Поняття і ознаки правочинів.

З огляду на специфіку цивільного права, одним із найпоширеніших юридичних фактів є правочин.

Правочини – правомірні дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Правочин має наступні ознаки:

1) це вольовий акт, спрямований на досягнення певного правового результату. Цим правочин відрізняється від такого виду юридичних фактів, як події, які відбуваються та створюють правові наслідки незалежно від волі суб’єктів цивільного права;

2) це завжди правомірна дія суб’єкта цивільних відносин, що вчинена відповідно до вимог закону;

3) воля у правочині завжди спрямована саме на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов’язків. (тобто присутня мета: набуття майна у власність, придбання взуття)

Правочини класифікуються за наступними видами:

1. Залежно від кількості сторін учасників правочину:

односторонній – для вчинення якого достатньо волі однієї особи, наприклад, заповіт, оголошення конкурсу тощо;

двосторонній – для вчинення якого потрібно узгодження волі двох осіб (основна частина договорів: договір оренди, купівлі-продажу, надання послуг, тощо);

багатосторонній – для вчинення якого кооперуються три та більше осіб, наприклад договір про спільну діяльність.

2. Залежно від того, чи має правочин на меті відплатність:

відплатний – правочин, у якому одна сторона зобов’язується здійснити певні дії на користь другої (передати гроші, оказати послуги тощо). Прикладами є договір ку­півлі-продажу, оренди, страхування, кредитний договір та ін.

безвідплатний – правочин, в якому майнового відшкодування або іншого зустрічного надання за виконане зобов’язання не передбачено, наприклад договір позики.

3. Залежно від моменту виникнення правочину:

консенсуальний – вважається укладеним з моменту досягнення домовленості між сторонами за всіма істотними умовами, а сам договір буде виконуватись пізніше, наприклад, договір поставки продукції, підряду;

реальний – вважається укладеним з моменту фактичного виконання дій, наприклад, роздрібна купівля хлібу, позика, перевезення у міському транспорті.

4. Залежно від мети правочину для його дійсності:

каузальний – правочин, із якого чітко зрозуміло, яку правову мету переслідують сторони. Наприклад, метою договору позики є передача у власність позичальникові грошо­вих коштів. Більшість правочинів є каузальними (наприклад, договір купівлі-продажу або майнового найму); Відсутність мети у таких договорах можуть бути підставою для визнання його недійсним.

абстрактний – правочин, в якому його мета є юридично не важливою. Згідно з діючим законодавством всі правочини з цінними паперами віднесені до абстрактних.