Методи і засоби народної медицини в комплексному лікуванні

туберкульозу

Інтерес до народної та нетрадиційної медицини зростає, зокрема Всесвітня організація охорони здоров'я організувала спеціальний відділ по її вивченню. У 1992 р. був створений вперше на теренах колишнього СРСР Київський медичний інститут Української асоціації народної медицини, в якому, крім викладання класичної програми державних медичних вузів, додатково запроваджено вивчення напрямків народної та нетрадиційної медицини — гомеопатії, фітотерапії, мануальної та біоенергоінформаційної медицини, рефлексотерапії, іридодіагностики та інших.

Наслідки туберкульозу визначаються не тільки ефективністю етіотропної (основної) терапії, але й її поєднанням із засобами, які спрямовані на оптимізацію діяльності органів і систем організму. Цей компонент комплексного лікування туберкульозу включає фіто-, фітонцидо-, апі-, прополісо- і гомеотерапію, резерви яких щодо фтизіатрії ще далеко не вичерпані, оскільки перераховані види терапії вивчено науковою медициною ще недостатньо.

Фітотерапія— терапія лікарськими рослинами (травами).

При туберкульозі легень рекомендують застосовувати алое дере­вовидне, аїр тростинний (лепеху звичайну), вероніку лікарську, грицики звичайні (російська назва — "пастушья сумка"), деревій звичайний (російська назва — "тысячелистник"), живокіст лікарський, кропиву дводомну, оман високий (російська назва — "девясил высокий"), полин гіркий, синюху блакитну, сосну лісову, спориш зви­чайний (російська назва — "горец птичий"), хвощ польовий, медунку лікарську та інші.

У науковій медицині, в тому числі фтизіатрії, широко застосову­ється екстракт алое для ін'єкцій, свіжий або консервований сік алое, який вживають по 1 чайній ложці двічі-тричі на день, курсами 3-4 рази на рік.

При туберкульозі легень беруть 1 столову ложку суміші (топле­ного свинячого сала, вершкового масла, чистого меду, соку алое і по­рошку какао у співвідношенні 100:100:100:15:10) на склянку гарячого молока і п'ють двічі на день по 1 склянці. Курс лікування тривалий.

При туберкульозі легень застосовують лікарські рослини, наприклад, такі їх суміші у вигляді настоїв або відварів (збори):

· збір для покращення апетиту: трава полину (8 частин) + трава де­ревію звичайного (2 частини);

· збір вітамінний (№1 і №2): плоди шипшини (1 частина) + плоди смородини чорної або горобини (російська назва — "рябина") — 1 частина;

· збір грудний:

- №1: корінь алтеї лікарської (2 частини) + листки підбілу звичайного (російська назва — "мать-и-мачеха") — 2 частини + трава материнки звичайної (російська назва — "душица обыкновенная") — 1 частина;

- №2: листки підбілу звичайного — 4 частини + листки подорожника — 3 частини + корінь солодцю голого (локриці, вербецю) — 3 частини;

- №3: корінь алтеї лікарської (2 частини) + корінь солодцю голого (2 частини) + листки шавлії лікарської (1 частина) + плоди анісу (1 частина) + бруньки сосни лісової (1 частина);

- №4: корінь алтеї лікарської (2 частини) + корінь солодцю голого (2 частини) + плоди кропу запашного (1 частина);№4: корінь алтеї лікарської (2 частини) + корінь солодцю голого (2 частини) + плоди кропу запашного (1 частина).

• збір сечогінний:

- №1: листки толокнянки (3 частини) + квітки волошки синьої (російська назва — "васильок синий") — 1 частина + корінь солодцю голого (1 частина);

- №2: листки толокнянки (4 частини) + плоди можевельника (4 частини) + корінь солодцю голого ( 1 частина);

• збір потогінний:

- №1: квітки липи серцелистої (1 частина) + плоди малини звичайної (1 частина);

- №2: плоди малини звичайної (2 частини) + листки підбілу звичайного (2 частини) + трава материнки звичайної (1 частина);

• збір для зменшення посиленого потіння:

- №1: листки шавлії лікарської (8 частин) + кореневище валеріани лікарської (1 частина) + трава хвоща польового (1 частина);

- №2: кореневище валеріани лікарської (25,0) + листки шавлії лікарської (25,0) + зелена оболонка плодів горіха волоського (російська назва — "орех грецкий") — 25,0 + трава хвоща польового (25,0);

· збір проносний (при запорах): листки александрійські (3 частини) + кора крушини (2 частини) + плоди жостера (2 частини) + плоди анісу (1 частина) + корінь солодцю голого (1 частина).

