Зобов’язальне право.

Цивільне зобов’язання – це правовідносини, в яких одна сто­рона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кре­дитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Зміст зобов’язання включає наступні елементи: Суб’єкт, об’єкт та зміст.

Суб’єктамиу зобов’язанні виступають – кре­дитор і боржник. Вони можуть бути як фізичними так і юридичними особами;

Кредитором визнається сторона, яка наділена правом вимоги щодо вчинення або відмови від вчинення певної дії.

Боржником визнається суб’єкт, який повинен здійснити на користь кредитора певну дію чи утриматися від її виконання.

Об’єктами зобов’язання виступає майно (речі, гроші, майнові права) або результати діяльності суб’єктів (виконана робота, оказані послуги);

Змістзобов’язання совокупність прав та обов’язків учасників правовідносин (зміст включає право вимагати вчинення певної правомірної дії особи.)

Безумовно цінність зобов’язання полягає в його виконанні.

Виконання зобов’язань – це здійснення сторонами покладених на них прав і обов’язків, що складають його зміст, належним чином відповідно до умов договору чи закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту чи вимог, що звичайно ставляться.

Отже кредитор у зобов’язанні заінтересований у певних правових механізмах, осно­вною функцією яких була б максимальна гарантованість виконання такого зобов’язання з боку боржника. Вказану функцію в сучасно­му цивільному обороті виконують способи забезпечення виконання зобов’язань, до яких відносяться:

– неустойка (штраф, пеня) відповідно до ст. 549 ЦК України – це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредито­рові у разі порушення боржником зобов’язання. Штраф – це неустой­ка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання, пеня – неустойка, що обчислюється у відсо­тках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за ко­жен день прострочення виконання. Друга відмінність полягає в тому, що штраф стягується однократно, пеня нараховується за кожен день прострочки.

– порука – це односторонній, консенсуальний договір, за яким поручитель бере на себе відповідальність у разі невиконання або часткового виконання боржником свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Поручи­телем може бути одна або кілька осіб.

– гарантія (ст. 560 ЦК України), відповідно до якої, банк, інша фінансова установа, страхова організація (га­рант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання борж­ником (принципалом) свого обов’язку. Фактично гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

– завдаток – це грошова сума або рухоме майно, що видає кре­диторові боржник у рахунок належних за договором пла­тежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його ви­конання.

– застава – це спосіб забезпечення виконання зобов’язань, в силу якого боржник (заставодавець) виділяє частину свого майна для забезпечення взятого зобов’язання, а кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання обов’язку отримати компенсацію за рахунок цього майна.

У чинному законодавстві визначається два види застави:

– іпотека – застава нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця (ст. 1 Закону України «Про іпотеку»).

– заклад – це застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя.

Порівняно новим способом забезпечення виконання зобов’язання є притримання. Відповідно до ст. 594 ЦК України, кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або осо­бі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов’язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов’язаних із нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до вико­нання боржником зобов’язання.

Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа.