Оцінка ефективності управління ВК банку

Задля оцінки якості управління банківським капіталом, важливо постійно аналізувати норму прибутку на капітал (рентабельність капіталу) та ефективність формування та використання банківських ресурсів.

1. Норма прибутку на капітал (ROE) характеризує ефективність використання капіталу і розраховується як відношення чистого прибутку (ЧП) до балансового капіталу (К). Даний коефіцієнт показує скільки чистого прибутку припадає на 1 грн капіталу банку і характеризує економічну віддачу капіталу. У світовій практиці норма прибутку на капітал (ROE) є основним показником ефективності діяльності банку. Норма прибутку на капітал розраховується за формулою :

ROE = (ЧП/К) х 100%

Банк працює ефективно у тому разі, коли значення показника не менше 15%.

2). Наступним показником ефективності діяльності банку, що тісно пов’язаний з показником ROE, є коефіцієнт рентабельності (прибутковості) активів (ROA). ROA – це один із найзмістовніших показників загального результату діяльності банку, який показує, наскільки ефективно використовувалися усі балансові активи.

Рентабельність активів (ROA) банку розраховується як добуток рентабельності капіталу на співвідношення капіталу(К) до активів(А) :

ROA = ROE х (К/А)

За іншою формулою рентабельність активів визначається як відношення чистого прибутку до сукупних активів банку :

ROA = (ЧП/А) х 100%

Даний показник відображає внутрішню політику банку, професіоналізм його менеджерів, які підтримують оптимальну структуру активів і пасивів з погляду доходів і витрат. Тому у світовій практиці багато спеціалістів вважають даний показник найкращим показником для оцінювання ефективності роботи менеджерів банку.

З). Мультиплікатор капіталу = (демонструє рівень ефективності управління ресурсами).

Для оцінки й аналізу якості управління капіталом банку дуже велике значення має економічна віддача власного капіталу (N) – відношення чистого прибутку до балансового капіталу(по суті це ROE).

N = чистий прибуток / балан­совий капітал;

Оскільки економічна віддача капіталу залежить від кількох факторів, які певним чином впливають на її рівень, то N також можна розрахувати як інтегральну характеристику із суми кількох окремих відносних показників за формулою:

N = Е + К1 + К2 + КЗ,

Е – прибутковість = чистий прибуток / прибуток до оподат­кування (характеризує ефективність управління податками);

К1 – маржа прибутку = прибуток до оподаткування / опера­ційні доходи (відображає ефективність контролю за витратами);

К2 – рівень дохідності активів = операційні доходи / сукупні активи (визначає ступінь ефективності використання активів);

КЗ – мультиплікатор капіталу = сукупні активи / балансовий капітал (демонструє рівень ефективності управління ресурсами).

Вплив кожного із факторів на сукупний показник прибутку в чотирифакторній детермінованій моделі розраховують методом ланцюгових підстановок Порівнюючи зміни параметрів, які входять до розрахунку еко­номічної віддачі капіталу, за структурою змін (вертикальний ана­ліз) і за динамікою (горизонтальний аналіз), виявляють, за раху­нок яких чинників змінилася результативна ознака економічної віддачі капіталу і який саме із наступних факторів призвів до суттєвої зміни економічної віддачі капіталу:

1. зміна розміру прибутковості, тобто ефективність управлін­ня податками;
2. зміна маржі, тобто ефективність управління витратами;
3. зміна дохідності активів, тобто ефективність використання активів;
4. зміна фінансової структури капіталу банку, тобто управлін­ня ресурсами.

Загальна зміна віддачі капіталу = N₁ - N0,

де N₁ — віддача капіталу звітного року;

N0 — віддача капіталу попереднього року;

Далі почергово замінюємо в вихідній моделі значення кожного із показників базисного періоду на звітний. Шляхом віднімання із кожної наступної підстановки попередньої визначається вплив кожного із факторів

Вплив перелічених часткових показників на загальний результат визначається за наступним алгоритмом:

а) ступінь впливу зміни прибутковості:

де Е₁ — прибутковість у звітному році;

Е0— прибутковість у попередньому році;

К1₀ — маржа прибутку у попередньому році;

К2о — рівень дохідності активів у попередньому році;

КЗо — мультиплікатор капіталу у попередньому році;

б) ступінь впливу змінимаржі прибутку (ефективності використання активів):

де К1 — маржа прибутку у звітному році;

в) ступінь впливузміни рівня дохідності активів:

де К2 — ефективність використання активів у звітному році;

г) ступінь впливу зміни мультиплікатора капіталу:

де КЗ — ефективність управління ресурсами у звітному році.

Мультиплікатор капіталу – це показник максимальної здатності банку залучати депозити і видавати кредити чи розширювати ланку «депозит - позичка» в розрахунку на одну грошову одиницю свого капіталу. По суті, мультиплікатор – це важіль управління банком структурою власного і залученого капіталу, за допомогою якого він повинен забезпечити оптимальну структуру капіталу (співвідношення власного і залученого капіталу), тобто бажану збалансованість між капітальною базою (власним капіталом) і можливостями залучення додаткових фінансових ресурсів. Іншими словами, це здатність капіталу банку залучати в оборот додаткові гроші, не порушуючи стійкої і дохідної його діяльності.

Значення мультиплікативного ефекту капіталу (МЕК) дає змогу визначити: якість вхідних та вихідних фінансових процентних потоків або рівень управління спредом (різниця між процентними ставками за розміщеними активами і залученими платними грошовими ресурсами); ефективність структури власного і залученого капіталу банку.

Від’ємне значення показника свідчить, що банк «переступив» рівень позитивного впливу мультиплікатора капіталу на рентабельність його діяльності, і необхідне оперативне втручання з метою «заморожування» активів та їх реструктуризації чи додаткового збільшення капіталу.

МЕК буде позитивним у тому випадку, коли рентабельність капіталу перевищує середнє значення за системою та перевищує його оптимальне значення (15%). Отже, рентабельність капіталу є одним з основних чинників впливу на МЕК. Проте у ряді випадків, при високих значеннях рентабельності капіталу МЕК має від’ємне значення, що свідчить про підвищений ступінь ризику при розширенні депозитної бази банку. Така ситуація є свідченням низької достатності капіталу, що, у свою чергу, підтверджує ризикованість залучення коштів, однак такі банки можуть отримувати значні суми доданої вартості, тобто ризик виправдовується обсягом отриманих доходів.

Позитивне значення МЕК забезпечується також шляхом інтегрованого управління активами і пасивами, за якого зберігається позитивна (зі знаком +) різниця між рентабельністю активів і собівартістю платних зобов’язань. Це характерно для банків, у яких рентабельність капіталу менша оптимальних значень, і водночас мають високий рівень достатності капіталу.