Юридична особа як суб’єкт цивільних правовідносин

Суб’єктом цивільних правовідносин може бути не лише фізична особа, а й юридична особа, тобто організація, створена та зареєстро­вана у встановленому законом порядку (ст. 80 ЦК України).

Однак для того, щоб певну організацію було визнано юридичною особою, вона повинна мати такі ознаки:

– організаційна єдність, тобто юридична особа має певну структуру (відділи, управління, цехи, інші підрозділи), керівництво, певну мету і завдання (закріплені статутом, засновницьким договором або іншим установчим документом);

– реєстрація у встановленому законом порядку, тобто юридичну особу має бути легалізовано державою, шляхом засвідчення факту її створення. Державна реєстрація юридичної особи здійснюється на підставі Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Дані державної реєстрації вносяться до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення;

– майнова відокремленість, тобто юридична особа повинна мати в наявності відокремлене майно. При цьому, вказане майно має бути відокремлено як від майна колективу, так і від майна держави, територіальної громади та інших юридичних осіб, в тому числі й вищого рівня.

– самостійна майнова відповідальність за зобов’язаннями, тобто юридична особа повинна нести самостійну відповідальність за зобов’язаннями всім своїм майном.

– участь у цивільному обігу та при вирішенні спорів в судах від власного імені, тобто кожна юридична особа виступає в правовідносинах від свого імені. При цьому, найменування юридичної особи має містити інформацію про її організаційно-правову форму (Акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю тощо) та характер діяльності. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи (ст. 90 ЦК України).

Правоздатність і дієздатність юридичної особи виникають одно­часно — у момент державної реєстрації і внесення її до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

Види юридичних осіб:

– залежно від порядку створення розрізняють юридичні особи приватного права, що створюються на підставі установчих до­кументів (статутів, договорів) та юридичні особи публічного права, що створюються розпорядчим актом Президента України, органу дер­жавної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або орга­ну місцевого самоврядування;

– залежно від форм власності розрізняють приватні, комуналь­ні та державні юридичні особи;

– залежно від організаційно-правової форми розрізняють това­риства та установи. Товариство створюється шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право брати участь у цьому товаристві. Товариство може бути підприємницьким та непідприємницьким. Підприємницьким є товариство, мета якого — прибуток та його наступний розподіл між учасниками. Такими юридичними особами є господарські товариства та виробничі кооперативи. Непідприємницьким є товариство, яке не має мети отримання прибутку (споживчі кооперативи, об’єднання громадян тощо).

– господарським товариством є юридична особа, статут­ний (складений) капітал якої поділено на частки між учасниками. Господарське товариство може бути ство­рено у формі повного товариства, командитного товариства, това­риства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

– під виробничим кооперативом розуміють добровільне об’єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій тру­довій участі та об’єднанні його членами майнових пайових внесків.