорту;

- особи, що займаються оздоровчою фізичною культурою в групах здоров'я (в т.ч. особи середнього і похилого віку);

- особи, що займаються лікувальною фізичною культурою;

- інваліди (включаючи дітей з фізичними і розумовими вадами), що займаються фізичною культурою і спортом, які є складовою частиною їх дозвілля, фізичної реабілітації та со­ціально-трудової адаптації.

Медичне забезпечення в оздоровчій фізичній культурі, масовому спорті та при фізичній реабілітації здійснюють переважно лікувально-профілактичні установи за місцем проживання, праці чи навчання.

Медичне забезпечення кваліфікованих спортсменів (включаючи спортсменів-інвалідів), їх реабілітацію й оздоровлення здійснюють спеціалізовані лікуваль­но-профілактичні заклади – лікарсько-фізкультурні диспансери, центри ЛФК і спортивної медицини та під їх організаційно-методичним керівництвом – деякі лікувально-профілактичні за­клади охорони здоров'я.

До складу лікарсько-фізкультурної служби входять: Державна установа «Український медичний центр спортивної медицини Міністерства охорони здоров’я України», який є головною установою з питань спортивної медицини та ЛФК; обласні, міські, районні (міжрайонні) лікарсько-фізкультурні диспансери; а також центри, відділення або кабінети спортивної медицини та ліку­вальної фізкультури загальної лікувально-профілактичної мережі. Спеціа­лізовані медичні служби спортивних товариств, клубів, спортивних баз, ДЮСШ, шкіл вищої спортивної майстерності, училищ олімпійського резерву та фізичної культури здійснюють свою роботу під організаційно-методичним керівництвом лікарсько-фізкультурних диспансерів.

Кабінети спортивної медицини – основна ланка лікарсько-фізкультурної служби. Створюються вони у лікарсько-фізкультурних диспансерах, а також при медичних пунктах навчальних закладів, добровільних спортивних товариствах, колективах фізичної культури і спорту, спортивних спорудженнях, у спортивних клубах та ін. Основне їх завдання – це вирішення питань допуску до занять фізичними вправами, поточний медичний контроль (в тому числі санітарно-гігієнічний контроль за місцями проведення занять, тренувань, змагань, спортивно-масових заходів), надання першої медичної допомоги при травмах, захворюваннях, гострих патологічних станах тощо, а також, якщо виникає потреба – транспортування у відповідні лікувальні установи.

Лікарсько-фізкультурний диспансер (ЛФД) – лікувально-профілактичний заклад, призначений для організаційно-методичного керівництва лікарсько-фізкультурною службою в регіоні (області, місті, районі), медико-біологічного забезпечення спортсменів збірних команд та їх резерву. Керівництво лікарсько-фізкультурним диспансером і контроль за його діяльністю здійснюють органи управління охорони здоров'я за підпорядкованістю та Український медичний центр спортивної медицини.

Залежно від потужності лікарсько-фізкультурний диспансер може мати наступні підрозділи:

- відділення (кабінет) спортивної медицини з медичного забезпечення кваліфікованих спортсменів: членів збірних команд та їх резерву (країни, області, міста) з олімпійських та параолімпійських видів спорту;

- відділення (кабінет) спортивної медицини з медичного забезпечення осіб, які займаються масовими формами фізичної культури та спорту (у тому числі за державними програмами, дитячо-юнацьким спортом та спортом ветеранів);

- відділення діагностики та тестування, до якого входять: кабінет функціональної діагностики, рентген-кабінет, кабінет ультразвукової діагностики та ін.;

- клініко-діагностична лабораторія;

- стаціонарне відділення;

- кабінети вузьких спеціалістів (отоларинголога, офтальмолога, невропатолога, травматолога-ортопеда, хірурга, акушера-гінеколога, стоматолога та ін.);

- відділення лікувальної фізкультури (реабілітації), включаючи: зал лікувальної фізкультури, тренажерні зали, кабінети масажу, мануальної терапії, фізіотерапії, рефлексотерапії, лазеротерапії, водолікування та ін.;

- організаційно-методичний відділ (кабінет), до складу якого може входити відділ статистичної звітності;

- інші медичні та адміністративно-господарчі підрозділи.

Загальне керівництво лікарсько-фізкультурними диспансерами здійснює Міністерство охорони здоров'я України. Діяльність диспансеру здійснює­ться в контакті з науково-дослідними інститутами, лікувально-профілак­тичними закладами, спортивними організаціями, асоціаціями і федера­ціями за видами спорту, комплексними науковими групами, кафедрами фізичної реабілітації та спортивної медицини медичних вузів.

Медичний контроль під час занять

фізичною культурою і спортом

Раціональне використання засобів фізичної культури і спорту для збереження й зміцнення здоров'я людей, збільшення їх довголіття, творчої активності, підвищення готовності до продуктивної праці, формування здорового способу життя, а також удосконалення спортивної майстерності неможливе без постійного та якісного медичного контролю. Медичний (лікарський) контроль представляє собою систему заходів, які спрямовані на забезпечення медичного обслуговування всіх контингентів населення, які займаються різними видами фізичних вправ.

Медичний (лікарський) контроль – основний практичний розділ спортивної медицини, який вивчає особливості фізичного розвитку, функціонального стану, рівня здоров'я, а також їх динаміку у осіб, що займаються фізичною культурою та спортом.

Основна мета лікарського контрою – вирішення питань допуску до занять фізичними вправами та визначення оптимальної дози фізичних навантажень для забезпечення максимального оздоровчого ефекту і запобігання негативних наслідків.

Важливо мати на увазі, саме до­сягнення максимального оздоровчого ефекту під час занять фізичними вправами, його посилення та збереження на тривалий час є найголовнішим у діяльності як лікаря, так і тренера.

Основні завданнялікарського контролю:

1. Проведення комплексного лікарського обстеження для визначення та оцінки фізичного розвитку, функціональних можливостей і стану здоров’я осіб, що займаються фізичною культурою та спортом.

2. Кваліфіковане вирішення питань допуску до занять фізичною культурою, спортивних тренувань та змагань, в тому числі після перенесених гострих захворювань, травм або за наявності хронічної патології.

3. Контроль за адекватністю фізичних навантажень в процесі оздоровчих та спортивних тренувань, за необхідності надання рекомендацій щодо їх корекції.

4. Оцінка ефективності занять фізичними вправами.