Фітонцидотерапія— різновид фітотерапії, коли з лікувальною метою застосовуються біологічні активні речовини, які утворюються рослинами і які вбивають або пригнічують ріст і розмноження мікроорганізмів.

Як лікувальний засіб при туберкульозі застосовують: корені хрону звичайного (який містить антибіотичну речовину лізоцим, фітонциди, аскорбінову кислоту (100мг/100г), вуглеводи, азотисті спо­луки, леткі гірчичні олії, глікозид синігрин і сліди алкалоїдів), свіжі листки (гичку) і головки цибулі (ведмежої або городньої), часнику посівного (у яких, крім антибіотика аліцину, знайдено ще вітаміни А і В, йод) у формі свіжого соку, водного або спиртового настою пероральним та інгаляційним методами введення.

Апітерапія — застосування чинників життєдіяльності бджіл (меду, прополісу, отрути) з лікувальною метою.

Мед бджолиний — продукт переробки медоносними бджолами нектару рослинного та тваринного походження. В складі меду є при­близно 300 різноманітних речовин, в тому числі вуглеводи (70 - 75%), ферменти, амінокислоти (23), органічні кислоти, мікроелементи (понад 40), ароматичні сполуки (понад 100). Мед має бактерицидні властивості, які вищі у меду бурштинового і темно-бурштинового кольору (гречаний, збір лісовий, збір із луків та інші) при порівнянні з безбарвним або світло-бурштиновим (еспарцетний, білоакаційовий, малиновий та інші).

Прополісотерапія— різновидність апітерапії. В складі прополісу є рослинні смоли, віск, леткі олії, пилок, виділення бджолиних слин­них залоз та мікроелементи. Дія прополісу характерна антимікробна, антитоксична, протизапальна, біогенно стимулююча, знеболююча дія, він стимулює захист сили організму проти інфекцій. Він не­отруйний, для людського організму нешкідливий.

Застосовують прополіс при туберкульозі легень у вигляді: екстракту (вживають по 20 крапель тричі на день, за годину до їди, про­тягом 4 - 10 місяців); олії (вживають по 1 чайній ложці тричі на день, за 1 годину до їди, протягом 4- 10 місяців); спиртового розчину (п'ють по 20 - 40 крапель тричі, за 1 - 1,5 години до їди, на теплому молоці), інгаляцій по 10 хвилин вранці й увечері (фітонцидна дія).

Гомеотерапія— лікування мінімальними дозами тих лікарських засобів, які у великих дозах викликають в організмі людини ознаки подібні даній недузі (девіз гомеопатів: "подібне лікується подібним"). Гомеопатія — це альтернативний напрям у медицині, який використовує методи лікування малими дозами за законом схожості (подібності). Алопатія — метод медикаментозного лікування в клінічній медицині (негомеопатичний).

Гомеотерапія у фтизіатрії можлива на тлі протитуберкульозної хіміотерапії і потребує ще наукового обґрунтування. Застосування вакцини ВСG підвищує ефективність антибактеріального лікування.

Контрольні запитання та тестові завдання

1.Перерахуйте основні методи народної медицини для лікування хворих на туберкульоз.

2.На що спрямовані основні принципи DOTS-стратегії?

3.Які хворі лікуються відповідно до DOTS-стратегії?

4.Що таке апітерапія?

5.Як здійснюється виявлення хворих на активні форми туберкульозу відповідно до адаптованої DOTS-стратегії в Україні?

6.Назвіть основні характеристики прополісу.

7.Що таке Стоп-ТБ-стратегія?

8.Назвіть основні принципи Стоп-ТБ-стратегії?

9.Якими методами проводиться профілактика відповідно до DOTS – стратегії, адаптованої в Україні?

10.Що дозволить зробити концепція Стоп-ТБ-стратегії для знищення туберкульозу?