Та медичний контроль у фізичній культурі і спорті

Спортивна медицина є відносно молодою галуззю медичної науки, яка виникла завдяки бурхливим темпам розвитку фізичної культури і спорту, безперервному підвищенню спортивних досягнень, а, головне, розумінню, що на сучасному етапі, в епоху глобальної гіподинамії, значно зросла роль рухової активності в зміцненні здоров'я, профілактиці та лікуванні хвороб.

Як галузь медичних знань, спортивна медицина вивчає особливості стану здоров'я людини під час занять фізичними вправами. У більшості закордонних країн спортивна медицина не існує як окрема спеціальність. Поняття «спортивна медицина» об’єднує всі медико-біологічні науки, що вивчають проблеми фізичної культури й спорту (фізіологія, морфологія, біологія та ін.). В нашій країні прийнята диференціація цих дисциплін при їх тісному взаємозв'язку.

В законі України «Про фізичну культуру і спорт» зазначено, що «спортивна медицина є складовою системи охорони здоров’я у сфері фізичної культури і спорту та визначає стан здоров’я, фізичний розвиток та функціональний стан організму осіб, які займаються фізичною культурою і спортом, у тому числі шляхом визначення придатності (здійснення допуску) осіб до занять фізичною культурою і спортом, здійснення профілактики, діагностики, лікування захворювань та ушкоджень, пов’язаних із знаттями фізичною культурою і спортом» (стаття 51).

Ефективність занять будь-якою формою фізичних вправ (від професійного спорту до лікувальної фізичної культури) в значній мірі залежить від ступеня відповідності фізичних навантажень стану здоров'я, фізичному розвитку, функціональним здібностям, віковим та індивідуальним особливостям організму тих, хто займається. Тільки за умов такої відповідності забезпечується позитивний ефект рухової активності, можливість досягнення максимального оздоровчого ефекту та високих спортивних результатів без ризику для здоров’я. В протилежних випадках не лише знижується ефективність оздоровчих і спортивних тренувань, але й виникає велика загроза розвитку неадекватних реакцій на фізичне навантаження, перевтомлення, серйозних передпатологічних і патологічних станів, зниження спортивної майстерності, скорочення спортивного довголіття.

Спортивна медицина (СМ) – це клінічна дисципліна, яка вивчає позитивний та негативний вплив фізичних навантажень різної інтенсивності (від гіпо- до гіпердинамії) на організм здорової та хворої людини.

Основна метаспортивної медицини – сприяння раціональному використанню засобів фізичної культури і спорту для збереження, зміцнення та відновлення здоров'я.

Основні завданняспортивної медицини:

1. Розробка та удосконалення методів дослідження і оцінки стану здоров'я, фізичного розвитку й функціональних можливостей осіб, що замаються фізичними вправами.

2. Забезпечення допуску до занять фізичною культурою і спортом у відповідності до існуючих медичних показань та протипоказань, розробка медичних критеріїв спортивної орієнтації та відбору.

3. Організація систематичного динамічного спостереження за станом здоров’я та рівнем функціональних можливостей тих, хто займається фізичними вправами.

4. Обґрунтування раціональних рухових режимів для різних контингентів осіб, участь у плануванні, корекції та оптимізації навчально-тренувального процесу під час оздоровчих та спортивних тренувань.

5. Аналіз передпатологічних та патологічних станів, захворювань, травм, ушкоджень, а також випадків раптової смерті, які виникають під час нераціональних занять фізичними вправами, розробка методів їх своєчасної діагностики, лікування і профілактики.

6. Організація лікарсько-педагогічного контролю в процесі занять фізичними вправами.

7. Організація медичного та санітарно-гігієнічного забезпечення навчально-тренувальних зборів, спортивних змагань та спортивно-масових заходів.

8. Розробка та впровадження ефективних засобів відновлення фізичної працездатності після інтенсивних тренувань та змагань.

.